Історія ділового листування

Зміст

 

ВСТУП………………………………………………………………….………….3

1. Історія ділового листування.…………………………………………………..4

2. Класифікація ділових листів.……………………………………………….....6

3. Правила складання ділового листа…………………………………………....7

4. Структура тексту та реквізити ділового листа……………………………….8

5. Види ділових листів ……………………………………………………….....10

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...13

Список використаних джерел…………………………………………………..14

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..15

Вступ

Лист – це поширений вид документації, один з способів обміну інформацією. Ділові листи належать до основних засобів встановлення інформаційних, службових та діллових контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами. Написання ділового листа – це справжнє мистецтво, адже тексти листів найменшою мірою трафаретизовані й уніковані. Зазвичай ми дбаємо лише про те, щоб чітко і лаконічно викласти інформацію, а забуваємо, що ця кореспонденція не просто важлива частина бізнесу, а й наше обличчя. Це найпоширеніший вид документації в системі управління: в загальному обсязі документації установ листування займає 80%. Лист охоплює велику кількість різноманітних тем. Так, діловий лист є одним з важливих каналів зв’язку промислового підприємства з зовнішнім світом. Через листування ведуться переговори, виясняються стосунки між підприємствами, виставляються претензії. Листи супроводжують матеріальні цінності (правда, останнім часом значну частину своїх функцій лист віддав телеграмі й телефонній розмові).

Ділове листування - важлива частина ділового етикету. Це спілкування в мініатюрі. Оволодіння ним - це ціле мистецтво і, деколи, нелегка праця. Тямуще ділове листування здатне збільшити обороти фірми, підприємства, поліпшити взаємозв'язки різних служб, встановити міцні зв'язки із споживачами.

 

Історія ділового листування

З найдавніших часів людина веде листування з собі подібними. Глиняні таблички, берестяні грамоти, листи на пергаменті. Неважливо на чому, але людина намагалася висловити свої думки та сподівання за допомогою листа. Напевно вже тоді існували ділові листи, за допомогою яких людина здійснювала обмін інформацією, робила пропозиції і вела переговори.

Приступаючи до складання офіційного листа, ми ніколи не замислюємося про те, що ця практика сходить ще до сивої давнини. Мовні формули, види, різновиди офіційної кореспонденції, формуляри, способи оформлення і роботи з нею створювалися і шліфувалися століттями. Багато видів листів мають тисячолітню історію.

Ще на початку 18 століття, в Росії почали видаватися збірники зразків документів, так звані «письмовники».

Попередниками «письмовників» були «формулярники», відомі на Заході вже в 7 ст., а в Росії - з першої третини 16 століття (зокрема, «Формулярники» московської митрополичої кафедри) - опису реквізитів документа, розташованих у певній послідовності. Ранні письмовники були своєрідними підручними збірниками, «абетками-прописами»для писарів. Вони містили зразки побудови документів за визначеною схемою, шаблонні набори фраз і виразів, які були невід'ємною частиною формулярного етикету і відбивали офіційні відносини. Інший вид ранніх письмовників «титулярники», що містили відомості про те, як записувати повний царський титул. Сферу приватних відносин і приватного листування ранні письмовники не регламентували.

Для актів, угод і прохань зазвичай використовували гербовий папір зі штучними клеймами і з зображенням державного герба. Деякі документи дозволялося писати на простому папері звичайного формату.

Вимоги до почерку були досить високі: він повинен був бути чітким, чистим і красивим. Колір паперу, який міг бути синій, помаранчевий та інший, автори письмовників радили вибирати обережно, щоб не піддатися докору в браку смаку.

Листи відправляли в конвертах, а конверти запечатували облатками або сургучем. Облатки були різнокольорові, тоді як сургуч здебільшого червоний. Якщо людина знаходилася в жалобі, то запечатували лист тільки чорним сургучем.

У радянський час термін «письмовник» був підданий осміянню як «Пережиток буржуазного минулого». Приватна переписка могла піддаватися огляду поштової цензури, уміння писати листи втрачалося, значення ділової кореспонденції недооцінювалася. За відсутності конкуренції, вільного підприємництва, не потрібні ні красномовство, ні вміння переконати партнера у співпраці, мало хто звертав увагу на епістолярний етикет.