Основні принципи соціально-педагогічного патронажу сім’ї

- увага до потреб сім'ї;

- повага до її членів незалежно від віку та соціального середовища;

- уважне формування стратегії соціально-педагогічного патронажу;

- коректність під час спілкування, вибору методів роботи;

- диференційований підхід до проблем сімей, їх членів на основі врахування типу сім'ї, сімейного середовища і його виховного потенціалу;

- індивідуальний підхід до членів сім'ї відповідно до рівня їхнього усвідомлення власних соціально-педагогічних проблем і можливостей їх розв'язання;

- опора на позитивний соціальний та педагогічний досвід;

- співпраця педагога і сім'ї на основі суб'єкт-суб'єктної взаємодії;

- компетентність соціальних педагогів у виконанні своїх обов'язків.

Для соціально-педагогічного патронажу характерне використання як цілком традиційних форм допомоги -тренінгів (наприклад, позитивного життєвого настрою, підтримки корисних соціальних навичок); корекційних методик (корекція деструктивних афектів у дітей); педагогічної освіти батьків, навчання соціальним умінням, навичкам соціальної поведінки, так і спеціальних, що використовуються лише в патронажі - денне піклування про дітей, кондуктивна соціально-педагогічна допомога, кураторство.

Денне піклування про дітей поширюється на сім'ї з низьким рівнем доходів, неповні і багатодітні, що знаходяться під патронатом соціальної служби (наприклад, у центрі соціальної допомоги родині і дітям, у центрі соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями). З їхньою допомогою реалізується турбота про дітей з боку суспільства.

Кондуктивна соціально-педагогічна допомога в рамках патронажу - соціально-педагогічний супровід дітей з обмеженими можливостями, що не здатні в багатьох ситуаціях самостійно адаптуватися в суспільстві. Кондуктивний педагог допомагає відновити і повернути неповноцінній дитині здатність до адаптації і розвитку, поступово соціалізуючи її, навчаючи і приводячи в норму розбалансовані фізичні, психічні й особистісні можливості.

Кураторство з елементами нагляду і контролю при патронажі спрямовано на зміну традиційних установок системи правосуддя і пошук альтернативних підходів (типу взяття на поруки, піклування, часткового нагляду), здатних відгородити дітей і підлітків, схильних до девіантної поведінки, від здійснення надалі більш серйозних правопорушень.

Куратори, що мають справу з контингентом неповнолітніх правопорушників, взаємодіють з правоохоронними органами і при необхідності активно співпрацюють з судовими інстанціями, домагаючись зниження рівня міри відповідальності, що накладається на дітей і підлітків за провини, які не є карними злочинами.

Ефективність соціального патронажу прямо пропорційна потенціалу надання підтримки й різного роду необхідних соціальних послуг, якими володіє суб'єкт (або суб'єкти) патронажної діяльності.

Закономірно, що одна окремо взята соціальна служба, навіть якщо вона спеціалізується на здійсненні соціального патронажу, не в змозі забезпечити вихід із кризової ситуації исіх тих громадян (дітей і дорослих), які в них перебувають. Для повноцінного й всебічного вирішення проблем гострої життєвої ситуації з використанням технологій соціального сітронажу необхідне використання потенціалу исіх видів соціальних служб і інших установ соціальної сфери, кожна з яких у цьому випадку є елементом системи соціального патронажу, а всі вони в сукупності представляють «•игтому соціального патронажу.

Об'єктами цієї системи виступають установи й організації різної відомчої приналежності й організаційно-правових форм власності:

Служба соціал ьного захисту населення забезпечує залучення до соціального патронажу комплексних установ соціального обслуговування населення, спеціалізованих установ підтримки сім'ї й дітей. їхніми силами вирішуються проблеми соціально-економічного змісту, надання психосоціальних послуг, влаштування на тимчасове проживання в стаціонарних умовах, правового супроводу, реалізації комплексу профілактичних, адаптаційних і реабілітаційних заходів і інших.

Органи й установи охорони здоров'я здійснюють у рамках соціально-патронажних програм своєчасну діагностику відхилень у стані здоров'я клієнтів, лікувально-оздоровчу роботу, динамічне спостереження за станом здоров'я, медико-гігієнічне навчання дітей і їхніх батьків, беруть участь у формуванні здорового способу життя, проводять комплекс лікувальних заходів відносно наркоманів, хворих алкоголізмом.

Органи й установи освіти зосереджують увагу на забезпеченні умов для навчання й розвитку дітей груп ризику шляхом створення спеціалізованих шкіл, класів і груп, що враховують специфіку фізичного, психічного й морального стану дитини, на залученні їх до занять у гуртках, клубах і секціях позашкільних центрів, на соціально-педагогічній роботі із сім'ями, що мають фактори ризику, оздоровленні в них умов сімейного виховання, організації середовища, що виховує, за місцем проживання, добросусідських відносин, сімейного дозвілля.

Організаціїй служби внутрішніх справ забезпечують соціально-правовий захист дітей і підлітків групи ризику, здійснюючи їхній захист від кримінального середовища, від осіб, що втягують неповнолітніх у злочинну діяльність.

Процес соціального патронажу включає кілька етапів, впродовж яких необхідно забезпечити взаємодію всіх зацікавлених органів влади й підвідомчих їм соціальних служб.

1. Етап відбору клієнтів. Пропозиції про встановлення соціального патронажу конкретної сім'ї або дитини можуть бути висунуті органами влади або соціальними службами й установами соціального захисту населення, охорони здоров'я, у справах сім'ї й молоді, а також органами опіки й піклування, міліцією, відділами у справах дітей, суспільними об'єднаннями.

2. Етап збору початкових відомостей про клієнтів. З огляду на те, що для формування адекватної програми соціального патронажу потрібно максимально докладна й об'єктивна характеристика сформованої в сім'ї або у дитини кризової ситуації, патронажна служба повинна одержувати інформацію різноманітного характеру (психологічного, медичного, педагогічного, криміногенного й іншого) із усіх можливих джерел.

Даний етап завершується складанням кожним з фахівців, що проводять вивчення ситуації, свого висновку.

3. Етап обговорення фахівцями отриманих результатів. На цьому етапі відбувається колективне осмислення й

оцінка фахівцями, що представляють різні відомства й служби, накопиченої інформації про клієнтів, що дозволяє уникнути діагностичних помилок і однобічного підходу до висновків, що стосується причин кризової ситуації й шляхів виходу з неї.

Як організаційно-технологічний механізм цього процесу рекомендується використати міжвідомчиіі соціальний консиліум. Ретельно обговоривши наявну інформацію про кожного з клієнтів, консиліум розробляє й приймає підсумковий висновок, що містить два розділи:

• причини кризової ситуації в сім'ї, у дитини або іншого клієнта;

• основні напрямки діяльності, здатні вивести клієнтів із кризового стану.

4.Етап розробки міжвідомчих програм соціального патронажу.

На основі рекомендацій міжвідомчого соціального консіліуму кожне відомство, підпорядковані йому соціальні служби або установи вносять пропозиції у міжвідомчу програму соціального патронажу відповідно до профілю своєї діяльності.

5. Етап реалізації міжвідомчих патронажних програм.

На цьому етапі служби, що становлять систему соціального патронажу, здійснюють у спільній діяльності реалізацію розроблених програм.

6. Етап підведення підсумків і визначення подальших перспектив.

Соціальним консиліумом розглядаються попередні підсумки й оцінюється ефективність проведеної роботи.

У випадку, якщо життєва ситуація клієнтів (сім'ї, дітей і інших) перестала носити кризовий характер, тобто наступила фаза нормальної життєдіяльності, приймається рішення про завершення соціального патронажу.

Якщо ж ситуація не покращилася або покращилася незначно й продовжує залишатися кризовою, приймається рішення про продовження соціального патронажу й розробку нової патронажної програми. Важливо відзначити, що етапи соціального патронажу мають циклічний характер: у випадку розробки повторних патронажних програм.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Адресный социальный патронаж семьи и детей: Научно-методическое пособие / Под ред. Л.С.Алексеевой. -М.: Государственньш НИИ семьи и воспитания, 2000.

2. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навчально-методичний посібник. -К.:УДЦССМ, 2001.

3. Понятійно-термінологічний словник соціальної роботи / За заг. ред. Козубовської І.В., Воловича І.І. - Ужгород, 2001.

4. Репнова Т. Соціальний патронаж сім'ї // Соціальний педагог / Упоряд.: Т.Шаповал, Т.Гончаренко. - К., 2006. С. 45-60.

5. Словарь-справочник по социальной работе / Беличева С.Л. и др. - М., 1997.

6. Холостова Е.И. Социальная работа: Учебное пособие. -М., 2004.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Що включає в себе поняття "соціальний патронаж"? Дайте загальну характеристику видам соціального патронажу.

2. Назвіть і розкрийте зміст методів соціального патронажу.

3. Які базові проблеми організації патронажу сім'ї і дітей? Дайте їм розгорнуту характеристику.

4. Охарактеризуйте основні принципи соціально-педагогічного патронажу сім'ї.

5. Складіть схему системи соціального патронажу дітей, що перебувають у складній життєвій ситуації.

Розділ З