Методи регулювання інфляції

Інфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих країн свiту i є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються. Крiм бюджетного дефiциту iнфляцiя обов'язково супроводжується нерiвномiрним зростанням цiн й, звiдси, порушенням господарчих зв'язкiв, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвильоподiбним поширенням зростання цiн по районах держави й галузям. Тому кожна країна повинна слідкувати за рівнем інфляції і регулювати її у разі підвищення.

У світі є дві головні концепції антиінфляційних заходів, що спираються на кредитно-грошову та фіскальну політику. Перший метод реалiзуэсться шляхом змiн у системi оподаткування (як правило пiдвищення податкiв) та введенням жорсткого державного контролю цiн та зарплати. Другий метод – це iндексацiя доходiв, застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiв iнфляцiї та iн. До того ж необхiдною є повна адаптацiя усiх економiчних iнституцiй до функцiонування в умовах iнфляцiї. Адаптацiйна полiтика має свої недолiки: кошти на компенсацiйнi надбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врештi-решт через податки, або робити грошову емiсiю, що знову призведе до зростання інфляції.

В Україні існують такі методи регулювання інфляції як:

1) антиінфляційного оподаткування;

2) скорочення податків у світі «концепція пропозиції»;

3) регулювання цін в умовах інфляційної нестабільності.

У сучасних умовах в Україні для здійснення виваженої антиінфляційної політики слід, передусім, навчитись точно прогнозувати інфляцію. Для цього необхідно на основі чіткого статистичного відображення основних макроекономічних показників у сфері товарного і грошового обігу розробляти моделі можливих інфляційних змін у грошовій сфері. Але розробка моделі розвитку інфляційних процесів з огляду на заплановані основні макроекономічні показники розвитку нашої економіки являє собою тільки теоретичне обґрунтування здійснення антиінфляційних заходів. Їх реалізація вимагає постійного пошуку з боку НБУ шляхів найефективнішого застосування цього інструменту. Останнє передбачає максимальне врахування особливостей і реального стану нашої економіки. Але в наших умовах традиційні антиінфляційні заходи не завжди дають відповідні результати.

Важливим напрямком здійснення антиінфляційної політики мають стати операції центрального банку на ринку цінних паперів. Активний продаж цінних паперів і реанімація цього ринку в Україні — необхідна передумова зменшення інфляційних наслідків від збільшення заробітної плати, пенсій, стипендій тощо. Нині цей ринок в Україні малоефективний і слабкий. Посилення його роботи стає неодмінною умовою як розвитку економіки в цілому, так і вдосконалення системи антиінфляційних заходів держави.

Суттєве місце в Україні щодо стримування інфляційних процесів має зайняти і організація державного управління. Як відомо, на сьогодні маємо великий і обтяжливий для країни управлінський апарат. І якщо його скорочення в більш-менш помітних масштабах на даному етапі малореальне, то потрібно хоча би підвищити ефективність використання коштів, які виділяються на цей апарат з державного бюджету. Також великий резерв ще є і в царині функціонування всієї бюджетної сфери, де проблема не тільки в оптимізації витрат бюджетних коштів, але й в удосконаленні її організаційної структури

У країнах з перехідною економікою, а саме такою є економіка нашої держави, важливий антиінфляційний захід — це контроль за рухом іноземної валюти. Справа в тому, що перехідна економіка характеризується, як правило, високим рівнем доларизації. А це робить грошовий обіг дуже чутливим до всіляких зовнішніх і внутрішніх змін в економіці, і за певних умов може стати чинником посилення інфляції.

З огляду на це слід дуже ретельно розробляти і реалізовувати валютну політику в усьому різноманітті її напрямків. Політика в галузі курсоутворення, організації руху іноземної валюти, її залучення до інвестиційного процесу, способи та організація її конвертації у вітчизняну грошову одиницю — усе це має велике значення як для всього процесу відтворення, так і для стану й динаміки інфляційних процесів.

Важливе значення у боротьбі з інфляцією має такий чинник як продовження часового лагу впливу грошової маси на інфляцію. Це дає змогу зменшити інфляційний потенціал грошової маси на основі трансформації більшої частини її приросту у зростанні реального ВВП. До умов, що впливають на величину лагу віднесено інфляційні очікування економічних суб’єктів та швидкість обігу грошової маси, на яку серед інших чинників істотний вплив здійснюють частка довгострокових депозитів та частка довгострокових кредитів у кредитному портфелі банківської системи. Тому з огляду на позитивні макроекономічні наслідки подовження часового лагу, одним з пріоритетних завдань Національного банку України має бути сприяння залученню депозитних вкладів на довгостроковій основі та збільшенню їх частки і частки довгострокових кредитів у структурі портфелю банківської системи на збалансованій основі за сумами і строками, а також забезпечення зниження інфляційних очікувань економічних суб’єктів шляхом підвищення їх довіри до монетарної політики