Поняття суб'єктів аграрного права та їхнього класифікація

Вступ.

Аграрне право України — одна із найважливіших галузей національного права. Вона певною мірою є правонаступником як колишнього колгоспного, то й сільськогосподарського права. Однак на відміну від останнього (комплексної, інтегрованої галузі) аграрне право України перебуває в стані становлення як самостійної та інтегрованої галузі національного права, котрій притаманні власний предмет, власні і частково інтегровані об'єкти, власні суб'єкти, методи, система.

Кожна галузь права характеризується властивим їй предметом правового регулювання. Таким своєрідним предметом є аграрні правовідносини, котрі, по-перше, випливають з спеціальної правосуб'єктності суб'єктів аграрного права, з специфіки їхніх завдань та предмета діяльності, по-друге, складаються в сфері виробництва продуктів харчування, продовольства й сировини рослинного й тваринного походження, переробки й реалізації останньої суб'єктами аграрної підприємницької діяльності.

Аграрні правовідносини як предмет аграрного права являють собою взаємопов'язані інтегровані правовідносини майнового, земельного, членського, засновницького (учасницького), управлінського і трудового характеру в усій багатогранності їхні прояву в процесі здійснення завдань діяльності суб'єктів аграрного підприємництва.

Їм притаманний певний суб'єктний склад, наділений спеціальною правосуб'єктністю, а також об'єктний склад, що є засобами виробництва продуктів харчування, сировини і продовольства рослинного й тваринного походження. Тому особливістю характеру та змісту діяльності суб'єктів аграрного підприємництва, особливістю об'єктів аграрного права визначається своєрідність предмета аграрного права як галузі національного права.

Поняття суб'єктів аграрного права та їхнього класифікація.

Перехід до ринкової економіки в Україні позначений економічними перетвореннями, реформуванням законодавчої та виконавчої влади, необхідністю перебудови аграрного сектора на основі формування приватної та колективної власності, розвитку підприємництва, рівноправністю різних форм ведення сільськогосподарського виробництва.

Здійснення цих перетворень, а й у цілому аграрної реформи викликає необхідність формування відповідних виробників сільськогосподарської продукції (продуктів харчування, сировини, рослинного й... тваринного продовольства).

Такими виробниками є аграрні підприємці, в основному нові їхні види й типи, котрі раніше практиці господарювання в аграрному секторі були невідомі. Це - приватні виробничі формування, селянські (фермерські) господарства, орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, спілки селян, сільськогосподарські товариства й спільні підприємства, міжгосподарські товариства й об'єднання та ін. Вони виступають носіями суб'єктивних прав та обовязків й наділені спеціальною правосуб'єктністю. Право-суб'єктність надає правову можливість виробникам аграрного сектора брати доля в агарних правовідносинах, тобто бути їхнього суб'єктами.

Аналіз основних ознак правосуб'єктності підприємців АПК дозволяє дати таке визначення поняття учасників аграрних правовідносин — суб'єктів аграрного права.

Суб'єкти аграрного права — це виробники сільськогосподарської продукції, що володіють відособленим майном, наділені спеціальною правоздатністю й дієздатністю (правосуб'єктністю), господарська діяльність які здійснюється при використанні землі як основного засобу виробництва для забезпечення населення міста й села необхідними продуктами харчування, сировиною й продовольством рослинного й тваринного походження.

Виробників сільськогосподарської продукції, як правило, законодавство називає «підприємствами» й «підприємцями». У умовах ринкової економіки смердоті можуть бути засновані на будь-якій формі власності й самостійно вибирати організаційно-правову форму (Закони України «Про власність», «Про підприємства в Україні»). При цьому аграрному підприємству (підприємцю) притаманні такі основі риси й принципи діяльності: - основним предметом їхні діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції; усі інші види сільськогосподарської діяльності (до того числі переробки й реалізації продукції) мають допоміжний характер; — основним засобом виробництва є, передусім, земля, а також інші природні ресурси. Виробництво сільскогосподарської продукції (крім тваринництва) має сезонний характер. З урахуванням цих та інших ознак можна дати таке його визначення.

Аграрне підприємство — це суб'єкт аграрних правовідносин, що самостійно володіє й розпоряджається відособленим майном, у комплексі якого основним засобом виробництва є природне тіло — земля, що використовується ним для виробництва сільськогосподарської продукції (предмета його діяльності), а також переробки сировини рослинного й тваринного походження, виконання інших робіт й надання послуг для задоволення потреб побутового й соціально-культурного характеру як безпосередньо своїх працівників, то й працівників сфери обслуговування.

Основна ознака суб'єктів аграрного права, як й суб'єктів інших галузей права (господарського, цивільного та ін.) — наявність відособленого майна. Правовою формою такого відособлення є самостійний баланс, наявність якого дає власнику можливість займатися безпосередньо підприємницькою діяльністю.

суб'єкти (підприємці) аграрних правовідносин засновуються на різних формах власності, класифікувати їхні слід саме за критерієм форм власності, що лягли основою 'їхні створення. Звичайно, це не Єдиний критерій класифікації, її можна проводити за іншими ознаками, наприклад, за сферою й предметом, а також залежно від того, як визначається їхні правовий статус, на базі якого закону. За формами власності суб'єкти аграрного права поділяються на чотири взаємопов'язані групи.

До першої групи слід віднести суб'єктів, заснованих на приватній власності (селянські (фермерські) господарства тощо).

Другові становлять суб'єкти, засновані на колективній формі власності, тобто спілки селян, сільськогосподарські виробничі кооперативи тощо, а також виробники (підприємці) корпоративного типу: акціонерні товариства, асоціації, концерни, товариства із обмеженою відповідальністю, орендні формування та ін.

До третьої групи належати засновані на державній формі власності й такі суб'єкти, як державні підприємства (науково-дослідні організації, сільськогосподарські радгоспи-технікуми й т. ін.).

Четверту групу суб'єктів аграрного права становлять формування, засновані на змішаній формі власності, тобто на декількох формах власності в їхні поєднанні: приватної й державної, державної й колективної, приватної, державної й колективної, до того числі із іноземним інвестором тощо.

До останніх можна віднести, зокрема, суб'єктів сфери сервісу, котрі можуть бути засновані на будь-якій формі власності (аграрні підприємства агротехнологічного та іншого сервісу, а також фінансово-кредитного, комерційного й страхового сервісу). Наприклад, сервісні підприємства по технологічному обслуговуванню й виконанню ремонтних робіт можуть засновуватись на приватній, державній чи змішаній формах власності.