Неподаткові надходження бюджету: їх склад та значення

Важливим дохідним джерелом бюджету є неподаткові надходження, які становлять близько третини від загальної суми доходів.
Залежно від видів та методів їхньої мобілізації вони об’єднуються у п’ять груп:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
2) адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
4) інші неподаткові надходження;
5) власні надходження бюджетних установ.
1. Доходи від власності та підприємницької діяльності включають доходи, що зумовлені виконанням економічних функцій державою як власника, а саме: надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України; надходження від грошово-речових лотерей; дивіденди, нраховані на акції господарських товариств, які є у державній власності, рентна плата; тощо.
2. Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу – це плата за утримання дітей у школах-інтернатах; плата за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальної реабілітації; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів, державне мито; митні збори.
Державне мито – це плата, яка справляється за вчинення юридичних дій та видачу документів юридичного значення уповноваженими на те органами.
3. Надходження авід штрафів та фінансових санкцій: суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; перерахування підприємствами частки вартості виготовленої нестандартної продукції з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції. За порушення стандартів, норма і правил підпр. д-сті СГ сплачують штрафи, частина яких спрямовуюється до Державного бюджету (60 %), і місцевих бюджетів (30 %) та Комітету України з питань стандартизації, методології та сертифікації для розвитку його матеріально-технічної бази (10 %).
Адміністративні штрафи сплачують юридичні і фізичні особи за порушення стандартів, прав споживачів, санітарних умов, правил пожежної безпеки тощо, ці кощти спрямовуються до Державного бюджету.
4. Інші надходження, серед яких: надходження від реалізації конфіскованого майна, сум кредиторської та депонентської заборгованості п-в, орг-й, установ, щодо яких минув строк позовної давності; від реалізації надлишкового озброєння; портовий збір; додаткові збори на виплату пенсій тощо.
5. Сюди входять власні надходження бюджетних установ, які включаються до спеціального фонду державного та місцевих бюджетів залежно від того, з якого бюджету фінансується установа. До доходів, отриманих належать: доходи за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами; плата за надання додаткових освітніх послуг; плата за медичні послуги тощо.

12. Основи кошторисного фінансування. Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи

Кошторисне фінансування охоплює соціально-культурну сферу, науку,

управління, армію. Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні

бюджетних асигнувань на основі спеціального розрахункового документа —

кошторису. Визначення обсягів фінансування ґрунтується на:

1) показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної

установи (оперативно-сітьові показники);

2) нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник.

Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи:

1) виробничі показники, які характеризують профільну діяльність даної

установи (наприклад, кількість учнів у школі), що, в свою чергу,

розмежовуються на:

• вихідні — об'єктивно існуючі на даний період;

• похідні — визначаються за певними нормами (наприклад, кількість класів у

школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюваності класів);

2) загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної установи

(наприклад, площа приміщень, кубатура будівлі, санітарно-технічний устрій).

Норми витрат характеризують обсяг витрат на одну розрахункову

одиницю.

Залежно від бази розрахунку розрізняють узагальнені та постатейні

нормативи.

Узагальнені характеризують обсяг витрат з усіх статей на певний

виробничий показник, наприклад норми видатків на охорону здоров'я на одного

жителя.

Постатейні нормативи відображають норми витрат у розрізі окремих

статей. Нормативи поділяються:

1) за методом обчислення:

1.1.розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, освітлення,

опалення тощо);

1.2.розраховані на основі статистичних спостережень;

2) за характером використання:

2.1. обов'язкові (встановлюються органами державної влади та управління);

2.2. факультативні (визначаються галузевими органами чи бюджетними

установами).

Кошторис — це плановий документ, в якому встановлюються обсяг

бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіли.

Види кошторисів:

а) індивідуальний — для кожної бюджетної установи;

б) загальний — по групі однорідних закладів (загальноосвітні школи, дитячі

дошкільні заклади та ін.);

в) на централізовані заходи, які проводяться відповідним органом

управління;

г) зведений — обсяги фінансування для окремого органу управління

(наприклад, зведений кошторис відділу освіти включає: загальні кошториси по

загальноосвітніх школах, школах-інтернатах, дошкільних закладах і на

централізовані заходи).

Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи та організації - є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання і поквартальний розподіл коштів установи. Формування єдиного кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку вищестояща організація надсилає всім підпорядкованим установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, з якого провадиться фінансування установи (форми кошторису і лімітної довідки розробляються та затверджуються Мінфіном).