Сутність та функції грошей

Надзвичайно складна сутність грошей не дала змоги світовій економічній думці дати однозначне і доста­тньо повне їх визначення на понятійному рівні. Сучасна західна грошова теорія обмежилась визначенням сутності грошей як всього того, що використовується як гроші. У цьому визначен­ні проглядається спроба охопити всі можливі призначення, фо­рми прояву і сфери використання грошей, але навряд чи в ньому є відповідь на питання, що таке гроші. Представники іншої еко­номічної школи, що має своїми витоками трудову теорію варто­сті, визначають сутність грошей виходячи лише з їх місця в то­варному обміні. З цих позицій гроші є специфічним товаром, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто як загальний еквівалент. Це визначення має той недолік, що не враховує такого важливого призначення грошей, як обслугову­вання потреб нагромадження вартості. З цього погляду друге визначення видається вужчим, недостатньо повним порівняно з першим.

Усунути недоліки цих двох визначень спробували прибічники так званого портфельного підходу. Вони використали умовний портфель активів окремого еко­номічного суб'єкта, в якому всі активи розмістили в міру зни­ження їх ліквідності, тобто ступеня здатності до обміну.

Готівка Вклади до запитання та карткові Строкові вклади Облігації Акції Будівлі Земельні ділянки Автомобілі Інші активи

За портфельного підходу визначення грошей охоплює їх при­значення як засобу обігу та платежу, так і засобу нагромаджен­ня вартості.

З’ясувавши сутність грошей перейдемо до розгляду їх функцій. Виділяють такі функції грошей:

1) міра вартості - ця функція здійснюється грошима тоді, коли ми зіставляємо цінності або вартості різних товарів чи послуг. Гроші виступають тут своєрідним мірилом, масштабом для співставлення. Адже щоб виміряти вагу - нам потрібні гирі, щоб виміряти довжину - метр, щоб визначити відстань між планетами та зорями - світловий рік тощо. Точно так нам потрібні гроші, щоб виміряти вартість даного товару або послуги. Це реалізується за допомогою масштабу цін (ціна тут виступає як грошовий вираз вартості). Використання грошей, як загального знаменника означає, що ціну будь-якого продукту можна виразити через певну кількість грошових одиниць. Таке використання грошей дає змогу учасникам обміну легко порівнювати відносну цінність товарів і ресурсів. Таке зіставлення полегшує процес прийняття раціонального рішення.

Міра вартості - це єдина функція грошей, яку вони можуть виконувати ідеально. Наприклад, у людини в кишені немає грошей, але вона подивилася на етикетку або цінник і з’ясувала ціну товару чи послуги. Отже, гроші виміряли для неї вартість певного товару, надали інформацію про його ціну, хоча цих грошей в наявності у людини на даний момент і не було. Людина подумки зіставила ціну даного товару із іншими та з власними доходами, і зробила відповідний вибір.

Без функції грошей, як міри вартості, було б неможливим прийняття раціональних рішень щодо розподілу ресурсів, доходів, здійснення перспективних розрахунків, визначення узагальнюючих показників тощо. Неможливо було б визначити також і ефективність механізму господарювання як на рівні фірми, так і на рівні національної економіки в цілому, адже співставити результати виробництва та витрати можна лише в грошовій формі;

2) засіб обігу. Більшість економістів вважає, що саме ця функція є особливо важливою. Змістом цієї функції грошей є їхнє використання як посередника при обміні одних товарів (послуг, робіт) на інші, а також в ролі платіжних засобів під час купівлі-продажу товарів, при сплаті податків та боргів, при виплаті пенсій і заробітної плати, при здійсненні різних майнових угод (заставі, оренді, кредиті тощо). Щоразу, коли ми розраховуємося за певну річ грошима, гроші виконують саме функцію засобу обігу. Обмін гроші - товар здійснюється за схемою:

Т - Г - Т,

де Т - товар (послуга, робота тощо), Г - гроші, (Т - Г) - продаж товару, тобто обмін товару на гроші, (Г - Т) - купівля товару, тобто обмін грошей на товар.

Необхідність існування такої функції грошей, як засіб обігу, зумовлена суспільним поділом праці. Окремі виробники створюють певні товари та послуги, але мають потреби в інших. Якщо з будь-якої причини обмін між двома товаровиробниками не зможе відбутися, то для суспільства втрачається вигода від спеціалізації. Це пояснюється тим, що споживачі повинні мати безліч різних продуктів, а за відсутності торгівлі вони намагатимуться спрямувати свою працю і матеріальні ресурси у різноманітні види виробництва. Таке самозабезпечення призведе до втрати переваг спеціалізації. Можна було б обмінювати продукт на продукт, тобто використовувати бартер. При бартері гроші непотрібні, але сам бартер породжує значні незручності: інтереси та потреби виробників можуть не збігатися, пропорції обміну визначатимуться навмання і не гарантуватимуть еквівалентності (рівності). Коли гроші виступають в ролі посередника при обміні, то вони дозволяють виключити бартер, тобто прямий товарообмін, який гальмує економічний розвиток. (Однак, навіть в сучасних умовах в країнах з високим рівнем інфляції або в період війн бартер використовується як інструмент безгрошового обміну. В Україні розвиток бартерних операцій пов’язується також із порушенням сталих економічних зв’язків між суб’єктами ринкових відносин. Перехід на бартерні засади багатьох підприємств України у 90-х роках був результатом передусім того, що гроші на той час перестали повноцінно виконувати функцію засобу обігу).

Особливим виявом функції засобу обігу є використання грошей як засобу платежу. Це пов’язано із ситуаціями, коли рух грошей і товарів розірваний у часі: наприклад, товар покупець отримав, але замість грошей надав продавцю боргову розписку - вексель, що зазначає зобов’язання сплатити певну суму у визначений термін;

3) засіб нагромадження - цю функцію гроші виконують як засіб зберігання та примноження багатства. Зміст цієї функції полягає в тому, що гроші виступають як фінансовий актив, який зберігається після реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечує купівельну спроможність в майбутньому.

Купівельна спроможність грошей - це кількість товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю. Величина купівельної спроможності грошей обернено пропорційна рівню цін. Якщо рівень цін зростає вдвічі, купівельна спроможність, або вартість грошової одиниці зменшується наполовину, і навпаки.

Гроші виконують функцію засобу нагромадження у тих випадках, коли домогосподарства, скорочуючи поточне споживання, здійснюють заощадження, або коли підприємці відкладають частину виручки від реалізації товарів для оновлення засобів виробництва, збільшення капіталу.

Зберігати багатство можне не тільки в грошовій формі - можна, наприклад, у формі нерухомого майна або у формі цінних паперів (акцій, облігацій тощо). Володіння грішми має ту перевагу, що гроші можуть бути негайно використані підприємством або домогосподарством для покриття будь-якого фінансового зобов’язання. Власники інших форм нагромадження багатства не можуть безпосередньо скористатись ними для покриття боргів, здійснення поточних розрахунків.

Завдяки функції грошей як засобу нагромадження, існує зв’язок між різними етапами розвитку виробництва та споживання. Нагромадивши кошти у поточному періоді, можна забезпечити зростання виробництва і споживання у майбутньому.