Розділ 3. Правове регулювання застосування господарсько-правових санкцій у сфері фінансової діяльності

Господарсько-правові санкції приватноправового характеру у сфері фінансової діяльності

Застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій у сфері фінансової діяльності

 

 

ВИСНОВКИ

З розвитком суспільства з'являються, а потім і функціонують різноманітні види соціальної відповідальності. Значне місце серед існуючих соціальних інститутів займає саме юридична відповідальність.

Юридична відповідальність різними вченими визначається по-різному. Можна виділити два основних підходи до визначення: широкий та вузький. Вузький підхід відносить до такої тільки протиправну поведінку, широкий підхід разом з протиправною поведінкою охоплює також правомірну поведінку особи. У цілях даної роботи автор вважає за доцільне визначити юридичну відповідальність у вузькому розумінні.

Отже, юридична відповідальність це передбачені законом вид і міра обов'язку правопорушника зазнавати примусового державно-владного позбавлення благ психологічного, організаційного і майнового характеру у правовідносинах, що виникають між ним і державою з факту правопорушення.

Важливим, у той же час спірним, в науці господарського права є питання самостійності господарської відповідальності як виду юридичної відповідальності.

У п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України вказуються лише цивільно-правова, адміністративна, кримінальна і дисциплінарна відповідальність. Рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 р. у справі про відповідальність юридичних осіб широко тлумачить вказану статтю Конституції, вказуючи на невичерпний перелік видів юридичної відповідальності.

Більшість вчених з теорії держави та права, нажаль, не виділяють господарську відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності, а невичерпність існуючих конституційно визначених видів заповнюють міжнародно-правовою та конституційною відповідальністю.

Автор, зважаючи на самостійність господарського права, особливість господарсько-правових санкцій, передбачення господарської відповідальності в ГК, наукову обґрунтованість та прагматичну доцільність існування такого інституту, дотримується думки що існують всі підстави вважати господарську відповідальність самостійним видом юридичної відповідальності.

Отже, господарська відповідальність це – самостійний вид юридичної відповідальності, який застосовується на підставі закону або господарського договору до суб’єктів господарювання, які вчинили господарське правопорушення, що має наслідком зменшення наявного майна правопорушника, чи створення для нього додаткових організаційних труднощів у процесі здійснення господарської діяльності.

Автор погоджується з позицію С.Ю. Гапало, яка зазначає що категорія юридичної відповідальності є ширше, аніж категорія правової санкції, зважаючи насамперед на поділ відповідальності на позитивну і ретроспективну. При цьому санкція та відповідальність (у вузькому значенні) на загальнотеоретичному рівні співвідносяться як форма і зміст.

Що стосується класифікації господарсько-правових санкцій, то їх можна класифікувати за такими підставами: за критерієм змісту впливу, за критерієм безпосередньої спрямованості, за характером порушених відносин, залежно від виду порушених відносин, залежно від інституту господарського законодавства яким це регулюється, за юридичними підставами виникнення та інші.

У свою чергу у науковій літературі не звертається увагу на такий практично значущий аспект як складність та необхідність доведення в судовому порядку застосування санкції. За цим критерієм санкції можна класифікувати на: санкції які мають ускладнений порядок доведення (відшкодування збитків), спрощений (штрафні санкції) та які застосовуються на розсуд суб'єкта використання (оперативно-господарські та більшість адміністративно-господарських санкцій).

Відповідно до законодавчої класифікації існують такі види господарсько-правових санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції.

При характеристиці відшкодування збитків варто зазначити що така форма господарсько-правової відповідальності має такі ознаки: її стягнення передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше прямо не передбачено законом; не потребує договірного встановлення; (складність застосування) визначається на підставі методик визначення розміру збитків у сферах господарювання; розрахунок їх розміру необхідно проводити по кожному виду окремо, а отримані результати підсумовувати; необхідно довести наявність всіх чотирьох елементів складу правопорушення.

Визначення складу та розміру збитків справа складніша, ніж просто стягнення неустойки (штрафу, пені). Адже для цього необхідно виконати певні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які беззастережно підтверджували б їх реальний розмір на визначену дату.

Ще одним видом господарсько-правової відповідальності є штрафні санкції. Господарський кодекс України не містить жорстких обмежень щодо визначення штрафних санкцій у господарських відносинах, допускається абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції.

Штраф до грошового зобов'язання можливо застосовувати як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.

У Постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" ретельно прописано порядок застосування цієї санкції за порушення грошових зобов'язань. Зокрема передбачається у разі порушення зобов'язання сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку, інфляційні нарахування та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Переваги неустойки перед іншими санкціями, що зумовлює її широке застосування в договірних відносинах, полягає в тому, що за своєю суттю вона є спрощеною формою відшкодування втрат однієї зі сторін договору по виконанню господарських зобов'язань.

Що стосується оперативно-господарських санкцій, то їх особливістю є: застосування їх сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь; відсутність необхідності виявляти вину правопорушника; оперативність та простоту застосування; негайна результативність; відсутність претензійно-позовного характеру; передбачаються тільки у договорі; не вичерпний перелік у законодавстві.

Така санкція може субсидіарно застосовуватись одночасно зі стягненням збитків та неустойки.

Останнім видом господарсько-правових санкцій є адміністративно-господарські санкції, серед їх особливостей варто виділити: це заходи організаційно-правового або майнового характеру; використовуються тільки у вертикальних відносинах; застосовуються переважно в адміністративному порядку, рідше в судовому; застосовуються виключно до суб'єктів господарювання; підставами застосування таких санкцій є порушення встановлених законодавчими актами правил чи вимог здійснення господарської діяльності; особливий порядок встановлення цих санкцій (виключно законом); не можливість встановлення цих санкцій в договорі; повноваженнями щодо їх застосування наділені органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

На відміну від відшкодування шкоди, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій адміністративно-господарські санкції застосовуються не контрагентами за договором, а органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Вони є заходами не тільки майнового (на відміну від штрафних санкцій), але й організаційно-правового характеру.