Користувачі платіжних послуг, що не є банками

До фізичних та юридичних осіб, що не є банками й одночасно виступають як суб'єкти платежів, належать:

- приватні особи;

- підприємства, які працюють у галузі виробництва товарів та надання послуг;

- спеціалізовані фінансові фірми, наприклад, брокери та дилери, що діють на ринках грошей, капіталів чи товарів;

- державні установи.

Платежі можуть здійснюватись суб'єктами шляхом прямого обміну готівкою (законними засобами платежу) або шляхом передачі вимог за депозитами в комерційних банках, їхні потреби як користувачів платіжної системи визначаються особливостями їх господарської діяльності.

Для нефінансового підприємства своєчасність виконання переказів грошових коштів має не таке велике значення як для комерційного банку, брокера чи дилера. У більшості випадків платники та отримувачі платежів між виробничими підприємствами будуть задоволені, якщо кошти будуть переказані й розрахунок виконаний протягом того дня, коли надійшла відповідна вказівка.

Усі користувачі вимагають високої надійності, безпеки, точності у виконанні платіжних послуг, але особливо це притаманне фінансовим фірмам, які беруть активну участь у діяльності ринку капіталів та грошового ринку. Зокрема, підприємницька діяльність таких фірм пов'язана зі швидким обігом коштів на рахунках унаслідок того, що протягом перенасиченого робочого дня вони переказують і отримують дуже великі суми. Потреби цих фірм у платежах дуже специфічні, їм важко синхронізувати надходження та відтік коштів на своїх операційних рахунках" тому для виконання платежів у тих випадках, коли очікувані надходження затримуються, виникає необхідність у денному кредитуванні, що можна вважати продовженням платіжних послуг. Корпоративні клієнти частіше потребують поточної інформації щодо стану своїх рахунків порівняно з фізичними особами, бо це допомагає їм краще керувати ліквідністю.

Державні організації, серед яких особливе місце належить міністерству фінансів, використовують для своїх потреб численні платіжні послуги, що надаються як центральним банком держави, так і комерційними банками та спеціалізованими установами. Державний сектор так чи інакше взаємодіє з усіма галузями економіки, а тому має потребу в різноманітних, а іноді — дуже складних послугах щодо виконання платежів. Окремо варто відзначити потреби господарювання в державному секторі економіки, що мало відрізняються від потреб великого підприємства, потреби поточного державного управління, включаючи податкову систему, а також діяльність, пов'язану з управлінням державним боргом.

Користувачі обирають платіжні інструменти, що найкраще відповідають їхнім потребам щодо термінів виконання платежів, вартості послуг, місцевих звичаїв, правових постанов. Наприклад, масові роздрібні платежі можуть виконуватися за допомогою готівки, чеків, пластикових карток або кредитових переказів, а фірми, більш вірогідно, для передачі своїх інструкцій до банків використовуватимуть магнітні носії або електронні засоби зв'язку.

1.5 Систе́ма електро́нних платежі́в Націона́льного ба́нку Украї́ни (СЕП)

Систе́ма електро́нних платежі́в Націона́льного ба́нку Украї́ни (СЕП) — загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації.

Система електронних платежів — власність Національного банку України, вона забезпечує розрахунки між банківськими установами в національній валюті України. СЕП базується на повністю безпаперовій технології і передаванні електронних повідомлень через власну телекомунікаційну систему Національного банку.

СЕП виконує платежі клієнтів банків або за власними зобов’язаннями банків. Безпосереднє обслуговування клієнтів комерційних банків цією системою не виконується.

Національний банк України є власником і оператором СЕП, забезпечує розроблення, удосконалення та експлуатацію програмно-технічних комплексів системи та засобів захисту інформації, розробляє відповідну нормативну базу. НБУ гарантує надійність і безпеку СЕП. НБУ відповідає за нагляд над платіжною системою.

Порядок функціонування системи електронних платежів Національного банку України, прийняття і виключення з її членів, проведення переказу за допомогою цієї системи та інші питання, пов’язані з діяльністю системи електронних платежів Національного банку України, визначаються Національним банком України.

Необхідною умовою для проведення переказу через систему електронних платежів Національного банку України є встановлення банком кореспондентських відносин з Національним банком України шляхом відкриття кореспондентського рахунку в Національному банку України.

СЕП створено в 1993 році. Перші платежі через СЕП пройшли 5 січня 1993 року. З 01 січня 1994 року в Україні повністю скасовані паперові та телеграфні авізо у міжбанківських розрахунках.