Устрій світлового мікроскопа й робота з ним

Мікроскоп - складний оптичний прилад, що використовується для вивчення морфології й тінкторіальних (здатний фарбуватися) властивостей мікроорганізмів. Принципово всі мікроскопи влаштовані однаково й складаються з механічної частини й оптичної системи.

Механічну частину становлять: основа мікроскопа, тубусоутримувач, тубус, система гвинтів для пересування, предметний столик і револьвер. Оптичну частину складають - окуляр, об'єктиви й освітлювальний апарат (мал. 1).

Робота з імерсійною системою. Об'єктиви малого збільшення ((3,5, (8, (9) застосовують головним чином для попереднього огляду препарату, об'єктиви середнього збільшення ((20, (40) - для вивчення великих клітин мікроорганізмів (наприклад, грибів); ці об'єктиви називаються сухими, оскільки при мікроскопії між фронтальною лінзою й препаратом знаходиться повітря. При цьому завдяки різниці показників переломлення повітря (n=1) і скла (n=1,52) частина променів, що висвітлюють препарат, розсіюється й не попадає в об'єктив.

Рис.1.Мікроскоп МБР-1.1 ‑ основа; 2‑ предметний столик; 3‑ гвинти для переміщення предметного столика; 4‑ клеми; 5‑ конденсор; 6‑ кронштейн конденсора; 7‑ гвинт, що укріпляє конденсор; 8‑ рукоятка переміщення конденсора; 9‑ рукоятка ірисової діафрагми конденсора; 10‑ дзеркало; 11‑ тубусоутримувач; 12‑ рукоятка макрометричного гвинта; 13‑ рукоятка мікрометричного гвинта; 14‑ револьвер; 15‑ об'єктив; 16‑ похилий тубус; 17‑ гвинт для кріплення тубуса; 18‑ окуляр.

Об'єктиви великих збільшень ((85, (90) звуться імерсійними. При роботі з ними необхідна максимальна освітленість препарату; усунення розсіювання, неминучого при роботі із сухими об'єктивами, у цьому випадку досягається шляхом використання імерсійних рідин, у яких показник переломлення близький до показника переломлення скла (мал.2).

Рис. 2. Схема променів в імерсійній системі.
1 ‑ об'єктив мікроскопа; 2 ‑ предметне скло; 3 ‑ об'єкт дослідження; 4 ‑ імерсійна олія; 5 ‑ промені світла; 6 ‑ фронтальна лінза об'єктива.

Спочатку під малим збільшенням мікроскопа наводять світло й визначають на препараті ділянку мікроскопірування. Потім на обране місце наносять краплю імерсії й обережно (під контролем очей з боку) занурюють у неї фронтальну лінзу імерсійного об'єктиву ((90). Імерсійні об'єктиви мають коротку фокусну відстань (до 2,3 мм) тому наводити на різкість треба шляхом піднімання об'єктива, а не опускання його, тому що при невеликій робочій відстані можна роздавити препарат і ушкодити фронтальну лінзу. Після грубого наведення, що проводять за допомогою макрометричного гвинта, руки перекладають на мікрометричний гвинт і здійснюють точне фокусування. По закінченню роботи об'єктив піднімають, забирають препарат, а із фронтальної лінзи шматочком фільтрувального паперу забирають імерсію.

Морфологія бактерій. За формою бактерій підрозділяють на три основні групи: кулясті (коки), циліндричні (палички) і звиті (мал. 3).

Для різних видів коків характерно своєрідне розташування клітин, обумовлене способом ділення.

Мікрококи - безладно розташовані коки, у діаметрі не перевищують 0,5 мкм.

Диплококи - коки, що розташовуються попарно, діляться в одній площині.

Стрептококи - ділення їх відбувається в одній площині й клітини, що утворяться, не роз'єднуються, розташовуючись ланцюжками, різної довжини.

Тетракоки - сполучення кулястих мікробів по чотирьох, ділення у яких відбувається у двох взаємно перпендикулярних площинах.

Стафілококи - діляться в різних площинах без особливої закономірності, утворюючи безладне скупчення клітин, що іноді нагадує грону винограду.

Сарцини за формою нагадують пакети або тюки. Утворяться в результаті ділення в трьох взаємно перпендикулярних площинах.

Палочкоподібні мікроорганізми підрозділяються на бактерії, бацили й клостридії.

Бактерії -циліндричної форми, не утворюють спори.

Бацили - спороутворюючі палички по типу дихання аероби, тобто для свого розвитку мають потребу у вільному молекулярному кисні повітря.

Клостридії - спороутворюючі палички, по типу дихання анаероби (не використовують кисень повітря), діаметр їхньої спори перевищує ширину мікробної клітини.

Звиті бактерії поділяються на вібріонів, спірілли й спірохети.

Рис. 3. Основні форми бактерій:
а – мікрококи; б, в – диплококи; г – стрептококи; д ‑ стафілококи; е – тетракоки; ж – сарцини; з, і, к ‑ палички; л – вібріони; м – спірілли

Вібріони мают форму коми, летючої чайки, поворот навколо осі не перевищує чверті обороту.

Спіріли - характеризуються невеликим числом великих завитків (не більше п'яти). Пересуваються за допомогою джгутиків.

Спірохети - мають штопороподібну форму з великою кількістю завитків. На кінці тіла пучком розташовані джгутики.