Гігієнічна регламентація застосування пестицидів

Охорона здоров’я людей, зайнятих на проведенні хімічних заходів захисту рослин, та тих, що виконують інші види робіт щодо догляду за посівами на полях, оброблених пестицидами, а також забезпечення санітарних норм якості сільськогосподарської продукції вимагають суворого дотримання гігієнічних регламентів пестицидів.

Щоб не допустити залишків отруйних речовин у продуктах урожаю понад максимально-допустимого рівня (МДР), регламентується такі показники:

1. Максимальна норма препарату (кг/га, л/га) для кожної культури;

2. Кількість обробіток поля одним пестицидом за сезон;

3. Строк останньої обробки культури до збирання врожаю;

4. Час очікування;

5. Санітарні строки виходу на поле після обробки посівів пестицидами

Контрольні запитання.

1. Поняття про бур'яни. Їх біологічні особливості. Шкода від бур'янів.

3. Методи обліку забур'яненості посівів.

4. Заходи боротьби з бур'янами. Які вони у вашому господарстві.

5.Що таке Інтегрована система боротьби з бур'янами та ЕПШ.

 

Сівозміни

Всі заходи інтенсифікації землеробства, у тому числі механізація, хімізація, меліорація та другі забезпечують найбільший ефект на фоні правильних сівозмін.

Сівозміна — науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і пара у часі і на полях. Це захід підвищення врожайності, але повна дія проявляється не зразу, а через декілька років після засвоєння.

Необхідність введення сівозмін викликана тим, що при вирощуванні одних і тих культур на полі погіршуються умови їх розвитку.

Треба звернути увагу на причини, які викликають необхідність чергування сільськогосподарських культур:

- хімічні (рослини використовують поживні речовини в різних співвідношеннях);

- фізичні (неоднакове використання ґрунтової вологи та відтворення структури ґрунту різними культурами);

- біологічні (сільськогосподарські культури засмічуються різними видами бур'янів, уражаються різними шкідниками та хворобами);

- економічні (раціональне розподілення усіх польових робіт).

Запровадження сівозмін сприяє:

· росту врожайності сільськогосподарських культур і поліпшенню якості продукції;

· збереженню і відтворенню родючості ґрунтів, регулюванню балансу органічних речовин і мінеральних елементів живлення;

· нагромадженню, збереженню та раціональному використанню вологи;

· уникненню або послабленню явища ґрунтовтоми;

· зменшенню шкодочинності бур‘янів, обмеженню розвитку та поширенню шкідників і збудників хвороб сільськогосподарських культур;

· раціональному використанню всіх земельних угідь, матеріальних і трудових ресурсів та технологічних засобів упродовж вегетаційного періоду;

· збереженню довкілля на безпечному рівні.

За характером вирощування сільськогосподарських культур сівозміни поділяють на польові, кормові та спеціальні.

Польові – основні як за площею, так і за призначенням: тут вирощують більше половини зернових, технічних культур та картоплі.

Кормові – задовольняють потреби тваринництва в господарстві. Понад 50% площі відводиться під кормові культури. Виділяють прифермерські та сінокосно-пасовищні сівозміни.

У спеціальних сівозмінах вирощують культури, які потребують особливих умов агротехніки. Це - овочеві, ґрунтозахисні, коноплярські, рисові та інші.

Економічною основою сівозміни є раціональна структура посівних площ, яка визначається спеціалізацією господарства, його грунтово-кліматичними та організаційно-господарськими умовами. Структура посівних площ – це співвідношення посівних площ окремих сільськогосподарських культур у процентах із загальною площею ріллі.

За структурою посівних площ і набором основних культур польові сівозміни поділяються на види: зернопаропросапні (Степ), зернобурякові (Лісостеп) і зерно-льоно-картоплярські (Полісся) та ін.

Польові сівозміни мають різну кількість полів, здебільшого на Україні - 7 – 10.

Під паром розуміють поле сівозміни на якому протягом вегетаційного періоду не вирощується ніяка культура (тип – чистий пар) або вирощують культуру з коротким (2 – 2,5 місяці) вегетаційним періодом (тип – зайнятий пар). Чисті пари поділяють на чотири види: чорні, ранні, пізні і кулісні. Зайняті мають три види: сидеральні, зайняті просапними та культурами суцільного способу сівби.

Кулісні пари – чисті пари, що засіваються високостебловими рослинами для затримання снігу та накопичення вологи у ґрунті. Застосовують у посушливих районах. Кукурудзу, соняшник (2 – 3 ряди) з міжряддями 70 см, гірчицю (3 – 4 ряди) – 30 см. Висівають за 1,5 місяця до посіву озимих, весною стебла збирають.

Сидеральні пари – вирощують бобові культури для зморення у ґрунт на добрива у районах достатнього зволоження з бідними піщаними та супіщаними ґрунтами.

Під полем розуміють земельну ділянку ріллі певного розміру, яка використовується для вирощування сільськогосподарських культур або обробітку ґрунту (чисті пари).

Попередником називають сільськогосподарську культуру, або пар, які займали поле у попередньому році. Студент повинен уяснити культури, що використовуються як попередники в залежності від зональних умов.

Культури	Попередники у порядку зменшення їх придатності
Озимі зернові	Пари, багаторічні трави, зернобобові, озимі по чистому пару, просапні.
Ячмінь, овес, гречка	Просапні, зернобобові, озимі, однорічні трави.
Просо	Багаторічні трави, просапні, озимі, зернобобові.
Картопля і кормові коренеплоди	Озимі, зернобобові, однорічні трави, багаторічні трави, картопля.
Цукрові буряки	Озима пшениця, зернобобові.
Кукурудза	Озимі, зернобобові, просапні, кукурудза на силос.
Соняшник	Озима пшениця, ячмінь.
Однорічні трави	Просапні, ярі зернові.
Багаторічні трави	Підпокривні посіви під ячмінь, овес, віко-вівсяні суміші, озима пшениця, озиме жито.

За кількістю можливих посівів на одному полі сільськогосподарські культури поділяють на: повторні, беззмінні, монокультури.

Повторна культура — сільськогосподарська культура, яку вирощують на одному полі не більше 8 років до ряду.

Беззмінна культура — сільськогосподарська культура, яку вирощують на одному полі довгий час.

Монокультура — єдина сільськогосподарська культура, яку вирощують у господарстві.

Що до впливу на баланс і вміст гумусу, сільськогосподарські культури поділяються на 4 (чотири) групи:

1. Багаторічні кормові культури на орних землях при малій інтенсивності обробітку ґрунту збагачують грунт гумусом і азотом.

2. Однорічні бобові збагачують грунт азотом і не зменшують запаси гумусу.

3. Колосові культури при незначній інтенсивності обробітку менше знижують вміст гумусу і азоту ніж просапні культури.

4. Просапні культури, які вирощують при інтенсивному обробітку, сильно знижують вміст гумусу й азоту в грунті.

В умовах інтенсифікації землеробства важлива роль належить проміжним культурам. Це сільськогосподарська культура, яку вирощують у інтервалі часу, вільному від вирощування основних культур сівозміни. За строками посіву та характером їх використання проміжні культури діляться на пожнивні, поукісні, підсівні, озимі.

Пожнивні — це проміжні культури, які вирощують після збирання зернових культур у тому ж році.

Поукісні — це проміжні культури, які вирощують після збирання на зелений корм силос чи сіно основних культур у тому ж році.

Підсівні — сільськогосподарські культури, які висівають під покров основної культури.