Система послуг у торгівлі на ринках

Специфіка функціонування підприємств ринків на споживчому ринку обумовлює формування в торгівлі на ринках цілісної системи послуг. Ця система включає широку номенклатуру послуг, створених як підприємством ринку — власне ринкових, так і структурними підрозділами інших, залучених до торгівлі на ринках, систем.

Власне ринкові послуги, тобто ті, що створюються і надаються з використанням ресурсів самого ринку, поділяються на дві основні категорії: послуги оренди і платні послуги.

З метою надання послуг оренди ринок будує й утримує в належному стані власну матеріально-технічну базу. Елементами матеріальної бази ринку є споруди, будівлі, приміщення, конструкції, технологічне обладнання тощо, які забезпечують реальні передумови для роботи ринкових торговців. Ці елементи на договірних засадах передаються адміністрацією ринку ринковим торговцям в коротко- або довгострокову оренду.

У короткострокову оренду адміністрація ринку передає ринкові торгові місця — своєрідні робочі місця для індивідуальних ринкових торговців. Торгові місця на ринку надаються в капітальних приміщеннях, павільйонах, на відкритих майданчиках за влаштованими столами-прилавками (торговими рядами), в палатках, ятках тощо різної конструкції.

На продовольчих ринках торгові місця переважно влаштовуються за накритими і відкритими столами-прилавками — немеханічними пристроями спрощеної конструкції, які дозволяють зосередити в межах ринкового торгового місця операційний товарний запас ринкового продавця, його товарну експозицію, необхідне ваговимірювальне обладнання і торговельний інвентар. Ринковий торговець, котрий має це торгове місце, оплачує його вартість у розмірі ринкового збору. Розмір ринкового збору за право займання торгового місця на ринку встановлюється в грошовому еквіваленті за один день торгівлі місцевими органами влади, оскільки законодавче даний вид зборів віднесений до місцевих зборів. Незважаючи на те що в даний час сума ринкового збору встановлюється довільно, за своєю економічною суттю ринковий збір — це плата за короткострокову оренду ринкового торгового місця, і він повинен в першу чергу відображати собівартість його створення й утримання.

На непродовольчих ринках торгові місця влаштовуються не за столами-прилавками (крім ринків типу «секонд-хенд»), а в павільйонах, ятках, бутиках і т. п. Вони монтуються з легких конструкцій відособлено одне від одного і займають не тільки корисну площу ринку, але характеризуються, скоріше, місткістю. Сучасні ринкові торгові місця для реалізації непродовольчих товарів за своїм конструктивним рішенням і формою є ідентичними до невеликих пунктів роздрібної (міні-маркетів, крамничок, бутиків тощо) і дрібнороздрібної торгівлі (павільйонів, яток, палаток, кіосків). На відміну від продовольчих ринків, торгові місця на непродовольчих ринках здаються юридичним і фізичним особам, як правило, в довгострокову оренду. Плата за довгострокову оренду ринкового торгового місця встановлюється за погодженням сторін, але не може бути нижчою суми, еквівалентної розміру ринкового збору за весь час оренди.

На умовах довгострокової оренди підприємство ринків надає також послуги з винаймання розташованих на ринку капітальних і легкоконструкційних приміщень для подальшого використання їх для організації пунктів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування представниками залучених обслуговуючих систем. Це можуть бути підприємства й організації державної, приватної, колективної і кооперативної форм власності, що діють на оптовому і роздрібному ринках і ринку послуг. Юридичні особи, що орендують приміщення в ринку, звільняються від сплати ринкового збору.

Підсистема власне ринкових послуг крім послуг оренди доповнюється специфічною номенклатурою платних послуг ринку. Платні послуги ринку передусім орієнтовані на організаційно-технологічне обслуговування ринкових торговців, але й опосередковано стосуються покупців на ринку. Об'єктивна потреба в підсистемі платних послуг органічно випливає із суті торгівлі на ринках і обумовлюється такими передумовами:

• певним розривом між основними й оборотними засобами, коли власники їх є незалежними один від одного;

• потребами і запитами основної частки роздрібних торговців на ринках;

• особливостями реалізації і зберігання товарів ринкового асортименту.

Тимчасом як підприємство ринку є власником майнового комплексу ринку, власниками довезених на нього для реалізації продуктів і товарів є певна кількість ринкових торговців, отже, повноцінний процес продажу своїх товарів ринкові продавці можуть здійснити тільки за допомогою придбаних від ринку послуг.

Певна частина ринкових торговців, зокрема товаровиробники, не тільки не мають досвіду і навиків у веденні торговельної діяльності, але й не забезпечені торговельно-технологічним і допоміжним інвентарем, одягом тощо, необхідними для здійснення процесу роздрібної реалізації. Це відкриває для ринку можливості з надання послуг прокату недостатнього у продавців обладнання й інвентарю для дотримання ними чинних правил торгівлі на ринках.

Доставлені на ринок сільськогосподарські продукти і продовольство вимагають особливих умов зберігання і реалізації. Так, тваринне м'ясо перед реалізацією потребує розрубу; продаж продуктів тваринництва повинен здійснюватися з використанням санітарного спецодягу (фартухів, халатів, нарукавників тощо); продукти тваринництва і більшість продуктів рослинництва реалізуються на вагу і потребують використання відповідного ваговимірювального обладнання і дотримання належного температурного режиму і т. п.

Для організації торговельно-технологічних платних послуг підприємство ринків створює власні спеціалізовані підрозділи — бюро торговельних послуг і тор-говельно-закупівельні підприємства.

Бюро торговельних послуг (БТП) надає ринковим торговцям організаційні, технологічні і торговельні платні послуги через розташовані на ринку пункти прокату ваговимірювальних приладів, санітарного одягу, розрубу м'яса, камери зберігання продукції, холодильники з машинним охолодженням, холодильні камери тощо. Для організації БТП адміністрація ринку закуповує необхідне обладнання й оснащення — стелажі, колоди, холодильні агрегати, шафи-холодильники тощо, а також багатооборотний інвентар для здавання його в прокат ринковим торговцям (санодяг, ваги, торговельний інвентар тощо). Крім цього, залежно від обсягів роботи створюється штатний розклад БТП, який включає завідувачів складів (неохоло-джуваних камер зберігання і холодильників з машинним охолодженням), розруб-ників м'яса і комірників, які організовують роботу пунктів прокату торговельного інвентарю, ваг і санодягу.

Для багатьох аграрних, промислових і кустарних товаровиробників процес ринкового торгу є неосновним, таким, що вимагає значних затрат часу на непродуктивну (для них) діяльність і відволікає від основного виробництва. Разом з тим ці продуценти розглядають торгівлю на ринках як важливий, а інколи й основний канал збуту виготовленого продукту. У вирішенні даної проблеми допомагає такий структурний підрозділ ринку, як торговельно-закупівельне підприємств (ТЗП) ринку. До функцій ТЗП ринку, власне, і входить приймання товарів, довезених на ринок, з дальшою їх реалізацією через свої роздрібні торговельні пункти (магазини й одиниці), розташовані як на ринку, так і поза його межами.

Частина підприємств ринків, на жаль невелика, має у своєму розпоряджанні готелі (кімнати для приїжджих), обладнані для тимчасового проживання тих ринкових продавців, які прибули з віддалених місцевостей та інших регіонів. Незважаючи на те що готелі підприємств ринків невеликі за середньою кількістю місць та з невисоким рівнем комфорту, вони є важливим доповненням до загальної мережі готелів у населеному пункті. Крім цього, готелі ринків є суттєвим джерелом платних послуг — доходів ринків від надання житлово-комунальних послуг прибулим ринковим торговцям, а за відсутності їх напливу в міжсезоння — іншим гостям даного населеного пункту.

Система послуг у торгівлі на ринках завершується підсистемою послуг залучених до цієї форми обслуговування підприємств і організацій.

На спеціалізованих і змішаних ринках успішно функціонує мережа роздрібних торговельних підприємств і дрібнороздрібних одиниць. Розташовані на ринках магазини і пункти дрібнороздрібної реалізації характеризуються найрізноманітнішими типорозмірами і спеціалізацією. Так, у ринковому господарстві рідко зустрічаються великі універсальні магазини, частіше — середні за розмірами, а здебільшого — невеликі крамниці і пункти дрібнороздрібної реалізації товарів широкого вжитку. Спеціалізація роздрібних торговців визначається основною спеціалізацією ринку і зазвичай є протилежною їй. Потреба в комплексному торговельному обслуговуванні учасників торгівлі на ринках веде до того, що на продовольчих ринках, як правило, організовується внутрішня мережа крамниць із широким асортиментом непродовольчих товарів; на непродовольчих — продовольчих магазинів; на ринках, де основним контингентом є селяни, улаштовуються магазини, спеціалізовані на реалізації товарів для ведення особистого домашнього господарства і т. п. У цілому ж спеціалізація стаціонарних магазинів на ринку не може бути прив'язаною до спеціалізації самого ринку, є універсальною і комбінованою, а тому в основному спрямована на доповнення асортименту ринкової реалізації.

Стаціонарна мережа роздрібних торговельних підприємств державної, приватної, колективної і кооперативної форм власності, розташованих в межах підприємств ринків, лежить в основі підсистеми залучених послуг у торгівлі на ринках.

Торгівля на ринках за своєю суттю є не тільки суто процесом ведення ринкового торгу, але й своєрідним соціально-культурним заходом, що викликає скупчення на території ринку великої кількості людей — і продавців, і покупців. Своєю чергою, це об'єктивно викликає потребу в організації харчування суб'єктів даної форми торгівлі. Виробничо-торговельна діяльність з приготування їжі і організації харчування також входить до підсистеми залучених послуг у торгівлі на ринках. Вона не належить до основних функцій підприємств ринків, а тому адміністрація ринку виходячи із власних можливостей передає в оренду або за угодою про спільну діяльність (за участі спільних інвестицій) чи на інших умовах будує на території ринку приміщення для закладів і пунктів громадського харчування.

Третьою вагомою складовою підсистеми залучених послуг у торгівлі на ринках є підприємства і структурні одиниці побутового обслуговування. На великих і середніх ринках, розміщених у міських поселеннях, вони широко представлені у вигляді комбінатів, ательє, майстерень і пунктів, спеціалізованих на створенні послуг з пошиття одягу і взуття; виготовлення пристроїв, реманенту, деталей інтер'єру для домогос-подарств; ремонту взуття, одягу, побутової техніки тощо. Мережа побутово-обслуговуючих одиниць на ринках також є відкритою не тільки для учасників ринкового торгу, але й усіх мешканців населеного пункту, в якому є підприємство ринків.

У підсистемі залучених послуг у торгівлі на ринках особливе місце займають послуги ветеринарно-санітарної експертизи сільгосппродуктів і продовольства, що доставляються на ринки з метою реалізації. Практично на кожному ринку, на якому продаються продукти тваринництва і рослинництва, створено лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи (ЛВСЕ). їх завданням є попередній контроль і аналіз якості привезеної ринковими торговцями продукції на предмет її відповідності нормам екологічної, радіаційної, санітарної безпеки і чинним стандартам безпеки споживання; відсутності збудників інфекційних хвороб тощо. Послуги ЛСВЕ для ринкових торговців є платними і справляються за тарифами, затвердженими органами Міністерства охорони здоров'я.