Екзамен з інформаційних систем

 

2. Поняття регресійного аналізу.

Регресійний аналіз (англ. regression analysis) – це метод визначення відокремленого і спільного впливу факторів на результативну ознаку та кількісної оцінки цього впливу шляхом використання відповідних критеріїв.

Регресійний аналіз проводиться на основі побудованого рівняння регресії і визначає внесок кожної незалежної змінної у варіацію досліджуваної (прогнозованої) залежної змінної величини.

Основним завданням регресійного аналізу є визначення впливу факторів на результативний показник (в абсолютних показниках).

Рівняння регресії показує як в середньому змінюється результативна ознака ( ) під впливом зміни факторних ознак (х_і).

У загальному вигляді рівняння регресії можна представити так:

,

де – залежна змінна величина;

х – незалежні змінні величини (фактори).

 

4. Організаційно – методичні основи створення і функціонування інформаційних систем.

 

При аналізі та проектуванні інформаційних систем необхідно враховувати: отримання максимуму виробничої інформації з мінімуму первинних даних; задоволення інформаційних потреб користувачів інформаційної системи; отримання такої інформації, яка не може бути отримана шляхом спостереження чи розрахунків; суміщення функцій слідкування з визначеними функціями управління, отримання інформації для моделювання економічних процесів.

Вивчення проблеми проектування інформаційних систем і досвід їх створення дають змогу вибрати укрупнену технологію реалізації цього процесу за такими етапами:

1-й етап. Дослідження й аналіз інформаційних систем користувачів усіх рангів. Мета – виділення необхідного і достатнього обсягу інформації для рішення завдань управління виробничим процесом.

2-й етап. Вибір методів задоволення інформаційних потреб користувачів. Визначення контурів ІС, режимів її функціонування (в тому числі термінів "постачання" інформації користувачам).

3-й етап. Визначення складу та структури бази даних ІС (встановлення взаємозв’язків окремих масивів, періодичності їх формування й оновлення).

4-й етап. Вирішення питання технічної реалізації функціонування ІС (склад системи засобів обчислювальної техніки).

5-й етап. Проектування технологічних процесів обробки даних, що забезпечують отримання необхідної інформації в режимах, яких вимагає користувач (регламентному, за запитом, діалоговому).

6-й етап. Вирішення питань організаційного забезпечення функціонування ІС. Під організаційними процесами забезпечення розуміється сукупність інструктивних матеріалів (посадових інструкцій, методичних вказівок, словників, каталогів, положення про стимулювання), що регламентують роботу користувачів у процесі їх взаємодії з ІС.

 

5. Поняття та характеристика "нової" інформаційної технології

 

З появою та повсюдним упровадженням ЕОМ і периферійної техніки настала ера комп’ютерної інформаційної технології, яка дістала також назву нової, сучасної, безпаперової. Основні принципи нової інформаційної технології (НІТ) — це інтегрованість, гнучкість та інформативність. Для неї характерні такі особливості:

-робота користувача в режимі маніпулювання даними (а не програмування);

-цілковита інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої бази даних, яка передбачає одну уніфіковану форму подання, зберігання, пошуку, відображення, відновлення та захисту даних;

-безпаперовий процес опрацювання документа, коли на папері фіксується лише його остаточний варіант, а проміжні версії та необхідні дані, записані на машинні носії, доводяться до користувача через екран дисплея комп’ютера;

-інтерактивний (діалоговий) режим розв’язування задач, що дає змогу користувачам активно впливати на цей процес;

-уможливлення колективної (групової) співпраці для підготовки документів і виконання завдань на базі кількох персональних комп’ютерів, об’єднаних засобами комунікацій;

-можливість адаптивної перебудови форм і способів подання інформації у процесі розв’язування задачі.

 

7. Етапи розвитку інформаційних технологій

Існує декілька точок зору щодо розвитку інформаційних технологій із використанням комп'ютерів, що визначаються різноманітними ознаками поділу.

Загальним для усіх викладених нижче підходів є те, що з появою персонального комп'ютера почався новий етап розвитку інформаційної технології. Основною ціллю стає задоволення персональних інформаційних потреб людини як для фахової сфери, так і для побутової.

Ознака поділу - вид задач і процесів опрацювання інформації:

1-й етап (60 - 70-і рр.) - опрацювання даних в обчислювальних центрах у режимі колективного користування. Основним напрямком розвитку інформаційної технології була автоматизація операційних рутинних дій людини.

2-й етап (з початку 80-х рр.) - створення інформаційних технологій, спрямованих на розв'язання стратегічних задач.

Ознака поділу - проблеми, які стоять на шляху інформатизації:

1- й етап (до кінця 60-х рр.) характеризується проблемою опрацювання великих обсягів даних в умовах обмежених можливостей апаратних засобів.

2-й етап (до кінця 70-х рр.) пов’язаний з поширенням ЕОМ серії IВМ/360. Проблема цього етапу - відставання програмного забезпечення від рівня розвитку апаратних засобів.

3-й етап (з початку 80-х рр.) - комп'ютер стає інструментом непрофесійного користувача, а інформаційні системи - засобом підтримки прийняття його рішень. Проблемами цього етапу є максимальне задоволення потреб користувача і створення відповідного інтерфейсу для роботи в комп'ютерному середовищі.

4-й етап (з початку 90-х рр.) - створення сучасної технології міжустановних зв'язків і інформаційних систем. Проблеми цього етапу дуже багаточислені. Найбільше суттєвими з них є:

• укладання угод і встановлення стандартів, протоколів для комп'ютерного зв'язку;

• організація доступу до стратегічної інформації;

• організація захисту і безпеки інформації.

Ознака поділу - перевага, яку надає комп'ютерна технологія:

1-й етап (з початку 60-х рр.) характеризується досить ефективним опрацюванням інформації при виконанні рутинних операцій з орієнтацією на централізоване коллективне використання ресурсів обчислювальних центрів. Основним критерієм оцінки ефективності інформаційних систем, які створювались, була різниця між витраченими на розробку і зекономленими в результаті впровадження коштами. Основною проблемою на цьому етапі була психологічна - погана взаємодія користувачів, для яких створювалися інформаційні системи, і розроблювачів через розходження їхніх поглядів і розуміння розв'язуваних проблем. Як наслідок цієї проблеми, створювалися системи, які користувачі погано сприймали і, незважаючи на їх достатньо великі можливості, не використовували повною мірою їх потенціал.

2-й етап (з середини 70-х рр.) пов'язаний з появою персональних комп'ютерів. Змінився підхід до створення інформаційних систем -орієнтація зміщається убік індивідуального користувача для підтримки прийнятих ним рішень. Користувач зацікавлений у проведеній розробці, налагоджується контакт із розроблювачем, виникає порозуміння між обома групами спеціалістів. На цьому етапі використовується як централізоване опрацювання даних, характерне для першого етапу, так і децентралізоване, що базується на розв'язанні локальних задач і роботі з локальними базами даних на робочому місці користувача.

3-й етап (з початку 90-х рр.) пов'язаний з поняттям аналізу стратегічних переваг у бізнесі і заснований на досягненнях телекомунікаційної технології розподіленого опрацювання інформації. Інформаційні системи мають своєю метою не просто збільшення ефективності опрацювання даних і допомога керівнику. Відповідні інформаційні технології повинні допомогти організації вистояти в конкурентній боротьбі й одержати перевагу.

Ознака поділу - види інструментарію інформаційної технології:

1-й етап (до другої половини XIX ст.) - "ручна" інформаційна технологія інструментарій якої складали: ручка, чорнильниця, книга. Комунікації здійснювалися ручним способом шляхом переправки через пошту листів, пакетів, депеш. Основною метою інформаційної технології цього періоду було представлення інформації в потрібній формі.

2-й етап (з кінця XIX ст.) - "механічна" технологія, інструментарій якої складали: друкарська машинка, телефон, диктофон, оснащена більш досконалими засобами доставки пошта. Основна мета технології - представлення інформації в потрібній формі більш зручними засобами.

3-й етап (40-60-і рр. XX ст.) - "електрична" технологія, інструментарій якої складали: великі ЕОМ і відповідне програмне забезпечення, електричні друкарські машинки, ксерокси, портативні диктофони. На цьому етапі відбувається зміна мети технології. Акцент в інформаційній технології починає зміщуватись з форми представлення інформації на формування її змісту.

4-й етап (з початку 70-х рр.) - "електронна" технологія, основним інструментарієм якої стають великі ЕОМ і створені на їхній базі автоматизовані системи керування (АСК) і інформаційно-пошукові системи (ІПС), оснащені широким спектром базових і спеціалізованих програмних комплексів. Центр ваги технології ще більш зміщується на формування змістовної сторони інформації для управлінського середовища різноманітних сфер громадського життя, особливо на організацію аналітичної роботи. Безліч об'єктивних і суб'єктивних факторів не дозволили вирішити поставлені перед новою концепцією інформаційної технології задачі. Проте був здобутий досвід формування змістовної сторони управлінської інформації і підготовлена фахова, психологічна і соціальна база для переходу на новий етап розвитку технології.

5-й етап (з середини 80-х рр.) - "комп'ютерна" ("нова") технологія, основним інструментарієм якої є персональний комп'ютер із широким спектром стандартних програмних продуктів різного призначення. На цьому етапі відбувається процес персоналізації АСК, що проявляється у створенні систем підтримки прийняття рішень певними спеціалістами. Подібні системи мають умонтовані елементи аналізу та інтелекту для різних рівнів керування, вони реалізуються на персональному комп'ютері і використовують телекомунікації. У зв'язку з переходом на мікропроцессорну базу суттєвим змінам піддаються і технічні засоби побутового, культурного та інших призначень. Починають широко використовуватися в різноманітних галузях глобальні і локальні комп'ютерні мережі.

 

8. Інтегровані інформаційні системи

інтегровані автоматизовані системи управління (ІАСУ.) Це багаторівневі ієрархічні автоматизовані системи управління, які забезпечують комп­лексну автоматизацію останнього на всіх рівнях.
Складність функціонування таких великих соціально-еконо­мічних систем, як народне господарство України, зумовлює неможливість реалізації процесу управління з допомогою однієї або кількох локальних АСУ. З цією метою потрібний комплекс (група) АСУ, кожна з яких забезпечує вирішення своїх функціональних задач управління. При цьому йдеться не просто про об’єднання
і зв’язок локальних АСУ між собою, а про забезпечення інформа­ційного діалогу між ними та доступу однієї АСУ до інформаційних баз інших АСУ.
Отже, інтегрована автоматизована система управління (IАСУ) може розглядатися як ієрархічно організований комплекс організаційних методів, технічних, програмних, алгоритмічних та інформаційних засобів, які мають модульну структуру і забезпечують наскрізне узгоджене управління матеріальними та інформаційними потоками об’єкта управління.
Центральним поняттям в інтегрованих АСУ є поняття «інтеграція». Iнтеграцію можна визначити як спосіб організації окремих компонентів в одну систему, що підтримує узгоджену і цілеспрямовану їх взаємодію, забезпечуючи високу ефективність функ­ціонування всієї системи.
Iнтеграцію в АСУ можна розглядати в кількох аспектах: функ­ціональному, організаційному, інформаційному, програмному, тех­нічному, економічному.

 

10. Інформаційні ресурси підприємств

 

В ринкових умовах господарювання основою ефективного функціонування підприємства є злагоджений процес забезпечення його ресурсної потреби.

У процесі управлінської діяльності інформація стала більш важливим ресурсом, ніж матеріальні, енергетичні, трудові та фінансові ресурси. У технології обробки інформації первинні відомості про виробничі і комерційні операції, випуск продукції, факти придбання та продажу товарів, знання й навички людей, їхні робочі обов'язки виконують роль предметів праці, а отримана внаслідок цього інформація - продукту праці; вона використовується для аналізу і прийняття управлінських рішень.

Зауважимо, що вперше інформація як економічна категорія була застосована А. Хартом при визначенні причин успіху діяльності фірм в сфері фінансів. Серед вітчизняних економістів, що досліджували роль інформації в економіці в рамках мікропідходів, відзначимо Д. Плахотного, А. Московського, А. Аузана, Р. Заблюк, Р. Малахінову та інших, які найбільш повно розкрили природу інформаційних ресурсів та інформаційного продукту.

Інформаційний ресурс як сукупність даних, що мають смислове навантаження відображає всю виробничо-господарську діяльність підприємства і документально зафіксовані на різного виду носіях. Вони можуть бути використані в управлінні як чинник збільшення обсягу виробництва і підвищення його ефективності.

Як видно з досліджень, до основних ознак інформаційних ресурсів слід віднести такі: інформаційні ресурси розташовані на певних матеріальних носіях (паперові, електронні); накопичення інформаційних ресурсів відбувається за певний проміжок часу; інформаційні ресурси є необхідними для вирішення наукових, виробничих, управлінських та інших завдань; від якості та змісту інформаційних ресурсів залежить ефективність виконання цих завдань.

 

12. Класифікація комп'ютерних інформаційних технологій

Класифікація ІТ[ Джерело? ]
За способом реалізації в ІС
Традиційні	Нові інформаційні технології
За ступенем охоплення завдань управління
Електронна обробка даних	Автоматизація функцій управління	Підтримка прийняття рішень	Електронний офіс	Експертна підтримка
За класом реалізованих технологічних операцій
Робота з текстовим редактором	Робота з табличним процесором	Робота із СКБД	Робота із графічними об'єктами	Мультимедійні системи	Гіпертекстові системи
За типом користувацького інтерфейсу
Пакетні	Діалогові	Мережні
За способом побудови мережі
Локальні	Багаторівневі	Розподілені
За предметними областями обслуговування
Бухгалтерський облік	Банківська діяльність	Податкова діяльність	Страхова діяльність	Інші

 

13. Константи програми 1С:Підприєство та робота з ними

Отже облік треба починати із заповнення констант. У програмах системи "1С:Підприємство" в константах зберігається загальна інформація про підприємство і навколишнє середовище, яка рідко змінюється. Подавши певні значення констант, можна настроїти програму на ту чи іншу поведінку, тому цей етап часто називають первісною настройкою програми. Зараз таких констант 45. Переглянути список констант і встановити їм необхідні значення можна у діалоговому вікні, яке викликається з меню Операции/Константы. У вікні списку констант також доступна піктограма (?), яка дозволяє ознайомитися з описом (призначенням) будь – якої вибраної константи. Якщо поставити курсор у рядок з константою і натиснути кнопку Справка, ви отримаєте її опис. Щодо загальної характеристики констант, то за функціональною ознакою їх можна умовно поділити на чотири групи:

1) Константи, значення яких підставляються у різні діалогові форми за умовчанням. Константи цієї групи призначені для полегшення процедури заповнення деяких полів у діалогових формах при введенні будь-якого нового документа чи елемента довідника. Наприклад, під час введення нового документа Приходная накладная його діалогова форма відкривається з уже заповненим полем Контрагент. Значення туди підставляється з константи Поставщик по умолчанию. Це досить зручно, коли поставки від цього контрагента здійснюються найчастіше порівняно з іншими. А якщо необхідно сформувати прибуткову накладну за іншим постачальником, то ви можете змінити підставлене за умовчанням значення, скориставшись відповідною клавішею у діалоговій формі документа. Інший приклад значення Единицы измерения - штуки. Якщо ж ваша фірма займається, наприклад, торгівлею нафтопродуктами, зручніше змінити значення цієї константи на л (літри).

2) Константи, що визначають правила ведення обліку. Залежно від значення цих констант програма по-різному реагує на введення одних і тих самих господарських операцій. Так, якщо у константі Проводку по НДС делать по налоговой… встановити значення Нет, то суми ПДВ у взаєморозрахунках з постачальниками програма заносить до дебету рахунку 6415 “Розрахунки з ПДВ” за фактом оплати/оприбуткування без підтвердження цих сум податковою накладною постачальника. Якщо значення цієї константи Да, то суми ПДВ накопичуються спочатку за дебнтом рахунку 6442 “Неотримані додаткові накладні”. І лише після того, як за фактом надходження податкової накладної до програми буде введено документ Запись книги приобретения, програма сформує проводку Дт 6415 Кт 6442 на відповідну суму. Ще однією дуже важливою константою цієї групи є Метод партионного учета. Якщо для цієї константи встановити значення По партиям, то під час оприбуткування ТМЦ програма автоматично прив’язує собівартість надходження кожної одиниці запасів до відповідної партії. Для кожного найменування ТМЦ автоматично підтримується список таких партій, і надалі при оформленні вибуття запасів слід вибрати з цього списку ту партію, з якої ви маєте намір списати потрібну кількість ТМЦ даного найменування. І якщо як критерій для вибору партії, що списується, використовувати дату її створення, то вибираючи “найстаріші” партії, ви реалізуєте метод FIFO, а вибираючи “найновіші” - LIFO. Якщо ж для оцінки вибуття запасів ви маєте намір використовувати метод середньозваженої собівартості, то для константи Метод партионного учета має бути встановлене значення По средневзвешеной цене. У цьому разі усі надходження ТМЦ автоматично прив’язуватимуться до однієї і тієї самої партії, яка має визначену наперед назву – Партия по умолчанию. І відповідно під час оформлення вибуття поточна собівартість одиниці конкретного запасу у цій партії визначається шляхом ділення сумарного вартісного залишку ТМЦ цього найменування на його кількісний залишок. Константа Проводку по НДС делать по налоговой накладной використовується, щоб відносити до податкового кредиту тільки суми ПДВ, за якими отримані податкові накладні. Константа Проводки по кассе только кассовыми ордерами забороняє будь-яким документам, крім касових ордерів, робити проведення з рахунком "Каса".

3) Константи-перемикачі. Програма може забороняти або дозволяти користувачеві виконання певних дій залежно від значень констант цієї групи. Так, наприклад, якщо значення константи Флаг защиты таблиц дорівнює нулю, то ви зможете використати вбудований табличний редактор програми для внесення змін до друкованих форм документів безпосередньо перед виведенням їх на принтер. Якщо цій константі встановити будь-яке інше значення, то режим редагування буде заблоковано. Інший приклад - Дата запрета редактирования. Усі введені в програму документи, дата введення яких менша або дорівнює значенню цієї константи, будуть недоступні для внесення до них будь-яких змін.

4) Службові константи. Значення констант цієї групи з самого початку встановлюються розробником. Вони дуже важливі для правильного функціонування програми. Так, наприклад, під час відображення в обліку роздрібних операцій програма дозволяє для деяких категорій магазинів вести облік надходження і продажу товарів не у номенклатурно-кількісному, а лише у вартісному виразі. У цьому випадку вся номенклатура товарів при спробі їх переміщення до такого магазину автоматично “згортатиметься” в одну аналітичну позицію, яка визначається значенням службової константи Товары в ассортименте. Частина службових констант визначає для податкового обліку статті валових доходів/витрат, на які будуть автоматично відноситись суми курсових різниць за операціями з валютою, а також суми бартерних операцій. Встановлення значень константам Для кожної константи задають три параметри - код, найменування (служить коментарем для користувачів) і значення константи. При введенні значень константи ви побачите кнопку вибору зі списку - це може бути або перелік, або значення довідника - так, наприклад, значенням багатьох констант відповідають рядки декларації про прибутки з довідника Валові доходи/витрати. Дії у списку констант: Ввести або відредагувати - подвійне натиснення мишею або натиснути клавішу ENTER. Зберегти зміни - натиснути клавішу ENTER або кнопку Записать. Змінити ширину стовпчика - натиснути мишею (вибрати) і перемістити в потрібне місце, перетягуючи праву межу. Введення та регулювання значень у константах ініціюються подвійним натисненням по відповідному полю у колонці Значение вікна “Список констант”. Якщо в результаті цього вданому полі з’являється клавіша (...), це означає, що необхідні значення вносяться не з клавіатури, а шляхом їх вибору зі списку, що відкривається у разі натиснення на цю клавішу. Списки може бути подано як прості перелічення можливих значень або як списки однотипних об’єктів аналітики – елементів конкретного довідника. Наприклад, значення константи Поставщик по умолчанию має бути вибрано зі списку елементів у довіднику Контрагенты. Якщо в довіднику, що відкрився немає потрібного елемента, то його можна одразу внести до списку, а потім вибрати як значення константи. У тих випадках коли значення константи вибирається з довідника Сотрудники і виникає потреба спочатку ввести нового співробітника у цей довідник, то при записі співробітника у довідник програма видає повідомлення про зміну періодичних реквізитів та зазначає дату, з якої почне діяти нове значення. Річ у тім, що для деяких параметрів, таких, наприклад, як оклад, тип співробітника (основний чи сумісник) тощо програма повинна зберігати не тільки значення, а й період, в якому діяло це значення (період – діапазон від дати введення цього значення до дати введення нового значення). Параметри, за якими програма зберігає історію їх значень, називаються періодичними. Зрозуміло, що під час початкового заповнення інформаційної бази дата введення періодичних значень не повинна перевищувати дату, з якої ви збираєтесь вводити господарські операції. Встановити необхідну дату можна за допомогою відповідної клавіші. Властивість періодичності значень мають також і деякі константи, наприклад Метод партионного учета. Встановити нове значення або проглянути історію значень цієї константи можна у вікні історії, для виклику якого слід вибрати потрібну константу і натиснути піктограму “Історія”. Вікно історії містить ряд піктограм, які дозволяють вводити і редагувати як самі значення, так і їх дати. Для періодичних констант у списку зберігається не тільки її останнє значення, але й історія - усі значення, що раніше існували, з датами їх введення. Робота з періодичними константами передбачає такі дії: - перегляд і редагування історії значень: 1) встановити курсор в рядок з новою константою; 2) натиснути на панелі інструментів вікна Список констант кнопку История або натиснути клавішу F5, або в меню Действия вибрати команду История значения; - зміна дати введення або значення константи: 1) двічі клацнути по змінному параметру; - введення нового значення: 1) команда Новая строка або клавіша INS; - видалення запису з історії: 1) команда Удалить або клавіша DEL. Якщо з "1С:Бухгалтерією" працюють кілька осіб і для них заведено список користувачів, наприклад, у мережному варіанті, може виявитися зручним настроїти деякі константи окремо для кожного з них. Через меню Сервис/Индивидуальная настройка можна викликати список констант (тільки ті константи, які можуть бути для різних користувачів різними), що підставляються програмою за умовчанням у новостворювані документи і елементи довідників. Наприклад, працівнику, який оформляє експортні операції, як ПДВ за умовчанням зручно вибрати значення 0% (експорт). Якщо не використати цю настройку, будуть використані загальні значення зі списку констант. Змінювати значення констант можна безпосередньо в списку констант, однак якщо треба змінити значення багатьох (саме при початку обліку), зручно скористатися спеціальним помічником. "Помічник заповнення констант" доступний через меню Помощь/Помощник заполнения констант (ще одна можливість викликати цей помічник - через Путеводитель по конфигурации). Він дозволяє послідовно задати значення всіх констант зі списку.

15. Нелінійний прогноз роботи підприємства. Функція РОСТ.

Рассчитывает прогнозируемый экспоненциальный рост на основании имеющихся данных. Функция РОСТ возвращает значения y для последовательности новых значений x, задаваемых с помощью существующих x- и y-значений. Функция рабочего листа РОСТ может применяться также для для аппроксимации существующих x- и y-значений экспоненциальной кривой.

 

Синтаксис

 

РОСТ(известные_значения_y;известные_значения_x;новые_значения_x;конст)

 

Известные_значения_y — это множество значений y, которые уже известны в соотношении y = b*m^x.

 

Если массив известные_значения_y имеет один столбец, то каждый столбец массива известные_значения_x интерпретируется как отдельная переменная.

Если массив известные_значения_y имеет одну строку, то каждая строка массива известные_значения_x интерпретируется как отдельная переменная.

Если какие-либо числа в массиве известные_значения_y равны 0 или отрицательны, то функция РОСТ возвращает значение ошибки #ЧИСЛО!.

 

Известные_значения_x — это необязательное множество значений x, которые уже известны для соотношения y = b*m^x.

 

Массив известные_значения_x может содержать одно или несколько множеств переменных. Если используется только одна переменная, то известные_значения_y и известные_значения_x могут иметь любую форму, при условии, что они имеют одинаковую размерность. Если используется более одной переменной, то известные_значения_y должны быть вектором (то есть интервалом высотой в одну строку или шириной в один столбец).

Если известные_значения_x опущены, то предполагается, что это массив {1;2;3;...} такого же размера, как и известные_значения_y.

 

Новые_значения_x — это новые значения x, для которых РОСТ возвращает соответствующие значения y.

 

Новые_значения_x должны содержать столбец (или строку) для каждой независимой переменной, как и известные_значения_x. Таким образом, если известные_значения_y — это один столбец, то известные_значения_x и новые_значения_x должны иметь такое же количество столбцов. Если известные_значения_y — это одна строка, то известные_значения_x и новые_значения_x должны иметь такое же количество строк.

Если аргумент новые_значения_x опущен, то предполагается, что он совпадает с аргументом известные_значения_x.

Если оба аргумента известные_значения_x и новые_значения_x опущены, то предполагается, что это массив {1;2;3;...} такого же размера, как и известные_значения_y.

 

Конст — логическое значение, которое указывает, требуется ли, чтобы константа b была равна 1.

 

Если конст имеет значение ИСТИНА или опущено, то b вычисляется обычным образом.

Если конст имеет значение ЛОЖЬ, то b полагается равным 1, а значения m подбираются так, чтобы y = m^x.

 

Розраховує прогнозований експонентний ріст на підставі наявних даних. Функція РОСТ повертає значення y для послідовності нових значень x, що задаються за допомогою існуючих x-і y-значень. Функція робочого аркуша РОСТ може застосовуватися також для для апроксимації існуючих x-і y-значень експоненціальної кривої.

Синтаксис
Ізвестние_значенія_y - це безліч значень y, які вже відомі у співвідношенні y = b * m ^ x.

Якщо масив ізвестние_значенія_y має один стовпець, то кожний стовпець масиву ізвестние_значенія_x інтерпретується як окрема змінна.
Якщо масив ізвестние_значенія_y має один рядок, то кожний рядок масиву ізвестние_значенія_x інтерпретується як окрема змінна.
Якщо які-небудь числа в масиві ізвестние_значенія_y рівні 0 чи негативні, то функція РОСТ повертає значення помилки # ЧИСЛО!.

Ізвестние_значенія_x - це необов'язкова множина значень x, які вже відомі для співвідношення y = b * m ^ x.

Масив ізвестние_значенія_x може містити одне або декілька множин змінних. Якщо використовується тільки одна змінна, то ізвестние_значенія_y і ізвестние_значенія_x можуть мати будь-яку форму, за умови, що вони мають однакову розмірність. Якщо використовується більше однієї змінної, то ізвестние_значенія_y повинні бути вектором (тобто інтервалом висотою в один рядок або шириною в один стовпець).
Якщо ізвестние_значенія_x опущені, то передбачається, що це масив {1; 2; 3;...} такого ж розміру, як і ізвестние_значенія_y.

Новие_значенія_x - це нові значення x, для яких РОСТ повертає відповідні значення y.

Новие_значенія_x повинні містити стовпець (або рядок) для кожної незалежної змінної, як і ізвестние_значенія_x. Таким чином, якщо ізвестние_значенія_y - це один стовпець, то ізвестние_значенія_x і новие_значенія_x повинні мати таку ж кількість стовпців. Якщо ізвестние_значенія_y - це один рядок, то ізвестние_значенія_x і новие_значенія_x повинні мати таку ж кількість рядків.
Якщо аргумент новие_значенія_x опущений, то передбачається, що він збігається з аргументом ізвестние_значенія_x.
Якщо обидва аргументи ізвестние_значенія_x і новие_значенія_x опущені, то передбачається, що це масив {1; 2; 3;...} такого ж розміру, як і ізвестние_значенія_y.

Конст - логічне значення, яке вказує, чи потрібно, щоб константа b дорівнювала 1.

Якщо константа має значення ИСТИНА чи опущена, то b обчислюється звичайним чином.
Якщо константа має значення ЛОЖЬ, то b покладається рівним 1, а значення m підбираються так, щоб y = m ^ x.

 

6. Ділянки обліку, що дозволяють автоматизувати програмою 1С:Підприємство

Конфігурація дозволяє автоматизувати наступні ділянки бухгалтерського обліку.

- Облік касових операцій

- Облік банківських операцій

- Облік продукції та виробничих запасів

- Облік основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів

- Облік МШП

- Облік розрахунків

- Облік розрахунків з оплати праці

- Формування звітності

 

16. Облік власного капіталу

Джерелами формування активів підприємства є власні та позикові кошти. Власний капітал - це вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. До власного капіталу відносять: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, неоплачений та вилучений капітал, а також нерозподілений прибуток.

На кожну складову власного капіталу складається відповідний документ, наприклад: довідка бухгалтерії, прибутковий касовий ордер, платіжне доручення, накладна, акт приймання-передачі основних засобів, дані по яких переносяться на відповідний рахунок бухгалтерського обліку. При комп'ютеризації бухгалтерського обліку програмні продукти, які використовуються на підприємстві, дозволяють автоматизувати цей процес, тобто дані з документів автоматично переносяться на рахунки бухгалтерського обліку, що дає можливість у будь-який момент визначити суму власного капіталу підприємства

 

17. Основи організації автоматизованого банку данних

 

Організація баз і банків даних автоматизованої інформаційної системи. Ресурси баз даних

Для задоволення інформаційних потреб усіх користувачів в ІС існує банк даних (БнД).

До складу БнД входять такі складові: сукупність технічного та програмного забезпечення, база даних, СУБД, словник даних, адміністратор БД. Головні складові банку даних — база даних і програмний продукт, який називається системою управління базою даних (СУБД).

Система управління базами даних (СУБД) — це програмні засоби, за допомогою яких можна створювати бази даних, поповнювати їх та працювати з ними.

Банк даних (БнД) — це автоматизована система, сукупність інформаційних, програмних, технічних засобів і персоналу, що забезпечує зберігання, нагромадження, оновлення, пошук і видачу даних.

База даних (БД) — це спеціальним чином організоване зберігання інформаційних ресурсів у вигляді інтегрованої сукупності файлів, що забезпечує зручну взаємодію між ними та швидкий доступ до даних.

В основу організації БД покладено принцип єдності, тобто БД повинна бути єдиною. На всіх етапах життєвого циклу БД складається з двох компонентів: структури та даних. На різних рівнях опису БД її структура зображується:

на інфологічному рівні (сутність — зв’язок);

на датологічному рівні вона може бути однією з моделей даних — ієрархічною, мережевою, реляційною, об’єктно-орієтова­ною, об’єктно-реляційною, багатовимірною, змішаною;

на фізичному рівні (структура файлів даних і допоміжних файлів).

Більшість баз даних мають табличну структуру.

Файли даних також складаються зі структури та даних. Структура охоплює такі компоненти: ім’я поля, тип поля, довжина поля. Дані — це компонент БД, над яким виконуються в ІС дії.

Використання принципів бази та банку даних передбачає організацію зберігання інформації у вигляді БД, де всі дані зібрано в єдиному інтегрованому середовищі, і до інформації як важливого ресурсу забезпечено широкий доступ користувачів. Така організація даних усуває цілий ряд проблем:

відпадає потреба в кожній прикладній програмі детально вирішувати питання організації файлів;

усуває багаторазове введення й дублювання одних і тих самих даних;

не виникає проблеми зміни прикладних програм у зв’язку із заміною фізичних пристроїв або зміни структури даних;

підвищує рівень надійності та захищеності інформації;

зменшує надлишок даних.

Технологія баз і банків — провідний напрям організації внутрішньомашинного інформаційного забезпечення. Розвиток технологій баз і банків даних визначається рядом чинників: ростом інформаційних потреб користувачів, вимогами ефективного доступу до інформації, появою видів масової пам’яті, збільшенням її об’ємів, новими засобами та можливостями в галузі комунікації.

База даних — це динамічний об’єкт, який змінює значення зі зміною стану предметної сфери, яка відображається (зовнішніх умов стосовно бази).

Словник метаданих сам по собі є БД і містить інформацію про саму БД, є інструментом адміністратора БД і БнД та відіграє особливу роль. Адміністратор БД (АБД) — особа або група осіб, які відповідають за загальне керування БД. Важливе завдання адміністратора БД — захист даних від злому, несанкціонованого та некомпетентного доступу.

Для виконання функції адміністратора в СУБД передбачено різні службові програми. Адміністрування БД передбачає виконання функцій для забезпечення надійної та ефективної роботи бази даних, задоволення інформаційних потреб користувача, відображення в БД динаміки предметної сфери.

До обов’язків адміністратора БД належать: визначення інформаційного змісту БД, структури зберігання та стратегії доступу, взаємодія з користувачами, визначення контролю повноважень процедур перевірки вірогідності даних, а також стратегії даних, керування ефективністю БД.

 

19.. Перспективні засоби і напрямки розвитку інформаційних систем

Сучасний етап розвитку економіки і бізнесу характеризується широким застосуванням для обробки інформації та комп'ютерної підтримки рішень новітніх засобів інформаційної технології, ос­новним вираженням яких є інформаційні системи різного при­значення і різної проблемної орієнтації. У загальному вигляді ін­формаційну систему можна визначити як автоматизовану люди-но-машинну систему, визначальною особливістю якої є те, що вона забезпечує інформацією користувачів з різних організацій. Для проблематики економіки й бізнесу використовуються здебі­льшого інформаційні системи організаційного типу.

Інформаційні системи організаційного типу (ІСОТ) мають низ­ку особливостей, котрі зумовлюють значні труднощі їх розробки і побудови:

а) організаційне середовище, в котрому функціонують ІСОТ,доволі складне, не повністю визначене і важко піддається форма­лізованому опису;

б) системи організаційного типу мають складне сполучення з оточуючим середовищем, що включає безліч різноманітних вхідних і вихідних ланцюгів інформаційних послідовностей;

в) функціональні взаємозв'язки вхідних і вихідних повідом­лень складні як у структурному, так і в алгоритмічному плані, їх ідентифікація вимагає створення великих розподілених баз даних і баз знань;

г) організації-замовники, як правило, конче потребують постій­ної і довготривалої безвідказної роботи таких систем, при цьому терміни початкового вводу в експлуатацію і подальших модифі­кацій установлюються вкрай стислими;

д) надзвичайно широкий діапазон їх застосування як за ієрар­хічними рівнями організаційного управління, так і за функціями управління;

е) важливість урахування вимог кінцевих користувачів інфор­маційних систем з погляду створення комфортних умов їх роботи і забезпечення «дружньої» підтримки.

Сучасні концепції створення інформаційних систем різного призначення ґрунтуються, в основному, на трьох підходах: об'єкт­но-орієнтована технологія, САSЕ-технологія та заснована на знаннях (інтелектуальна) технологія.

Об'єктно-орієнтована технологія (Оbjесt-Огіеntеd Тесhnоlоgies) стосується, насамперед, створення програмного забезпечен­ня ІС. Спонукальним мотивом появи принципово нового підходу у програмуванні стало те, що в динамічному і конкурентному середовищі застосування ІС вимагаються часті зміни прикладних програм. Отже, програмне забезпечення (ПЗ), створене на основі технології процедурних мов програмування (ВАSIS, СОВОL), мало бути пристосоване до частих змін. Не виправдалися надії на застосування декларативних (непроцедурних) засобів створення ПЗ (LIPS, Рго1оg), оскільки вони вимагали спеціалізованих ма­шин або інтенсивних машинних ресурсів, а також виникали проб­леми із загальноприйнятими носіями. Тому з об'єктно-орієнто­ваними інструментальними засобами (СІ++, Lеуеl 5 ОЬjесt) пов'я­зана можливість багатократного використання створених раніше програм, що полегшує як швидке створення прикладних програм ІС, так і швидку адаптацію їх у використанні. Це досягається за рахунок того, що основні компоненти концепції обробки інфор­мації— дані і операції — розглядаються пов'язаними в єдине ці­ле і приховані в окремих модулях - об'єктах, доступ до яких здійснюється лише інтерфейсними засобами.

Принциповим питанням в об'єктно-орієнтованому програму­ванні є визначення об'єктів (класів об'єктів), що є важливими для проектованої системи. Ідентифікація об'єктів здійснюється за допомогою аналізу характеристик проблемної області, що вклю­чає розпізнавання доречних матеріальних об'єктів, а також ката­логізацію всіх ролей, що стосуються розв'язуваної задачі, взаємоелементів системи, важливі події, технічні умови тощо. На­приклад, для інформаційної системи підтримки рішення щодо купівлі автомобілів можна визначити такі класи об'єктів: «спо­живач», «автомобіль», «стратегія придбання», «БД автомобілів». Установлюються співвідношення (взаємозв'язки) між класами. Наприклад, «споживач» оволодіває «стратегією придбання».

Кожний клас є вмістилище, куди входять як дані, так і коман­ди для дій над даними. Компоненти об'єктно-орієнтованого про­грамування зображено на рис. 2.9, де термін «методи» відповідає повідомленням, що зрозумілі як об'єктом, так і дією, здійсненою об'єктом в результаті повідомлення, а «фасети» -- грані, що ма­ють атрибути. Наприклад, якщо об'єкт є дано-орієнтований, то доречними гранями можуть бути: початкове значення; значення за замовчуванням; команда пошуку для визначення значення примірника; методи для адресації невідомих значень; методи для адресування повної інформації; відображення, в якому сис­тема запитує користувача щодо інформації; інформація, що за­безпечується тоді, коли користувач просить більше інформації. Важливим поняттям в об'єктно-орієнтованому програмуванні є функція успадкування, завдяки якій створювані класи можуть діставати «у спадок» властивості класів об'єктів, якими вони «породжувалися».

Об'єктно-орієнтована методологія на даний час є досить ґрунтовно відпрацьованим підходом до створення програмних продук­тів. Виокремлені і розроблені основні його компоненти: об'єкт­но-орієнтований аналіз; об'єктно-орієнтоване проектування; об'єктно-орієнтоване програмування. Технологія об'єктно-орієнтованого проектування стала, у свою чергу, підґрунтям інженерії інформа­ційних систем — САSЕ-ТЄХНОЛОГІЇ.

САSЕ (Соmputer-Аіded Sоftwaге/System Еngіnеегіng) — тех­нологія — сукупність технологічних і інструментальних засобів, що дозволяють максимально систематизувати і автоматизувати всі етапи створення програмного забезпечення інформаційних систем та інших ділових та комерційних програмних продуктів. Інжиніринг програмного забезпечення вимагає принципово ново­го підходу до життєвого циклу ПЗ, зокрема послідовність етапів розробки така: прототипування (макетування), проектування спе­цифікацій, контроль проекту, генерація кодів, системне тестуван­ня, супроводження. Кожний із цих етапів має бути максимально автоматизований.

Одним із етапів використання САSЕ-технології для створення інформаційних систем є етап прототипування систем. Сутність прототипування полягає в тому, що розроб­ник спочатку створює макет (прототип) системи, який має основ­ні властивості потрібної системи, а потім у результаті спільної роботи розроблювача і користувача цей зразок доводиться до кін­цевої стадії.

Серед інструментальних засобів створення інформаційних сис­тем на основі однієї із найбільш відомих САSЕ-засобів є засоби ВРwin. За допомогою ВРwin створюють модель процесів підприємства. Цей засіб може поєднуватися із засобами імітаційного моделювання. ВРwin використовується для створення моделі даних, котра пов'язується з моделлю про­цесів.

Технологія, що ґрунтується на знаннях (інтелектуальна) перед­бачає впровадження в інформаційні системи та відповідні прик­ладні програми елементів штучного інтелекту, зокрема баз знань і правил виводу для оброблення якісної інформації і природної мови для створення користувацького інтерфейсу. Інформаційні системи, котрі містять у собі елементи штучного інтелекту, нази­ваються інтелектуальними інформаційними системами

 

22. Поняття та порівняльна характеристика інформації та даних

 

Дані (калька від англ. data) - Це подання фактів і ідей у формалізованому вигляді, придатному для передачі та обробки в деякому інформаційному процесі.

Спочатку - дані величини, тобто величини, задані заздалегідь, разом з умовою завдання. Протилежність - змінні величини.

В інформатиці Дані - це результат фіксації, відображення інформації на будь-якому матеріальному носії, тобто зареєстроване на носії подання відомостей незалежно від того, чи дійшли ці відомості до якогось приймача і цікавлять вони його ^[1].
Дані - це і текст книги або листи, і картина художника, і ДНК.
Дані, які є результатом фіксації деякою інформацією, самі можуть виступати як джерело інформації. Інформація, яку видобувають із даних, може піддаватися обробці, і результати обробки фіксуються у вигляді нових даних.

Дані можуть розглядатися як записані спостереження, які не використовуються, а поки зберігаються.

Інформація, яка відображається даними, може бути незрозуміла приймача (шифрований текст, текст на невідомій мові та ін.)