У 1967 р. Одумом було сформульоване екологічне правило

Класифікація екосистем

За масштабами екосистеми поділяються на мікроекосистеми, мезоекосистеми і глобальні екосистеми.

У мікроекосистемах невеличкі, тимчасові біоценози, що називаються синузіями, перебувають у обмеженому просторі. До таких екосистем належать трухляві пеньки, мертві стовбури дерев, мурашники тощо. Найбільш поширеними серед екосистем є мезоекосистеми або біогеоценозі!, в яких біоценози займають однотипні ділянки земної поверхні з однаковими фізико-географічними умовами і межі яких, як правило, збігаються з межами відповідних фітоценозів.

Макроекосистеми охоплюють величезні території чи акваторії, що визначаються характерним для них макрокліматом і відповідають цілим природним зонам. Біоценози таких екосистем називаються біомами. До макроекосистем належать екосистеми тундри, тайги, степу, пустелі, саван, листяних і мішаних лісів помірного поясу, субтропічного і тропічного лісів, а також морські екосистеми. Прикладом глобальної екосистеми є біосфера нашої планети.

За ступенем трансформації людською діяльністю екосистеми поділяються на природні, антропогенні та антропогенно-природні.

У промислово розвинутих країнах екосистем на захоплених людською діяльністю територіях майже не залишилося, хіба що в заповідниках. Лісові насадження, луки, ниви — все це антропогенно-природні екосистеми, які хоча й складаються майже виключно з природних компонентів, але створені й регулюються людьми.

До антропогенних екосистем належать екосистеми, в яких переважають штучно створені антропогенні об´єкти і в яких, крім людей, можуть існувати лише окремі види організмів, що пристосувалися до цих специфічних умов. Прикладом таких антропогенних екосистем є міста, промислові вузли, села (в межах забудови), кораблі тощо.

У зв´язку з трансформацією значної частини природних екосистем в антропогенно-природні та антропогенні предметна сфера екології в наш час значно розширилася. До найбільш актуальних завдань сучасної екології за Г.О. Бачинським належать:

розробка докладної типологічної і таксономічної класифікації екосистем;

— вивчення функціональної структури та метаболізму екосистем усіх типів і таксономічних рівнів від макроекосистеми до біосфери;

— визначення головних факторів, що забезпечують динамічну рівновагу різнотипних екосистем;

— встановлення основних закономірностей взаємодії суміжних та більш віддалених екосистем між собою;

— дослідження характеру реакції різноманітних екосистем на різні види антропогенних навантажень і вивчення закономірностей перетворення природних екосистем в антропогенно-природні та антропогенні.

10. Екологічна ніша — термін в екології, що описує взаємовідносини виду або популяції з екосистемою, та їхнє в ній розташування. Більш лаконічним визначенням поняття може бути формулювання «спосіб життя організму». Екологічна ніша (як поняття) описує також як організм, популяція або вид відповідають на особливості розподілу ресурсів та/або конкурентів (тобто, скажімо, збільшуючи свою чисельність при надлишку ресурсів та відносно малій кількості хижаків, паразитів та патогенних факторів) та як ці суб'єкти, в свою чергу, впливають на аналогічні фактори (тобто, обмежують життєві ресурси для інших організмів, виступають в ролі харчового ресурсу для хижаків, і хижаком — для інших видів)).

На планеті існує два основних середовища, де закладаються екологічні ніші організмів: водне і повітряне. Виділяють також ґрунтове середовище, підземне (фреатичне) і внутрішнє середовище організмів (середовище існування ендопаразитів).

11. Первинні екосистеми є такими, що сформувалися в умовах середовища, не зміненого діяльністю будь-яких живих організмів. Розвиток екосистеми на первинному субстраті називають екогенезом.

Вторинні екосистеми формуються або існують в умовах середовища, змінених під дією живих організмів, у тому числі й людини. У порівнянні з природними, вторинні антропогенні екосистеми ма­ють нестабільний видовий склад, значні коливання приросту біомаси і загалом нижчу біопродуктив-ність. Процес утворення вторинних екосистем зви­чайно підлягає поняттю "сукцесія", оскільки в ході їх становлення відбувається поступова зміна видо­вого складу угруповань. Сукцесія - явище посту­пової зміни одних біоценозів іншими на певній ділянці території.

Лісова пожежа може обумовити формування вторинної екосис­теми на місці первинної.

Антропогенними називають екосистеми, в яких видовий склад та (або) фізичні параметри середо­вища певною мірою контролюються людиною. Вони поділяються на дві категорії: культиваційні і руде­ральні. Культиваційні антропогенні екосистеми є результатом керованого використання природних ресурсів, при якому людина прагне поповнити їх втра-ти. Залежно від напрямку господарської діяльності культиваційні екосистеми бувають промисловими (лісові насадження, рибогосподарські ставки), аг­рарними (посіви, пасовища) і рекреаційними (пар­ки, сквери, декоративні водойми).

12.

Закон Ліндемана

Англійський мікробіолог Р. Ліндеман сформулював закон піраміди енергій, або закон (правило) 10%. З одного трофічного рівня екологічної піраміди переходить на інший її рівень в середньому не більше 10 % енергії. Більший перехід енергії (або речовини в енергетичному вираженні) веде до несприятливих для екосистеми (і трофічного рівня, що витрачає енергію) наслідків. Закон дозволяє робити розрахунки необхідної земельної площі для забезпечення диких і домашніх тварин, а також людини продовольством і інші еколого-економічні розрахунки.

Зворотний потік, пов'язаний із споживанням речовин і продукованої верхнім рівнем екологічної піраміди енергії більш низькими її рівнями набагато менший. Дану закономірність сформульовано в законі односпрямованості потоку енергії.

У 1967 р. Одумом було сформульоване екологічне правило.

При незмінному енергетичному потоці в харчовій мережі (або ланцюзі) діє правило «метаболізм і розміри особин» (правило Ю. Одума): більш дрібні наземні організми з високим питомим метаболізмом створюють відносно меншу біомасу, ніж великі, оскільки в порівнянні з останніми, більш значна частина їх енергії іде на підтримку обміну речовин, а у теплокровних — і постійної температури тіла. Правило американського еколога Ю. Одума зазвичай не реалізується у водних біоценозах, оскільки дрібні водні організми значною мірою підтримують свій обмін речовин за рахунок зовнішньої енергії безпосередньо навколишнього їхнього середовища.

Через антропогенне порушення природного середовища і знищення великих дерев, травоїдних тварин і хижаків відбувається поступове здрібніння фауни і флори. У відповідності з правилом Ю. Одума це неминуче призводить до загального зниження відносної продуктивності організмів і термодинамического розладу в угрупованнях і біоценозах.