Класифікація гемокапілярів. Особливості будови їх стінки

Гемокапіляри (vasahaemocapilaria) виконують основну функцію кровоносної системи щодо обміну речовин між кров'ю та тканинами, відіграють роль гістогематичного бар'єра, а також забезпечують мікроциркуляцію.Здебільшого капіляри утворюють сітку, але також можуть формувати петлі (наприклад, у сосочках шкіри і синовіальних ворсинках суглобів), а також клубочки (судинні клубочки в нирці). Різні органи мають різний рівень розвитку капілярної сітки. Наприклад, у шкірі на 1 мм² є 40 капілярів, а в м'я-зах — близько 1000. Високий рівень розвитку капілярної сітки має сіра речовина органів центральної нервової системи, ендокринні залози, скелетні м'язи, серце, жирова тканина.

Стінка капілярів дуже тонка, містить ендотелій, базальну мембрану та перицити. Ендотелій — це внутрішній шар клітин, яким вистелені капіляри, а також усі інші судини і серце. Це пласт плоских полігональної форми, витягнутих у довжину клітин з нерівними хвилястими краями, які добре видно при імпрегнації сріблом. Ширина клітин 8...19 мкм, довжина від 10...22 до 75... 175 мкм і більше (в аорті до 500 мкм). Товщина клітини не однакова в різних її ділянках.

Базальна мембрана гемокапілярів товщиною 35... 50 нм має тонкофібрилярну будову, містить колаген, глікозаміноглікани, ліпіди. Відіграє велику роль у транспорті речовин через капілярну стінку, її стан зумовлює проникливість капілярів: Разом з цим вона полегшує фіксацію ендотеліальних клітин і створює зовнішню опору для їхнього цитоскелету. Базальна мембрана може бути суцільною або містити отвори — пори.

Перицити — це сполучнотканинні клітини з відростками, якими вони охоплюють капіляри зовні. Перицити можуть лежати у розщепленнях базальної мембрани. У ділянках, де базальна мембрана містить пори, перицити утворюють з ендотелієм ендотеліоперицитарні щільні контакти і, таким чином, формують з ними цілісну систему. Капіляри завжди супроводжують малодиференційовані сполучнотканинні клітини, які мають назву адвентиційних. Вони розташовані зовні від перицитів і оточені міжклітинною речовиною з тонкими колагеновими волокнами. До складу власне капілярної стінки ці клітини не входять.

Залежно від будови ендотелію, базальної мембрани, а також від діаметру капіляри класифікують на такі три типи:

1) соматичного типу діаметром до 10 мкм, мають нефенестрований ендотелій і суцільну базальну мембрану, вони локалізуються в шкірі, м'язовій тканині, серці, головному мозку;

2) вісцерального типу, мають фенестрований ендотелій і суцільну базальну мембрану, локалізуються у ниркових клубочках, ворсинках тонкої кишки, залозах внутрішньої секреції;

3) синусоїдного типу, мають фенестри в ендотелії і пори у базальній мембрані, розташовані у кровотворних органах, печінці.

Назвіть оболонки серця та вкажіть їх тканинний склад.

Міокард, або серцевий м'яз, складається із серцевої м'язової тканини і прошарків пухкої сполучної тканини з судинами та нервами. Серцева м'язова тканина за будовою є поперечнопосмугованою. Поперечна посмугованість має ту ж природу, що і в скелетних м'язах, тобто зумовлена оптичною неоднорідністю міофібрил, які побудовані з двох типів міофіламентів. Серцевий м'яз побудований з волокон, які анастомозують між собою, утворюючи сітку. Між волокнами розташована пухка сполучна тканина, багата судинами та нервами. Усі м'язові волокна серцевого м'яза утворені окремими одно- або двоядерними м’язовими клітинами, які розташовані ланцюжком і мають у розрізі прямокутну форму. Ці клітини називають кардіоміоцитами. Вони бувають двох видів: скоротливі, або типові, серцеві міоцити, які є робочою мускулатурою серця, і провідні, або атипові, серцеві міоцити, що належать до так званої провідної системи серця.