Договір на користь третьої особи та заміна майна яке передане набувачеві

Відповідно до ч. 4 ст. 746 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи. Укладення договору довічного утримання на користь третьої особи є новелою у вітчизняному цивільному праві. Зміст такого договору згідно з ч. 4 ст. 746 ЦК України полягає у тому, що відчужувач майна передає іншій особі (набувачеві) майно у власність, взамін чого останній зобов’язується надати третій особі, визначеній відчужувачем, довічне утримання. Отож зацікавлена третя особа потенційно виступатиме на боці відчужувача.

Оскільки ч. 2 ст. 755 ЦК України встановлює, що договір припиняється зі смертю відчужувача, постає питання про долю договору, який укладено відчужувачем на користь третьої особи, у разі його (відчужувача) смерті. Зрозуміло, що без відповідного застереження щодо зазначеного положення, у разі смерті відчужувача за таким договором, третя особа, на користь якої встановлено зобов’язання, може залишитись без довічного утримання.

Тому в такому випадку необхідно враховувати ч. 2 ст. 608 ЦК України, згідно з якою зобов’язання припиняється зі смертю відчужувача (кредитора) лише у разі, якщо воно нерозривно пов’язане з його особою. Якщо ж виконання зобов’язання з довічного утримання пов’язане з іншою особою, такий договір довічного утримання припиняється виконанням, проведеним належним чином щодо зазначеної відчужувачем третьої особи. Тому відповідно до статей 6 та 627 ЦК України сторони у договорі вправі передбачити, що договір довічного утримання, укладений на користь третьої особи, припиняється зі смертю цієї особи (утриманця), а підставою для зняття заборони відчуження нерухомого майна за цим договором є свідоцтво державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть зазначеної у ньому третьої особи. Згідно умов договору договір може вважатися виконаним при похованні третьої особи, тому відповідний документ про поховання третьої особи Набувачем може стати підставою для зняття заборони відчуження нерухомого майна

Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України сторони вправі укласти договір довічного утримання, за яким одна особа утримуватиме відчужувача, а інша отримає його майно. Такий договір укладається між відчужувачем та набувачем (утримувачем), що визначає особу, на користь якої відчужувач здійснює відчуження майна (набувача). У цьому випадку зацікавлена третя особа виступатиме на боці сторони договору, що зобов’язана надати довічне утримання відчужувачу (утримувача). Тому договором необхідно передбачити, що у разі смерті утримувача, його обов’язки з надання довічного утримання відчужувачу переходять до третьої особи, до якої перейшло право власності на майно. Ця умова свідчить про те, що третя особа повинна стати суб’єктом договору, який має брати безпосередню участь в його посвідченні, оскільки в неї виникатимуть не тільки права за договором, а й обов’язки

Згідно зі ст. 511 ЦК України договір довічного утримання, укладений стосовно утримання третьої особи, не може передбачати обов’язків для неї. Проте у ньому можуть бути передбачені випадки, коли встановлені у договорі зобов’язання можуть породжувати для третьої особи права щодо кожної із сторін, які уклали такий договір, разом або окремо. Так, виконання договору, укладеного на користь третьої особи, може вимагати як особа, яка уклала договір, так і власне третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено сторонами чи законом (ст. 636 ЦК України). З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі, якщо третя особа відмовиться від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь цієї третьої особи, може сама скористатися цим правом, або перевести це право на іншу особу. Наприклад, якщо третя особа, на користь якої здійснено відчуження майна, відмовиться від наданого їй за договором права власності, набувач може скористатись цим правом особисто та прийняти у власність майно, що є предметом договору, або визначити іншу особу, на користь якої проводиться відчуження майна. Це може бути здійснено і шляхом внесення змін у договір довічного утримання

У Договорі довічного утримання з обов’язком по утриманню третьої особи доцільно передбачити, що у разі її смерті або відмови третьої особи від утримання, передбаченого договором, одразу після його посвідчення, цей договір має вважатися таким, що не вступив у дію. Адже набувач не вчинив жодної дії щодо виконання обов’язків. У цьому випадку майно повертається відчужувачу. Такі умови мають бути чітко визначені та регламентовані договором

Заміна майна, яке було передане набувачеві за договором довічного утримання, передбачена статтею 753 Цивільного кодексу України. За домовленістю набувач та відчужувач можуть замінити річ, яка була передана за договором довічного утримання (догляду), на іншу річ. У цьому разі обсяг обов’язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або залишений незмінним.

Заміна майна, яке було передане набувачеві за договором довічного утримання, оформлюється нотаріально шляхом складання окремого договору, який додається до примірника основного договору, що міститься в справах нотаріуса. Про внесені зміни нотаріус робить відмітку на всіх примірниках основного договору, що скріплюється його печаткою.

Якщо договір про зміну через об’єктивні обставини неможливо посвідчити у нотаріуса, який посвідчив основний договір, такий договір може бути посвідчений іншим нотаріусом відповідно до правил, встановлених Інструкцією.

Якщо договір про заміну майна щодо договору довічного утримання передбачає заміну рухомого майна на нерухоме майно, нотаріус при посвідченні договору про заміну знімає обтяження рухомого майна, яке було предметом договору, та водночас здійснює відповідні нотаріальні дії, передбачені для оформлення правочинів із нерухомим майном.

Якщо ж договір про заміну майна щодо договору довічного утримання передбачає заміну нерухомого майна на рухоме майно, нотаріус при посвідченні договору про заміну накладає обтяження на рухоме майно, яке стає предметом договору, та водночас здійснює відповідні нотаріальні дії щодо поновлення відчужувача у його праві власності на нерухоме майно. Зокрема, повертає відчужувачу за його заявою первинний правовстановлюючий документ на майно (або його дублікат), що міститься у справах нотаріуса, який разом із листом нотаріуса про зміну договору довічного утримання подається відповідному реєстраційному органу для перереєстрації прав на це нерухоме майно, та знімає заборону відчуження такого нерухомого майна.

Договір про заміну підлягає державній реєстрації, якщо основний договір довічного утримання, до якого вносяться зміни, зареєстровано у відповідному органі, про що нотаріус зазначає у посвідчувальному написі і роз’яснює сторонам