За якими критеріями можна класифікувати цілі органі­зації?

а) рівень ієрархії;

б) часовий період;

в) сфера діяльності;

г) характер діяльності;

ґ) зміст діяльності.

 

25. За характером діяльності організації цілі поділяють на такі види:

а) зростання;

б) стабільності;

в) маркетингові;

г) скорочення;

ґ) фінансові.

 

26. Встановлення цілей передбачає проходження таких стадій:

а) встановлення індивідуальних цілей та задач як інстру­менту забезпечення їх виконання;

б) проведення SWОТ-аналізу;

в) побудова ієрархії цілей;

г) встановлення загальної мети організації;

ґ) виявлення та аналіз тенденцій зміни оточення орга­нізації.

 

27. Сформульовані цілі управління повинні відповідати таким вимогам:

а) конкретність та вимірюваність;

б) жорсткість щодо шляхів їх досягнення;

в) реальність, досяжність;

г) гнучкість;

ґ) орієнтація на високий результат, успіх.

 

28. "Дерево цілей" трактують як:

а) графічне зображення зв'язків організації із зовнішнім середовищем;

б) розподіл обов'язків в апараті управління організацією;

в) графічне зображення співпідпорядкованості цілей, що демонструє розподіл загальної мети на підцілі, завдан­ня й окремі операції.

 

29. Централізований підхід до формулювання цілей передбачає:

а) формулювання вищим керівництвом головних цілей організації, а на їх основі вибір цілей нижчими рівня­ми управління;

б) формулювання цілей нижчими рівнями, які потім ви­ступають основою для головних цілей;

в) формулювання цілей як багатоітераційний процес;

г) вище керівництво розробляє цілі для кожного рівня і вимагає точного їх виконання.

 

 

30. Враховуючи зв'язок між цілями: а) збільшення рентабель­ності активів; і б) збільшення коефіцієнта оборотності активів, сформулюйте їх характеристику:

а) комплементарність;

б) індиферентність;

в) конфліктність;

г) конфліктно-індиферентність.

 

31. Розрізняють такі компоненти зовнішнього середовища орга­нізації:

а) постачальники;

б) демографічна;

в) природна;

г) потенційні конкуренти;
ґ) економічна.

 

32. Зовнішнє середовище для організації є:

а) джерелом загроз існуванню;

б) джерелом можливостей реалізації прагнень;

в) постачальником ресурсів;

г) джерелом інформації про загрозу банкрутства.

 

33. Автором моделі п'яти конкурентних сил є:

а) А. Томпсон;

б) М. Портер;

в) П. Лоуренс;

г) І. Ансофф;
ґ) Г. Олдрідч.

 

34. Обстеження сильних і слабких сторін організації передбачає:

а) оцінку стану функціональних сфер;

б) дослідження взаємодії з конкурентами;

в) оцінку процесу управління;

г) діагностику макрооточення;

ґ) аналіз господарського портфелю.

 

35. Основними елементами матриці SWОТ є:

а) "можливості";

б) "внутрішнє середовище";
в) "сильні сторони";

г) "загрози";

ґ) "зовнішнє середовище".

 

36. SWОТ-аналіз середовища організації забезпечує:

а) визначення внутрішнього потенціалу організації, її слабких сторін та можливостей і загроз у макро- і мезооточенні;

б) передбачення потенційних можливостей і загроз;

в) прогноз зовнішніх і внутрішніх можливостей органі­зації;

г) формування переліку позитивних і негативних чин­ників впливу на організацію.

 

37. До слабких сторін організації належать:

а) відставання у сфері досліджень і розробок;

б) непривабливий імідж на ринку;

в) погіршання конкурентної позиції;

г) відсталість технологічного обладнання;
ґ) низька кваліфікація працівників.

 

 

38. Ознаками класифікації методів прогнозування тенденцій зміни середовища організації є:

а) рівень нестабільності середовища;

б) рівень об'єктивності прогнозування;

в) можливість залучення експертів;

г) рівень аналітичності процесу прогнозування;

ґ) рівень залучення інформації.

 

39. До основних методів прогнозування динаміки середовища організації належать:

а) експертні оцінки;

б) екстраполяційні методи;

в) детермінований факторний аналіз;

г) пояснювальні моделі;

ґ) стохастичний факторний аналіз.

 

40. При колективній експертизі середовища організації використовуються такі види опитування:

а) дискусія;

б) "мозкова атака";

в) анкетування;

г) інтерв'ювання;

ґ) аналітичні доповідні записки.

 

41. До основних параметрів визначення СЗГ належать:

а) географічний район;

б) ціна;

в) потреба;

г) технологія;

ґ) тип споживача.

 

42. СЗГ трактують як:

а) окремий сегмент ринку, на якому організація функ­ціонує або має намір функціонувати;

б) окремий сегмент оточення організації, на який вона має намір вийти;

в) великий сегмент ринку, який контролює певна органі­зація;

г) окремі підрозділи в структурі організації;

ґ) окрема компонента зовнішнього середовища.

 

43. Визначення абсолютного потенціалу ринку ґрунтується на таких принципах:

а) кожного потенційного споживача товару вважають рет­ельним споживачем;

б) частина потенційних споживачів товару є реальними споживачами;

в) кожний споживач використовує товар при кожній можливості його застосування;

г) кожний споживач використовує товар при необхід­ності;

ґ) при кожному використанні товар вживається в опти­мальному обсязі.

 

44. Метод аналізу розривів Й. Вебера застосовується:

а) для оцінки привабливості ринку;

б) для визначення нестабільності зовнішнього середовища;

в) для оцінки конкурентного статусу організації;

г) для оцінки портфеля організації;
ґ) для вибору бізнес-стратегії.

 

45. Макросегментація ринку проводиться за такими основни­ми критеріями:

а) купівельна спроможність споживачів;

б) технологія;

в) тип споживача;

г) стиль життя покупців;
ґ) функція товару.

 

46. Побудова ринково-продуктових таблиць (сіток сегментації) дозволяє:

а) вивчати життєвий цикл попиту;

б) оцінювати привабливість ринку;

в) визначати СЗГ;

г) аналізувати конкурентоспроможність організації в СЗГ;
ґ) вибирати стратегію СГЦ.

 

47. Розрізняють такі детермінанти попиту:

а) товар;

б) ціна товару;

в) товарорух;

г) просування товару;
ґ) конкуренти.

 

48. Конкурентний статус організації оцінюють за такими по­казниками (за І. Ансоффом):

а) рівень майбутньої нестабільності;

б) відносний рівень стратегічних капіталовкладень;

в) темпи зростання попиту;

г) рівень "оптимальності" стратегії;

ґ) рівень відповідності потенціалу організації "оптималь­ній" стратегії.

 

49. Модель стратегічних груп розроблена:

а) І. Ансоффом;

б) М. Портером;

в) А. Томпсоном;

г) А. Вайсманом;

ґ) И. Вебером.

 

50. Оцінка конкурентної сили організації належить до:

а) аналізу ринкової ситуації в галузі та конкуренції в ній;

б) аналізу ситуації у середині організації;

в) стратегічного аналізу диверсифікованих організацій;

г) розроблення загальних стратегій конкуренції.

 

51. До методів генерації альтернатив на бізнес-рівні належать:

а) модель "крива досвіду";

б) модель "зростання — частка ринку";

в) модель "життєвий цикл попиту";

г) модель М. Портера;

ґ) модель "привабливість — конкурентоспроможність".