Переправа через водні перешкоди

1. Перший учасник переправляється на протилежний берег згідно Умов проведення змагань: вбрід з жердиною, на плавзасобах, по наведених суддівських перильних мотузках і т.д.

2. Страховка першого учасника здійснюється основною страхуючою і допоміжною мотузками, які закріпляють в перехрестя грудної обв'язки на спині (мал. 12).

3. На цільовому березі учасник кріпить мотузку за опору у визначеному місці, способом, який обрала команда.

4. На вихідному березі команда організовує систему натягу поручнів для переправи.

5. Достатньо натягнуту мотузку кріплять навколо опори карабіном за основну мотузку. Всі допоміжні натяжні пристрої до початку руху по поручнях необхідно зняти.

6. Переправа учасників здійснюється по наведених командою поручнях з кріпленням до суддівської перильної страховки і з командною супроводжуючою мотузкою.

7. Можлива переправа учасників з командною страховкою. У цьому випадку страховка забезпечується тільки основною мотузкою, яка кріпиться в перехрестя обв'язки на спині. Страхують два учасники.

8. Дозволяється використання транспортної мотузки.

9. Рюкзаки переправляють окремо від учасників.

10. Допоміжну мотузку для зняття поручнів краще переправляти з другим або третім учасником, щоб інші, на вихідному березі, могли прослідкувати за нею і запобігти можливому зачіплянню її за корені, камені чи переплутуванню з іншими мотузками.

11. Переправившись, команда послаблює кріплення мотузки за опору, розв'язує вузли на кінцях мотузок і знімає поручні.

Мал. 12
Скельна навісна переправа

Такі переправи наводяться над складними скельними перешкодами. Якщо робоча зона етапу є на берегах із складним рельєфом, то місця підходу до неї і саму робочу зону додатково обладнують подвійними суддівськими поручнями для самостраховки учасників і кріплення спорядження.

1. Переправа першого учасника здійснюється відповідно до умов проходження етапу: вільне лазіння з КС, спуск дюльфером і т.д.

2. Командна страховка здійснюється однією мотузкою через опору (дерево, карабін, систему карабінів).

3. На цільовому березі перший учасник кріпить основну мотузку за опору будь-яким правильним способом.

4. Кріплення мотузки на берегах здійснюється за дерево або ЗСК.

5. На вихідному березі команда організовує систему натягу перил.

6. Достатньо натягнуту мотузку закріпляють за опору. Всі допоміжні натяжні пристрої знімають. Тільки після цього дозволяють переправу учасників.

Мал. 13

7. Учасники переправляються з суддівською страховкою і супроводжуючою мотузкою. Часто умовами змагань передбачено використання для всіх учасників командних страховок з двох берегів. В такому випадку останнього учасника страхують з цільового берега, при чому одна з страховок проходить через ЗСК на вихідному березі і видається страхуючим, інша - вибирається страхуючим в сторону руху учасника. На кожній страховці стоїть окремий страхуючий.

8. Кріплення до переправи - здійснюється в такому порядку: супроводжуюча мотузка - суддівська страховка - зачіплення до командних поручнів - відчіплення від ПСП. Знімання з переправи - в зворотному порядку.

9. Транспортування вантажу і знімання поручнів аналогічне, як на водних переправах (мал. 13).

 

Крутопохила переправа

Переправи, кут нахилу яких перевищує 20°, називають крутопохилими. За допомогою таких переправ можна долати одночасно дві перешкоди, наприклад - круте урвище і річку. В цьому випадку командна перильна мотузка наводиться одночасно над цими двома перешкодами. Одна опора для неї знаходиться на краю урвища (скелі), інша - на протилежному березі річки (мал. 14).

1. Перший учасник переходить на цільовий берег згідно технічних умов

змагань: здійснює спуск спортивним способом і долає річку вбрід

по наведених суддівських поручнях, або здійснює спуск по

вертикальних перилах з КС і долає річку вбрід також з

командною страховкою і т.д.

2. Переправившись, учасник кріпить мотузку до опори або

натягує її, якщо за тактикою команди передбачено

натяг з цільового берега.

3. На вихідному березі команда натягує переправу

або кріпить мотузку за опору будь-яким

правильним способом.

4. Натягуючи мотузку слід враховувати, що

чим більший кут нахилу переправи, тим

менша сила натягу потрібна для

командної перильної мотузки.

Мал. 14

5. Командна мотузка вважається готовою до переправи, якщо вона достатньо натягнута, знято всі допоміжні пристрої для натягу, обидва кінці закріплені навколо опори карабіном (вузлом).

6. Зачіплення до переправи дозволяється тільки після зачіплення до командної і перильної суддівських страховок.

7. Зняття з подвійних суддівських поручнів - в останню чергу, постановка внизу - в першу чергу.

8. Командна страховка при спуску кожного учасника здійснюється через гальмівний пристрій будь-якого типу.

9. Спуск здійснюється обов'язково в рукавицях.

10. Переправлятись вниз зручніше ногами вперед і основна вимога, щоб голова учасника не була нижче відносно уявної горизонталі.

11. Рюкзак переправляється окремо від учасників. Спуск будь-якого вантажу здійснюється з обов'язковим контролюванням зверху.

12. Останній учасник переправляється з верхньою КС із

страхуванням з цільового берега через гальмівний

пристрій, закріплений внизу, а також з суддівською

перильною страховкою і командною

супроводжуючою мотузкою. Супроводжуюча

мотузка обов'язкова тільки для останнього учасника,

щоб при виникненні нестандартних ситуацій його

можна було дотягнути до цільового

берега. Командною ж страховкою

його можна витягнути тільки вверх.

13. Крутопохила переправа вверх

наводиться аналогічно усім

попереднім переправам.

Переправа першого

учасника – згідно

технічних умов

змагань.

 

Мал. 15

14. Учасники переправляються з верхньою командною страховкою. Гальмівний пристрій на КС не потрібний. Зачіплення до суддівської перильної мотузки - обов'язкове. Супроводжуюча мотузка для останнього учасника не потрібна.

15. Якщо переправа наведена суддями, то перший учасник повинен рухатись вверх з верхньою суддівською та перильними страховками і підстраховкою схоплюючим вузлом (або іншим технічним пристроєм, допущеним технічною комісією) на перильній мотузці. Решта учасників - з верхньою КС.

16. Дозволяється використання транспортної (витягуючої) мотузки для переправи вантажів та полегшення руху учасників.

Схеми обладнання етапів "Навісна переправа"

Методичні рекомендації

Під час проведення теоретичних і практичних занять керівнику гуртка необхідно пам'ятати і враховувати у роботі той факт, що навісні переправи є найскладнішим технічним етапом дистанцій спортивних туристських змагань. Різновиди і кількість навісних переправ, їх довжина і умови проходження є основними параметрами при визначенні класу дистанцій. Бальна оцінка переправ в Правилах змагань найвища.

Досвід участі у змаганнях показує, що 70-90% успіху виступу команди залежить від того, як вона подолає навісні переправи. Ці цифри свідчать, що труднощі та невдачі команд пов'язані з такими факторами, як недооцінка складності етапу, недопрацювання в техніці і тактиці проходження, слабка фізична підготовка. Крім того, потрібно добре знати і вміти долати інші етапи: спуски, підйоми, переправи вбрід, які необхідні при проходженні першого учасника.

Тренування потрібно розпочинати із вивчення і відпрацювання до автоматизму елементів техніки індивідуального проходження переправи, а саме: правильне взяття рукою перильної мотузки, зачіплення до мотузки, початок руху, техніка проходження останніх метрів переправи, відчіплення від переправи. Після цього рекомендується тренувати командне проходження наведеної переправи.

Тут необхідно коротко зупинитись на дуже важливому питанні, спеціальний розгляд якого не передбачені цим посібником.

Як відомо, комплектуючи склад команди тренер керується селективним підходом, в основі якого лежить відбір учасників за їх особистісними психофізіологічними даними.

В ідеалі спортсмен має відповідати таким критеріям: миттєва реакція, здатність оперативно приймати оптимальні рішення в нестандартних і неочікуваних ситуаціях, самовладання.

Ці індивідуальні якості потім розвиваються і вдосконалюються в процесі тренувань і досвіду участі в змаганнях.

Вивчаючи способи натягу поручнів слід враховувати, що з усіх запропонованих гуртківці засвоюють 2-3 способи, і саме їх треба застосовувати у роботі, тобто вибрати найбільш універсальні.

Розпочинати тренувати команду в наведенні переправ можна тільки після попередньої теоретичної підготовки за схемами, таблицями і макетами. На одному практичному занятті не варто проводити понад 3-5 наведень, тому що збільшення їх числа втомлює спортсменів і не приносить бажаного ефекту.

Для натягу поручнів краще використовувати жорсткі мотузки (статики), які порівнюючи мало розтягуються, менше провисають під час переправи та змінюють свої властивості під дією вологи, мають рівне зовнішнє обплетення волокон, яке повільніше зношується і не псує карабінів. Для роботи на переправах бажано брати мотузку, яка вже використовувалась. Вона майже не розтягується і добре перевірена на достатнє зусилля натягу, величину провисання і просідання. Нова ж мотузка іноді веде себе непередбачено, особливо в несприятливих погодних умовах.

При кріпленні поручнів на ЗСК варто наводити їх подвійною мотузкою, оскільки часто робоча зона етапу буває незручна, невелика і одинарну мотузку важко натягнути. Натягнута подвійна мотузка краще витримує вагу учасника, оскільки вона розподіляється на дві мотузки.

Для переправи по поручнях бажало використовувати сталеві або титанові карабіни: вони повільніше зношуються, менше псують мотузку і краще ковзають.

В процесі підготовки до змагань необхідно пам'ятати, що короткі (15-18 м) і довгі (25 - 35 м) переправи потребують різного підходу як до натягу поручнів, так і до техніки руху учасників. Усі переправи бажано натягувати за один раз, не пересуваючи натяжних схоплюючих чи інших пристосувань. Це значно економить час і сили.

Часто причиною поганого виступу на етапі є недбала робота з мотузками, що призводить до їх заплутування, а, отже, - до значних втрат часу і, навіть, до зняття команди. Тому на старанну роботу з мотузками, їх акуратне бухтування слід звертати особливу увагу.

Змагання зі спортивного туризму, здебільшого, проводяться за будь-яких погодних умов. Тому слід враховувати, що намокання різко змінює властивості мотузки: вона важчає, більше розтягується, на ній гірше тримаються схоплюючі вузли. Мокру мотузку треба завжди сильніше натягувати, ніж ту ж саму суху. При в'язанні схоплюючих вузлів краще зробити ще один - два додаткових оберти навколо мотузки, яку натягують.

Поручні навісних переправ можна натягувати, як з вихідного, так і з цільового берега. Це залежить від довжини переправи, її нахилу, наявності (чи відсутності) зручного майданчика в робочій зоні етапу, тактики, яку розробила команда для проходження етапу.

Заняття рекомендується проводити у формі змагань: половина групи долає етап, інша виконує роль суддів. Потім команди міняються ролями. У такий спосіб гуртківці, окрім техніки проходження, вивчають правила і оволодівають практичними навичками суддівства етапу, що є дуже важливим для успіху їх наступного виступу на змаганнях.

Керівнику гуртка слід пам'ятати, що дані алгоритми і методика роботи на етапах є не єдині. Кожен тренер може запропонувати свої способи кріплення і натягу поручнів, організації переправ, використання супроводжуючих систем і т.д. Поле для діяльності і експерименту тут дуже велике. Єдине, чого треба насамперед безумовно дотримуватись - це правил техніки безпеки при проведенні змагань і, однозначно, - правил самих змагань.

 

Література

1. Альпинизм: Пособие. Под ред. И.И. Антоновича. - К.: Вища школа, 1981

2. Прочностные характеристики отдельных видов самодельного туристского снаражения Методические рекомендации. Москва, 1988.

3. Серба Т. Ситуаційні задачі як метод навчання та контролю знань у гуртках спортивного туризму. Навчальний посібник. Тернопіль, 2000.

4. Спутник туриста. / А.В. Бирюков, И.Я. Брауде, Б.Е. Владимирский и др. / сост. К.Й. Вахлис. - 2-е изд., перераб. и доп. -К.: Здоровье, 1991.

5. Туризм і краєзнавство. Інформаційно-методичний вісник № 7, спецвипуск "Спортивний туризм". Правила змагань, частина 1. Київ, Державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, 1998.