ВП - обсяг виробленої продукції у вартісних або натуральних показниках

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ …………………………………………………………5

1.1. Виробничі запаси як об’єкт економічного аналізу………...…………. 5

1.2 Організація економічного аналізу виробничих запасів……………….12

1.3. Методичні аспекти економічного аналізу виробничих запасів………15

 

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-6»……………………………………………………………..19

2.1. Аналіз тенденцій розвитку будівельної галузі ……………………….19

2.2. Техніко-економічна характеристика діяльності підприємства……20

2.3. Рейтингова оцінка основних показників діяльності підприємства….25

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-6»……………………………………………………………..32

3.1. Розробка методики економічного аналізу виробничих запасів на підприємстві………………………………………………………………………..32

3.2.__Прогнозування забезпеченості підприємства виробничими запасами.....................................................................................................................36

3.3.__Рекомендації щодо підвищення ефективності використання виробничих запасів………………………………………………………………...39

 

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………………………...43

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………..46

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

Сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні підвищує відповідальність і самостійність підприємств у розробленні та прийнятті різного роду управлінських рішень, забезпеченню ефективності їх роботи. Функціонуючи в умовах ринку підприємство повинне постійно аналізувати вигідність придбання і виробництва різних видів засобів, зіставляти витрати, які викликані неповним використанням виробничих потужностей, і потенційний прибуток від їх додаткової експлуатації.

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства використовуються виробничі запаси, які займають важливе місце не лише у складі майна підприємства, а й у структурі витрат, оскільки вони є основною складовою формування собівартості готової продукції. Враховуючи це, особливу увагу виробничі підприємства приділяють саме обліку і аналізу виробничих запасів.

Отже, одним з актуальних завдань для підприємства є виявлення та використання внутрішньогосподарських резервів, запобігання зловживанням та перевитратам по матеріальним статтям, оскільки від цього залежить величина собівартості продукції, підвищення продуктивності праці, рівень рентабельності виробництва, досягнення комерційного успіху підприємства.

Важливе практичне значення та виробничу спрямованість мають питання аналізу забезпечення та використання запасів на підприємствах (у виробництві) оскільки повне забезпечення запасами процесу виробництва та їх ефективне використання є передумовою подальшого розвитку виробництва на підприємствах.

Теоретичне і практичне вирішення вище згаданих питань з удосконалення обліку, економічного аналізу та контролю виробничих запасів на підприємстві зумовили вибір теми моєї курсової роботи.

Здійснення систематичного обліку забезпечує належне збереження та ефективне використання виробничих запасів. Основним джерелом інформації про виробничі запаси є дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Метою курсової роботи є узагальнення теоретичних основ щодо організації та методики економічного аналізу виробничих запасів і розробка пропозицій щодо їх вдосконалення на підприємстві ВАТ Трест «Київміськбуд-6».

Для досягнення вказаної мети поставлені наступні завдання:

- розкрити економічну сутність виробничих запасів;

- висвітити методичні аспекти економічного аналізу виробничих запасів;

- проаналізувати тенденції розвитку будівельної галузі;

- виконати рейтингову оцінку основних показників діяльності досліджуваного підприємства;

- виявити шляхи вдосконалення економічного аналізу виробничих запасів на підприємстві ВАТ Трест «Київміськбуд-6».

Об’єктом дослідження курсової роботи являються процедури економічного аналізу виробничих запасів в умовах ринкової економіки.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти організації та аналізу виробничих запасів на підприємстві.

Курсова робота виконана за матеріалами ВАТ Трест «Київміськбуд-6».

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

1.1 Виробничі запаси як об’єкт економічного аналізу

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його виробничими запасами - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, які використовуються у виробництві продукції. Відмітною особливістю виробничих запасів є одноразове використання в процесі виробництва та перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів та раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 9 «Запаси».

Відповідно до П(С)БО 9 під запасами розуміють активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.
Згідно П(С)БО 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

- сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;

- готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог П(С)БО 9.
Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за наступними ознаками (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація виробничих запасів (систематизовано за джерелами [4,19])

№	Класифікація групи за призначенням.	Вид запасів	Характеристика
	За призначенням і причинами утворення	Постійні	Частина виробничих запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками
Сезонні	Виробничі запаси, що утворюються при сезонному виробництві продукції чи сезонному транспортуванні
	За місцем знаходження	Складські	Виробничі запаси, що знаходяться на складах підприємства
У виробництві	Виробничі запаси, що знаходяться в процесі обробки
В дорозі	Продукція, що відвантажена споживачу і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі
	За рівнем наявності на підприємстві	Нормативні	Виробничі запаси, що відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення безперебійної роботи підприємства
Понаднормові	Виробничі запаси, що перевищують їх нормативну кількість
	За наявністю на початок і кінець звітного періоду	Початкові	Величина виробничих запасів на початок звітного періоду
Кінцеві	Величина виробничих запасів на кінець звітного періоду
	По відношенню до балансу	Балансові	Виробничі запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі
Позабалансові	Виробничі запаси, що не належать підприємству і знаходяться на ньому через визначені обставини
	За ступенем ліквідності	Ліквідні	Виробничі та товарні запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін без значних витрат первісної вартості таких запасів
Неліквідні	Виробничі та товарні запаси, які неможливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних витрат первісної вартості таких запасів
	За походженням	Первинні	Виробничі запаси, що надійшли на підприємство ззовні від інших підприємств і не підлягли обробці на даному підприємстві
Вторинні	Матеріали і вироби, що після первинного використання можуть застосовуватись вдруге напідприєм стві (відходи виробництва)
	За обсягом	Вільні	Виробничі запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві
Обмежені	Виробничі запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприєм.
	За сферою використання	У сфері виробництва	Виробничі запаси, що знаходяться у процесі виробництва(виробничі запаси, незавершене виробництво)
У сфері обігу	Виробничі запаси, що знаходяться в сфері обігу (готова продукція, товари)
У невиробничій сфері	Виробничі запаси, що не використовуються у виробництві

 

Одиницею бухгалтерського обліку виробничих запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи виробничих запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри. Класифікація виробничих запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством. В номенклатурі-ціннику кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У подальшому номенклатурний номер виробничих запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунка, групу, найменування запасу, його сорт і розмір [4].

Наведена класифікація виробничих запасів забезпечує виконання основних завдань їх економічного аналізу, серед яких:

- раціональне визначення одиниці обліку запасів та формування номенклатури-цінника;

- організація складського господарства;

- достовірне визначення первісної вартості запасів;

- визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;

- розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.

Усі перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами. Загальноприйнята класифікація впроваджується на підприємствах на території України, проте не виключено те, що на певний виробничий запас на різних підприємствах може даватись різна назва, це зумовлено тим що кожен регіон має свою специфічну вимову, а також не обходиться і без непрофесійності рабочих, які не вправі дати правильну класифікацію через свою не кваліфікованість.

Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з П(С)БО 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю виробничих запасів, які придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю),

- суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; на навантажувально-розвантажувальні роботи, затрати по заготівлі, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів.

Первинною вартістю виробничих запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з П(С)БО 16 «Витрати». Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю виробничих запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Якщо балансова вартість переданих виробничих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих виробничих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первинна вартість виробничих запасів, які придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну. Первинна вартість виробничих запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених П(С)БО_9.
Не включаються до первинної вартості виробничих запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені:

- понаднормативні втрати і недостачі виробничих запасів;

- відсотки за користування позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою виробничих запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з П(С)БО 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

- ідентифікованій собівартості одиниці виробничих запасів;

- середньозваженій собівартості;

- собівартості перших за часом надходження виробничих запасів (ФІФО);

- собівартості останніх за часом надходження виробничих запасів (ЛІФО) (оцінка за цим методом вилучена з П(С)БО і на даний момент не може використовуватись у фінансовій звітності);

- нормативних затрат.

Характеристику методів оцінки виробничих запасів представлено в табл. 1.2.

Табл. 1.2

Оцінка виробничих запасів [5]

Метод оцінки	Характеристика методу
Метод ідентифікованої собівартості одиниці виробничих запасів	Передбачає оцінку виробничих запасів, які відпускаються, і послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також виробничі запаси, які не замінюють один одного.
Метод середньозваженій собівартості	Проводиться по кожній одиниці виробничих запасів шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці виробничих запасів на сумарну кількість цих запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці виробничих запасів.
Метод собівартості перших за часом надходження виробничих запасів (ФІФО)	Базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надійшли на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто виробничі запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходжень виробничих запасів.
Метод собівартості останніх за часом надходження виробничих запасів (ЛІФО)	Базується на припущенні, що виробничі запаси використовуються в послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахування в бухгалтерському обліку), тобто виробничі запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень виробничих запасів
Метод нормативних затрат	Полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання виробничих запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися.

 

Кожне підприємство самостійно обирає метод оцінки виробничих запасів з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів. Підприємство може обирати одну із двох систем обліку: постійну або періодичну. Вибір системи має бути зазначений в наказі про облікову політику підприємства. При застосуванні періодичної системи обліку запасів їх залишки під час складання звітності групуються на певну дату (місяць, квартал, рік). Постійна система обліку запасів характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів відображається станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є точнішою, оскільки надає оперативну інформацію. Проте її недоліком є велика трудомісткість. Використовуючи один метод оцінки запасів при застосуванні двох систем обліку, при великому обсязі операцій можна отримати різні суми відпущених у виробництво запасів та їх залишки. Цей факт пояснюється різницею в часі відображення оцінки запасів.

Кожен із методів оцінки виробничих запасів має свої переваги та недоліки, тому є дуже важливо обрати той метод, за яким можна найточніше провести оцінку запасів, залежно від діяльності підприємства. Метод ФІФО є найпростішим для оцінки. Метод середньозваженої простий, але існує можливість допущення неточностей, завищення або заниження ціни запасів. Метод ідентифікованої собівартості вигідний при комп’ютеризованій системі обліку, оскільки він ведеться по кожному виду запасу. Найточнішим є метод нормативних витрат [17].

 

1.2. Організація економічного аналізу виробничих запасів

Основним завданням економічного аналізу на підприємстві є оцінка результатів господарської діяльності, виявлення резервів виробництва і факторів, які мають позитивний чи негативний вплив на кінцеві показники роботи підприємства. Вирішальне значення для успішного аналізу мають чіткі організаційні форми його проведення. На сьогоднішній день на кожному підприємстві є необхідні передумови для того, щоб аналіз став постійним і основним змістом економічної роботи. Незалежно від організаційних форм методичне та методологічне керівництво, як правило, здійснюється головними спеціалістами-економістами. Результати аналізу реалізуються через підготовку та видачу наказів і розпоряджень, в яких містяться найменування заходів, терміни початку та закінчення їх здійснення, визначаються необхідні матеріальні та грошові ресурси, називаються виконавці, відповідальні та контролюючі службові особи чи підрозділи підприємства.

На сучасному етапі характерно ускладнення господарських процесів і методів управління ними, що безумовно вимагає переходу до нової якості знань. В умовах ринку економічний аналіз на підприємстві вимагає обов’язково системного та комплексного підходу; бо тільки так можливо дати повну характеристику та здійснити якісний аналіз завдань, визначених у меті аналізу. Для аналізу своєї господарської діяльності підприємство користується як своїми внутрішніми даними, так і зовнішніми джерелами інформації. Аналізу повинна передувати перевірка інформації, яка проводиться по суті напрямку аналізу, технічна перевірка та вибіркова перевірка підсумків.

Для оцінки діяльності економічного суб’єкта аналітик може використовувати різні прийоми економічного аналізу. При цьому фінансовий стан економічного суб’єкта розглядається як синтетичний показник результату його господарської діяльності до сукупності з раціональним розміщенням фінансових ресурсів. Економічну діяльність підприємства аналізують за горизонтальним, вертикальним і трендовим напрямами. Вертикальний і горизонтальний аналіз звітності дозволяє одержати найбільш загальне уявлення про якісні зміни, які мали місце, у структурі коштів і їх джерел, а також динаміці цих змін, дані прийоми використовуються практично в усіх методиках [17].

Вертикальний, або як його ще називають - структурний, аналіз балансу і звітів дає змогу проаналізувати структуру активів підприємства. Тобто визначити, яку питому вагу в загальній сумі активів(валюті балансу) мають основний капітал і нематеріальні активи, запаси й витрати, фінансові вкладення, грошові надходження, дебіторська заборгованість. У пасиві - аналізується структура власного капіталу, короткострокової та довгострокової, а також кредиторської заборгованості. При структурному аналізі звітності всі показники співвідносять між собою, зіставляють показником підприємства зі структурою показників інших підприємств. Такий аналіз дає змогу відшукати оптимальну структуру активів і пасивів підприємства для успішнішого проведення господарської й фінансової діяльності. Цінність даного аналізу полягає у можливості дослідження в тимчасовому аспекті тенденцій зміни результатів діяльності.

Суть горизонтального аналізу полягає в тому, що при його проведенні порівнюють окремі показники за статтями балансу і звітів підприємства за суміжні періоди та в динаміці за ряд років. За горизонтальним аналізом встановлюють відхилення від базового, попереднього звітного періоду або показників, планів, завдань і даних інших підприємств, виявляють тенденції розвитку підприємства, причини таких відхилень і можливі результати фінансової діяльності. Горизонтальний аналіз є доповненням вертикального аналізу. При його проведенні необхідно враховувати вплив інфляції на результати минулої діяльності.

Горизонтальний та вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

Трендовий аналіз полягає у порівнянні кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів та індивідуальних особливостей окремих періодів. Цей аналіз ґрунтується на розрахунку відносних відхилень показників звітності за ряд років від рівня базисного року [16].

Також в економічному аналізі діяльності підприємства виділяють загальний підхід заснований на використанні методу аналітичних коефіцієнтів. Він зводиться до розрахунку за даними звітності коефіцієнтів і показників, число яких суттєво коливається в залежності від мети аналізу, теоретичного і нормативного досвіду фахівців з аналізу та наявності необхідної інформації. Останнім часом позначилася тенденція до створення системи індексів і коефіцієнтів, котрі визначають всі сторони діяльності підприємства, котре спричинило зростання показників, які розраховуються, у кілька разів.

Ряд проблем організації та методики економічного аналізу виробничих запасів потребують подальших досліджень та наукових розробок. Дослідження, проведені на підприємстві, показали, що аналіз виробничих запасів проводиться переважно на базі підсумків роботи за звітний період. Внаслідок цього резерви виявляються із запізненням, а результати аналізу не можуть бути своєчасно і ефективно використані. Застосування економіко-математичних прийомів аналізу виробничого процесу на досліджуваному підприємстві практично відсутнє.

В умовах ринкової економіки необхідно здійснювати прогнозування змін показників діяльності підприємств, а також глибше вивчати невикористані резерви. У цьому випадку важливим є застосування математичних моделей, на основі яких можна розраховувати очікувані результати по всіх параметрах функціонування підприємства.

Складність економічних зв`язків, підвищення ритму виробництва вимагають орієнтації економічного аналізу виробничих запасів на його оперативність, тобто здійснення аналітичних досліджень у ході виробничого процесу. За результатами аналізу керівники різних рівнів матимуть оперативну інформацію про факти відхилень результатів діяльності об`єкта, що досліджується, від бажаного стану, про характер і причини відхилень.

Прийняття ефективних рішень щодо використання виробничих запасів можливе тільки за умови швидкої обробки потоків інформації за допомогою комп`ютерної техніки. Тому виникає необхідність критичної оцінки існуючої практики економічного аналізу виробничих запасів, розробки економіко-математичних методів прогнозування, підвищення ролі оперативного економічного аналізу в системі управління, застосування комп`ютерів, створення на цій основі автоматизованих систем управління виробничими запасами (систематизовано за джерелами [16, 17]).

 

1.3. Методичні аспекти економічного аналізу виробничих запасів

Аналіз виробничих запасів здійснюється в такій послідовності.

Оцінюється обсяг загальної величини виробничих запасів, темпи їх динаміки, питома вага в загальному обсязі оборотних активів.

Значний обсяг і частка виробничих запасів у складі оборотного капіталу може призвести до спаду активності підприємства, сповільнення оборотності оборотних активів, погіршення фінансового стану, збільшення непродуктивних втрат, пов’язаних з псуванням, старінням виробничих запасів, зниженням ліквідності. Нестача виробничих запасів, у свою чергу, негативно позначається на результатах роботи підприємств і проявляється у невиконанні виробничої програми, рості собівартості придбання матеріальних ресурсів через терміновість поставки, порушенні ритму роботи, втраті споживачів продукції.

Оцінюється стан і структура виробничих запасів у розрізі видів і основних груп (сортів, марок, типів, розмірів), виявляються причини змін та оцінюються наслідки, здійснюється оптимізація виробничих запасів.

Оскільки виробничі запаси, як правило, є нормованими активами, то в процесі аналізу перевіряється відповідність їх фактичних залишків обґрунтованій потребі. Обґрунтований розмір виробничих запасів може визначатися різними методами. Основними серед них є:

- метод прямого рахунку (передбачає розрахунок, виходячи з конкретних умов і планів виробництва);

- аналітичний (базується на даних звітного року);

- досвідно-статистичний методи (норма встановлюється в цілому на операцію без розподілу її на складові елементи).

З метою виявлення залежалих, неходових виробничих запасів необхідно провести аналіз виробничих запасів за часом їх зберігання на складах. У процесі вивчення оцінюється ймовірність використання у виробництві виробничих запасів залежно від строків зберігання. Якщо протягом періоду не було ні надходжень, ні витрачань того чи іншого виду виробничих запасів, і він зберігається більше одного року, то ймовірність його використання у виробництві близька до нуля. Якщо складає один рік і більше, то ймовірність дорівнює одиниці, при терміні 9 місяців ймовірність невикористання виробничих запасів у виробництві становитиме 0,75, бо 9 місяців – це 3/4 року. Аналогічно визначається ймовірність невикористання матеріалів протягом будь-якого періоду.

Вивчається ефективність використання різних видів виробничих запасів і їх обсягу в цілому, яка характеризується показниками їх оборотності [10].

Тривалість обороту виробничих запасів (Тос) дорівнює часу (строку) зберігання їх на складі з моменту надходження до передачі у виробництво:

(формула 1.1)

Зростання показника свідчить про підвищення ділової активності підприємства, зменшення - про сповільнення оборотності виробничих запасів за рахунок нагромадження зайвих, залежалих матеріальних цінностей, а також придбання додаткових у зв’язку з очікуванням росту темпів інфляції, дефіциту. Наявність матеріальних ресурсів, за якими залишок великий, а витрачання протягом достатньо довгого періоду не було, свідчить про те, що оборотний капітал на довгий час заморожений у виробничих запасах, що веде до зниження його оборотності. Такий висновок можна зробити на підставі даних складського обліку.

Якщо для визначення показників відсутня необхідна інформація, то методика розрахунку оборотності виробничих запасів аналогічна оборотності оборотного капіталу підприємства.

У процесі аналізу необхідно з’ясувати фактори тривалого перебування капіталу в виробничих запасах. Одні з них пов’язані з виробничою діяльністю (номенклатура, кількість, якість, строки поставки матеріальних ресурсів, скорочення тривалості виробничого циклу, інші – з фінансовою і маркетинговою діяльністю (своєчасне оформлення документів на відвантаження продукції, реклама, ділові зв’язки із споживачами).

Вивчається обсяг і структура витрат, пов’язаних з обслуговуванням виробничих запасів – витрати на опалення, освітлення, водопостачання складських приміщень, оплату праці працівників складського господарства, нестачі, псування, знецінення виробничих запасів.

Існує підхід до розрахунку коефіцієнту оборотності виробничих запасів, який визначається за формулою 1.2.

(формула 1.2)Зменшення коефіцієнта свідчить про зменшення швидкості оборотності запасів, тобто зниження ефективності їх використання.Розраховується коефіцієнт завантаження виробничих запасів, який показує яка величина оборотних засобів припадає на 1 гривню виробленої продукції: (формула 1.3)Визначається тривалість обороту виробничих запасів: (формула 1.4)Даний коефіцієнт представляє собою кількість днів, яка необхідна для перетворення виробничих запасів в грошову форму і є величиною оберненою до коефіцієнта оборотності [9].

 

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-6»

2.1. Аналіз тенденцій розвитку будівельної галузі

Будівельна галузь є однією з найважливіших галузей народного господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в країні. Важливість цієї галузі для економіки будь-якої країни можна пояснити наступним чином: капітальне будівництво, напевне, як ніяка інша галузь економіки, створює велику кількість робочих місць і споживає продукцію багатьох галузей народного господарства. Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає у мультиплікаційному ефекті коштів, вкладених у будівництво. Адже з розвитком будівельної галузі будуть розвиватися: виробництво будівельних матеріалів і відповідного обладнання, машинобудівна галузь, металургія і металообробка, нафтохімія, виробництво скла, деревообробна і фарфоро-фаянсова промисловість, транспорт, енергетика тощо. І, вочевидь, як ніяка інша галузь економіки, будівництво сприяє розвитку підприємств малого бізнесу, особливо того, який спеціалізується на оздоблювальних і ремонтних роботах, на виробництві та встановленні вбудованих меблів.

2010 року на ринку будівельних робіт працювало близько семи тисяч будівельних організацій в яких зайнято 764 тис. працівників, 46% будівельних організацій об'єднані в корпорації та концерни, інші працювали на ринку самостійно, 86,4% підрядних організацій мали недержавну форму власності.

На сучасному етапі розвитку будівельної галузі в Україні говорити про будь-яку її конкурентоспроможність не представляється можливим. Якщо на регіональному рівні чітко просліджується тенденція верховенства будівельних організацій центральних районів та великих міст-мільйонерів у зв'язку з їх значними потужностями і інвестиційною привабливістю, то на глобальному рівні будівельна галузь України програє через брак необхідних фінансових та організаційних перетворень.

За даними Держкомстату України обсяги будівельної галузі за 2005-2010 роки представлені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Індекси обсягу виконаних будівельних робіт за період 2005-2010 років в Україні (за даними великих, середніх і вагомих за обсягами малих підприємств)[ 22 ]

Періоди	У % до відповідного періоду попереднього року
Січень	98,0	94,6	127,3	94,7	43,6	74,3
Січень-лютий	96,8	99,9	120,1	99,9	42,9	78,7
Січень-березень	93,9	105,0	116,5	101,2	43,5	78,5
Січень-квітень	94,0	106,4	115,3	99,5	44,6	78,7
Січень-травень	93,2	108,2	113,7	98,8	44,3	79,9
Січень-червень	92,2	106,6	114,4	98,6	45,2	80,7
Січень-липень	92,0	106,9	114,5	97,9	45,8	83,2
Січень-серпень	92,2	107,1	112,7	97,5	46,4	86,1
Січень-вересень	92,8	107,6	144,3	92,9	47,6	87,4
Січень-жовтень	93,0	108,4	144,0	90,6	48,5	90,8
Січень-листопад	93,2	108,8	114,7	87,2	50,2	91,8
Січень-грудень	93,4	109,9	115,6	84,2	51,8	94,6

 

Однією із головних проблем будівельного ринку України є його стійка непрозорість. Це пояснюється браком системної профільної інформації, недосконалої класифікації будматеріалів та типів об’єктів й одиниць вимірювань, використання «тіньових схем» в діяльності будівельних організацій, виконання ремонтно-будівельних робіт некваліфікованими бригадами. До причин, які гальмують розвиток будівельного ринку, також можна зараховують відсутність системи обов’язкової сертифікації на чималу кількість виготовлених будівельних матеріалів та виконання ремонтно-будівельних робіт, з чого користаються більшість будівельних підприємств. Будівельний ринок України має вагомий ресурсний потенціал для швидкого економічного розвитку, але він повністю не використовується.

Проблеми ринкової перебудови промислового та житлового будівництва в Україні є надзвичайно гострими та актуальними. Їх розв'язання стане реальним за умови наявності нормативно-правової бази, яка б стимулювала роботу всіх сфер і галузей будівельного комплексу, а також запровадження принципово нового інвестиційного механізму, що забезпечував би надходження до даної сфери економіки коштів з різноманітних джерел фінансування: державних, приватних, комерційних, іноземних. Таким механізмом могла б стати іпотека. На це треба націлити систему кредитування та надання пільгових позичок населенню. Створення бірж, інвестиційних та інших фондів, іпотечних і житлових банків, страхових компаній, інших ринкових структур, які можуть забезпечити залучення позабюджетних інвестицій у будівництво - все це елементи нової політики в галузі будівництва [17].

 

2.2. Техніко-економічна характеристика діяльності підприємства

ВАТ Трест «Київміськбуд-6» - структура, що надає послуги по будівництву об'єктів будь-якої складності, виконує функції замовника та підрядника будівництва, забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва. Дане підприємство знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Л.Первомайського, 9.

Підприємство утворене з метою забезпечення реалізації економічних інтересів держави, пов'язаних з розвитком будівництва, одержання прибутку від усіх видів діяльності, дозволеної законодавством, а також задоволення потреби населення, установ та підприємств будь-якої форми власності в послугах у сфері проектування, архітектури та будівництва, в придбанні будівельних матеріалів і конструкцій, підготовці робітничих кадрів, створення умов для підвищення конкурентоспроможності галузі.

Предметом діяльності ВАТ Трест «Київміськбуд-6» є:

- виконання всіх видів будівельно-монтажних робіт;

- виготовлення виробів будівельної індустрії, будівельних матеріалів і конструкцій, засобів механізації та обладнання;

- купівля, продаж та оренда рухомого і нерухомого майна згідно з вимогами законодавства, управління майном, що належить підприємству;

- надає послуги у сфері проектування, архітектури та будівництва,;

- здійснює реконструкцію і капітальний ремонт основних фондів;

- має право придбавати матеріальні ресурси у підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також у фізичних осіб як на території України, так і за її межами.

Майно підприємства формується за рахунок:

- майна, майнових та інших відчужуваних прав, що мають грошову оцінку, переданих засновником до статутного фонду;

- доходів, одержаних від господарської діяльності, включаючи доходи від реалізації цінних паперів і корпоративних прав;

- кредитів банків та інших кредиторів;

- виготовленої продукції, виконаних робіт та послуг, наданих підприємством;

- капітальних вкладень;

- майна, придбаного в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян в установленому законодавством порядку;

- інших джерел, не заборонених законодавством.

Основним узагальнюючим показником результатів роботи підприємства є прибуток. Прибуток підприємства формується за рахунок надходжень від провадження господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці, виплати відсотків за кредитами банків і за облігаціями, а також передбачених законодавством податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів.Чистий прибуток, одержаний після проведення зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні підприємства і використовується у порядку, що встановлюється статутом.

Трудовий колектив підприємства становлять усі працівники, що беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), що регулює трудові відносини працівника з підприємством.

Компанія веде поточний, бухгалтерський і податковий облік результатів своєї господарської діяльності відповідно до Законодавства.

Основою технічної політики тресту залишається розвиток монолітно-каркасного будівництва за всіма складовими технологіями будівництва: удосконалення та оптимізація проектних рішень, оновлення будівельної техніки, оснастки, підвищення рівня знань науково-технічних працівників та робітників, впровадження сучасних матеріалів та виробів.

Проведемо експрес-аналіз фінансового стану підприємства за 2010 рік[15].

Коефіцієнт незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел:

= (формула 2.1)

За даними балансу за 2010 рік спостерігається від'ємне значення першого розділу пасиву балансу - власний капітал: на початок періоду - 8501 тис. грн., на кінець - 24786 тис. грн. Це пояснюється наявністю непокритих збитків у розмірі: на початок періоду - 17926 тис. грн., на кінець - 36003 тис. грн. Таким чином підприємство за зазначений період є фінансово залежним, оскільки не має достатнього власного капіталу для фінансування своєї діяльності.

Коефіцієнт фінансової стійкості показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування:

= (формула 2.2)

Коефіцієнт ділової активності характеризує швидкість обертання фінансових ресурсів підприємства:

= (формула 2.3)

Коефіцієнт участі власних і довгострокових позикових коштів в запасах і витратах розкриває достатність сформованого власного капіталу в активізації та покритті різних ризиків:

= (формула 2.4)

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань:

= (формула 2.5)

Коефіцієнт рентабельності активів показує ефективність використання активів підприємства:

(формула 2.6)

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства:

(формула 2.7)

Таблиця 2.2

Результати експрес-аналізу фінансового стану підприємства ВАТ Трест «Київміськбуд-6» за 2010 р.

Показники	Звітний рік	Нормативне значення
На початок року	На кінець року
1. Коефіцієнт фінансової стійкості	0,4	0,7	>=0,7
2. Коефіцієнт ділової активності	0,35	збільшення
3. Коефіцієнт участі власних і довгострокових позикових коштів в запасах і витратах	0,3	0,64	3більшення
4. Коефіцієнт покриття	1,34	2,9	>1

 

Отже, підприємство, що досліджується, залежить від зовнішніх джерел фінансування, бо частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів менше 50%. На кінець звітного року у підприємства з’явилася можливість залучити додаткові позикові засоби і здатність погасити поточні зобов'язання за рахунок активів різного ступеня ліквідності. Протягом звітного періоду капітал, що вкладений в активи підприємства, робить 0,35 оборотів, що свідчить про неефктивне використання активів підприємства. На початок періоду 30% оборотних активів сформовані за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань, на кінець періоду показник складав 64%. Підприємство здатне покрити наявними оборотними активами поточні зобов’язання.

У зв’язку з тим, що в 2009-2010 роках на підприємстві спостерігалися збитки, зокрема в 2009 р. - 18043 тис.грн., в 2010р. - 18878 тис.грн, показники рентабельності не визначалися.

В табл. 2.3 представлено структуру виробничих запасів на підприємстві ВАТ Трест «Київміськбуд-6» у 2010 році.

Таблиця 2.3

Структура оборотних активів

Найменування показника	Величина тис. грн	Структура %
Сировина і матеріали		36,35
Паливо		0,49
Тара і тарні матеріали		0,085
Запасні частини		0,235
Малоцінні та швидкозношувані предмети		0,27
Незавершене виробництво		56,23
Готова продукція		6,34
Разом

 

За результатами розрахунку в 2010 році найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів займає незавершене виробництво - 56,23 % та сировина і матеріали -36,35 %. Таке співвідношення є характерним для підприємства будівельної галузі.

 

2.3. Рейтингова оцінка основних показників діяльності підприємства

Для проведення економічного аналізу діяльності підприємств використаємо метод суми місць та метод відстаней. При оцінці методом суми місць кожному показнику підприємств, що беруть участь в оцінці, надається місце в залежності від його значення (чим ближче значення показника до оптимального - тим вище місце). Далі визначається сума місць за кожним підприємством. Найбільш високе місце в рейтингу посяде підприємство з мінімальною сумою місць. В основі методу відстаней лежить порівняння показників підприємства з еталонним значенням. За еталон приймають умовний об'єкт з максимальними оцінками за всіма показниками. Такий підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожний самостійний товаровиробник прагне до того, щоб по всіх показниках діяльності виглядати краще конкурента.

Для здійснення рейтингової оцінки ВАТ Трест «Київміськбуд-6» в курсовій роботі використана інформація за формою 2 «Звіт про фінансові результати» (Додаток Б) і дані із Держкомстату України підприємств-конкурентів ВАТ «Містобуд» та ВАТ «Білдинг».

За методом сум результати розрахунків наведемо у табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Рейтингова оцінка за методом сум

№ п/п	Підприємство	Темп росту, %
Чистий дохід	Фондовіддача	Матеріаломісткість	Термін погашення дебіторської заборгованості
	ВАТ__Трест «Київміськбуд-6»	139,4
	ВАТ «Містобуд»
	ВАТ «Білдинг»
	Коефіцієнт значимості
	Стимулятор/ дестимулятор	+	+	-	-

 

Фактичні значення темпу росту показників стосовно:

ВАТ Трест «Київміськбуд-6»=139,4*2+148*4-113*3-127*1=394,8

ВАТ «Містобуд»=110*2+102*4-99*3-98*1=233

ВАТ «Білдинг»=104*2+108*4+120*3-119*1=161

За отриманим даним розподіляємо місця так, що чим більша сума, тим більше ранг привабливості об’єкту:

1місце ВАТ Трест «Київміськбуд-6»

2місце ВАТ «Містобуд»

3місце ВАТ «Білдинг»

Таким чином, за методом відстаней підприємство ВАТ Трест «Київміськбуд-6», із найнижчим значенням показника R, має найбільш стійкий фінансовий стан, тому що фактичні значення його показників найбільш наближені до еталонного.

Обираємо по кожному стовпцю в попередній таблиці найбільше або найменше число залежно від стану стимулятора/дестимулятора (позитивне/ негативне) та ділимо інші числа з стовпця на дане число. Результати занесемо в табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Рейтингова оцінка за методом відстаней

Підприємство	ЧД	ФВ	ММ	Термін погашення ДЗ	Евклідова відстань	Місце
ВАТ Трест «Київміськбуд-6»			0,9417	0,9832	0,103
ВАТ «Містобуд»	0,789	0,6892	0,825	0,8235	0,7
ВАТ «Білдинг»	0,7461	0,7297			0,5
Еталон					-	-
Коефіцієнт знач.					-	-

 

Визначаємо рейтинг по кожному підприємству і заносимо в таблицю:

Отже, за проведеним аналізом основних показників діяльності підприємств для надання рейтингової оцінки, в якому приймали участь три підприємства: ВАТ Трест «Київміськбуд-6», яке є об’єктом дослідження моєї курсової роботи, підприємства-конкуренти ВАТ «Містобуд» і ВАТ «Білдинг», встановлено, що ВАТ Трест «Київміськбуд-6» займає за методом суми і методом відстаней перші місця.

Проаналізуємо формування прибутку підприємства ВАТ Трест «Київміськбуд-6». Результати розрахунків представлені в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Аналіз формування чистого прибутку (збитку)

№ з\п	Показники	Попередній період	Звітний період	Відхилення
абсолютне, тис. грн.	відносне, %
	Чистий доход			(40439)	(-60,56)
	Валовий прибуток	(23804)	(4013)	(27817)	121,9
	Фінансовий результат від операційної діяльності	(18934)	(15960)	(34894)	184,3
	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	(18878)	(18043)	(36921)	195,6
	Фінансовий результат від операційної діяльності	(18876)	(15926)	(34802)	184,4
	Чистий прибуток (збиток)	(18876)	(15926)	(34802)	184,4

 

Отже, чистий дохід у звітному періоді порівняно з попереднім зменшився на 40439 тис.грн або на 60,56 % у зв'язку зі збільшенням адміністративних витрат. Валовий прибуток зменшився на 27817 тис.грн або на 121,9% внаслідок зменшення собівартості реалізованої продукції. Фінансовий результат від операційної діяльності зменшився на 34894 тис.грн. або на 184,3%. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування зменшився на 18878 тис.грн. або на 195,6% із-за зменшення суми податку на прибуток у звітному періоді. Чистий прибуток зменшився на 34802 тис.грн. або на 184,4 % внаслідок зменшення валового прибутку та збільшення адміністративних витрат.

Проаналізуємо вплив факторів на зміну фінансового результату від операційної діяльності. Вихідні дані для аналізу представлені в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Вихідні дані для аналізу впливу факторів на фінансовий результат від операційної діяльності

№ з\п	Показники	Попередній період	Звітний період в оцінці попереднього	Звітний період
	Чистий доход		93487,8
	Собівартість реалізованої продукції		126813,4
	Адміністративні витрати		7736,4
	Витрати на збут
Фінансовий результат від основної діяльності	(30470)	(42658)	(13263)
	Інші операційні доходи		(25200)
	Інші операційні витрати		9048,2
Фінансовий результат від операційної діяльності	(18934)	(26507,6)	(15960)

 

Зміна собівартості реалізованої продукції:

DСрп = Срп _зв - Срп _{зв в оцінці попер=} 30352-93487,8 = -63135,8тис.грн

Зміна адміністративних витрат:

DАВ = АВ _зв- АВ _{зв в оц попер=} 8679-7736,4= 942,6 тис.грн

Зміна витрат на збут:

D Взб = Взб _зв – Взб _{зв в оц попер=}570-1596= - 1026 тис.грн

Зміна оптових цін на продукцію

D ФР (ОЦ) = ЧД _зв – ЧД _{зв в оц. попер=}26338-93487,8= - 67149,8 тис.грн

Зміна обсягу реалізації:

D _{об реал} % =Срп _{зв в оц.попер} * 100 / Срп _попер– 100=126813,4/90581*100-100=40%

DФР (об реал) = ФР _попер * D _{об реал} % / 100 =-30470*40/100= -12188 тис.грн

Наявність асортиментних та структурних зрушень і зміна якості продукції:

DП 3-х факторів = П _{зв в оц.попер} - П _попер=-42658+30470= -12188 тис.грн

DП ас. зр.= DП 3-х факторів - DП об реал=-12188+12188=0

Зміна інших операційних доходів:

D ФР (ІОД) = ІОД _звітн - ІОД _{поперед=} 45288-18000=27288 тис.грн

Зміна інших операційних витрат:

D ІОВ = ІОВ _звітн - ІОВ _{поперед =} 47985-6463=41522 тис.грн

Результати розрахунків впливу факторів наведені в табл. 2.8.

 

Таблиця 2.8

Вплив факторів на фінансовий результат від операційної діяльності

№ з\п	Фактори впливу	Вплив на фінансовий результат від операційної діяльності
абсол.	у %
	Збільшення (зменшення) собівартості реалізованої продукції	63135,8	(333,45)
	Збільшення (зменшення) адміністративних витрат	(942,6)	4,98
	Збільшення (зменшення) витрат на збут		(5,42)
	Збільшння (зменшення) оптових цін на продукцію	(67149,8)	354,65
	Збільшення (зменшення) обсягу реалізації	(12188)	64,37
	Зміна асортименту та якості продукції, що випускається		-
	Збільшення (зменшення) інших операційних доходів		(144,12)
	Збільшення (зменшення) інших операційних витрат	(41522)	219,3

 

Визначимо можливі резерви збільшення прибутку від звичайної діяльності до оподаткування.

Таблиця 2.9

Зведення резервів можливого збільшення прибутку від звичайної діяльності у звітному періоді

Назва резервів	Сума, тис. грн.
1. Зниження адміністративних витрат	942,6
2. Зниження інших операційних витрат
Загальний резерв збільшення прибутку від звичайної діяльності (до оподаткування)	42464,6

 

Отже, за рахунок зменшення собівартості реалізованої продукції на 63135,8 тис.грн фінансовий результат від операційної діяльності зменшився на 333,45%. За рахунок збільшення на 942,6 тис.грн адміністративних витрат фінансовий результат від операційної діяльності збільшився на 4,98%. За рахунок зменшення витрат на збут фінансовий результат від операційної діяльності зменшився на 5,42%. За рахунок зміни оптових цін на продукцію на 67149,8 тис.грн. фінансовий результат від операційної діяльності збільшився на 354,65%. За рахунок зміни обсягу реалізації на 12188тис.грн. фінансовий результат від операційної діяльності збільшився на 20%. За рахунок зміни інших операційних доходів фінансовий результат від операційної діяльності зменшився на 144,12%. За рахунок збільшення інших операційних витрат фінансовий результат від операційної діяльності збільшився на 219,3%.

Основними резервами можливого збільшення фінансового результату від звичайної діяльності у звітному періоді є:

- зниження адміністративних витрат на 942,6 тис.грн за рахунок зменшення загальних корпоративних витрат та витрат на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством;

- зниження інших операційних витрат на 41522тис.грн внаслідок зменшення відрахувань до резерву сумнівних боргів та витрат на утримання об'єктів соціально-культурного призначення.

Загальний резерв збільшення фінансового результату від звичайної діяльності у звітному періоді складає 42464,6 тис.грн.

 

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-6»

3.1. Розробка методики економічного аналізу виробничих запасів на

підприємстві

В економічному аналізі методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил дослідження економіки підприємства, що певним чином відповідні до мети аналізу.

Під загальною методикою розуміють систему дослідження, що однаково використовується при вивченні різних об’єктів економічного аналізу в різних галузях економіки. Індивідуальні методики конкретизують загальну, відносно визначених галузей економіки, визначеного типу виробництва або об’єкта дослідження.

Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних виробничих запасах та перевитрати матеріалів при їх використанні можуть певною мірою компенсуватися економією їх у виробничому процесі, але для цього необхідно провести оцінку ефективності використання запасів за допомогою системи різноманітних показників.

Методика проведення економічного аналізу виробничих запасів передбачає такі етапи:

- уточнюються об’єкти, мета і задачі аналізу, складається план аналітичної роботи;

- розробляється система синтетичних та аналітичних показників, за допомогою яких характеризується об’єкт аналізу;

- збирається та підготовлюється до аналізу необхідна інформація (перевіряється її точність, приводиться до порівняльного вигляду тощо);

- проводиться порівняння фактичних результатів господарювання з показниками плану звітного року (фактичними даними минулих років, з досягненнями передових підприємств, галузі вцілому);

- виконується факторний аналіз (встановлюються фактори і їх вплив на результати діяльності);

- виявляються невикористані і перспективні резерви підвищення ефективності виробництва;

- проводяться підсумки з проведеного аналізу, робляться висновки та розробляються конкретні пропозиції або комплекс заходів для покращання показників, що аналізувалися, обчислюється їх економічна ефективність.

Така послідовність виконання аналітичних досліджень є найбільш доцільною з точки зору теорії та практики економічного аналізу.

Ключовим елементом методики є вибір системи показників для дослідження об’єктів і предмета дослідження, а також розробка моделей їх взаємозв’язку. Вимір причинно-наслідкових взаємозв’язків в економічному аналізі, оцінка результатів впливу різних факторів на підсумкові показники, первинна обробка вихідної інформації проводяться за допомогою спеціального інструментарію — способів та технічних прийомів [15].

Поряд з використанням показників оцінки виробничих запасів, що наведені у підпункті 1.3 курсової роботи, зокрема, тривалість обороту виробничих запасів, коефіцієнт оборотності виробничих запасів та коефіцієнт завантаження виробничих запасів, вважаємо за доцільне розраховувати матеріаломісткість, матеріаловіддачу та коефіцієнт використання матеріалів.

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовуються узагальнюючі і часткові показники.

До узагальнюючих показників відносяться матеріаловіддача, матеріалоємність, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, швидкість оборотності (тривалість обороту), коефіцієнт оборотності (кількість оборотів).

Часткові показники ефективності запасів використовуються для характеристики ефективності використання окремих елементів запасів, а також для оцінки матеріаломісткості окремих виробів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.

Матеріаломісткість продукції характеризує матеріальні витрати, що припадають на кожну гривню виробленої продукції. Цей показник розраховується_за_формулою:
, (формула 3.1)

де МЗ - матеріальні витрати;

ВП - обсяг виробленої продукції у вартісних або натуральних показниках.

Зниження матеріаломісткості залежить від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів, вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних запасів у порівнянні з попередніми періодами, але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Матеріаловіддача обчислюється за формулою:

(формула 3.2)

Іншим узагальнюючим показником є ефективність використання матеріалів, який визначається як співвідношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат виходячи з планової калькуляції і фактичного обсягу випуску продукції. Цей показник можна визначити за формулою: