Розділ 2. Практика фізичного виховання молоді

 

Фізична культура - невід'ємна частина життя людини.Вона займає досить важливе місце в навчанні, роботі людей. Заняттям фізичними вправами відіграє значну роль у працездатності членів суспільства, саме тому знання й уміння по фізичній культурі повинні закладатися в освітніх установах різних рівнів поетапно. Чималу роль у справу виховання і навчання фізичній культурі вкладають і вищі навчальні заклади, де в основу викладання повинні бути покладені чіткі методи, способи, що у сукупності вибудовуються в добре організовану і налагоджену методику навчання і виховання студентів.

Складовою частиною методики навчання фізичній культурі є система знань по проведенню занять фізичними вправами. Без знання методики занять фізкультурними вправами неможливо чітко і правильно виконувати їх, а отже ефект від виконання цих вправ зменшитися, якщо не зовсім пропаде. Неправильне виконання фізкультурних занять приводить лише до втрати зайвої енергії, а отже і життєвої активності, що могло б бути спрямоване на більш корисні заняття навіть тими ж фізичними вправами, але в правильному виконанні, чи іншими корисними справами.

Розробка методики занять фізичними вправами повинна вироблятися високопрофесійними фахівцями в області фізичної культури, тому що неправильна методика виконання може привести і до більш серйозних наслідків, навіть до травм. Тим більше у вищих навчальних закладах, де навантаження повинне бути більш ускладнена - методика занять фізкультурними вправами повинна бути більш чітко, правильно розроблена і деталізована.

Крім розробки самої методики занять фізкультурними вправами важливою частиною методики фізичного виховання і навчання студентів є передача викладачем і засвоєння студентами знань, навичок, умінь з метою розвитку й удосконалювання фізичних здібностей.

Фізичне виховання і навчання студентів складається з теоретичних, практичних і контрольних занять, що визначаються методикою і концепцією викладання, прийнятої в даному вищому навчальному закладі.

Розкриваючи всі ці розділи відзначимо, що кожний має свою особливість, виконує визначені цілі і спрямований на конкретний результат. І звичайно ж має свою особливу методику. Будь-яка навчальна програма по фізичній культурі припускає наявність обов'язкового теоретичного розділу. Ця частина фізичного виховання і навчання викладається студентам у формі лекцій у логічній послідовності. Тим самим формується теоретичний шар знань у студентів по фізичній культурі. Це буде бути основою для формування умінь у студентів по виконанню фізичних вправ і прокладе шлях для наступного розділу.

Практичний розділ складається з двох підрозділів: практичний^-методико-практичного і тренувальний^-учбово-тренувального.

У кожнім семестрі система практичний занять, що має методичну й учбово-тренувальну спрямованість, будується як закінчений модуль, відповідний проходженню різних розділів програми. Ці модулі завершуються виконанням студентами на заняттях відповідних контрольних завдань і тестів, що характеризують ступінь засвоєння навчального матеріалу. Контрольні заняття забезпечують оперативну, поточну і підсумкову інформацію про ступінь засвоєння навчального матеріалу. Наприкінці семестру і навчального року студенти, що виконали навчальну програму здають залік по фізичній культурі, що складається з трьох розділів:

· теоретичні і методичні знання, оволодіння методичними

·. уміннями і навичками;

· загальна фізична і спортивно-технічна підготовка;

· необхідний^-життєво-необхідні уміння і навички по зміцненню здоров*я

·. і здоровому способу життя.

Отже розкривши всі розділи фізичного виховання і навчання студентів ми можемо помітити, що без чітко сформованої й відпрацьованої системи викладання і навчання важко буде дотримати методики занять фізичними вправами. Іншими словами правильне, чітке виконання послідовності проходження всіх трьох розділів обумовлює якість виховання і навчання і є основою для застосування методики занять фізкультурними вправами.

Складаючи основу методики фізичного навчання і виховання всі перераховані вище розділи тим самим виконують функцію факторів, що впливають на якість навчання і виховання студентів, тому що тільки послідовне проходження всіх етапів фізичного навчання може гарантувати правильність засвоєння і контроль за засвоєнням матеріалу по фізичній культурі. Однак такий категоричний підхід до послідовності навчання і виховання студентів може бути обійдений. Можна чи скоротити, якщо точніше сказати, по іншому організувати процес навчання і виховання, наприклад, теоретичний курс може бути сполучений із практичним розділом і пройдений під час конкретних практичних занять фізкультурними вправами. Це може здійснюватися шляхом попереднього усного пояснення викладачем фізкультурної вправи, правильності його виконання, його значення для зміцнення і розвитку фізичного стану організму. Потім викладач може продемонструвати виконання цієї фізкультурної вправи. Наступним етапом буде виконання цієї вправи студентами і контроль викладачем правильності, точності і чисельності виконання фізкультурної вправи.

Крім послідовності проходження етапів навчання і виховання в методиці занять фізкультурними вправами важливе значення мають способи навчання і вправам. Способи навчання - це шляху і методи, за допомогою яких викладач передає студентам знання, формує в них відповідні рухові навички і спеціальні фізичні якості. Способи навчання вправам засновані на використанні слова, почуттєвого сприйняття, взаємоконтакту викладача з тим, якого навчають, у процесі навчально-виховної діяльності. У практиці навчання і виховання мають місце різноманітні словесні, наочні і практичні методи, що застосовуються у взаємозв'язку на всіх етапах навчання. Хоча їх можна використовувати диференційоване на визначених етапах. Вибір того чи іншого способу буде зависить від змісту навчального матеріалу, від задач навчання, практичної підготовленості керівника і його методичної майстерності.

словесні способи засновані на використанні слова як засобу впливу на що займаються і включає пояснення, розповідь, бесіду, подачу команд, указівок, зауваження. Наочні способи навчання - це показ, демонстрація відеофільмів, кінограм, фотографій, плакатів, схем, що створюють у студентів образні представлення про досліджувані вправи. Їхній показ повинний бути чітким, зразковим, інакше він негативно впливає на психіку того, якого навчають,, веде до неправильного виконання прийомів і дій. Він важливий на первісному етапі навчання, коли пояснення не дає повного представлення про вправу. У разі потреби застосовується "дзеркальний" спосіб показу. Одна з форм використання цього способу навчання - показні заняття.

Практичні способи відіграють вирішальну роль у формуванні рухових навичок, розвитку й удосконалювання фізичних і спеціальних якостей у студентів. Це, як правило, повторення вправ цілеспрямовано і багатократно з поступовим ускладненням умов і підвищенням навантаження.

Важливим у навчанні і такі методичні прийоми, як випробування, виконання вправ по командах викладача, самостійне виконання вправ, оцінка і заохочення, надання допомоги і страховка, ігри, естафети, змагання, підготовчі вправи. Усе це застосовують у тісному взаємозв'язку щоб домогтися високої ефективності від кожного навчального заняття.

Перелічивши різні способи навчання фізичним вправам, перейдемо до висвітлення принципів, що лежать в основі методики занять фізкультурними вправами.

Навчання здійснюється відповідно до основних педагогічних принципів: активності, свідомості, систематичності, наочності, поступовості і приступності, міцності оволодіння.

Принцип активності означає цілеспрямована участь учнів в навчальному процесі, що досягається наступними умовами:

а) чіткістю процесу навчання, живим і цікавим проведенням занять, підвищенням уваги студентів, зацікавленості в успішному виконанні вправ;

б) застосуванням змагальності і доданню навчанню захопливості, емоційного підйому, прояву значних вольових зусиль.

Змагальність викликає в студентів прагнення до максимального ефективного виконання вправ. Однак треба враховувати, що в початковому періоді навчання змагальний метод застосовувати не доцільно, тому що при слабкій підготовленості можуть виникати помилки, що потім буде складно виправляти. Об'єктивна оцінка і заохочення стимулюють студентів до активності впевненості у своїх силах. Не можна необґрунтовано знижувати чи оцінки навпаки перебільшувати.

Самостійне виконання вправ закріплює успіх у зацікавленості навчання і виховання студентів.

Принцип свідомості означає, що учень ясно розуміє необхідність розучування вправ і свідомо відноситися до їхнього оволодіння.

Реалізація даного принципу залежить від роз'яснення студентам наступних умов:

а) значення фізичної культури в підвищенні і поліпшенні якості навчання і фізичного стану;

б) цілей, задач і програми навчання, конкретні вимоги, необхідні для виконання кожної вправи;

в) сутності досліджуваних вправ і їхній вплив на організм, ясне розуміння техніки виконання вправ;

г) необхідності формування навичок аналізу й узагальнення своїх успіхів і невдач.

Принцип систематичності означає послідовне і регулярне проходження навчальної програми з таким розрахунком, щоб попередні прості вправи були вступними для більш складних, із закріпленням і розвитком досягнутих результатів, Регулярність навчання забезпечується використанням усіх форм фізичної культури.

Систематичність при вивченні вправ досягається методично правильному розподілі матеріалу в процесі навчання. Регулярність використання усіх форм фізичної культури забезпечується багаторазовим повторенням вправ. Перерви між заняттями і тренуваннями не повинні перевищувати 2-3 днів. Інакше заняття не дадуть ефекту і знизять рівень фізичної підготовленості студентів.

Принцип наочності припускає зразковий показ викладачем досліджуваних вправ у сполученні з дохідливим і зразковим поясненням. Цілісне, ясне і правильне представлення в студентів про прийоми, що розучуються, і діях при їхньому зразковому показі дозволяє швидше засвоїти техніку виконання вправ.

Для цього необхідно уміло використовувати наочні приладдя, навчальні кінограми, відеофільми, плакати, схеми, макети. Принцип поступовості і приступності означає безупинне ускладнення вправ і їхня можливість виконання кожним студентом. Треба дотримувати послідовність у переході від легких вправ до більш складним і важким. Спочатку вивчають їх по елементах із простій обстановці, потім удосконалювання в більш складних умовах.

Поступове підвищення навантаження в процесі навчання досягається її відповідністю рівню функціонального стану організму і приступності для учнів. У противному випадку це може привести до різних травм. При гарній підготовленості можна застосовувати і підвищені навантаження.

Принцип міцності означає закріплення сформованих рухових навичок, збереження високого рівня розвитку фізичних і спеціальних якостей у плині тривалого часу. Умовами забезпечення міцності досягається багаторазовим повторенням вправ у різних сполученнях і різноманітній обстановці, а також систематичною перевіркою й оцінкою досягнутих результатів.

.

 

ВИСНОВКИ

 

Для підтримки оптимальних фізичних та психічних якостей необхідна постійна рухова активність, що насамперед впливає на обмінні процеси в організмі, сприяє збереженню здоров'я, підвищує

стійкість організму до несприятливих факторів навколишнього середовища (інфекції, радіації, коливань температури, атмосферного тиску, змісту кисню в повітрі тощо), збільшує резервні сили організму, що дозволяють переносити більш значні фізичні та психічні навантаження. Безперечно, що заняття

фізкультурою, позитивно впливаючи на людину, підвищують ефективність її навчання і праці, формують навички здорового способу життя.

Значна роль в цьому процесі належить вдалій комбінації теоретичної та практичної фізичної підготовки, форми навчання, типу уроків та їх структури. Від того, наскільки вдало вдається сформувати та закріпити у свідомості студентів навички прояву фізичної культури, здорового способу життя, залежить у подальшому реальний спосіб життя, що сприяє розкриттю потенціалу їх особистості.