Поняття статистичного зведення та його види

План.

1. Поняття статистичного зведення та його види.

2.Групування даних. Категорії методу групування.

3. Характеристика різновидів групування.

4. Методологічні аспекти побудови різних видів групування

5. Поняття про ряд розподілу, їх види, графічне відображення.

 

Поняття статистичного зведення та його види

 

Зведення являє собою комплекс послідовних операцій по узагальненню конкретних одиничних фактів, що утворять сукупність, для виявлення типових рис і закономірностей, властивих досліджуваному явищу в цілому. Таким чином, якщо при статистичному спостереженні збирають дані про кожну одиницю об'єкта дослідження, то результатом зведення є докладні дані, що відбивають в цілому всю сукупність.

Класифікація видів зведення приведена нижче

 

Рисунок 1 - Класифікація видів зведення

За глибиною обробки матеріалу зведення буває просте і складне.

Простим зведенням називається операції по підрахунку загальних підсумків за сукупністю одиниць спостереження.

Складне зведення являє собою комплекс операцій, що включають групування одиниць спостереження, підрахунок підсумків за кожною групою та об'єкту і представлення результатів групування і зведення у виді статистичних таблиць.

За формою обробки матеріалу зведення буває децентралізоване і централізоване.

При децентралізованому зведенні (саме воно використовується, як правило, при обробці статистичної звітності) розробка матеріалу проводиться послідовними етапами. Так, звіти підприємств зводяться статистичними органами, а вже підсумки по регіону, надходять до Державного Комітету Статистики України, і там визначаються показники в цілому по народному господарству країни.

При централізованому зведенні весь первинний матеріал надходить в одну організацію де і піддається обробці від початку до кінця. Централізоване зведення найчастіше використовується для обробки матеріалів одноразових статистичних обстежень.

За технікою виконання статистичне зведення буває механізоване і ручне.

Механізоване зведення - це спосіб виконання зведення статистичних даних при якому всі операції здійснюються за допомогою застосування електронно-обчислювальних машин.

При ручному зведенні всі основні операції (підрахунок групових і загальних підсумків) здійснюються вручну.

Для проведення зведення складається його план, у якому вказуються організаційні питання: ким і коли буде здійснюватися зведення, порядок проведення операцій, склад зведень які будуть опубліковані в періодичній пресі.

 

2.Групування даних. Категорії методу групування

Групування - це розбиття сукупності на групи, однорідні за певною ознакою. З погляду окремих одиниць сукупності групування - це об'єднання окремих одиниць сукупності в групи, однорідні за визначеною ознакою. За допомогою методу групуванння вирішуються наступні задачі: виділення соціально-економічних типів явищ, вивчення структури явищ і структурних зрушень. Виявлення зв'язку і взаємозв'язку між явищами.

Стійке розмежування об'єктів виражається класифікацією. Класифікація - це стандарт, за якого кожен атрибутивний запис може бути віднесений лише до однієї групи або підгрупи. Класифікація ґрунтується на істотних ознаках, що змінюються незначним чином. Таким чином, класифікація - це узаконене, загальноприйняте, нормативне угрупування.

Метод угрупування ґрунтується на двох категоріях - групувальній ознаці й інтервалі.

Групувальна ознака - це ознака за якою відбувається об'єднання окремих одиниць сукупності в однорідну групу. Класифікація й групування повинні проводитися на основі цілком об'єктивних і легко розпізнаваних ознак. При цьому останні можуть носити як атрибутивний, так і кількісний характер.

Інтервал окреслює кількісні межі груп. Як правило, він являє собою проміжок між максимальним і мінімальним значеннями ознаки в групі. Інтервали бувають:

- рівні, коли різниця між максимальним і мінімальним значенням у кожному з інтервалів однакова. Величина рівного інтервалу визначається за формулою:

,

де - максимальне і мінімальне значення ознаки в сукупності,

n – число груп сукупності.

- нерівні, коли, наприклад, ширина інтервалу постійно збільшується, а верхній інтервал часто не закривається зовсім. Нерівні інтервали класифікуються: за арифметичною, геометричною прогресіями, довільні;

- відкриті, коли є тільки верхня, або нижня межа;

- закриті, коли є і нижня і верхня межа.

Приклади зазначених видів інтервалів наведено нижче

 

 

Рисунок 2 – Класифікація групувальних інтервалів

 

3. Характеристика різновидів групування

Класифікація видів групування приведена на рисунку нижче:

 

За кількістю ознак, покладених в основу групування розрізняють прості і багатомірні групування.

Групування, виконане за однією ознакою, називається простим.

Багатомірне групування поводиться за двома і більше ознаками. Окремим випадком багатомірного групування є комбінаційне групування, що базується на двох і більше ознаках, узятих у взаємозв'язку, у комбінації.

За відносинами між ознаками виділяють ієрархічні і неієрархічні групування.

Ієрархічні групування виконуються за двома і більше ознаками, при цьому значення другої ознаки визначаються областю значень першої (наприклад, класифікація галузей промисловості за підгалузями).

Неієрархічні групування будують, коли строгої залежності значень другої ознаки від першого не існує.

Щодо часового критерію групування бувають статичні, що дають характеристику сукупності на визначений момент часу і динамічні, що дають характеристику сукупності за визначений період часу.

Статистичне групування і класифікації мають за метувиділенн я якісно однорідних сукупностей, вивчення структури сукупності, дослідження існуючих залежностей. Кожній з цих цілей відповідає особливий вид групування: типологічне, структурне, аналітичне (факторне).

Типологічне групування вирішує задачу виявлення і характеристики соціально-економічних типів (наприклад, кількість підприємств по формах власності).

Структурне групування дає можливість описати складові частини сукупності або будівлю типів, а також проаналізувати структурні зрушення (наприклад, склад населення за віком), тобто застосовується для характеристики структури і структурних зрушень.

Аналітичне (факторне) групування дозволяє оцінювати зв'язок між взаємодіючими ознаками: факторною і результативною.

При проведенні групування вирішується ряд задач:

1. Виділення групувальної ознаки;

2. Визначення числа груп і величини інтервалів;

3. При наявності декількох групувальних ознак опис того, як вони комбінуються між собою;

4. Встановлення показників, якими повинні характеризуватися групи, тобто присудка групування.

 

4. Методологічні аспекти побудови різних видів групування

 

Типологічне угруповання може будуватися для різних цілей і за різними критеріями. За способом формування типологічних груп розрізняють:

- Спосіб послідовного розбиття, що полягає у формуванні таких груп, всі об'єкти яких мають однакові значення класифікаційних ознак;

- Спосіб багатомірної класифікації. У цьому випадку об'єкти, що утворять групи можуть мати різні значення класифікаційних ознак.

При використанні методів комбінаційного групування класифікація ознак здійснюється шляхом послідовного логічного розподілу сукупності за окремими ознаками. Черговість етапів тут така:

- Позначка типів;

- Вибір групувальної ознаки (ознак);

- Визначення числа груп і величини інтервалу;

- Зведення виділених груп у типи;

- Характеристика типів за допомогою системи показників.

Критерієм оптимальності виконаного типологічного групування може служити максимум міжгрупової дисперсії ознаки, що цікавить дослідника. Якщо результат не влаштовує дослідника, то групування варто повторити, задаючи для кожної ознаки менше число груп.

 

При проведенні структурного групування вирішуються наступні питання:

1) Вибір групувальної ознаки, у якості такої може виступати як суттєва, так і несуттєва ознака;

2) Визначення числа груп і величини інтервалу. Тут необхідно враховувати кілька умов:

- число груп детермінується рівнем коливальної групувальної ознаки. Чим більшою є варіація ознаки, тим більше за інших рівних умов повинно бути груп;

- число груп повинно відбивати реальну структуру досліджуваної сукупності;

- не допускається виділення порожніх груп. Якщо проблема порожніх груп виникає, при проведенні структурних групування використовують нерівні інтервали.

Для визначення числа груп служить формула Стерджесса:

n=1+3,32* lg N,

де N - кількість елементів сукупності.

3) Визначення системи показників для характеристики груп. Обов'язковим є показник чисельності груп. Він може бути представлений або частотою (кількістю одиниць у кожній групі), або часткою (питомою вагою кожної групи).

До особливостей аналітичного групування відноситься те, що в основу групування покладається факторна ознака,а кожна виділена група характеризується середнім значенням результативної ознаки. Аналітичне (факторне) групування дозволяє виявити наявність і напрямок зв'язку, а також вимірити його тісноту і силу.

Методологічними питаннями побудови факторного групування є: вибір групувальної ознаки, визначення числа груп і величини інтервалу, вибір системи показників для характеристики груп. Найчастіше в якості групувальної приймають факторну ознаку, виділену на основі апріорного аналізу. Інтервали в аналітичному групуванні беруться рівні або рівнонаповнені (групи з приблизно однаковою частотою). Величина інтервалу розраховується так, як при побудові структурного групування.