Об'єкти права природокористування

Право природокористування виникає з приводу використання різних екологічних об'єктів. Ними можуть бути конкретні природні об'єкти або їх складові частини, які піддаються або не піддаються індивідуалізації, а також окремі властивості і якості цих об'єктів природи. Кожен об'єкт природокористування (земельна ділянка, водоймище, лісова ділянка та ін.) визначає і його вид (землекористування, водокористування та ін.). При цьому слід розрізняти і безпосередній об'єкт користування. Наприк­лад, загальним об'єктом водокористування є водоймище, надане в кори­стування. Однак безпосередній об'єкт, який визначає основний зміст даного водокористування, може бути різним: якщо він наданий для питних Цілей або вирощування рибних ресурсів, то це чистота води, сама можливість відповідного її використання; якщо мається на увазі вико­ристання водоймища для плавзасобів, водного транспорту, то це водна площа, акваторія. Дії, що виключають можливість використання води для питних цілей або вирощування рибних ресурсів, можуть не пере­шкоджати судноплавству. Тому захищати необхідно не взагалі право на водоймище (або його частку), яке може залишатися і недоторканним, а право на його цільове використання.

Об 'єктом права природокористування є конкретні, індивідуально визначені і юридично відокремлені природні об'єкти або їх складові частини, закріплені на праві користування за конкретними суб 'єк-тами. Будучи об'єктами права природокористування, вони продовжу­ють залишатися і об'єктами відповідних форм власності. Однак не всі об'єкти державної власності передаються державою в користування окремих суб'єктів. У певній частині природні ресурси залишаються нерозподіленими між окремими природокористувачами і становлять резервний запас або використовуються для задоволення різноманітних суспільних потреб без закріплення за окремими суб'єктами. Такі при­родні ресурси є об'єктами загального користування.

Якщо резервний запас природних ресурсів якийсь час може пе­ребувати без використання, то природні об'єкти спільного користу­вання, не дивлячись на те, що вони не входять до державного фонду розподілу і перерозподілу природних ресурсів, постійно експлуату­ються у визначеному законодавством порядку підприємствами, уста­новами, організаціями і громадянами¹. Наприклад, земельні ділянки, зайняті вулицями, площами, бульварами, лісопарками, приміськими лісами і зонами відпочинку міського населення, що призначені і ви­користовуються для різних громадських потреб, не можуть переда­ватися в користування окремим організаціям або громадянам, бо така передача зачіпала б суспільні інтереси.

Природним об'єктам загального користування притаманні такі ос­новні риси: а) вони не передаються і не закріплюються за конкретни­ми суб'єктами, а використовуються без особливого дозволу всіма осо­бами; б) санкціонований законом порядок використання природних об'єктів загального користування не має розвинутої детальної право­вої регламентації і полягає перш за все у визначені певних заборонних дій, а також певною мірою і дозволених дій; в) їх використання ніякою мірою не фіксується і не підлягає державній реєстрації. Об'єктом права природокористування, як вже зазначалося, може бути юридично визначений природний об'єкт (його частина): конк­ретна земельна ділянка, ділянка надр або лісу, водоймище тощо. Од­нак у деяких випадках право користування певним видом природних ресурсів пов'язано з необхідністю надання суб'єкту двох або більше різних природних об'єктів. Так, для розробки родовищ корисних копалин гірничодобувному підприємству надається в користування ділянка надр у межах гірничого відводу, а також ділянка землі, необ­хідна для експлуатації цих надр, у результаті чого в користуванні од­ного суб'єкта (організації) перебувають два різних об'єкти права при­родокористування, тісно пов'язаних між собою.

Нерідко деякі юридично відокремлені природні ресурси виступа­ють як об'єкти права спільного природокористування. Такими мо­жуть бути не всі, а лише деякі види природних ресурсів (ліси, води та ін.), окремі ділянки яких можна використовувати за різним основ­ним цільовим призначенням. Об'єктом такого спільного природоко­ристування може бути окремий вид природних ресурсів, закріплений не за одним, а за певним колом суб'єктів. Так, громадяни, котрим жилий будинок і земельна ділянка належать на праві спільної суміс­ної власності, використовують її спільно (ст. 42 Земельного кодексу). При цьому спільне використання декількома особами одного юри­дично відокремленого природного об'єкта пов'язане з певними об­меженнями прав одних суб'єктів на користь інших.

Як об'єкт права природокористування досить часто виступає якийсь один, відокремлений, вид природних ресурсів, хоча практично цей об'єкт являє собою цілий комплекс різних природних ресурсів. Ця ситуація легко виявляється у праві землекористування, суб'єкт якого відповідно до п. 4 ст. 39 Земельного кодексу має право викори­стовувати не тільки надану землю, але і загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, які є на ній, а також ек­сплуатувати інші корисні властивості землі згідно з законодавством.

Юридично об'єктом права природокористування тут визнається земельна ділянка, але у фактичному користуванні землекористувача крім землі виявляються й інші природні об'єкти, пов'язані з землею. У розглянутому випадку можна говорити про наявність об'єкта пра­ва комплексного природокористування, серед якого землі належить провідна роль.