Фактори ефективної організації

Дослідження Лайкерта в Мічіганському університеті привело його до висновку, що ефективні організації значно відрізняються від неефективних по ряду структурних вимірів. Згідно Лайкерту, ефективна та організація, що спонукає керівника зосередити головну увагу на прагненні створити ефективну робочу групу з високопродуктивними цілями.

Лайкерт розробив теорію організації і назвав її “Системи 4”, виходячи з запропонованих ним принципів (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Зіставлення характеристик організації

Згідно Лайкерту, “Система 4” – це напрямок, по якому повинні рухатися більш продуктивні і прибуткові організації. В усіх випадках керівники повинні краще використовувати людські ресурси, повний спектр людських мотивацій: прийняття рішень, контроль, процес постановки цілей, децентралізацію.

Теорія Гласієра

Теорія Гласієра виділяє співіснування щонайменше чотирьох підсистем у кожній організації: виконавчої, апеляційної, представницької і законодавчої. Кожна з цих підсистем виконує виняткові функції в рамках організації, відповідні своїй назві, і в той же час вони частково перегукуються і взаємодіють одна з одною.

Оптимальна виконавча структура – це та, у якій робота аналізується на кожнім рівні, щоб визначати навантаження часу. Ієрархія виконавчої підсистеми розроблена, щоб показати, що кожна пара “керівник – підлеглий” – це відмітна ознака саме одного рівня. Як тільки вона розроблена, функції добору й укомплектування штату повинні знаходити людей з необхідним рівнем абстракції (навантаженням часу) для виконання робочих вимог.

Апеляційна підсистема має наступні основні риси:

а) кожен член організації має право оскаржити будь-яке рішення свого керівника на наступному рівні управління і послідовно на більш високих рівнях, поки він не досягне головного керуючого;

б) в окремих випадках у нього є остаточне право скаржитися в апеляційний суд, що складається з представників робочої ради, правління і голову суду, запрошеного з боку;

в) завдання працівника, який розглядає скаргу, полягає в ухваленні рішення у світлі існуючої політики, що установився порядку і прецеденту;

г) будь-яка сторона, що бере участь у розгляді скарги, може звернутися до персонального адвоката за консультацією. Адвокат може дати рекомендації обом сторонам;

д) не існує реального розходження між ролями керівника у виконавчій і апеляційній підсистемах.

Представницька підсистема формується шляхом обрання представників, що входять у ряду разом з керівниками. Представники доводять до відома керівників скарги своїх виборців. Ці скарги можуть відноситися до будь-якого аспекту роботи, чи управління якісних і кількісних аспектів. Будь-яке питання може бути представлений на розгляд. Представники обговорюють і приходять до згоди чи домовляються не досягати згоди. Представницька підсистема функціонує на основі прийнятих законів.

Функція законодавчої підсистеми – вироблення політики для всієї організації за участю обраних представників. Представники на зустрічах з керівниками розробляють “установлений порядок”, що дозволяє керівникам діяти в широких рамках. Законодавча підсистема приймає рішення про найом, розподіл робіт у часі, правилах роботи тощо.