V. Перелік питань для підсумкового контролю

навчальної дисципліни “Фондовий ринок”

(залік)

 

1. Предмет, мета, завдання дисципліни, її місце в системі економічних знань.

2. Поняття фондового ринку (ринку цінних паперів), його завдання, функції.

3. Первинний і вторинний ринки цінних паперів, інфраструктура, учасники.

4. Біржовий, позабіржовий ринки, інфраструктура, суб’єкти.

5. Державне регулювання фондового ринку. Роль Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у регулюванні і контролі.

6. Саморегулювання та саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку.

7. Сучасна концепція функціонування і розвитку фондового ринку України.

8. Сутність цінних паперів, їх види та форми випуску.

9. Основні характеристики, види, причини, умови випуску та особливості обігу: акцій, облігацій, векселів, інвестиційних сертифікатів, ощадних сертифікатів, перехідних цінних паперів.

10. Рішення про випуск цінних паперів, інформація про емісію, особливості реєстрації цінних паперів.

11. Емітенти цінних паперів: держава, органи місцевого самоврядування, юридичні особи.

12. Інвестиції, інвестори, інвестиційна діяльність та її законодавче регулювання.

13. Посередники, їх значення, особливості функціонування на фондовому ринку. Торговці цінними паперами.

14. Інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, взаємні фонди інвестиційних компаній.

15. Акціонерні товариства, їх види, порядок створення, державна реєстрація.

16. Статутний фонд акціонерного товариства.

17. Основні причини та порядок збільшення та зменшення розміру статутного фонду акціонерного товариства.

18. Збільшення (зменшення) номінальної вартості акцій АТ, порядок додаткового випуску акцій.

19. Органи управління і контролю акціонерного товариства.

20. Права і обов’язки акціонерів АТ.

21. Дивідендна політика АТ, порядок виплати дивідендів.

22. Сутність організаційно оформленого ринку цінних паперів.

23. Поняття, правові засади діяльності, вимоги до реєстрації фондової біржі.

24. Завдання і функції фондової біржі.

25. Правила лістингу, делістингу, особливості котирування цінних паперів на фондовій біржі.

26. Організація біржової торгівлі цінними паперами. Учасники торгів, види угод, брокерські місця на ФБ.

27. Фондова біржа як саморегулівна організація.

28. Історія розвитку фондових бірж.

29. Структура, організація і регулювання, суб’єкти, правові засади позабіржового обігу цінних паперів.

30. Торговельно-інформаційні системи: сутність, вимоги до реєстрації, статут, користувачі та учасники.

31. Електронні торговельно-інформаційні мережі.

32. Регулювання діяльності, контроль за діяльністю фондових бірж та ТІС.

33. Індекси організаційно оформленого ринку: сутність, причини виникнення, особливості використання.

34. Міжнародний досвід діяльності фондових бірж і ТІС.

35. Сутність депозитарію, депозитарної системи і депозитарної діяльності. Законодавство України про Національну депозитарну систему.

36. Поняття депозитарної діяльності та її види. Положення про депозитарну діяльність.

37. Основні функції депозитарних установ.

38. Складання реєстрів рахунків власників цінних паперів.

39. Вимоги щодо здійснення та суміщення депозитарної діяльності та державний контроль за даною діяльністю.

40. Сутність професійної діяльності на фондовому ринку, законодавча база функціонування і регулювання.

41. Суб’єкти професійної діяльності на фондовому ринку, їх функції.

42. Загальна характеристика окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку та вимог до них: торгівлі цінними паперами, розрахунково-клірингової діяльності з управління цінними паперами, діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

43. Сучасні тенденції, особливості, проблеми професійної діяльності на фондовому ринку України.

44. Майбутня вартість цінних паперів, простий та складний відсотки, дисконтована вартість, ануїтет.

45. Формування курсової вартості цінних паперів, особливості формування даної вартості акцій, облігацій.

46. Основи методики визначення курсової вартості, доходів акцій, облігацій, векселів.

47. Основні показники якості акцій, облігацій, вплив цих показників на курсову вартість і дохідність.

48. Сутність державного регулювання фондового ринку та його складові.

49. Законодавча база, система регулювання, її базові принципи та елементи.

50. Суб’єкти, об’єкти способи державного регулювання фондового ринку.

51. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її склад, функції, завдання на фондовому ринку.

52. Саморегулювання, саморегулівні організації, їх роль у регулюванні фондового ринку.

53. Основні стратегії, напрями, проблеми розвитку фондового ринку України періодів: 1995-2000, 2001-2005, 2006-2010 років та результати їх виконання.

54. Стратегія та програма розвитку фондового ринку України на 2011-2015 роки.

55. Характеристика змісту та ролі ключових напрямів сучасної стратегії розвитку фондового ринку України:

- збільшення капіталізації, ліквідності та прозорості фондового ринку;

- удосконалення засад функціонування боргового ринку та запровадження нових видів інструментів;

- покращення інформаційної прозорості фондового ринку;

- сприяння розвитку та становлення потужних національних інституційних інвесторів;

- розширення спектру та підвищення якості послуг на фондовому ринку;

- удосконалення ринкової інфраструктури фондового ринку та забезпечення її надійного і ефективного функціонування;

- консолідація інформаційної та технологічної біржової системи;

- модернізація депозитарної системи України;

- удосконалення механізмів державного регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів;

- популяризація фондового ринку та його саморегулювання;

- податкове та валютне стимулювання подальшого розвитку фондового ринку України;

- інтеграція національного фондового ринку у світовий фінансовий ринок.

 

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Активи паперові – фінансові активи, зокрема акції, облігації, інші цінні папери.

Активи процентні – активи, що приносять процентний дохід (цінні папери, депозити).

Активи фінансові – активи підприємства у формі наявних коштів та різного роду фінансових інструментів. До цієї групи активів належать: грошові активи в національній та іноземній валютах, дебіторська заборгованість, коротко- та довготермінові вкладення підприємства.

Акціонер – власник акцій, співвласник акціонерного товариства (підприємства). Має право на отримання доходу від акцій, якими він володіє, а за певних умов – на участь в управлінні справами підприємства, що випустило акції. Акціонер несе відповідальність за зобов’язаннями акціонерного товариства (підприємства) тільки в межах придбаних ним акцій.

Акціонерне товариство – товариство, що має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій і несе відповідальність щодо своїх зобов’язань тільки майном товариства. Акціонери відповідають щодо зобов’язань товариства лише в межах власних акцій, на які одержують щорічний дохід – дивіденди.

Акціонерний капітал – основний капітал акціонерного товариства. Величина його визначається статутом товариства і формується за рахунок емісії акцій. Засновники акціонерного товариства можуть випускати акції на суму, що перевищує реальну вартість активів підприємства. Це перевищення становить засновницький прибуток і формує додатковий капітал товариства. Подальше зростання акціонерного капіталу відбувається через капіталізацію частини отриманого прибутку, а також за рахунок нової емісії акцій.

Акція – іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені чинним законодавством, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування.

Акція – цінний папір без визначеного часу обігу, що засвідчує участь його власника у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає власникові право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними чи на пред’явника, привілейованими чи простими.

Акція іменна – акція, що містить ім’я її власника. Тільки та особа, ім’я котрої вказано в іменній акції, вважається акціонером товариства і користується правами акціонера.

Акція на пред’явника – акція, в якій відсутні будь-які вказівки на ім’я власника.

Акція привілейована – акція, що дає власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Власник привілейованої акції не має права брати участі в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейована акція випускається із фіксованим (у процентах до її номінальної вартості) щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів здійснюється за такими акціями в розмірі, зазначеному в привілейованій акції, незалежно від величини прибутку акціонерного товариства. Якщо прибуток є недостатнім, виплату дивідендів здійснюють з резервного фонду.

Акція проста – акція, яка дає право голосу, однак не гарантує отримання дивідендів. Розмір дивідендів залежить від обсягів отриманого прибутку.

Андеррайтинг – розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента;

Ануїтет – це фінансова рента, що являє собою рівновеликі грошові виплати чи надходження через однакові проміжки часу протягом певного періоду.

Біржа – заклад, у якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів (фондова), золота і валюти (валютна), торгівля масовими товарами (товарна), а також робочої сили (біржа праці).

Біржа валютна – організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому реалізують угоди щодо купівлі-продажу іноземних валют і формуються курси цих валют за фактичним співвідношенням попиту і пропонування. Покупцями та продавцями на валютної біржі є банки, що здійснюють угоди за свій рахунок або за дорученням своїх клієнтів. Вони діють при фондових і товарних біржах.

Біржа фондова – організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Належить до вторинного ринку цінних паперів, зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу. Найбільші фондові біржі зосередженні в Токіо, Парижі, Нью-Йорку, Чикаго, Лондоні, Франкфурті на Майні. Фондова біржа виконує такі функції: відкриває доступ підприємствам до позикового небанківського капіталу; є важливим координатором розміщення державних цінних паперів; забезпечує переміщення капіталу з однієї галузі в іншу.

Біржова угода – угода, укладена під час роботи біржі і зареєстрована на ній. Види біржових угод: касові угоди – оплачуються не пізніше від терміну, встановленого біржовою радою (два-три дні); строкові (ф’ючерсні) угоди – використовуються через певний термін, погоджений під час їх укладення; спекулятивні угоди – укладаються з метою отримання прибутку на різниці контрактних цін.

Біржові посередники – фізичні особи (маклери, брокери) чи фірми, які виконують функції посередників на фондових, товарних і валютних біржах, за що одержують комісійну винагороду.

Боргові цінні папери. – цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться: облігації підприємств; державні облігації України; облігації місцевих позик; казначейські зобов’язання України; ощадні (депозитні) сертифікати; векселі.

Брокерська діяльність – укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Варант – свідоцтво, що дає змогу власникові облігацій чи привілейованих акцій купувати прості акції за наперед узгодженою ціною.

Варант фондовий – різновид опціону, який випускається емітентом щодо власних цінних паперів і дає його власникам право на придбання акцій чи боргових цінних паперів цього емітента у визначений строк за певною ціною.

Векселетримач – власник векселя, котрий може бути пред’явлений до оплати. Має право на отримання тієї суми, на яку виписано вексель.

Вексель – цінний папір і вид кредитних грошей, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити у встановлений термін і в повному порядку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Векселі бувають: прості, переказні, акцептовані, депоновані, державної скарбниці (казначейські), фінансові.

Вексель акцептований – вексель, що містить згоду (акцепт) платника (трасата) на його оплату.

Вексель депонований – вексель, виданий на забезпечення кредиту.

Вексель переказний (тратта) – письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) у зазначений строк вказану суму.

Вексель простий – письмове просте і нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця сплатити власникові векселя у зазначений строк у визначеному місці вказану суму.

Вексель товарний (комерційний) – вексель, виданий позичальником під заставу товарів.

Вексель фінансовий – вексель, емітований банком.

Визначення кредитного рейтингу (рейтингування) – це діяльність з надання професійних послуг на ринку цінних паперів, спрямована на визначення кредитоспроможності об’єкта рейтингування, яка може бути проведена рейтинговим агентством;

Випуск цінних паперів – сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку.

Відсоткові облігації – облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

«Вуличний» позабіржовий ринок цінних паперів – неорганізований фондовий ринок, на якому здійснюють купівлю-продаж цінних паперів (здебільшого акцій), але без реєстрації відповідних угод на біржі). Такому ринку притаманні високий інвестиційний ризик, а також низький рівень юридичної захищеності інвесторів та їх поточної інформації.

Делістинг – процедура виключення цінних паперів з реєстру організатора торгівлі, якщо вони не відповідають правилам організатора торгівлі, з наступним припиненням їх обігу на організаторі торгівлі або переведенням в категорію цінних паперів, допущених до обігу без включення до реєстру організатора торгівлі.

Депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів – діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслуговування правочинів щодо цінних паперів на рахунках зберігачів цінних паперів, а також операцій емітента щодо випущених ними цінних паперів.

Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів – діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслуговування правочинів щодо цінних паперів на рахунках власників цінних паперів.

Депозитарне свідоцтво (розписка) є похідним цінним папером, випущеним учасником Національної депозитарної системи України, що встановив кореспондентські відносини з іноземною фінансовою установою, який свідчить про право власності інвестора – резидента України на певну кількість депонованих в цій іноземній фінансовій установі акцій чи облігацій емітента, що не є резидентом України.

Державне регулювання ринку цінних паперів – здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Дериватив – документ установленої форми, який засвідчує право та (або) зобов’язання придбати чи продавати в майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених у ньому умовах. Деривативи поділяються на фондові, валютні і товарні. Перші деривативи пов’язані з купівлею-продажем цінних паперів, другі – валюти, а треті – будь-яких біржових товарів. До деривативів належать форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони.

Деривативи фондові – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є цінні папери, а також відокремлені права на одержання та передплату акцій.

Деривативи товарні – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є товарні ресурси.

Дивіденди – 1) частина прибутку акціонерного товариства, котра щорічно розподіляється серед акціонерів після сплати податків, відрахувань на розширене відтворення та до страхових (резервних) фондів і сплати процентів за банківський кредит. Дивіденди з простих акцій залежать від суми прибутку акціонерного товариства. З привілейованих акцій дивіденди сплачують у заздалегідь установленому розмірі як твердий процент від їхньої номінальної вартості. 2) доходи, отримувані суб’єктом оподаткування за корпоративними правами у вигляді частини прибутку юридичної особи, включаючи доходи, нараховані як проценти на акції чи на внески до статутних фондів.

Дивідендна політика – це політика щодо розподілу отриманого підприємством прибутку за умови, що власники підприємства мають право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів.

Дилер – фізична або юридична особа, що здійснює перепродаж товарів, цінних паперів, а також валют. Дилер проводить операції від свого імені та власними коштами. Різниця між ціною придбання та ціни їх реалізації товару чи цінних паперів становить його дохід (прибуток). Прибуток також може бути за рахунок різниці в курсах валют і цінних паперів. Дилер може надавати різні послуги.

Дилерська діяльність – укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законодавством.

Дисконтні облігації – облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку – діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладання і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв’язання спорів між членами організатора торгівлі.

Діяльність з управління активами – професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності.

Діяльність з управління активами інституційних інвесторів – професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.

Діяльність з управління іпотечним покриттям – діяльність, що здійснюється за винагороду банком чи іншою фінансовою установою згідно з відповідним договором про управління іпотечним покриттям.

Діяльність з управління цінними паперами – діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів – збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів і власників.

Дохід від акцій – сума дивідендів; зростання курсової вартості акцій.

Дохід від вкладу – дохід, який отримує власник грошей, внесених на зберігання до банку чи іншої кредитної установи. Виплачується у вигляді процентів або виграшів і не підлягає оподаткуванню.

Дохід дивідендний – дохід підприємства від належних йому акцій інших акціонерних товариств.

Дохід емісійний – 1) дохід держави, одержуваний від надходження в обіг зайвих грошей. Це призводить до подальшого знецінення грошей і до скорочення реальних доходів населення; 2) сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших паперів, що засвідчують корпоративні права, над їх номіналом.

Дохід інвестиційний – дохід від інвестицій у фінансові активи, зокрема у цінні папери.

Дохідність облігації – річний дохід, виражений у відсотках до ринкової ціни облігації. Це збільшення чи зменшення капіталу на момент погашення облігації.

Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності – грошові кошти, отримані у вигляді дивідендів, відсотків за корпоративними, державними, іншими цінними паперами, розміщення коштів на депозитних рахунках у банках.

Емісійні цінні папери – цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язання (емітент).

Емісія – установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів.

Емісія цінних паперів – випуск в обіг акцій, облігацій, скарбничих зобов’язань та інших цінних паперів. Здійснюється державними та комерційними кредитними установами, підприємствами, органами влади різних рівнів. Основна мета емісії цінних паперів – залучення додаткових коштів з ринку позикових капіталів. Підприємства залучають такі кошти для збільшення економічного потенціалу, банки – для збільшення кредитних ресурсів, державні органи – для покриття бюджетного дефіциту.

Емітент – юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками.

Євро – спільна регіональна валюта країн Європейського співтовариства. Запроваджена Європейською комісією на Раді міністрів економіки й фінансів країн Європейського співтовариства 1 травня 1998 року.

Євробанк – міжнародний банк, який здійснює свою діяльність на євроринку.

Євродолари – тимчасово вільні кошти в американських доларах, що розміщуються організаціями чи приватними особами за межами США (у банках західноєвропейських країн). Євродолари використовують для надання кредитів у безготівковій формі.

Єврокредити – міжнародні кредити, що надаються великими комерційними банками за рахунок євровалютного ринку. Позичальниками євровалют виступають великі національні монополії чи транснаціональні корпорації для фінансування великомасштабних процесів і заходів. Єврокредити надають на строк від 2 до 10 років з плаваючими процентними ставками.

Єврооблігація – цінний папір на пред’явника; боргове зобов’язання позичальника, що отримав довготермінову позику в одній з євровалют. Випускаються синдикатами, які об’єднують банки та інші кредитні установи Єврооблігації розміщується одночасно на ринках кількох країн.

Інвестиційний сертифікат – цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Інвестиційні фонди – фінансові інституції – учасники ринку цінних паперів, які здійснюють емісію власних акцій та інвестиції у цінні папери інших емітентів, торгівлю цінними паперами та які володіють інвестиційними цінними паперами.

Інвестиція – грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; капітальні вкладення в розвиток виробництва чи невиробничу сферу. До інвестицій належать: грошові внески, пільгові банківські вклади, акції, рухоме і нерухоме майно, майнові права. Розрізняють інвестиції фінансові, реальні, валові і чисті, приватні й державні. Інвестиції фінансові – вкладення капіталу в акції, облігації та інші цінні папери; інвестиції реальні – вкладення в основний капітал і на приріст матеріально-виробничих запасів. Інвестиції валові – сумарні вкладення, необхідні для відшкодування і приросту основного капіталу. Інвестиції чисті відповідають інвестиціям валовим за вирахуванням суми амортизації основного капіталу. Приватні інвестиції фінансуються за рахунок власних джерел і за рахунок залучених коштів. Державні інвестиції фінансуються з коштів державного бюджету.

Інвестор портфельний – інвестор, котрий купує акції акціонерних товариств з метою отримання поточного доходу чи примноження капіталу в перспективі, але не має на меті формувати контрольний пакет акцій для участі в управлінні акціонерним товариством.

Інвестори в цінні папери – фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківського управління, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Індивідуальні фінансові показники – показники, які деталізують зведені показники і доповнюють їх. Так, зведений показник загального обсягу фінансових ресурсів можна деталізувати в показниках прибутку, видах податків, відрахуваннях, а дохід бюджету – в платежах юридичних осіб та населення; видатки бюджету – за окремими напрямками видатків.

Індикативна функція фондової біржі – одна з функцій фондової біржі, яка полягає в оцінці вартості й привабливості цінних паперів. На біржі проводиться котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку. Це створює передумови для надійного і достовірного механізму торгівлі, і є важливим чинником стимулювання ефективної діяльності емітентів.

Індосамент – 1) передавальний напис на векселі, чеку, іншому цінному папері, який засвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи. І. роблять на звороті документа або на додатковому аркуші; 2) документ, що додається до страхового поліса і містить зміни умов страхування.

Індосант – фізична або юридична особа, яка є власником ордерного цінного паперу і вчиняє індосамент.

Інсайдерська інформація – неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери та похідні (деривативи), що перебувають в обігу на фондовій біржі, або правочини щодо них, у разі якщо оприлюднення такої інформації може істотно вплинути на вартість цінних паперів та похідних (деривативів), та яка підлягає оприлюдненню відповідно до вимог, встановлених законодавством.

Інституція фінансово-кредитна – державна чи приватна організація, уповноважена здійснювати фінансові операції щодо кредитування, депонування вкладів, ведення розрахункових рахунків, купівлі та продажу валюти, цінних паперів, надання фінансових послуг тощо. До фінансово-кредитний інституцій належать банки, фінансові компанії, інвестиційні фонди, ощадні каси, пенсійні фонди, взаємні фонди, страхові компанії, кредитні спілки.

Інструменти фінансові – різноманітні види ринкового фінансового продукту, зокрема цінні папери, грошові зобов’язання, валюта, ф’ючерси, опціони, депозитні свідоцтва, кредитні договори, страхові поліси тощо.

Інструменти фондового ринку – інструменти, за допомогою яких здійснюють операції на фондовому ринку (акції, облігації, ощадні сертифікати, опціони, ф’ючерсні контракти, форвардні контракти тощо).

Інфляція – порушення процесу суспільного виробництва, що проявляється у переповненні сфери обігу грошовими знаками понад реальні потреби господарства та їх обезцінюванні. Інфляція знижує рівень життя населення, загострює економічні та соціальні суперечності, призводить до натуралізації процесів обміну, знецінення грошей, створює фінансове напруження в країні, послаблює заінтересованість працівників результатами своєї праці.

Інформаційні послуги – надання певної фінансової та нефінансової інформації тим чи іншим суб’єктам, необхідної їм для прийняття рішень у сфері фінансової діяльності. Інформаційні послуги є сегментом ринку фінансових послуг.

Інфраструктура ринку – сукупність установ, організацій та підприємств, які обслуговують ринок (банки, товарні, фондові, валютні біржі, біржі праці, страхові компанії тощо).

Іпотечні цінні папери – цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: іпотечні облігації; іпотечні сертифікати; заставні.

Казначейське зобов’язання України – державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України. Номінальна вартість казначейських зобов’язань України може бути визначена у національній або іноземній валюті.

Конверсія цінних паперів – зміна дохідності позик. Вона проводиться внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку (рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Корпоративне управління – система відносин, яка визначає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов’язків між органами товариства та його учасниками стосовно управління товариством.

Котирування – механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу.

Кредитний рейтинг – це умовний вираз кредитоспроможності об’єкта рейтингування в цілому та/або його окремого боргового зобов'язання за національною шкалою кредитних рейтингів;

Ліквідність цінних паперів – спроможність реалізації цінних паперів за гроші без фінансових втрат.

Лістинг – сукупність процедур з включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за відповідністю цінних паперів і емітента умовам та вимогам, установленим у правилах організатора торгівлі.

Міжбанківська валютна біржа – біржа, яка проводить торги з купівлі-продажу іноземних валют. Ціни, які формуються на цій біржі, характеризують ринковий курс валют, тобто той, який складається під впливом попиту і пропонування, як на національну, так і на іноземні валюти. Вплив НБУ на ринковий курс національної валюти здійснюється через участь у торгах через скупку тієї чи іншої валюти або валютних інтервенцій.

Міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів – номер (код), який дозволяє однозначно ідентифікувати цінні папери або інший фінансовий інструмент та присвоєння якого передбачено законами України.

Міжнародний фінансовий ринок – акумуляція вільних фінансових ресурсів у деяких країнах для забезпечення між ними їх перерозподілу з метою забезпечення сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу. Залучення ресурсів на міжнародний фінансовий ринок розширяє фінансові можливості кожної держави, що сприяє вирівнюванню їхнього економічного розвитку та створенню умов для підвищення суспільного добробуту.

Міжнародні фінансові інституції – надбудова над сукупністю національних фінансових систем, характеризують зародження єдиної фінансової системи світового співробітництва і виконують в основному функції надання фінансової допомоги у формі кредитів тим країнам, що її потребують. До їх складу входять: Міжнародний валютний фонд, група Світового банку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку.

Міністерство фінансів України – центральний орган в управлінні фінансами України. На нього покладені завдання загального керівництва всією фінансовою системою країни. Головними його функціями є: вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розроблення заходів щодо їх реалізації; організація бюджетного процесу, складання проекту Державного бюджету та його виконання після затвердження Верховною Радою України; здійснення заходів з мобілізації коштів через систему державного кредиту та управління державним боргом; організаційне регулювання фінансової діяльності суб’єктів господарювання через установлення правил здійснення фінансових операцій, форм фінансових документів, порядку ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності; організація функціонування ринку цінних паперів; забезпечення фінансових відносин держави з іншими країнами, міжнародними організаціями і фінансовими інституціями; організація і здійснення фінансового контролю в Україні.

Національна валюта – грошова одиниця України – банкноти, білети державної скарбниці, монети, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у грошовій одиниці.

Національна рейтингова шкала – шкала, яка поділена на визначені групи рівнів та рівні, кожен з яких характеризує здатність позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за своїми борговими зобов’язаннями, а також його платоспроможність. Національна шкала використовується для оцінки кредитного ризику позичальника – органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання та окремих боргових інструментів - облігацій, іпотечних цінних паперів, позик;

Облігація – цінний папір, довгострокове боргове зобов’язання юридичної особи, що випускає і розміщує облігаційну позику (емітента), регулярно виплачувати кредиторові (власникові облігації) дохід у заздалегідь зафіксованій сумі чи у вільному проценті вартості облігації, а через зазначений час і номінальну вартість облігації.

Облігація – цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Облігація відклична – облігація, яке дає право емітентові її відкликати, тобто викупити до офіційного терміну погашення, сплативши власникові певну суму (викуп).

Облігація гарантована – облігація, випущена дочірньою компанією під гарантію материнської компанії. Гарантія стосується як основної суми боргу, так і процентів за облігацією.

Облігація дисконтна – облігація, що купується з певною скидкою, а погашається за номінальною вартістю. Різниця формує дохід кредитора. На ній відсутній купон.

Облігація забезпечена – облігація, забезпечена активами емітента.

Облігація заставна – облігація, яка забезпечується державним майном чи конкретними доходами.

Облігація іменна – облігація, власника якої зареєстровано у книзі емітента. Іменна облігація є безкупонною.

Облігація конвертована – облігація, що дає власникові право обміняти її через певний час за наперед визначеною ціною на акції підприємства, яке випустило таку облігацію. Після її обміну на акції скасовується право на повернення основного капіталу за облігацією і на отримання доходів.

Облігація кумулятивна – облігація, дохід за якою виплачують одноразово при її погашенні.

Облігація купонна – облігація з купонами на оплату процентів. Коли настає термін платежу, купони відрізають і пред’являють емітентові для виплати процентів.

Облігація на пред’явника – 1) облігація, прізвище власника якої не зареєстроване в книгах емітента. Коли настає термін виплати процентів чи погашення облігації, кошти виплачуються її пред’явникові; 2) облігація з купонами на оплату процентів. Коли настає термін платежу, купони відрізають і пред’являють емітентові для виплати процентів.

Облігація незабезпечена – облігація без спеціального забезпечення, підкріплена тільки репутацією фірми, котра її випустила.

Опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) бере на себе безвідкличне зобов’язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Ощадний (депозитний) сертифікат – цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Пайові цінні папери – цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів відносяться: акції; інвестиційні сертифікати; сертифікати ФОН.

Пакет акцій контрольний – кількість акцій, достатня для повного контролю за діяльністю акціонерного товариства. Дає право вирішального голосу на зборах товариства. Контрольний пакет акцій повинен становити понад 50 % випущених акцій. На практиці він може бути меншим – 20-30 % загальної кількості акцій.

Папери процентні – цінні папери, боргові зобов’язання, що приносять певний процент на вкладений у них капітал.

Папери цінні агресивні – цінні папери, курс яких, згідно з очікуваною кон’юнктурою фондового ринку чи прогнозами, може значно підвищитися. Такі цінні папери звичайно купують у розрахунку на отримання великого прибутку, але їх купівля супроводжується значним ризиком.

Папери цінні активні – цінні папери, що є об’єктом масової купівлі-продажу. Котирування таких цінних паперів публікують у пресі.

Папери цінні боргові – документи, що засвідчують отримання їх емітентами позики, яка має бути повернена (погашена) в майбутньому (облігації, ощадні сертифікати, векселі).

Папери цінні державні – документи, що засвідчують право на власність або належність до державної позики, зокрема акції державних підприємств, облігації державної позики, скарбничі векселі та інші державні зобов’язання. Їх випускають центральний уряд, місцеві органи влади або державні підприємства з метою розміщення позик та мобілізації грошових ресурсів. Мобілізовані кошти дають змогу профінансувати дефіцит державного бюджету, забезпечити його касове виконання, профінансувати цільові програми, погасити розміщені раніше боргові зобов’язання.

Папери цінні заставні – цінні папери, що їх випускають під заставу нерухомості.

Папери цінні корпоративні – цінні папери, емісію яких здійснюють підприємства з метою фінансування поточних короткотермінових потреб.

Папери цінні приватизаційні – особливий вид державних цінних паперів, що засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Їх випускають у двох формах: на бланках спеціального зразка та у формі безготівкових депозитів. Приватизаційні цінні папери вільному обігові не підлягають, а їх продаж чи відчуження іншим особам є недійсним. Дивідендів чи процентів не нараховують і не можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Пенсійний фонд України – самостійна фінансово-банківська система, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення на території всієї держави. Формується за рахунок обов’язкових страхових внесків.

Перший власник – особа, яка отримала цінні папери у власність безпосередньо в емітента (або в особи, що видала цінний папір) чи андеррайтера під час розміщення цінних паперів.

Посередницька функція фондової біржі – створює достатні й усебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Торговельні угоди на біржі вкладають брокери. Вони діють від імені своїх клієнтів – інвесторів, емітентів чи фінансових посередників, купуючи чи продаючи цінні папери. Дохід брокера – комісійні від угод. Дилери купують цінні папери з метою їх перепродажу. Їх дохід – різниця в цінах купівлі і продажу цінних паперів.

Похідні цінні папери – цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

Приватизаційні цінні папери – цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Приватизація – відчуження майна, що перебуває в державній та комунальній власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб. Приватизація може здійснюватися через: продаж об’єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом; продаж часток майна підприємства на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців; викупу майна державного підприємства, зданого в оренду.

Приватне (закрите) розміщення акцій публічного акціонерного товариства – розміщення акцій шляхом їх безпосередньої пропозиції акціонерам такого товариства та заздалегідь визначеному колу осіб, кількість яких не перевищує 100.

Проспект емісії цінних паперів – документ, який містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені чинним законодавством, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.

Професійна діяльність на фондовому ринку – діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності чинним законодавством.

Професійні учасники фондового ринку – юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені чинним законодавством.

Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів – їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб.

Регулятивна функція фондової біржі – виражається в організації торгівлі цінними паперами. Регулятивна функція фондової біржі установлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладання і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб’єктів біржової торгівлі. Біржі здійснюють контроль за фінансовим станом емітентів. Мають право отримувати та перевіряти інформацію про їхню діяльність, знімати з котирування окремих емітентів, які не виконують вимог біржової торгівлі або мають незадовільні фінансові показники.

Рейтингова оцінка емітента – характеризує рівень спроможності емітента цінних паперів своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями відносно боргових зобов’язань інших позичальників.

Ринкова вартість цінних паперів – ціна, що склалася на ринку цінних паперів (фондовій біржі) під впливом попиту і пропонування. Курс цінних паперів визначається доходами, які вони приносять їхнім власникам (у формі дивідендів чи процентів), і величиною позичкового процента.

Ринок грошей – ринок короткотермінових боргових зобов’язань. На ньому товаром виступають гроші, а їхньою ціною – проценти за користування кредитом. Його функціонування забезпечується кредитною системою.

Ринок капіталів – сфера торгівлі не тільки грошима, а й правом власності. Інструментом ринку капіталів виступають цінні папери й середньо- та довгострокові кредитні зобов’язання.

Ринок фінансовий – сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності.

Ринок фінансових послуг – сфера різноманітних послуг, що надаються суб’єктам фінансових відносин – підприємницьким структурам, державі і громадянам – у процесі їх фінансової діяльності. Ці послуги можна об’єднати у три групи: фінансове посередництво: страхування; консалтинг, аудит та інформаційні послуги.

Ринок цінних паперів – частина ринку позикових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів. Через ринок цінних паперів (банки, фондову біржу, спеціальні кредитні установи) акумулюються грошові нагромадження юридичних і фізичних осіб та спрямовуються на виробниче й невиробниче вкладання капіталів. Розрізняють первинний та вторинний ринок цінних паперів. Первинний ринок цінних паперів – ринок, на якому здійснюється емісія та розміщення первинно випущених цінних паперів в обіг. Метою його є залучення додаткових фінансових ресурсів. Вторинний ринок цінних паперів – ринок, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів. Метою його є перерозподіл капіталу між суб’єктами господарювання, між суб’єктами господарювання та державою, між галузями та територіями для цілей розширеного відтворення та інших потреб суспільства.

Ринок цінних паперів позабіржовий («вуличний») – неорганізований фондовий ринок, на якому здійснюють купівлю-продаж цінних паперів (здебільшого акцій), але без реєстрації відповідних угод на біржі. Такому ринкові притаманні високий інвестиційний ризик (оскільки переважна частина акцій, що котируються на ньому, не проходила процедури лістингу на фондовій біржі чи її було в процесі цієї процедури відхилено від котирування на біржі), а також низький рівень юридичної захищеності інвесторів та їх поточної інформованості.

Розміщення акцій – процес розповсюдження акцій, емітованих акціонерним товариством, серед юридичних і фізичних осіб. Може здійснюватись через підписку чи шляхом реалізації на фондовій біржі.

Розміщення цінних паперів – відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником.

Розрахунково-клірингова діяльність – діяльність з визначення взаємних зобов'язань за договорами щодо цінних паперів і розрахунків за ними.

Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку – неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Своп-контракти – це контракт між двома учасниками на право обміну певною сумою валюти, цінних паперів, процентних платежів на умовах, зафіксованих у договорі; угода між учасниками про обмін певної кількості базових інструментів на визначених умовах у майбутньому; одночасна обмінна операція із цінними паперами; банківська операція з обміну валюти.

Сертифікат акції – цінний папір, що засвідчує володіння вказаною у сертифікаті особою певною кількістю акцій акціонерного товариства. Містить дані про кількість акцій, номінальну їх вартість, назву і статус емітента, категорію акцій, власника, ставку дивіденда за привілейованими акціями.

Сертифікат депозитний (ощадний) – письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну суми депозиту і процентів з нього. Депозитні (ощадні) сертифікати бувають строкові (під процент на певний термін), або до запитання, іменні та на пред’явника. Іменні депозитні (ощадні) сертифікати обігові не підлягають. Дохід за депозитними (ощадними) сертифікатами виплачується після подання їх до оплати в банк, що їх випустив. Якщо власник депозитних (ощадних) сертифікатів вимагає повернення вкладених коштів раніше від зазначеного в ньому терміну, то йому виплачується нижчий процент, рівень якого визначається умовами договору.

Система депозитарного обліку цінних паперів – сукупність записів про цінні папери (вид, номінальна вартість і кількість, характер зареєстрованих обмежень в обігу або реалізації прав за цінними паперами), їх емітентів, власників іменних цінних паперів, уповноважених ними осіб, управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів, що містять інформацію, яка дає можливість ідентифікувати названих осіб, а також іншу передбачену законодавством інформацію.

Система реєстру власників іменних цінних паперів (система реєстру) – сукупність даних, що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утримувачів та емітента, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім’я, облік усіх змін інформації щодо вищевказаних осіб та цінних паперів, одержання та надання інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів.

Строк обігу облігацій – строк, що починається з дня, наступного за днем реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій і видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, та закінчується днем, що передує дню початку погашення таких облігацій відповідно до проспекту їх емісії.

Сьогоднішня вартість майбутніх грошових платежів – це грошова сума в поточних одиницях, що внаслідок інвестування під задану ставку відсотка зростає до величини майбутніх грошових платежів до майбутньої дати.

Товаророзпорядчі цінні папери – цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Угода ф’ючерсна – вид угоди на товарних і фондових біржах. Передбачає оплату товарів, цінних паперів чи валюти через певний час після укладення угоди за ціною, наперед визначеною в контракті. Має на меті отримання різниці в цінах або курсах з моменту укладення угоди до моменту її реалізації.

Універсальна біржа – біржа, на якій реалізують угоди щодо широкого асортименту товарів, валюти, цінних паперів, фрахтових контрактів.

Уніфікація позики – об’єднання (обмін) кількох раніше випущених позик в одну облігацію нової позики.

Установа фінансова – установа, яка входить до складу фінансової системи країни, здійснює операції з фінансовими ресурсами чи регулює фінансові зв’язки та відносини (банки, фінансові фонди, страхові компанії, державні фінансові установи тощо).

Учасники фондового ринку – емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.

Ф’ючерсний контракт – угода, що засвідчує зобов’язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту. При цьому будь-яка сторона ф’ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Фінансові інструменти – цінні папери, строкові контракти (ф'ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) в разі залежності ціни від відсоткової ставки, валютного курсу чи фондового індексу (відсоткові, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у тому числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони).

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) – сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Форвардний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продавати цінні папери, товари або кошти) у визначений час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання лише за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Продавець форвардного контракту не може передавати (продавати) зобов’язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту. Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії форвардного контракту продати контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

Цільові облігації – облігації, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій, а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій.

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавання прав, що підтверджують ці документи, іншим особам.

Цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Юридична особа – підприємство, що виступає як суб’єкт громадянства, в тому числі господарських прав та обов’язків, які мають самостійний баланс, гербову печатку, розрахунковий рахунок у банку. Діє на основі статуту або положення і відповідає у разі банкрутства майном, що йому належить.