Система національних рахунків

ТЕМА 2. Макроекономічні показнки в системі національних рахунків

 

1. Система національних рахунків;

2. Основні макроекономічні показники;

3. Номінальні та реальні величини.

 

Результати суспільного виробництва оцінюються в економічній теорії неоднозначно. Існують дві концепції виміру суспільного продукту: звужувальна і розширювальна.

Звужувальна концепція ґрунтується на марксистській теорії, згідно з якою існує продуктивна й непродуктивна праця. Продуктивна праця створює продукт, до якого належать лише матеріальні блага – речовий продукт і матеріальні послуги, а непродуктивна праця продукту не створює. Іншими словами, відповідно до цих поглядів суспільний продукт створюється виключно у сфері, де виробляють матеріальні блага, і не створюється у сфері нематеріальних послуг (саме тут застосовується непродуктивна праця).

Система балансів народного господарства (СБНГ). Баланс народного господарства був розроблений в 1923-24 рр. в ЦСУ СРСР під керівництвом П.І. Попова і оприлюднений у 1926 році. Визнаний одним з перших в світі розрахунком макроекономічних показників.

За звужувальною концепцією, в економічній системі виділяють дві сфери – виробничу й невиробничу. До виробничої сфери відносять усі галузі виробництва, де виробляються матеріальні блага та послуги (промисловість, будівництво, сільське господарство, частково транспорт і зв’язок, побутове обслуговування населення, торгівля). До невиробничої сфери (де застосовується непродуктивна праця) відносять освіту, охорону здоров’я, культуру, частково транспорт і зв’язок, науку тощо – галузі, де надаються нематеріальні послуги.

За сучасною розширювальною концепцією, до ефекту суспільного виробництва зараховуються не лише матеріальні, а й нематеріальні блага й послуги. Продуктивною вважається будь-яка праця, що створює те чи інше благо (матеріальне й нематеріальне) та приносить прибуток. За цією концепцією, все суспільне виробництво складається із двох сфер – матеріального і нематеріального виробництва. У матеріальному виробництві створюються матеріальні блага й послуги, в нематеріальному виробництві – нематеріальні послуги. Продуктивною є праця в обох сферах.

Система національних рахунків

Країни з ринковою економікою, а також ті, що переходять до ринкових відносин, послуговуються системою національних рахунків, що затверджена ООН і рекомендована для використання з метою забезпечення міжнародних зіставлень, порівнянь тощо.

Система національних рахунків (СНР) – це система взаємопов’язаних економічних показників і класифікацій, які використовуються для опису та аналізу економічних процесів і явищ на макрорівні.

СНР зародилася в 30-х рр. та сформувалася у 40 - 50-х рр. ХХ ст.: органи державного управління потребували макроекономічної інформації для розробки економічної політики, програм та заходів з регулювання ринкової економіки.

СНР широко використовується в наукових дослідженнях із проблем макроекономіки, для розробки економетричних моделей, які призначені як для опису закономірностей економічного процесу, так і для його прогнозування.

Система національних рахунків базується на таких методологічних принципах:

– продуктивною є будь-яка економічна діяльність, яка приносить прибуток суб’єктам цієї діяльності. Тобто критерієм продуктивності праці є одержання доходу. До сукупного продукту належать як речові блага й матеріальні послуги, так і нематеріальні послуги;

– грошові витрати й доходи в економіці еквівалентні. Це означає, що вартість продукту, з одного боку, це сума витрат факторів виробництва (праці, природних ресурсів, капіталу), з іншого боку, це сума доходів, отриманих власниками факторів виробництва. Отже, одна й та сама величина для виробників продукту є витратами, а для власників факторів виробництва – прибутками. Тому витрати дорівнюють доходам. Такий стан свідчить про рівновагу в економічній системі. Слід зазначити, що рівність між витратами та доходами досягається не завжди. Проте ринковий механізм постійно намагається зрівняти витрати з доходами. В окремих випадках для досягнення цієї рівноваги в економічні процеси втручається держава. Досягнення економічної рівноваги – одна з ключових проблем макроекономічної науки;

– виробництво, розподіл, обмін і споживання розглядаються як взаємопов’язані сторони єдиного процесу відтворення (поновлення) суспільного виробництва. СНР виходить із того, що економіка перебуває в постійному кругообігу, а кругообіг – це безперервний потік “витрати – доходи”. Це означає, що витрати створюють доходи, а останні є джерелом нових витрат, котрі створюють нові доходи. Щоб збільшити доходи, необхідно збільшити витрати, а щоб витрати зросли, потрібно одержати більші прибутки. Це і є однією з головних проблем макроекономіки. Концепція господарського кругообігу розглядає, таким чином, виробництво, розподіл і перерозподіл продукту й доходу, формування національного багатства як різні, але взаємопов’язані аспекти процесу відтворення;

– усі показники в системі національних рахунків обчислюються лише в грошовій формі і без повторного рахунку.

Особливість методології СНР полягає у тому, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість.

Повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг, вироблених певною галуззю, групою виробників чи економікою в цілому, включає, крім доданої вартості, також проміжне споживання.

Додана вартість характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість визначається як різниця між виручкою від реалізації та вартістю матеріальних витрат на виробництво й реалізацію продукції. В СНР додана вартість як внесок кожного окремого виробника розглядається стосовно виробника, а не продукту.

Основними показниками СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД), дохід кінцевого використання (ДКВ), рівень цін, процентна ставка, рівень безробіття.

СНР ґрунтується на бухгалтерському принципі подвійного запису та існує у вигляді сукупності балансів, що відображують у формі агрегатів рух товарів, ресурсів, доходів і витрат між суб’єктами національної економіки, тобто в основу СНР покладено концепцію господарського кругообігу.

Національна економіка в цілому визначається як сукупність усіх інституційних одиниць – резидентів (економічних одиниць), що функціонують на даній території протягом тривалого часу (понад рік). Сюди також входять територіальні анклави (посольства, наукові організації, військові бази в інших країнах) і не входять екстериторіальні анклави (посольства, консульства інших країн, представництва міжнародних організацій).

Інституційні одиниці (домашні господарства, фірми, підприємства і організації) є резидентами даної країни, якщо центр їхніх економічних інтересів пов’язаний з економічною територією даної країни.

Усі інституційні одиниці об’єднуються в сектори:

- Сектор нефінансових корпорацій – сукупність підприємств всіх форм власності, що займаються виробництвом товарів та послуг;

- Сектор фінансових корпорацій – банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та інші фінансові установи, що займаються фінансовим посередництвом на комерційній основі;

- Сектор загальнодержавного управління – органи управління центрального і місцевого рівнів, займаються прийняттям політичних рішень, економічним і правовим регулюванням;

- Сектор домогосподарств – основні споживачі та дрібні некорпоративні підприємства;

- Сектор некомерційних організацій – займаються обслуговуванням домогосподарств4

- Сектор закордон – зовнішня торгівля.

Однією з важливих особливостей СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що дана система містить впорядковану певним чином інформацію про:

– усі господарські суб’єкти, які беруть участь у економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління тощо) та домогосподарства;

– усі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу;

– усі економічні активи й пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).

Згідно з концепцією, затвердженою ООН у 1993 р., на початку 1995 р. в Україні розроблено систему національних рахунків, яка включає такі консолідовані рахунки: рахунок товарів та послуг, рахунки виробництва, утворення, розподілу та використання доходу та рахунок капіталу.