Вимоги до технічного оформлення роботи

Текст бакалаврської роботи має бути надрукований з використанням комп’ютерної техніки (шрифт – Тіmе New Rоmаn, розмір шрифту – 14, інтервал – 1,5) на одному боці стандартного листа білого односортного паперу формату А 4 розміром 210x297 мм (60 знаків у рядку, включаючи проміжки між словами, 28-30 рядків). Сторінки бакалаврської роботи повинні мати береги: лівий – 30 мм, верхній – 20 мм, правий – 10 мм, нижній – 25 мм.

Обсяг бакалаврської роботи не має бути меншим, ніж 60 сторінок машинописного тексту чи тексту, надрукованого з застосуванням комп’ютерної техніки), виключаючи схеми, таблиці та інші додатки.

Правильно оформлений титульний лист має містити в собі такі відомості:

- назву навчального закладу;

- назву спеціальності, за якою навчається студент (або назву кафедри, на якій виконується робота);

- назву теми роботи;

- ім’я та прізвище студента, який виконав роботу;

- номер академічної групи;

- науковий ступінь, наукове звання (якщо такі є), ім’я та пріз­вище наукового керівника роботи;

- місто й рік написання роботи (Зразок оформлення титульного аркуша див. у Додатку Б).

На наступному листі розміщується зміст роботи. Зміст повинен містити повні назви усіх розділів, пунктів і підпунктів, на які поділено роботу. Перед назвою розділу, пункту (розділу), підпунктів у плані й у тексті роботи має стояти її номер. Номери розділів пишуть римськими цифрами, а номери пунктів (розділів) і підпунктів – арабськими. Пункти, які не входять в основну частину роботи, номерів не мають. Це вступ, висновки, список використаної літератури, додатки.

Кожен новий розділ має починатися з нового аркуша. У тексті назви параграфів і підпараграфів мають бути відокремленими пустими рядками зверху й знизу.

Не можна залишати назву на останньому рядку сторінки. Заголовки структурних частин роботи ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкують великими літерами симетрично до тексту з вирівнюванням по центру. Заголовки підроз­ділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголов­ки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставимо крапку.

Рекомендуємо Вам проставляти номери сторінок, таблиць, малюн­ків, посилань олівцем до тих пір, поки науковий керівник не допустить роботу до захисту. Якщо після перевірки буде необхідність щось додати або забрати, ваша нумерація може змінитися.

Зміст бакалаврської роботи (основна частина роботи) викладається послідовно у відповідності до плану роботи. Розділи й параграфи в роботі чітко виділяють і нумерують. Кожний розділ починається з нової сторінки, параграфи в межах одного розділу пишуть послі­довно зі збереженням невеликого інтервалу.

Під час виконання бакалаврської роботи студент зобов’язаний робити посилання на джерело, звідки він запозичив матеріал. При викорис­танні в тексті бакалаврської роботи цитат, цифр або фактів необхідно давати вказівку на їхніх авторів відразу після завершення посилання. Цитати, що наводять в бакалаврській роботі, мають бути пов’язані з основним текстом, і слугувати підтвердженням думки автора. Посилання оформля­ють у вигляді квадратних дужок, у яких вказують номер джерела в списку літератури й номер сторінки, звідки взято цитату. Номер дже­рела від номера сторінки відділяють комою, наприклад [7, с. 45]. Між сторінкою (с.) та її номером має бути “нерозривний проміжок” (як і між прізвищем та ініціалами), який можна зробити поєднанням клавіш “Shift+Ctrl+Пробіл”).

Посилання – це ваше визнання належності використаного матеріалу іншому автору, якщо хочете – це ваша вдячність йому. Крім того, без посилань неможливо перевірити ґрунтовність ваших міркувань, висновків. У разі використання чужого матеріалу без посилання на джерело, бакалаврська робота повертається автору для доопрацювання.

Фотографії, схеми, графіки, карти, таблиці необхідно подавати в письмовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу й порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва й пояснювальні підписи розмішують послідовно під ілюстрацією. Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (сканер, ксерокс). Ілюстрації можуть бути виконані чорнилом або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері чи комп’ютерним способом. У письмовій роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків. Фотознімки розміром меншим за формат А4 мають бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (текст під рисунком).

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розмішують над таблицею й друкують симетрично до тексту. Біля правого поля аркуша над відповідним заголовком таблиці розміщують напис Таблиця із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу й порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу).

У кінці бакалаврської роботи (після висновків) наводять список використаної літератури, складений у відповідності до стандартів для письмових робіт.

Доцільним для студентських наукових робіт є алфавітно-нумераційний порядок розташування літературних джерел. Їх записують в алфавітному порядку за прізвищами авторів (якщо в авторів однакові прізвища, тоді їхню послідовність визначають ініціали; якщо використано декілька праць одного автора, то їх записують в алфавітному порядку за першими буквами назв цих публікацій, праці одного автора з однаковими назвами розташовують за хронологією) або за назвами творів, що не записані на окремого автора.

Насамперед записують літературу, яка видана кирилицею, потім – латинкою та мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, грузинською, китайською тощо). Отже, основна вимога до укладання списку використаних джерел – це однотипне оформлення та дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис документів і друкованих творів (ГОСТ 7.1-84).

Із 1984 р. в Україні діє державний стандарт, що відповідає Міжнародному стандартному бібліографічному описові (ISBD).

Існують відмінності у бібліографічному описі книг, серійних видань (періодичних, серійних, видань, які продовжуються), окремих частин видання (статей із журналів, збірників, енциклопедій; розділу, тому тощо), інших документів (дисертацій, звітів про науково-дослідну роботу, неопублікованих перекладів, карт, державних стандартів тощо). Відносно недавно виникла потреба в оформленні посилань на електронні інформаційні джерела. Однак в Україні поки що не прийнято остаточної форми їх запису, тому використовуються різні стилі оформлення посилань на джерела, опубліковані в Internet.

Послідовність прізвищ авторів, подана у виданні зберігається, їх записують через кому. Якщо робота має два або три автори, тоді можна подати лише прізвище та ініціали першого й далі додати “та ін.”.

Видання, що мають чотирьох і більше авторів або не мають індивідуальних авторів записують за назвами, після чого через косу лінію (/) записують дані про авторів, у цьому випадку ініціали розміщують перед прізвищами.

Праці, що мають понад чотири автори, записують, вказуючи перших трьох і додають слова “та ін.” або “et al.”. В описі не вказують відомості про наукові ступені, вчені та почесні звання, посаду (проф., докт. істор. наук, акад., Prof., Dr. тощо).

Назву роботи подають так, як вказано на титульному аркуші. Часто після назви подають другу назву (відомості, які пояснюють основну назву роботи), її наводять в описі після основної назви через двокрапку. За потреби, після назви уточнюються відомості про видання, наприклад: “Підручник”, “Навч. посібник”, “Довідник”, “Енцикл. словник”, “Зб. статей”, “Зб. наук. праць”, “У 10 т.” тощо (слова в уточненні скорочують відповідно до норм РСТ УРСР 1743-82). Перед уточненням ставлять двокрапку.

Інформацію про переклад записують після назви через косу лінію (/), наприклад: “Пер. з англ.”, “Пер. з нім.” або “Пер. з фр. В. Бойчука”. Якщо праця має понад три автори, то після даних про переклад через крапку з комою перелічують авторів.

Дані про перевидання й опис внесених змін (доповнене, перероблене тощо) вказують після даних про автора (-ів) і виділяють з обох боків тире. У науковій роботі є різниця між тире (–) і дефісом (-).

Дані про те, у якому місті, хто й коли видав книгу записують після інформації про автора, назву книги, перевидання чи переклад. Місце видання подають у називному відмінку. Після цього ставлять двокрапку. В українській мові прийнято скорочувати лише назву міста Київ (К.:), інші: Львів, Харків, Чернівці тощо записують повністю. Для іноземних публікацій допускається скорочення назв міст: англійською – Нью-Йорк (N.Y.:), російською – Москва (М.:), Санкт-Петербург (Спб.).

Якщо у книзі зазначено два місця видання, то в описі їх подають через крапку з комою. Коли одна з двох назв міст не скорочується, тоді обидві подають повністю. Наприклад: “М.; Спб.”, “Київ; Львів” (однак “К.; Львів” буде помилкою!).

Якщо місце видання невідоме, тоді вказують перше зі словами “Б.м.”, тобто “без місця”, для книг латинкою – “S.l.”.

Назву видавництва записують коротко, без лапок і слова “видавництво”. Наприклад: К.: Либідь; Львів: Укр. Технології; Вид-во Львів. ун-ту; Oxford: Univ. Press.

У назвах іноземних видавництв можуть вказуватись прізвище, ім’я та ініціали видавця. В описі подають тільки прізвище, не записують імені, ініціалів, слів “edition”, “Verlag”, “Inc.”, “& Company, Limited” тощо, наприклад: London etc.: Hodge.

Якщо книгу видали спільно два видавництва, то у бібліографічному описі вказують обидва, наприклад: Львів: Літопис; Київ: Основи.

Якщо в книзі вказано три або більше видавництв, тоді записують перше зі словами “та ін.” (для книг, виданих латинкою – “etc.”).

Список літератури має містити тільки ті джерела, які використано під час виконання бакалаврської роботи. Список укладають згідно з установленим порядком (в алфавітному порядку прізвищ авторів). Відомості про книги містять прізвище та ініціали автора, заголовок. Відомості про матеріали статей охоплюють: прізвище та ініці­али автора, заголовок статті, назву журналу або збірника, рік, номер (том), сторінки, на яких розміщена стаття. Особливу увагу необхідно звернути на однотипність оформлення всього списку літератури згідно з вимогами до оформлення кваліфікаційних робіт на філологічному факультеті ЧНПУ (див. Додаток Е).

Допоміжний матеріал оформляють у вигляді додатків і подають у кінці роботи після списку літератури.

Додатки оформлюють як продовження письмової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Перед додатками йде аркуш з надрукованим на ньому посередині слова ДОДАТКИ напівжирним шрифтом.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований напівжирним шрифтом вгорі малими літерами з першої великої літери симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово Додаток і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, Ї, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б тощо.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: Рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; Формула А.1 – перша формула додатка А.

Абсолютну завершеність роботи репрезентують анотації дослідження українською та російською мовами. Кожна анотація має подаватися у вигляді тексту, що включає прізвище та ініціали автора, назву кваліфікаційної роботи, стислий виклад тексту та ключові слова. Обсяг анотацій до бакалаврської роботи має становити одну сторінку.

Усі сторінки роботи мають наскрізну нумерацію арабськими літерами від титульного листа до останнього (на титульному листі цифру “1” не проставляють). Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті без крапки в кінці. Сторінки, які містять ілюстрації й таблиці, включають до наскрізної нумерації. Анотацію друкують на окремому аркуші, не нумерують й до змісту роботи не вносять (див. Додаток Ж).

Робота має бути переплетена або зброшурована й мати тверду обгортку.

Виконана бакалаврська робота підписується студентом (автор-студент ставить свій підпис, дату закінчення бакалаврської роботи на останній сторінці). У встановлений термін робота подається до кафедри для перевірки й рецензування її керівником.

Завершена робота має бути скопійована на електронному носієві (CD-диску) у форматі rtf з типовим ім'ям файлу “прізвище_bakalavr_рік.rtf” латинськими літерами. Електронна копія кваліфікаційної роботи має подаватися у паперовому футлярі, підписана зі збереженням структурних компонентів титульного аркуша (див. Додаток Б).

Перевірена бакалаврська робота з рецензією повертається студенту й рекомендується до захисту або на дороблення, про що вказується в рецензії.

Студентам, які недбало оформили бакалаврські роботи, або подали роботи, що містять помилки (в тому числі й орфографічні), може бути відмовлено в допуску до захисту.