Етапи психологічного консультування

 

Визначення необхідності консультування і прогноз ефекту впливу на родину — це початкова діагностична стадія корекції подружніх відносин. Діагностична стадія може включати структурний, описовий, динамічний, генетичний і прогностичний рівні. Для діагностики подружнього конфлікту рекомендується використовувати методику аналізу конфліктної ситуації — МАКС. Вона являє собою вільний опис конфлікту у виді відповідей на питання, що об'єднані в одинадцять рефлексивних планів. Важливо представити внутрішню картину конфліктної події хоча б одного з його учасників. Ефективне використання методики можливо після встановлення психотерапевтичного контакту.

 

Другим етапом консультування конфліктних родин є відновлення подружніх відносин. Успішність переходу до нього залежить від зниження психічної напруженості клієнта. Іноді в подружньому конфлікті сформовані відносини сприймаються як неминучі, через що з'являються почуття занепокоєння, безвихідності, жалості до себе. Важливо прагнути змінити песимістичне відношення подружжя до ситуації.

 

При нормалізації подружніх відносин важливо:

 

не допустити нового загострення конфлікту в присутності психолога (обвинувачень, образ, брутальності);

 

не стати на сторону одного з подружжя, тому що нерідкі спроби включити консультанта в якості «союзника» у конфлікті;

 

с самого початку прагнути до розширення розуміння подружжям конфліктної ситуації, оцінки її з позиції опонента;

 

терпляче відноситися до повільної, але позитивної еволюції, відновленню подружніх відносин;

 

шанобливо відноситися до норм і цінностей, що приймаються чи відстоюються подружям.

 

не прагнути давати поради, а допомагати знайти правильне рішення самим;

 

дотримувати делікатність і анонімності, особливо в тих питаннях, що стосуються інтимнихстосунків подружжя.

 

Психологу-консультанту не завжди вдається нормалізувати стосунки подружжя, що звернулися по допомогу. Р. Мэй підкреслює необхідність психологу-консультанту розвивати в собі те, що А. Адлер назвав мужністю недосконалості, тобто уміння мужньо приймати невдачу.

 

Висновок

 

Ключову роль у сімейних конфліктних відносинах грають подружні конфлікти. Вони виникають через незадоволення потреб подружжя. Найбільш конфліктними є кризові періоди в розвитку родини. У залежності від рівня конфліктності виділяються кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини. Сімейні конфлікти мають психотравматичні наслідки: стан повної сімейної незадоволеності, «сімейна тривога», нервово-психічна напруга, стан провини. Фахівцями вироблені рекомендації з регулювання подружніх конфліктів.

 

Конфлікти між батьками і дітьми виникають через деструктивні внутрішньосімейні відносини, недоліки у сімейному вихованні, вікові кризи дітей, індивідуально-психологічні особливості батьків і дітей. Безконфліктному спілкуванню батьків з дітьми сприяє підвищення педагогічної культури батьків, організація родини на колективних початках, підкріплення словесних вимог організацією виховання, інтересом батьків до внутрішнього світу дітей.

 

Сутність психологічного консультування конфліктних родин полягає у виробленні спеціальних рекомендацій зі зміни несприятливих психологічних факторів, що утрудняють функціонування родини і створюють у ній конфліктні відносини.

 

Література.

 

1.Анцупов А.Я., Шипілов А.И. Конфліктологія: Підручник для вузів. – М.: ЮНіТі, 1999.

2.Дмитрієв А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введення в загальну теорію конфліктів. – М., 1993.

3.Канатаев Ю.А. Психологія конфлікту. – М.: ВАХЗ, 1992.

4.Олейник А.Н. Основи конфліктології. – М.: АПО, 1992.

5.Сисенко В.А. Подружні конфлікти. – М.: Думка, 1989.

6.Ішмуратов В.А. Конфлікт і злагода – К:Наука, 1999.

7.Бондарчук О.І. Психологія сім”ї. – М: Питер, 2000.

8.Ковальов С.В. Психологія сучасної сім”ї. – Наука, 1999

9.Сім”я. Довідник. – Просвітництво, 2000.

10.Ковальов С.В. Психологія сімейних стосунків. – Наука, К 2001.