Ручне і машинне виготовлення форм

Ескіз виливка зображено на рис. 3, а, а форму, в якій цей ви­ливок одержали, — на рис. 3., б. Порожнина 1 форми обмежена стінками 2 і стрижнем 3, який встановлюють для одержання отвору у виливку. Центрується і закріплюється стрижень у формі подовженими кінцями — знаками. Рідкий метал заливають у порожнину форми через систему каналів 5, що називається ливниковою систе­мою. Вся форма розміщена в опоках 4.

 

Рис..3. Виливок та його ливарна форма перед заливанням металу

Форми можуть бути виготовлені з піщано-глинистих сумішей, металевих сплавів, вогнетривів та інших матеріалів. Форми, виго­товлені з піщано-глинистих сумішей, заливають металом один раз, при вийманні виливків їх ламають. Металеві форми можна залива­ти кілька сот, тисяч і десятків тисяч разів залежно від того, з якого сплаву вони виготовлені, який мають розмір і які сплави в них за­ливають. Форми, виготовлені з вогнетривких матеріалів, цегли і глини, витримують кілька заливань, але перед кожним заливанням їх виправляють.

Найпоширенішими є піщано-глинисті форми, в яких до цього ча­су виливають 85...90% усього литва за масою. В індивідуальному виробництві виготовлення виливків у піщано-глинистих формах є найпростішим і найдешевшим способом.

Проте виливки, отримані в піщано-глинистих формах, здебіль­шого мають малу точність, потребують підвищених припусків на об­робку. Тому найпрогресивнішим є виливання в металевих формах та інші спеціальні види виливання.

Ручне формування

Процес виготовлення одноразових форм називається форму­ванням. Формування буває ручне і машинне. Ручне формування застосовують тоді, коли деталі виливають невеликими партіями.

Способи ручного формування е такі: в ґрунті з однією (або кіль­кома) опокою; в двох опоках; за шаблоном.

Формування в ґрунті з однією опокою застосовують для ви­готовлення форм великих деталей. При формуванні невеликих деталей їх зручніше формувати в двох опоках на столі. Формування за шаблоном застосовують лише тоді, коли деталь має форму тіла обер­тання і коли виливається одна деталь. Тоді виготовлення моделі дуже збільшує вартість відливка.

Формувальні інструменти і прилади. Під час ручного форму­вання користуються формувальними інструментами (рис. 4).

Формувальну суміш засипають в опоки лопатою і ущільнюють пневматичними або ручними трамбівками. Ложкою і ланцетом ко­ристуються при вирізуванні ливникових каналів і чаш.

Плоскі і фасонні гладилки застосовують для вигладжування по­рушених площин під час виймання моделей.

Шуруп-підйомник застосовують для виймання дерев'яних моде­лей, а гачок — для видалення з форми часточок формувальної су­міші та ін.

Крім цих інструментів, потрібно мати ватерпас і лінійку для встановлення моделей у горизонтальне положення, переносну електролампу (з напругою струму до 30 В), пневматичне сопло для видування з форми землі або піску, пульверизатор для води, дзер­кало з шарнірною рукояткою для огляду, щітку з волокна.

 

 

Рис. 4. Інструмент для ручного формування:

а, б, в, г — ручні трамбівки; д — плоскі гладилки; е — фасонні гладилки; є — ланцет (ложка); ж — сито; з — лопата; й — гачок; й — шуруп-підйомник; і — пневматична трамбівка; ї — щітка з волокна

Виготовлення форм у двох опоках за рознімною моделлю. Розглянемо процес виготовлення форми для одержання виливка, зображеного на рис. 5, а. Формування виконують у такій послідовності. На підмодельну дошку встановлюють площиною рознімання нижню половину моделі, модель живильника і нижню опоку. В опоку засипають формувальну суміш і ущільнюють її трамбівкою. Зайву землю зчищають лінійкою для одержання горизонтальної площини на рівні кромок опоки і прутком наколюють вентиляційні канали для збільшення газопроникності форми. Потім опоку повертають на 180°, поверхню рознімання форми вигладжують гладилкою і поси­пають сухим крупнозернистим піском. Після цього на нижню поло­вину моделі накладають верхню її половину, взаємно центруючи їх шипами, встановлюють верхню опоку, центруючи її з нижньою штирями, моделі стояка, випору і шлаковловлювача. Потім в опоку засипають формувальну суміш, ущільнюють, зчищають її надлишок, наколюють вентиляційні канали, прорізу­ють ливникову чашу, виймають моделі стояка і випору, знімають верхню опоку, повертають її на 180° і ставлять поряд із нижньою.

З кожної опоки виймають половини моделі і моделі ливникової сис­теми, живильники з нижньої і шлаковловлювач з верхньої опоки. Після виправлення дефектів форму складають, для чого в нижню половину її встановлюють раніше виготовлені і висушені стрижні, і верхню опоку ставлять на нижню, центруючи їх штирями. Опоки скріплюють скобами або зверху на них кладуть вантаж, щоб при заливанні метал не пройшов у площину рознімання форми.

Після заливання, затверднення і вибивання виливок матиме ви-пор і стояк з ливниковою чашею. Стояк і стрижні обрубують зуби­лом або відрізають чи відбивають молотком (у чавунних виливках).

Машинне формування

Використання машин для виготовлення форм дає змогу механі­зувати основні трудомісткі процеси: засипання формувальної сумі­ші, ущільнення її, виймання моделі з форми, перевертання опоки, знімання набитої сумішшю опоки та ін.

При машинному формуванні в кілька разів підвищується продук­тивність праці, збільшується вихід литва з одиниці Рис..5. Схема виготовлення форми в двох опоках:

площі цеху, по­ліпшується якість і зменшується брак литва. Машинне формування застосовують для виготовлення дрібних і великих форм в умовах масового, серійного і навіть індивідуального виробництва. Існують такі види формувальних машин: струшувальні, пресувальні та піс­комети.