Поняття і види соціального регулювання

У найзагальнішому вигляді соціальне регулювання розуміється як внутрішньо властивий суспільству процес упорядковування поведінки людей шляхом узгодження їх вільних воль. Розрізняють внутрішнє (совість, переконан­ня, установки) і зовнішнє (об'єктивне право, суспільна мораль тощо) соціальне регулювання. З інших типологій соціального регулювання зазначимо стихійне (природне) і волевстановлене, нормативне і ненормативне, загальне та індивідуальне соціальне регулювання.

Стихійні регулятори є соціальним проявом законів природи і суспільства (наприклад, демографічні та мігра­ційні процеси, підйоми та спади економіки, інфляція та дефляція). Стихійні регулятори слабо піддаються коректу­ванню ззовні. Навпаки, волевстановлені регулятори є свідомим, вольовим, цілеспрямованим впливом на поведі­нку людей та їхніх об'єднань.

Нормативні регулятори містять однаковий масштаб (еталон) поведінки, тобто норми, реалізація яких забезпе­чується за допомогою заходів соціального примусу. До нормативних регуляторів належать: технічні норми, норми права, моралі, релігійні, корпоративні норми, звичаї (зо­крема ділові звичаї) тощо.

Серед ненормативних регуляторів виділяють цінніс­ний, директивний та інформаційний. Ціннісний регулятор впливає на суспільні відносини за допомогою системи соці­альних цінностей, що історично склалася. Цінність — це позитивна або негативна значущість об'єктів навколишньо­го світу для людини, соціальної спільності, суспільства в

цілому. Цінність визначається не властивостями об'єкта як такого, а його залученням до сфери людської життєдіяль­ності, інтересів і потреб, соціальних відносин. За зовніш­ньою формою розрізняють матеріальні, суспільно-політич­ні та духовні цінності; за змістом — позитивні та негативні цінності (антицінності). Для досягнення ефективного пра­вового регулювання виняткове значення мають соціальні цінності, які формуються в культурі суспільства, окремих народів, націй, у професійному середовищі, вікових групах тощо. Якщо законодавець не враховуватиме систему соці­альних цінностей, що склалися в суспільстві, то такого роду норми та акти не будуть сприйняті суспільством.

Директивний регулятор є впливом на суспільні проце­си за допомогою безумовної вказівки вищестоящого органу або службової особи нижчестоящому. Такий регулятор здійснював величезний вплив на життя радянського су­спільства в період існування адміністративно-командної системи.

Інформаційний регулятор означає вплив на суспільні відносини та процеси за допомогою засобів масової інформа­ції, які здатні додати тим або іншим вчинкам і діям позити­вне або негативне значення. Вплив інформаційних регуля­торів на життя суспільства є величезним: вони по суті ство­рюють стереотипи поведінки, по-різному оцінюють різні політичні та правові ситуації тощо. Іноді говорять, що в су­часному суспільстві керівні позиції належать саме тим, хто володіє інформаційними потоками, формує їх і керує ними.

Нарешті, залежно від кількості адресатів розрізняють загальне та індивідуальне соціальне регулювання. Перше з них звернене до невизначеного кола осіб, а друге — до конкретного індивіда.