Економічна оцінка лісових ресурсів

Мета заняття: ознайомлення з методикою економічної оцінки лісових ресурсів.

 

Питання для обговорення та вивчення

1. Економічна оцінка лісових земель.

2. Економічна оцінка лісових насаджень.

3. Економічна оцінка лісоземельного угіддя.

4. Економічна оцінка другорядних ресурсів деревини.

5. Економічна оцінка ресурсів побічного користування лісом.

6. Економічна оцінка екологічних функцій лісу.

7. Економічна оцінка лісів рекреаційного призначення.

8. Економічна оцінка ресурсів лісової (мисливської) фауни.

Порядок проведення заняття

В ході проведення заняття розв’язуються типові практичні завдання з визначення економічної оцінки лісових ресурсів виконують індивідуальні завдання, обговорюються запропоновані питання,

 

Теоретичні передумови

Реформування лісового господарства унеможливлюється без створення ринку лісових ресурсів. Тому виникає необхідність пошуку нових науково обґрунтованих методів оцінки земель лісового фонду, лісових насаджень, продуктів прижиттєвого і побічного користування, соціальних та захисних функцій лісу. В умовах реструктуризації економіки це дасть змогу залучати різні компоненти лісу в ринкові відносини, науково обґрунтувати стартові ціни на лісові землі, лісові насадження різного призначення, які можуть вилучатися для передачі у власність, користування, оренду, заставу, а також для визначення розміру втрат, що завдаються лісовим ресурсам стихійними явищами та нераціональними методами лісоексплуатації.

Економічна оцінка лісових ресурсів проводиться у відповідності із Законами України: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про систему оподаткування», Лісовим кодексом України, постановами Кабінету Міністрів України: від 6 липня 1998 р. №1012

«Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду», від 20 січня 1997 р. № 44 «Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю» (із змінами), від 17 листопада 1997 р. № 1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню», від 29 липня 1999 р. № 1378 «Про затвердження правил відпуску деревини на пні в лісах України», Інструкцією про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду від 15 жовтня 1999 р. № 91/241/129/236/565.

Розмір збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та для проведення науково-дослідних робіт встановлюється виходячи з лімітів їх використання і такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням їх якості й доступності.

 

Методичні положення економічної оцінки

Лісових ресурсів

1. Ліси не однакові за цільовим призначенням, продуктивністю, місцерозташуванням, доступністю для експлуатації. Звідси не однакові і доходи від використання лісових ресурсів, а також методи їх економічної оцінки.

 

2. Об'єктом економічної оцінки лісових ресурсів залежно від напрямку їх використання є:

- земля як головний засіб виробництва в лісовому господарстві;

- лісові насадження на корені;

- ліс як земельне угіддя і об'єкт багатоцільового використання;

- насадження, які є продуктом природи і праці;

- ресурси побічного і прижиттєвого користування;

- ресурси лісової фауни.

3. Базовою одиницею економічної оцінки є лісова ділянка, яка характеризується однорідністю умов місцезростання та однаковими таксаційно-лісівничими показниками. Об'єктом економічної оцінки може виступати і сукупність насаджень з відносно близькими таксаційно-лісівничими характеристиками, зокрема насадження лісогосподарської селекції одного класу, віку або їх групи тощо.

4. Нормативи для оцінки другорядних лісових матеріалів (ліквід із крони, сучки, кора тощо), ресурсів побічного і прижиттєвого користування розробляються з урахуванням запасів, господарсько доступних до використання.

5. Оцінка ресурсів деревини здійснюється за спеціальними кореневими цінами, які встановлюються на підставі різниці між суспільно необхідними витратами на виробництво лісопродукції (суспільна ціна) і індивідуальними витратами її заготівлі (індивідуальна ціна). Таким чином, кореневі ціни на лісопродукцію визначаються на основі так званих замикаючих втрат, що відповідають гіршим умовам лісовирощування. В нашій країні такі ціни відсутні, тому оцінка лісу на корені здійснюється за таксами (прейскурант 07 - 01 - 02), які скориговані відповідно до інфляційних процесів. Встановлення ціни лісу на корені не виключається і на ринкових засадах. Економічна оцінка інших продуктів лісу (дикоростучі плоди і ягоди, гриби, технічна і лікарська сировина, ресурси тваринного світу тощо) здійснюється на підставі закупівельних або ринкових цін, що формуються на базі попиту і пропозиції.

6. Визначення собівартості виробництва деревини, потреба якої виникає при оцінці лісів за рентним підходом, здійснюється на підставі метода відновної вартості, що передбачає врахування сумарних витрат, пов'язаних із системою лісогосподарських заході в процесі лісовирощування. При цьому враховуються найбільш ефективні методи відновлення насаджень, проведення рубок догляду, охорони і захисту, а також необхідна рентабельність лісогосподарського виробництва. Ціна відтворення 1 м³ стиглої деревини розраховується шляхом ділення індивідуальної ціни вирощування 1 га стиглого лісу на середній запас насадження у віці рубки. Аналогічно вираховуються так звані замикаючі витрати на виробництво 1 м деревини, що відповідає гіршим умовам лісовирощування. Як замикаючий приймається район, в якому ціна виробництва лісопродукції максимальна, однак продукція даного району потрібна для задоволення попиту населення і реалізується. Вибір замикаючого району (підприємства) здійснюється на підставі регресивного аналізу або оптимізації. Якщо ділянки лісового фонду в межах України розподілені за ступенем підвищення витрат на приріст лісопродукції (деревини), то лісові землі з найбільш високими витратами на лісовирощування приймаються як замикаючі. Ділянки (землі лісового фонду підприємства), на яких втрати на виробництво лісопродукції (деревини) перевищують доходи від її реалізації, вважаються нерентабельними. Ділянки лісу, які визначені замикаючими, оцінюються тільки за витратами на його відтворення.

7. Економічна оцінка сільськогосподарських угідь і водоймищ (річок, озер, ставків тощо), які входять до складу земель лісового фонду, здійснюється на підставі методів, прийнятих для оцінки земель сільськогосподарського призначення і водойм, що (находяться у володінні або користуванні сільськогосподарських і водогосподарських органів.

8. Дані економічної оцінки лісів використовуються для вирішення таких завдань: відображення цінності лісів в складі національного багатства країни; аналізу господарської діяльності лісогосподарських підприємств і лісокористувачів; обґрунтування ефективності лісогосподарських заходів при лісовпорядкуванні; ведення державного лісового кадастру; визначення шкоди, що завдається лісам пожежами, промисловими викидами та іншими факторами; справляння плати за лісокористування.

 

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЛІСОВИХ ЗЕМЕЛЬ

Цінність лісової землі повинна визначатись сумарним народногосподарським ефектом за тривалий період використання її потенційної продуктивності. Показниками потенційної продуктивності земель є запаси корінних деревостанів у віці рубки (стиглості) та ресурси іншої продукції лісу. Для їх визначення використовуються таблиці ходу росту нормальних насаджень, що відповідають умовам місцезростання, та нормативи економічно доступних до використання запасів ресурсів побічного користування (гриби, дикорослі плоди і ягоди), обсяги технічної і лікарської сировини, що мають споживчу вартість тощо.

Оцінка ресурсів лісу здійснюється за діючими кореневими цінами на деревину, а іншої продукції лісу - за ринковими чи закупівельними цінами, що формуються на основі попиту і пропозиції.

Лісові землі можуть оцінюватись на підставі затратного (показників, що характеризують їх потенційну продуктивність), або рентного підходу. Ці методичні підходи застосовуються в лісовому господарстві в залежності від мети оцінки та наявності інформаційного матеріалу.