VI Поточний контроль виконання роботи. I Організаційна частина:проводиться перевірка присутніх, студентам повідомляється тема заняття та план роботи. ІІ Тема: Визначення рівня фізичного

Миколаїв 2012

Лабораторна робота №1

I Організаційна частина: проводиться перевірка присутніх, студентам повідомляється тема заняття та план роботи.

ІІ Тема: Визначення рівня фізичного розвитку дітей та підлітків.Побудова графіка-профілю фізичного розвитку дітей та підлітків. Мета: Оволодіти математичними методами оцінки фізичного розвитку та побудови графіку-профілю фізичного розвитку дітей та підлітків. Обладнання: ростомір (антропометр), ваги медичні, сантиметрова стрічка, таблиці, які відображають розвиток опорно-рухового апарату у дітей та підлітків, таблиці з формулами, таблиці стандартних показників зросту, ваги, окружності грудної клітини дітей та підлітків. Теоретичний матеріал опанованих тем самостійної роботи. Математичні данні власних антропологічних досліджень.

ІІІ Актуалізація опорних знань і контроль вихідного рівня знань студентів:

Запитання до студентів:

1. Характеристика сучасної періодизації вікових періодів.

2. Закономірності росту та розвитку організму дитини.

3. Як впливають умови навколишнього середовища та інші фактори на зріст та розвиток дітей та підлітків?

IV Зміст основної частини заняття

1. На основі отриманих розрахунків скласти наступну таблицю:

Ознаки	Показники	М	σ (сигма)	Різниця між показником обстежуваного та М	Величина сігмальних відхилень (σ)
Зріст (см)
Вага (кг)
Окружність грудної клітки (см)

2. Користуючись шкалою оцінки фізичного розвитку визначити індивідуально (тобто кожному студенту) рівень його фізичного розвитку.

3. Побудувати профіль фізичного розвитку для кожного обстежуваного.

V Формування вмінь і навичок у студентів

СОМАТОМЕТРІЯ

Для достовірності і точності антропометричних вимірювань їх необхідно проводити вранці (в кінці дня може спостерігатися збільшення маси, зменшення довжини тіла на 1—1,5 см) на оголеному тілі стандартним інструментарієм. Якщо є можливість проводити дослідження у кожного учня щорічно, то їх роблять в один і той же місяць.

1. Визначення зросту (у см). Зріст стоячи і сидячи вимірюють ростоміром з точністю до 0,5 см. Обстежуваний стає до стійки ростоміра спиною. При цьому потрібно торкатися стійки трьома найбільш виступаючими назад місцями по задній серединній лінії: грудним відділом хребта в міжлопатковій ділянці, крижовим відділом хребта в області між сідницями та п'ятами. Голова повинна знаходитися в такому положенні, щоб трагоорбітальна лінія, що сполучає нижній край очної ямки і козелок вуха, була паралельна підлозі (горизонтальною). Планшетка ростоміра повинна торкатися верхівки голови. Зріст стоячи визначають за першою (лівої) шкалою ростоміра.

2. Визначення маси (у кг). Масу вимірюють на медичних десяткових вагах. Зважування проводять без одягу і взуття до сніданку з точністю до 50 г.

3. Визначення окружності грудної клітини (у см). Окружність грудної клітки (ОГК) вимірюють під час паузи (середнє положення між вдихом і видихом).

Обстежуваний розводить руки в сторони, а коли сантиметрова стрічка накладена на грудну клітку, опускає їх вниз. Сантиметрову стрічку накладають: ззаду - під нижніми кутами лопаток; спереду - у чоловіків по нижньому краю навколососкових кружків, у жінок - на рівні прикріплення четвертих ребер до грудини, тобто над молочними залозами. Вимірюючий утримує обидва кінці стрічки трьома пальцями лівої руки, а правою рукою натягує стрічку, щоб вона щільно прилягала до грудної клітки. Обвід грудної клітки під час паузи краще всього заміряти при розмові з обстежуваним.

Для складання вищезазначеної зведеної таблиці необхідно записати показники зросту (см), ваги (кг) та окружності грудної клітки (см) обстежуваного, розраховану середню арифметичну зважену (М), середнє квадратичне відхилення (σ), визначити різницю між середньою арифметичною зваженою (М) та показником обстежуваного (ПО – М)=R, розрахувати величину сигнального відхилення, яка визначається шляхом ділення отриманої різниці на сигму по формулі.

Нижче наводиться приклад, який розкриває механізм отримання величини сигнального відхилення та побудови профілю фізичного розвитку.

Дані обстежуваного, як правило, в той чи іншій мірі відрізняються від середніх показників або в сторону збільшення, або в сторону зменшення ознак. Для судження про ступінь їх відмінності цю різницю з відповідним знаком
(+ чи –) ділять на середнє квадратичне відхилення (σ), отримуючи так зване сигнальне відхилення.

Наприклад, показник зросту – 131 см, М=132,9 см, σ=6,12. Різниця між М та показником обстежуваного: 131,0–132=–1,9 см, тоді величина сігмального відхилення (σ) буде дорівнювати:

Показник ваги – 28,5 кг, М=29,7 кг, σ=5,65, різниця між М та показниками досліджуваного: 28,5–29,7=1,2, сігмальне відхилення

Показник окружності грудної клітки – 65,5 см, М=63,3 см, σ=5,02, різниця 65,5–63,3=+2,2, сігмальне відхилення

Сігмальне відхилення, як видно на прикладі, визначається окремо для зросту, ваги, окружності грудної клітки.

На основі розглянутого приклада таблиця отримає наступний зміст:

Ознаки	Показники обстежу-ваного	М	σ	Різниця між показником обстежуваного та М	Величина сигнал. відхилень (σ)
Зріст (см)		132,9	6,12	–1,9 см	–0,3
Вага (кг)	28,5	29,7	5,65	–1,2	–0,2
Окружність грудної клітки (см)	65,5	63,3	5,02	+2,2	+0,44

Вихідні дані дозволяють вивести оцінку фізичного розвитку обстежуваних.

Оцінка фізичного розвитку визначається по величині сігмальних відхилень:

низький фізичний розвиток від М–2σ до М–3σ

нижче середнього від М–1σ до М–2σ

середній М± σ

вище середнього від М+1σ до М+2σ

високий фізичний розвиток від М+2σ до М+3σ

Як видно з таблиці, якщо отримана частка не вище (чи не нижче) одної σ, фізичний розвиток прийнято рахувати в межах широкої норми. Якщо ця частка коливається в межах ±2σ, розвиток вище (+2) чи нижче (–2) норми. Коливання в межах ±3σ класифікується як добрий, або високий (+3), чи слабкий, або низький (–3) фізичний розвиток.

Приклад: учень Т., 13 років, зріст має 148,3 см, вагу 42,3 кг, окружність грудної клітки 69,5 см (у стані спокою).

Середні показники для цього віку (чи середні величини стандартів – М) відповідно (по таблиці) – 144,8 см (σ – 7,9); 36,4 (σ – 5,9); 69,5 (σ – 4,3).

Різниця для зросту: 148,3–144,8=+3,5 (знак +, тому що фактична величина зросту більше середньої).

Отриману різницю ділимо на сигму: +3,5:7,9=+0,44

Таким же чином ведеться розрахунок по даних ваги та окружності грудної клітини: Вага: –42,3–36,4=+5,9кг:5,9=+1Окружність грудної клітини: 69,5–69,5=0

У випадку, якщо фактична величина менше середньої, різницю між ними потрібно брати зі знаком мінус.

Нанесення отриманих даних на антропометричну картку та з’єднання точок лініями дасть профіль фізичного розвитку школяра (за Мартином).

Для побудови профілю фізичного розвитку проводять на рівній відстані одна від одної горизонтальні лінії по кількості ознак, що оцінюються. Посередині цих ліній проводять середню вертикальну, яка відповідає середнім віковим показникам (по таблиці студентів) ваги, зросту, окружності грудної клітки. По праву сторону від цієї середньої лінії на рівній відстані наносять відхилення в межах +1 σ, +2 σ, +3 σ,а по ліву – відповідно зі знаком мінус: –1 σ, –2 σ, –3 σ. По цих межах також проводять вертикальні лінії.

Величину сігмального відхилення кожної ознаки відкладають точкою на відповідній горизонтальній лінії. Потім послідовно з’єднують ці точки.

В якості прикладу наводиться графік, побудований на даних вищерозглянутого прикладу.

М – середній віковий показник

Границі відхилень –3σ –2σ –1σ М +1σ +2σ +3σ

Довжина тіла (см) 144,8

Вага тіла (кг) 36,4

Окружність

грудної клітки (см) 69,5

Результати вимірювань дають підстави вважати, що фізичний розвиток школяра в межах широкої норми, тобто він розвивається нормально. Крім фізичного розвитку за допомогою графіка-профілю можна визначити пропорційність розвитку. В даному прикладі відмічається пропорційний розвиток.

При пропорційному розвитку точки, які означають сігмальне відхилення окремих ознак, лежать на одній вертикалі або віддалені одна від одної не більше ніж на одну сигму.

VI Поточний контроль виконання роботи

Оформлення роботи:

1. А) Записати методику визначення зросту стоячи.

Б) Визначити різницю між середньою арифметичною таблиці середніх показників (М) та показником обстежуваного (ПО–М)=R, розрахувати величину сигнального відхилення.

2. А) Записати методику визначення ваги тіла.

3. А) Записати методику визначення окружності грудної клітки.

4. Занести отримані данні у зведену таблицю.

5. Побудувати графік-профіль фізичного розвитку обстежуваного.

6. Обговорення отриманих результатів.

7. Заключення.

8. Рекомендації.

VII Узагальнення та систематизація вмінь і навичок:

Дайте письмові відповіді на контрольні питання:

1. Вікова фізіологія як наука. Предмет і зміст вікової фізіології.

2. Дайте визначення поняттям «ріст» та «розвиток» організму.

3. Назвіть закономірності росту та розвитку організму.

4. Онтогенез. Періоди онтогенезу. Дати характеристику кожному періоду онтогенезу.

5. Вікова періодизація за А.А. Маркасян.

6. Акселерація.

VIII Підведення підсумків заняття: обговорюються досягнуті студентами результати, повідомляються оцінки

IX Видача завдання до самостійної підготовки:

Самостійна робота №1: Загальний огляд будови та функції організму

Самостійна робота №2: Внутрішньоутробний розвиток організму дитини

Самостійна робота №3: Антропометрія. Показники готовності дітей 6-річного віку до систематичних занять у школі

Середні показники фізичного розвитку дітей шкільного віку

зріст, окружність грудної клітки та вага (за Д.Д.Лебедєвим)

Вік (роки)	Хлопчики	Дівчатка
Зріст (см)	σ	Окружність грудної клітки (см)	σ	Вага (кг)	σ	Зріст (см)	σ	Окружність грудної клітки (см)	σ	Вага (кг)	σ
	122,6	5,1	60,0	2,2	23,9	2,7	121,9	5,6	58,4	3,2	23,2	2,9
	126,6	5,6	62,0	3,1	25,6	3,2	126,1	5,8	60,0	3,2	24,8	3,3
	131,4	6,1	63,7	3,1	28,1	3,4	130,7	6,2	62,2	3,8	27,5	4,1
	135,7	6,5	65,5	3,4	30,5	4,3	135,2	6,9	64,1	3,6	30,0	4,5
	140,0	6,2	67,5	3,7	33,4	4,4	140,9	6,6	66,5	4,5	33,8	5,6
	144,8	7,9	69,5	4,3	36,4	5,9	146,4	7,8	70,3	5,3	38,5	6,9
	151,4	8,5	73,1	4,9	41,7	7,3	152,2	6,7	73,7	5,1	43,7	6,6
	157,5	9,3	76,2	5,5	45,8	8,4	155,1	6,2	76,1	4,3	47,3	6,4
	163,6	8,1	79,3	5,4	52,9	8,4	157,5	5,3	77,6	4,6	51,2	6,7
	168,3	7,5	82,8	5,2	58,0	8,2	158,6	5,4	78,9	4,6	53,2	6,4
	170,5	6,2	87,8	3,8	62,2	4,7	158,8	5,2	81,1	3,9	55,7	5,5

Лабораторна робота №2

ІІ Тема: Визначення рівня розвитку опорно-рухового апарату Мета: Засвоїти методику визначення рівня розвитку деяких показників опорно-рухового апарату: постави, стопи, м’язової сили Обладнання: Антропометр, темна дошка, кювета з дрібною крейдою, лінійка, розчин хлораміну, шматочки бинту по 10 см, таблиці визначення постави (за З.П. Ковальковою).

ІІІ Актуалізація опорних знань і контроль вихідного рівня знань студентів:

Запитання до студентів:

1. Особливості розвитку черепа у дітей та підлітків.

2. Вікові особливості розвитку хребта.

3. Вікові особливості розвитку верхніх та нижніх кінцівок.

4. Розвиток рухових навичок, координації рухів з віком.

5. Антропометрія. Методики визначення антропометричних даних.

IV Зміст основної частини заняття

1. Повторити характеристику різних осанок та форм стопи (усна співбесіда).

2. Ознайомитися та записати методику визначення м’язової сили.

3. Провести необхідні заміри для визначення типу постави, стопи, м’язової сили.

4. Визначити рівень розвитку опорно-рухового апарату.

V Формування вмінь і навичок у студентів

Визначення постави.

Постава – звична невимушена поза людини, що стоїть, залежить від форми хребта, рівномірності розвитку та тонусу мускулатури торсу.

Для визначення постави проводять візуальні спостереження над положенням лопаток, рівнем плечей, положенням голови.

Спостереження доповнюються інструментальним дослідженням глибини шийного та поперекового прогинів та довжини хребта за методом Ковалькової.

З цією ж метою до обстежуваного, який стоїть у звичній позі, прикладають ззаду антропометр (рейка з сантиметровими діленнями) так, щоб він був у строго вертикальному положенні та торкався хребта в одній точці.

Лінійкою вимірюють відстань від антропометра до остистого відростка 7-го шийного вигину – а), та до найбільш глибокої частини поперекової кривизни (глибина поперекового вигину – б).

Вимірюють довжину хребта. Для цього досліджуваного ставлять по команді „струнко”, антропометр встановлюють позаду та паралельно середній лінії тіла, але не торкаючись хребта. За допомогою поперечної лінійки вимірюють висоту стояння верхньої точки хребта – кісткова точка черепу, яка найбільш низько прощупується в потиличній області вздовж середньої лінії та його кінця (кінець куприка). Різниця між висотою стояння цих точок і складає довжину хребта.

Отримані цифрові показники глибини шийної точки та поперекового вигину порівнюють з даними таблицями З.П. Ковалькової, враховуючи при цьому стать (Х – хлопчики, Д – дівчатка) та довжину хребта.

Нормальна (правильна) постава: показники глибини шийного та поперекового вигинів близькі по значенню та коливаються в межах 3-4 см в молодшому шкільному віці та 4-5,5 см в середньому та старшому; корпус утримується прямо, голова піднята, плечі розправлені та знаходяться на одному рівні, живіт підтягнутий, ноги прямі.

1. Сутулувата постава: глибина шийного вигину збільшується, поперековий згладжується. Голова нахилена вперед, плечі опущені.

2. Лордотична постава: збільшується поперековий вигин, згладжується шийний, живіт випинається, верхня частина тулубу трохи відкинута назад.

3. Кіфотична постава: характеризується збільшенням глибини як шийного, так і поперекового вигинів, спина кругла, плечі опущені, голова нахилена вперед, живіт випнутий.

4. Випрямлена постава: характеризується зменшення показників обох вигинів, спина випрямлена, живіт підібраний.

Визначення форми стопи

Стопа – орган опори та пересування. Розрізнюють стопу нормальну, сплощену, плоску. Для визначення форми стопи оглядають її опорну поверхню та звертають увагу на ширину перешийка (а), який з’єднує область п’ятки передньою частиною стопи. Крім того, звертають увагу на вертикальні вісі ахіллова сухожилля та п’ятки при навантаженні.

При нормальній стопі перешийок вузький, вертикальні вісі розташовані по одній лінії, строго перпендикулярно до поверхні опори. При сплощеній стопі перешийок широкий, лінія його зовнішнього краю трохи опукла, вертикальні вісі також перпендикулярні поверхні опори. Плоска стопа характеризується тим, що перешийок займає майже всю її ширину, часто вісь п’ятки з віссю Ахіллова сухожилку утворює кут, відкритий назовні.

Користуються методом отримання відбитків стопи (плантографія). В лабораторних умовах відбиток стопи можна отримати за допомогою дрібної крейди. Для цього крейду товчуть та рівномірно насипають у кювету. Обстежуваний знімає взуття та шкарпетки, протирає підошву ноги розчином хлораміну, а потім стає на крейду, переносячи всю вагу тіла на цю ногу. Потім цією ногою стає на темну дошку та знову переносить вагу тіла на цю ногу. На темній дошці залишається добре видимий відбиток. Після проведення дотичної та обміру відбитку стопи, дошку обтирають марлею, змоченою в розчині хлораміну. Тільки після цього можна продовжувати обстеження стопи наступного учня чи студента.

Потім його оброблюють по методу Штритера: на отриманому відбитку проводять дотичну до найбільш виступаючих точок внутрішнього краю стопи. Із середини дотичної відновлюють перпендикуляр до зовнішнього краю стопи. Потім вираховують процентне відношення довжини тої частини перпендикуляра, яка пройшла через відбиток (А), до всієї його довжини (А+В). Якщо перешийок складає до 50% довжини перпендикуляра – стопа нормальна, 50-60% – сплощена, 60% – плоска.

Формула для визначення типу стопи:

Показники

Для визначення видів постави дітей та підлітків (за З.П. Ковальковою)

Довжина хребта (см)	Правильна постава	Лордотична постава	Сутулувата постава	Випрямлена постава	Кіфотична постава
шийна точка	поперекова точка	шийна точка	поперекова точка	шийна точка	поперекова точка	шийна точка	поперекова точка	шийна точка	поперекова точка
Х	Д	Х	Д	Х	Д	Х	Д	Х	Д	Х	Д	Х	Д	Х	Д	Х	Д	Х	Д
43,8 – 46,2	3,36	3,21	3,56	3,49	1,84	2,02	5,04	5,27	4,66	4,46	2,14	1,71	1,84	2,02	2,14	1,71	4,66	4,44	5,04	5,27
46,8 – 48,7	3,25	3,25	3,55	3,51	2,13	2,12	4,97	5,05	4,79	4,84	2,13	1,97	2,13	2,20	2,13	1,79	4,79	4,84	4,97	5,05
48,8 – 51,2	3,46	3,48	3,70	3,73	2,27	2,31	5,27	5,27	4,63	4,83	2,13	2,19	2,27	2,31	2,15	2,19	4,63	4,83	5,25	5,27
51,3 – 53,7	3,45	3,57	3,82	3,85	2,39	2,25	5,59	5,50	4,79	4,98	2,05	2,20	2,39	2,25	2,05	2,20	4,79	4,95	5,59	5,50
53,8 – 56,2	3,59	3,60	4,03	3,87	2,31	2,34	5,62	5,38	5,07	5,18	2,44	2,33	2,31	2,34	2,44	2,33	5,07	5,18	5,62	5,33
56,3 – 58,7	3,69	3,76	4,17	3,86	2,34	2,49	5,73	5,46	5,28	5,45	2,61	2,26	2,34	2,49	2,61	2,26	5,26	5,45	5,73	5,46
58,8 – 61,2	3,81	3,97	4,46	3,75	2,53	2,34	5,99	6,17	5,55	6,00	2,67	2,32	2,53	2,34	2,57	2,33	5,53	6,00	5,99	5,17

Визначення м’язової сили

Сила м’язів людини проявляється при найбільшому вольовому напруженні, може бути добрим показником функціонального стану його центральної нервової системи.

Визначення м’язової сили (динамометрія) виконується трьома способами: визначення сили кисті, станової сили (сили м’язів спини) та сили м’язів черевного пресу.

Для визначення ручної сили (сили кисті) застосовується ручний динамометр, який складається з овальної стальної пружини, всередині якої прикріплена шкала з діленнями та зі стрілкою, яка показує м’язову силу в кілограмах.

Сила рук вимірюється наступним чином. Беруть динамометр зручно в руку, потім витягують руку в сторону та якнайсильніше стискають динамометр. Дослідження повторюють 3 рази для кожної руки окремо. Записується найбільше показання динамометра. Для добре розвинутого чоловіка ручна сила в середньому рівна 40-50 кг, у жінок – 30-35 кг.

М’язова сила рук залежить від зросту, ваги тіла, окружності грудної клітки і т.д. Так як вага тіла може змінюватися, цікаво визначати показник сили стиску кисті – відносну силу кисті. Для цього треба цифру, яка показує силу стиску кисті сильнішої руки, помножити на 100 та отримане число поділити на вагу тіла.

Наприклад: сила кисті дорівнює 42 кг, вага тіла – 70 кг. Тоді:

В середньому цей показник рівний для чоловіків 60-70% для жінок – 45-50%. Збільшення показника означає збільшення м’язової сили.

М'язова сила згиначів пальців рук дітей та підлітків за даними динамометрії

Вік (роки)	М’язова сила згиначів пальців руки (кг)
Права рука	Ліва рука
Хлопчики	Дівчата	Хлопчики	Дівчата
	9,2	8,4	8,5	7,7
	10,7	9,9	10,1	9,2
	12,4	11,2	11,7	10,5
	14,3	12,8	13,5	12,0
	16,5	14,6	15,6	13,7
	18,8	16,5	17,7	15,5
	21,2	18,9	19,7	17,8
	24,4	21,8	22,5	20,4
	28,4	24,8	26,2	22,9
	33,4	27,0	30,9	24,9
Дорослі	49,3	29,7	45,0	27,7

Станова сила або сила м’язів розгиначів спини, визначається за допомогою станового динамометра. Обстежуваний стає ногами на дерев’яну площадку з прикріпленим до неї динамометром, за допомогою крюка, щоб вона знаходилася на рівні колін. Згинаючись у попереку, обстежуваний бере ручку станового динамометра обома руками та, не згинаючи колін, випрямляє спину та вижимає до відказу. Дослідження проводиться двічі, кращій результат записують. Вимірювання проводиться з точністю до 5 кг.

Станова сила здорової, добре розвиненої людини в середньому рівна 130-150 кг. Це так звана абсолютна станова сила.

Для оцінки розвитку відносної станової сили користуються тією ж формулою:

Таблиця оцінки стану та розвитку станової сили за Г.Краковяк

№ п/п	Шкала оцінки	Чоловіки 21-35 років	Жінки 18-25 років
1.	Мала сила спини	Менше 175% своєї ваги	Менше 125% своєї ваги
2.	Сила нижче середньої	175-190% своєї ваги	125-140% своєї ваги
3.	Сила середня	190-210% своєї ваги	140-160% своєї ваги
4.	Сила вище середньої	210-225% своєї ваги	160-175% своєї ваги
5.	Сила велика	225% своєї ваги	175% своєї ваги

При вимірюванні станової сили необхідно враховувати, що воно потребує граничного зусилля, тому не можна проводити ці вимірювання при високому кров’яному тиску, різко вираженому атеросклерозі, грижах, болях у попереку, у жінок під час менструації, вагітності.