Лектор – к.і.н., доц. Кметь В. Ф

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Історичний факультет

Кафедра давньої історії України та архівознавства

Опис навчального курсу

“Спеціальні історичні дисципліни: мова і письмо”

лектор – к.і.н., доц. Кметь В. Ф.

 

Мета та завдання курсу: Спеціальні історичні дисципліни (СІД) є одним з важливих професійно-орієнтованих предметів, що викладаються на історичному факультеті. Згідно з програмою викладання курсу передбачено вивчення таких тем, як предмет, методи СІД, СІД в системі взаємозв‘язків гуманітарних і точних наук; основ кириличної і латинської палеографії та неографії, філігранології, дипломатики, хронології, сфрагістики, кодикології, генеалогії, геральдики, нумізматики і боністики, метрології. Перша частина курсу – «Спеціальні історичні дисципліни: мова і письмо» охоплює дипломатику, палеографію (з суміжними дисциплінами – епіграфікою, неографією, берестологією), філігранологію та хронологію. Викладання курсу опирається на сучасний доробок української та зарубіжної науки. Особливої уваги надано вивченню методики опрацювання історичного джерела та практичного застосування знань СІД.

У результаті засвоєння курсу студент повинен отримати основні теоретичні знання, необхідні для практичної роботи з писемними джерелами:

- класифікація СІД, відповідно до предмету і методів;

- історія формування СІД;

- найважливіші теоретичні розробки та довідкові видання;

- джерельна вартість історичних пам‘яток;

- місце та особливості умов зберігання різних видів історичних джерел.

- оволодіння основними принципами, методикою і технологією історичного пізнання через роботу з джерелами (основами евристики).

У результаті опанування курсу студент повинен вміти застосовувати на практиці набуті теоретичні знання:

- класифікувати історичні джерела;

- виявляти необхідні джерела;

- застосуванням методів СІД визначати джерельну вартість та репрезентативність пам‘ятки давньої історії;

- працювати з різними видами джерел, застосовуючи методику СІД;

- застосовувати критерії визначення автентичності історичного джерела;

- узагальнювати отриману в процесі дослідження інформацію при розробці наукової тематики;

- виявляти, систематизувати, аналізувати та узагальнювати джерельну інформацію в процесі педагогічної та культурно-освітньої діяльності.

Організація курсу: навчальний курс “спеціальні історичні дисципліни: мова і письмо” триває один семестр (ІІ-й) і складається з лекційних та семінарських занять. Згідно з навчальним планом на вивчення курсу передбачено 102 аудиторні години, з них 68 лекційних та 34 семінарських. Курс завершується складанням іспиту.

Лекції: для студентів відвідування лекцій є обов’язковим. Лекції читаються за проблемно-тематичним принципом. Мета лекцій – ознайомити студентів з основними теоретичними положеннями курсу. Частина лекційного часу може бути використана для запитань та коментарів студентів, дискусій навколо проблемних аспектів тематики.

Семінарські заняття: участь кожного студента в семінарських заняттях – обов’язкова. На семінарські заняття покладаються наступні вимоги: формування у студентів необхідних для фахівця-історика вмінь і навичок: рецензування, реферування, порівняння, аналіз джерел та літератури. Студент повинен навчитися правильно формувати свій виступ, вміло оперувати історичним матеріалом, а також обґрунтовувати свою думку (в усній чи письмовій формі), визначати хибні та упереджені судження, критично ставитися до історичних джерел та визначати їх автентичність тощо.

Оцінювання знань, вмінь та навиків студентів: Згідно із рейтинговою системою оцінювання знань, упродовж навчання у семестрі студент може отримати 50 зі 100 балів. 50 балів студент може отримати за результатами складання іспиту.

Результат роботи студента протягом семестру (50 балів) складається з наступних компонентів:

1. Двох проміжних колоквіумів та тестувань (модулів) (5 балів х 2 = 10 балів), що проводяться за результатами вивчення окремих частин навчального курсу. Передбачається, що контрольні тести включатимуть завдання різних типів – т. зв. закриті, що вимагають від студента вибору правильної відповіді з кількох запропонованих варіантів, і відкриті, що вимагають розгорнутої теоретичної відповіді. Тестування проводять в академічних групах викладачі, що забезпечують проведення семінарських занять.

2. Домашньої письмової роботи (5 балів) – реферування монографічної літератури. Обсяг роботи – 10-15 сторінок друкованого тексту. Тематику робіт визначає лектор або викладачі, які забезпечують проведення семінарських занять. Вони ж забезпечують перевірку письмових робіт.

Наукове реферування тексту є важливою формою приготування студента до аналітичної роботи, передбачає послідовне опанування студентами кількох етапів написання наукового тексту – від простішого до складного, від анотації та викладу змісту до критичного аналізу опрацьованого матеріалу. Наукове реферування вимагає докладного опрацювання рекомендованих викладачем позицій літератури та не допускає звичайного неусвідомленого “поточного” конспектування-компіляції. Мета наукового реферування полягає у навчанні студентів

- читати і конспектувати фахову наукову літературу,

- правильно вибирати та систематизувати опрацьований матеріал,

- узагальнювати прочитане,

- формулювати власну думку;

- в ознайомленні з принципами та засадами написання наукових праць,

- опануванні та поглибленні знань в галузі предмету,

- формуванні навиків аналітичного мислення.

Для наукового реферування не можуть бути рекомендовані підручники, посібники, методичні видання чи хрестоматії. Натомість можуть бути рекомендовані окремі томи, статті, розділи чи частини наукових монографій або збірників, публікації іноземними мовами.

Реферування однієї публікації є найпростішою формою наукового реферування, рекомендованою для студентів першого курсу. Мета такого виду письмової роботи полягає у навчанні усвідомлено та критично опрацьовувати матеріал, ознайомленні із принципами відбору та систематизації прочитаного матеріалу, ознайомленні зі структурою наукової публікації (статті чи монографії) основними поняттями історіографії та джерелознавства, розумінні авторських поглядів. Обсяг реферату не повинен перевищувати 12-15 сторінок. Вимоги до написання реферату відображені у його структурі:

1. Формулювання проблеми, досліджуваної автором. Пояснення назви (заголовку) публікації (0,5-1 сторінка).

2. Особа автора (роки життя, наукове середовище, головні напрямки наукових зацікавлень, місце конкретного реферованого дослідження у науковому доробку автора) (0,5-1 сторінка).

3. Короткий зміст реферованої публікації (викладений власною мовою у межах 2-4 сторінок).

4. Аналіз структури реферованої праці (до 2 сторінок).

5. Дискусійні питання (студент повинен виявити і вказати, з якими тезами чи концепціями не згідний автор (або які тези чи гіпотези, на думку автора, визначають новизну публікації) і коротко викласти його аргументи) (2-3 сторінки).

6. Огляд джерел та літератури (опрацьовуючи вступні розділи, аналізуючи науковий апарат та бібліографію, студент повинен охарактеризувати особливості джерельної бази досліджуваної тематики, стан вивчення її в історіографії; звернути увагу на прізвища дослідників, яких даний автор вважає найбільш авторитетними, а також яких піддає критиці; пояснити причини) (2-4 сторінки).

7. Критична оцінка опрацьованої позиції – з т. з. матеріалу, методів, теоретичних засад дослідження (1-2 сторінки).

8. Висновки (доробок автора, висловлення власної думки стосовно висновків чи методів дослідження, формулювання дискусійних тез і т. п.) (1-2 сторінки).

 

3. Результатів роботи під час семінарських занять (35 балів). Підсумкова кількість балів за роботу студента на семінарських заняттях визначається як середній арифметичний показник балів, що їх отримував студент за п’ятибальною шкалою, помножений на коефіцієнт “7”. Передбачається, що викладач оцінюватиме знання студента (на підставі його розгорнутих відповідей, доповнень, участі в дискусіях, рецензуванні відповідей колег, запитань тощо) не менше, як на половині від запланованих у семестрі семінарських занять. Пропущені з поважних причин (через хворобу тощо) заняття студенти можуть відпрацювати у години, передбачені для щотижневих консультацій викладачів.

Іспит (50 балів), що підсумовує знання основних фактів і теоретичних положень курсу, студент складає під час екзаменаційної сесії в письмовій тестовій формі. До іспиту не допускаються студенти, котрі впродовж семестру отримали 30 і менше балів. Таким студентам до іспиту виставляється оцінка “2 (незадовільно)” з можливістю складати іспит за т.зв. екзаменаційними талонами № 2 і К.