Поняття та загальна характеристика договору купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу посідає центральне місце в системі договір­них відносин. Особливе значення даного правочину полягає в тому, що він є найпоширенішою підставою переходу права власності. Так, даним договором опосередковується придбання продуктів харчуван­ня та одягу, житла та автотранспортних засобів тощо; за допомогою нього здійснюється багато видів підприємницької діяльності, зокре­ма торговельна.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність дру­гій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Різноманітність договорів купівлі-продажу є надзвичайно вели­кою, оскільки потреби суб'єктів цивільного права постійно зроста­ють і диференціюються.

З урахуванням особливостей організаційно-правових форм тор­гівлі, відчужуваних об'єктів, способу укладення та виконання дого­вору можна виділити такі види договорів купівлі-продажу:

- договори купівлі-продажу в оптовій і роздрібній торгівлі;

- договори купівлі-продажу, які укладаються на біржах і аукціонах;

~ договори купівлі-продажу, що укладаються у внутрішньому і в зовнішньоекономічному обігу;

- договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютних цінностей, жилих будинків, квартир, автотранспортних засобів тощо;

- договори купівлі-продажу на умовах комісії та консигнації;

- договори купівлі-продажу об'єктів приватизації;

- деривативи (форвардні, ф'ючерсні та опціонні договори купівлі-продажу) та ін.

Крім того, специфічними різновидами договору купівлі-продажу, відповідно до ЦК України, слід вважати договори поставки, конт­рактації сільськогосподарської продукції, постачання енергетични­ми та іншими ресурсами через приєднану мережу та договір міни.

Кожен з даних видів має певні особливості щодо порядку укла­дення й виконання, визначення прав та обов'язків сторін, правових наслідків невиконання (неналежного виконання) договору тощо.

Необхідно враховувати, що до договору купівлі-продажу на бір­жах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються за­гальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України).

До купівлі-продажу цінних паперів і валютних цінностей положеннями, передбаченими ЦК, застосовуються, якщо окремим законом не встановлено спеціальні правила їх купівлі-продажу. Таке ж правило поширюється на особливості купівлі та продажу товарів окремих видів, визначених чинним законодавством. Продаж майнових прав охоплюється положеннями, передбаченими ЦК, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. В міжнародному торговельному обороті договір купівлі-продажу регулюються найчастіше Віденською конвенцією про міжнародні договори купівлі-продажу товарів 1980 р. Згідно ст. 1 Конвенції її положення застосовуються до договорів купівлі-продажу між сторонами, підприємства яких знаходяться в різних державах: а) коли договір укладається між контрагентами, що знаходяться в державах - учасницях Конвенції, б) коли до відносин сторін договору застосовне, згідно з нормами міжнародного приватного права, право держави - учасника Конвенції. У відношенні договорів міжнародної купівлі-продажу товарів норми ЦК діють у випадку, якщо сторони повністю або частково виключили застосування Конвенції або коли конкретне питання в Конвенції прямо не вирішується і не може бути врегульоване відповідно до її загальних принципів, а колізійне право відсилає до цивільного права України.

Відносини купівлі-продажу в широкому розумінні регулюються гл. 54 ЦК (шституту традиційної купівлі-продажу присвячені (§ 1—2 зазначеної глави), Законом України від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 р.), а також іншими нормативними актами різної юридичної сили залежно від особливостей предмета договору (правочини із земельними ділянками — Земельним кодексом України; правочини з цінними паперами — Законом України від 23 лютого 2006 р. "Про цінні папери та фондовий ринок"; правочини з державним майном — об'єктами приватизації — законами України від 4 березня 1992 р. "Про приватизацію державного майна", від 6 березня 1992 р. "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», від 14 вересня 2000 р. "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" тощо), умов договору (купівля-про-даж на умовах поставки — положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення та про поставки товарів народного споживання, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25 липня 1988 р. № 888), способу укладення договору (договори, що укладаються на біржі — Законом України від 10 грудня 1991 р. "Про товарну біржу"; договори, що укладаються на аукціонах — Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1448). Відносини, що виникають при закупівлі продукції за державні кошти, додатково регулюються спеціальними актами — законами України від 22 грудня 1995 р. "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб".

Інститут традиційної купівлі-продажу безпосередньо не регулюється ГК; лише ч. 4 ст. 263 Кодексу вказує, що, зокрема, господарськими договорами купівлі-продажу опосередковується господарсько-торговельна діяльність. Натомість ГК докладно регулює відносини поставки та інші відносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності взагалі і підприємницької діяльності зокрема.

Ознаки:

1. договір спрямований на передачу майна у власність

2. даний договір є завжди оплатним договором – при набутті майна у власність покупець сплачує за нього продавцеві ціну обумовлену в договорі(продавець отримує кошти, а покупець - товар).

3. є договором двостороннім – права та обов'язки виникають як у продавця, так і в покупця. З укладенням такого договору продавець приймає на себе О передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобовязаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі.

4. реальний – коли передача товару продавцем є підставою для укладення дог куп – прод

5. консенсуальним – коли сторони досягли домовленості між собою стосовно істотних умов договору і продавець зобов’язується передати покупцеві товар. П і О у сторін виникають з моменту досягнення ними згоди щодо істотних умов договору.

5. сторонами договору є продавець і покупець

6. мета договору – перенесення права власності на річ, яка є товаром, покупцеві.

7. належить до традиційних договорів у цивільному праві

8. змістом якого є переміщення матеріальних благ у товарній формі.

 

Істотні умови договору

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну, тобто які визнані такими по закону або необхідни-ми для договорів даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін отримано згоду. Іншими словами, договір не може вважатися укладеним, доки сторони не дійдуть згоди щодо цих двох умов, незважаючи на погодження всіх інших умов.

Предмет (об‘єкт) договору

За договором купівлі-продажу продавець передає покупцеві майно (товар). Іншими словами, майно (товар) є предметом (об‘єктом) договору купівлі-продажу.

Загальне визначення поняття "майно" наводиться у ст. 190 ЦК, згідно з якою майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Тлумачення категорії "майно (товар)" як предмету договору купівлі-продажу наводиться в ст. 656 ЦК. Так, предметом договору купівлі-продажу може бути:

1) товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (зокрема, при укладенні ф'ючерсних і форвардних договорів).

Власне поняття "товар" розкривається у ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність", згідно з якою товаром вважається будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Закон про «Ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI діє з 03.08.2012 визначає товар - продукція, роботи, послуги, матеріально-технічні ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають продажу (реалізації).

Таким чином, під категорією "майно (товар)" як предмет договору купівлі-продажу розуміються не тільки речі матеріального світу, а й майнові зобов'язання, права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи, речі із особливим правовим режимом (гроші, цінні папери), а також роботи, послуги, передача яких здійснюється на оплатних основах;

2) майнові права. Поняття майнових прав міститься у Законі України від 12 липня 2001 р. "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", згідно зі ст. З якого ними визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав;

3) право вимоги, якщо вона не має особистого характеру. Право вимоги розглядається ЦК, на відміну від Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", як самостійний предмет договору купівлі-продажу, і означає право особи, що його вона набуває за договором або іншим зобов'язанням (див. ст. 512 ЦК). До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ч. 4 ст. 656 ЦК окремо як предмет договору купівлі-продажу виділяє грошові кошти та цінні папери. У разі, якщо предметом договору купівлі-продажу є грошові кошти, відповідні операції набувають ознак операцій із валютними цінностями із застосуванням до них як загальних положень про купівлю-продаж, так і відповідних спеціальних нормативних актів (див., зокрема, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", закони України від 23 березня 1996 р. "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", від 26 червня 1997 р. "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та інші).

Законодавством установлені певні обмеження щодо можливості участі відповідного майна в цивільному обороті, а, отже, бути предметом договору купівлі-продажу. Так, наприклад, в Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України (додаток № 1 до постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. "Про право власності на окремі види майна"), зазначені:

1) зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів

внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси;

2) вибухові речовини й засоби вибуху, всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва;

3) бойові отруйні речовини;

4) наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря);

5) протиградові установки;

6) державні еталони одиниць фізичних величин;

7) спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації;

8) електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

На деякі товари, які можуть бути предметом договору купівлі-продажу, законодавством встановлений спеціальний порядок набуття громадянами права власності. Так, згідно зі Спеціальним порядком набуття права власності громадянами на окремі види майна (додаток № 2 до зазначеної вище постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 р.) громадяни набувають права власності, зокрема, на такі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу, що надається:

1) на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю — органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 21-річного віку;

2) на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами) — органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 25-річного віку; на газові пістолети, револьвери і патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, — органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку;

3) на холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду — органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку;

4) на об'єкти, що перебувають на державному обліку як пам'ятки історії та культури, — спеціально уповноваженими державними органами охорони пам'яток історії та культури.

. Законом "Про приватизацію державного майна", а також Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" визначені відповідні об'єкти, що не підлягають приватизації.

Нарешті, за чинним цивільним законодавством предметом (об‘єктом) договору купівлі-продажу не можуть бути права вимоги, якщо вимога має особистий характер — зобов'язання, що виникають із заподіяння шкоди, авторські права.

Предмет договору купівлі-продажу характеризується відповідними якісними та кількісними показниками, показниками щодо його комплектності, асортименту, а також тари та упакування майна, що передається. Ці показники належать до числа умов договору купівлі-продажу, які, з огляду на характер, власне, договору та (або) бажання сторін, можуть набувати характеру істотних:

а) продавець повинен передати покупцеві товар у кількості, що встановлена договором купівлі-продажу (ст.ст. 669—670 ЦК). Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін;

До істотних умов договору купівлі-продажу належать умови про його предмет та ціну.

Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути: товар, який є у продавця на момент укла­дення договору або буде створений (придбаний, набутий) продав­цем у майбутньому, майнові права та право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Отже, предметом договору купівлі-продажу можуть бути: окрема індивідуально визначена річ (квартира, будинок, земля, меблі то­що), родові речі (мука, овочі, папір, бензин тощо), а також певна сукупність прав і обов'язків (частка у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю, підприємство, знак для товарів і послуг тощо).

Кожна держава вправі визначати об'єкти, які з міркувань дер­жавної безпеки або з інших підстав не повинні бути у власності тих чи інших суб'єктів або мають набуватися з дотриманням спеціаль­них правил. Тому Постановою Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17 червня 1992 р. № 2471-ХП було затверджено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних органі-зацій та юридичних осіб інших держав на території України (далі - Перелік) та Спеціальний порядок набуття права власності грома­дянами на окремі види майна (далі - Порядок).

Важливим при визначенні предмета договору є не лише вид майна, а й інші його характеристики, такі як кількість, асорти­мент, якість, комплектність, тара та упаковка тощо.

А) При укладанні договору купівлі-продажу сторони повинні дійти згоди відносно кількості товару, що є предметом договору купівлі-продажу. Кількість товарів, що продається, повинна встановлюватися у договорі у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

При укладанні договору купівлі-продажу сторони (продавець і покупець) можуть погодити умову щодо кількості товару шляхом встановлення у договорі порядку її визначення.

Кількість товару виражається мірами ваги, об‘єму, довжини, площі, в штуках. Вибір тієї чи іншої одиниці залежить від характеру товару і від практики, що складається в торгівлі цим товаром. Наприклад, для цукру, зернових застосовуються міри ваги, для одягу – штуках. В торгівлі деякими іншими товарами (кава, сірники), одиницею виміру є кількість товару, що є в певній упаковці.

У договорі узгоджується можливість включення тари та упаковки в кількість товару. Залежно від цього розрізняють вагу брутто (вагу товаром разом з зовнішньою і внутрішньою упаковкою) і вагу нетто (вага товару без упакування).

Продавець зобов’язаний передати покупцю у відповідності до договору купівлі-продажу товар у тій кількості, що зазначена у договорі, тобто у кількості, що не більше і не менше, ніж зазначено у договорі купівлі-продажу.

Якщо відбулася передача товару більшої, ніж визначено у договорі, кількості, покупець товару зобов’язаний сповістити продавця.

Відповідно до договору купівлі-продажу продавець зобов’язаний передати покупцю товар у кількості, яка визначена вашою обопільною згодою.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право: вимагати від нього передати кількість товару, якої не вистачає; або відмовитися від товару, який вже був переданий (тобто частини товару, що є предметом договору купівлі-продажу) та відмовитись оплатити його, а якщо товар вже був Вами оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

В разі, коли продавець передав покупцеві товар у кількості, що більша, ніж зазначено у договорі, покупець зобов’язаний сповістити про це продавця у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - у розумний строк після того, як порушення могло бути виявлено відповідно до характеру і призначення товарів.

Якщо покупець бажає прийняти товар, який був йому переданий продавцем у більшій кількості, ніж зазначено у договорі, то він повинен оплатити додатково прийнятий товар за ціною, що встановлена для товару, який вже отримав від продавця.

б) продавець передає покупцю товар в асортименті, погодженому сторонами (ст.ст. 671—672 ЦК),

З визначенням кількості товарів, що підлягають передачі відповідно до договору купівлі-продажу, тісно пов’язане поняття асортименту.

Асортимент товару – це певне співвідношення товару за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками. Тобто розподіл товарів за окремими групами та співвідношення їх становлять асортимент. Він обумовлюється або у самому договорі, або у специфікації (документ, що визначає основні показники і умови за кожним товаром), яка додається до договору та є його невід’ємною частиною. Розрізняють асортимент груповий і розгорнутий. Груповий асортимент – це відношення різноманітних груп однорідної продукції, яка зазначена у договорі купівлі-продажу (шуби норкові, лисячі). Розгорнутий асортимент – це характеристика в договорі окремих груп належної до договору купівлі-продажу продукції з детальнішими показниками (за артикулами, фасонами, моделями, розмірами тощо).

Асортимент товарів встановлюється у договорі у відповідності із замовленням покупця та відображує передусім його потреби. У процесі виконання договору сторони (продавець та покупець) можуть уточнювати асортиментні показники, вносити зміни до встановлених позицій асортименту. Наприклад, у тому випадку, якщо у договорі визначений тільки груповий асортимент, розгорнутий асортимент визначається у процесі виконання договору у відповідності зі специфікаціями покупця. Тобто, якщо покупець має намір купити певну кількість канцелярських наборів, у подальшому договором може бути визначено окремі його особливості (колір, розмір тощо). Саме тому, якщо договором купівлі-продажу передбачено передання товару у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов’язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Погодження асортименту товарів може бути проведено як у самому тексті договору купівлі-продажу, так і в специфікаціях чи інших документах, що є невід'ємними частинами договору купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, шо не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

в) Однією з умов договору, яка характеризує предмет купівлі-продажу з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням, є умова щодо якості продукції. Якість продукції – це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції (товарів) і зумовлюють її здатність задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживачів. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого від­повідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в дого­ворі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'я­заний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укла­денні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, він повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ст. 673ЦК України). Мета договору може бути повідомлена продавцю у ході переговорів чи іншим шляхом, однак у будь-якому разі до підпи­сання договору.

У разі продажу товару за зразком та (або) описом продавець пови­нен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опи­су. Зразок товару - це виріб, споживчі характеристики якості яко­го відповідають вимогам товару, що передається. Описом товарів є перелік споживчих характеристик, які повинен мати товар.

Якість речей, що продаються, повинна відповідати стандарту, технічним умовам або зразкам, встановленим для речей такого роду. Так, на товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість; такі товари повинні супроводжуватися сертифікатом. Якість речей, що продаються, повинна відповідати стандарту, технічним умовам або зразкам, встановленим для речей такого роду. Вимоги до певних видів товарів встановлюються нормативними актами зі стандартизації: державними стандартами України, галузевими стандартами, технічними умовами тощо. З метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров’я та майна громадян і навколишнього середовища, сприяння споживачеві у компетентному виборі продукції проводиться обов’язкова (щодо окремих видів товарів) або добровільна сертифікація.

У випадку відсутності стандартів на певний товар або при необхідності встановлення спеціальних вимог до його якості у зв‘язку з особливими умовами його виробництва та експлуатації застосовується визначення якості товару за технічними умовами, що містять детальну технічну характеристику товару, правила і методи перевірки та випробовувань.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом. Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

покупець має право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги та ціни товарів, які має намір придбати, демонстрацію безпечного та правильного їх використання. Крім того, продавець (виробник, виконавець) на вимогу покупця зобов’язаний надати документи, які підтверджують належну якість продукції.

В разі, якщо у покупця виникли сумніви щодо належної якості товару, а продавець не має жодних підтверджень його якості, можливо Ви маєте справу з фальсифікованою продукцією, тобто продукцією, виготовленою з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів та послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само неправомірним відтворенням товару іншої особи, яка заборонена до введення в обіг.

Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Такі вимоги повинні бути задоволені, якщо продавець не доведе, що недоліки виникли внаслідок порушення Вами правил користування продукцією або його зберігання. Саме тому при покупці товару та перед початком користування ним повинні дотримуватись кількох простих правил:

1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомтесь з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;

2) в разі необхідності роз’яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару зверніться за роз’ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

3) користуйтесь товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуйтесь умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

4) з метою запобігання негативним наслідкам використання товару застосовуйте передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуйтесь звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Щодо питання забезпечення належної якості, надійності, довговічності продукції, призначеної для тривалого користування або зберігання, важливе місце належить гарантійним строкам. Так, законодавством передбачається, що строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк), може бути встановлений договором або законом. Гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов’язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв’язку з введенням її в обіг.

З інформацію щодо гарантійного строку товару покупець може ознайомитись в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до продукції. Гарантійний строк - це гарантія продавця про те, що протягом певного проміжку часу проданий товар відповідатиме певним вимогам, зазначеним у договорі чи законодавстві. При цьому гарантійний строк починає спливати з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк на комплектуючі вироби не може бути менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором, і починає спливати одночасно з ним. Законодавством також визначено перелік сезонних товарів, гарантійні терміни на які обчислюються з початку відповідного сезону.

Для сезонних товарів гарантійні строки обчислюються з моменту настання сезону:

Для одягу, хутряних та інших виробів:

весняно-літнього асортименту гарантійний строк починається з 1 квітня; осінньо-зимового ассортименту гарантійний строк починається з 1 жовтня.

Для взуття:

зимового асортименту гарантійний строк встановлено з 15 листопада по 15 березня; весняно-осіннього асортименту гарантійний строк встановлено з 15 березня по 15 травня, з 15 вересня по 15 листопада; літнього асортименту з 15 травня по15 вересня.

Якщо покупець позбавлений можливості використовувати товар, щодо якого договором купівлі-продажу встановлений гарантійний строк, у зв’язку з обставинами, що залежать від продавця, гарантійний строк не спливає до усунення відповідних обставин продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого Ви не могли використовувати його у зв’язку з виявленими в ньому недоліками, та якщо Вами було вчасно повідомлено про це продавця.

У випадку, якщо покупцеві замінено товар (комплектуючий виріб) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору купівлі-продажу, сплив гарантійного строку на нього повинен починатись з моменту заміни. Іншими словами, при виконанні гарантійних ремонтів гарантійний строк збільшується на час перебування товару в ремонті. Зазначений час повинен обчислюватись від дня, коли покупець звернувся з вимогою про усунення недоліків, а при обміні товару – гарантійний строк повинен обчислятись заново з дня обміну.

Строк (термін) придатності - строк (термін), протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.

Тобто строком придатності вважається строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням.

Для медикаментів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфумерно-косметичних, інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров’я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком. Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення (який також повинен зазначатись на етикетці або в інших документах) і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.

продавець зобов’язаний передати товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути Вами використаний за призначенням до спливу цього строку.

Якщо на придбаний товар не встановлено гарантійний строк або строк придатності, покупець має право пред’явити продавцю (виробнику, ви-конавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років. У разі продажу товарів за зразками, по-штою, а також у випадках, коли час укладення договору купівлі-продажу і час передачі товару не збігаються, гарантійний строк обчислюється починаючи від дня передачі товару, а якщо товар потребує спеціальної установки (підключення) чи складення - від дня їх здійснення.

гарантійне зобов’язання не припиняється, якщо у продавця немає можливості виконати, наприклад, гарантійний ремонт, з причини відсутності необхідних для його виконання матеріалів, комплектуючих або запасних частин.

г) Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відпові­дає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.

Комплектність товару - це така єдність складових частин виробу, яка забезпечує можливість використання його за прямим призначенням, а в спеціально передбачених випадках – також і можливість належного догляду за ним, його зберігання та ремонту. До комплекту можуть входити запасні частини і обладнання. Комплектність визначається стандартами, технічними умовами, прейскурантом, а при відсутності в них вказівок про це – договором купівлі-продажу. Тобто якщо комплектність товару визначається договором ку-півлі-продажу, вона повинна бути охарактеризована шляхом пере-рахування необхідних складових частин продукції (товарів), при-ладів тощо.

Якщо до­говором купівлі -продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комп­лектність якого визначається звичаями ділового обороту або інши­ми вимогами, що звичайно ставляться (ст. 682 ЦК України).

У разі, коли договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару в комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зо­бов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одно­часно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (ст. 683 ЦК України).

У разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) доукомплектування товару в розумний строк.

Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;

2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.

Ці наслідки застосовуються також у разі порушення продавцем обов'язку передати покупцеві комплект товару (ст. 683 ЦК), якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

д)продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання (ст.ст. 685—686 ЦК). Обов'язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування.

Товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності — способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки. Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.

Якщо продавець передав покупцеві товар без тари та (або) упаковки чи в неналежних тарі та (або) упаковці, покупець має право вимагати від продавця передання товару у належних тарі та (або) упаковці або заміни неналежних тари та (або) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов'язання чи характеру товару, або пред'явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості.

Тара і упаковка служать для забезпечення збереження товару при транспортуванні і зберіганні, а в деяких випадках є обов‘язковим елементом естетичного вигляду товару. Визначення вииду упаковки залежить від особливостей товару. Як правило у договорі визначають зовнішню упаковку і внутрішню, невіддільну від товару.

Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в поряд­ку, встановлених договором, актами цивільного законодавства, а якщо такий порядок не встановлений - відповідно до звичаїв діло­вого обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортимен­ту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам (ст. 687 ЦК України).

 

 

 

Порядок укладення та форма договору купівлі-продажу залежить від різновиду цього договору.

Порядок укладення договору купівлі-продажу залежить від різновиду цього договору. Класичний договір купівлі-продажу укладається відповідно до загальних підстав виникнення зобов'язань (гл. 47 ЦК). За загальним правилом договір купівлі-продажу вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди зі всіх істотних умов (ст. 638 ЦК). Особливості передбачені, зокрема, щодо договору роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів, який відповідно до ч. 2 ст. 703 ЦК є укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару, тобто є реальним.

Момент укладення договору не завжди співпадає із моментом виникнення права власності на майно за цим договором.

Згідно зі ст. 334 ЦК право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

У зв'язку з тим, що продавець повинен забезпечити перехід пра­ва власності на проданий товар (предмет договору) до покупця, важ­ливого значення набуває питання про момент виникнення права власності в покупця, оскільки від цього багато в чому залежать можливість захисту прав сторін, а також перехід ризику випадко­вого знищення або випадкового пошкодження товару. Дане питан­ня має вирішуватися на підставі положень ст. 334 ЦК України, від­повідно до якої право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено до­говором або законом.

Договором може бути встановлено, що право власності на пере­даний покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, як­що інше не встановлено договором, законом або не випливає із приз­начення та властивостей товару (ч. 1 ст. 697 ЦК України).

Важливе значення має питання зовнішнього оформлення домов­леності сторін. договір купівлі-продажу укладається в усній чи письмовій формі відповідно до загальних вимог ЦК України до форми правочинів (ст. 205-210 ЦК України).

Наприклад, договір роздрібної купівлі-продажу, якщо він повністю виконується сторонами у момент його вчинення, не вимагає письмової форми (ст. 206 ЦК). Договори купівлі-продажу між юридичними особами та інші договори відповідно до вимог ст. 208 ЦК повинні укладатися в письмовій формі.

Згідно зі ст. 181 ГК господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проте це не означає, що всі господарські договори купівлі-продажу повинні укладатися у письмовій формі. Вказівка на "загальний" характер цього правила означає рекомендаційний характер відповідної норми, а, отже, питання щодо форми договору купівлі-продажу вирішується за загальними правилами ЦК та інших актів законодавства. Так, договори купівлі-продажу, що укладаються в процесі приватизації державного майна, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню (ст. 27 Закону "Про приватизацію державного майна", ст. 22 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").

Однак ЦК України містить спеціальні положення щодо форми договору купівлі-продажу нерухомого майна, де зазначається, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному пос­відченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України).

Реєстрація права власності на нерухоме майно в Україні здійс­нюється відповідно до Тимчасового положення про порядок держав­ної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого на­казом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5. Відповідно до п.'І.З даного Положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють реєстратори бюро техніч­ної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-тери­торіальних одиниць. Здійснення державної реєстрації прав влас­ності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається.

Ціна

Покупець зобов'язаний сплатити певну грошову суму за придбане майно.

Згідно зі ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Так, зокрема, договором купівлі-продажу може передбачатися попередня оплата товару, тобто, оплата товару до його передання продавцем (ст. 693 ЦК), в тому числі часткова — на умовах авансу чи завдатку (в договорах між громадянами або з їх участю), оплата товару в момент укладення договору або в строк, що ним визначається, надання товарів на умовах товарного кредиту, надання товарів на умовах розстрочення платежів (ст.ст. 694—695 ЦК, Правила торгівлі у розстрочку фізичним особам).

Питання оплати покупцем майна безпосередньо пов'язане із встановленням ціни останнього.

ціна - певна грошова сума, що сплачується покупцем за отриману від продавця річ.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена в дого­ворі й не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 ЦК України, а також здійснити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного за­конодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Виходячи зі змісту зазначеної статті ЦК, ціна не є істотною умовою договору купівлі-продажу у цивільно-правових договорах — якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Проте вже згідно з ч. 2 ст. 189 ГК (див. також ч. З ст. 180 цього Кодексу) ціна є істотною умовою господарського договору, в тому числі договору купівлі-продажу, що укладається у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 691 ЦК якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, — на день, визначений відповідно до ст. 530 ЦК.

Згідно зі ст. 632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Так, Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007-VI діє з 03.08.2012 визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

За змістом ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Частина 3 ст. 189 ГК також дозволяє суб'єктам господарювання використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни — граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

ГК у ч. 2 ст. 190 закріплює, що державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання — природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

продавець повинен чітко дотримуватись вимог, щодо оголошення ціни продукції, зокрема:

- обов’язково зазначати ціну кожної одиниці продукції або однієї ка-тегорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції; написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння; - ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподат-кові обов’язкові платежі, які відповідно до законодавства спла-чуються споживачем під час придбання відповідної продукції; - ціна товару повинна бути зазначена за одну упаковку, а якщо товар поставляється без упаковки - за одиницю вимірювання, яка звичайно застосовується до такого товару (кілограм, літр).

За загальним правилом, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України). Проте договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України), продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ст. 694, 695 ЦК України), а також вста­новлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (ст. 693 ЦК України).

Якщо договором встановлено, що обов’язком є повна або часткова оплата товару до його передання продавцем (тобто попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встанов-лений договором купівлі-продажу. Якщо покупець порушує свої зобов’язання щодо попередньої оплати за товар, обумовлений договором купівлі-про-дажу, то продавець має право вимагати виконання такого обов’язку у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги про-давцем, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із дого-вору або актів цивільного законодавства.

Тобто коли продавець одержав суму попередньої оплати, а при цьому не передав товар відповідно до умов договору купівлі-продажу у встановлений строк, покупець має право вимагати від продавця:передання оплачених товарів;або повернення суми попередньої оплати.

Оплата прид­баного майна здійснюється у грошовому виразі (у готівковій або безготівковій формі) - у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом.

Частина 2 ст. 189 ГК прямо вказує на те, що ціна зазначається в господарському договорі у гривнях. Подібне положення міститься у ст. 524 ЦК, яка, щоправда, дозволяє сторонам визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що, власне, не суперечить означеним вище положенням ГК.

Ціни у зовнішньоекономічних договорах купівлі-продажу можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.