Перелік витрат, що складають первісну вартість

Тема: Облік основних засобів і необоротних матеріальних активів.

План.

1. Класифікація основних засобів.
2. Оцінка основних засобів.
3. Надходження основних засобів.
4. Вибуття основних засобів.
5. Знос (амортизація) основних засобів.
6. Облік необоротних матеріальних активів.

 

1. Класифікація основних засобів.

Основні засоби(ОЗ) – це матеріально-технічна база будь-якого підприємства. До них належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) більше одного року(або операційного циклу). Свою вартість такі активи переносять на поступово на витрати підприємства у вигляді амортизації.

Методологічні засади формування бухгалтерського обліку інформації про основні засоби визначені в П(С)БО 7 “Основні засоби”.

Для контролю за наявністю та рухом об’єктів основних засобів їх обліковують за відповідними групами.

Групи основних засобів – це сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів.

В свою чергу основні засоби в готельному господарстві відрізняються широкою номенклатурою. І їх класифікують за такими ознаками:

1.за належністю: власні іорендовані.

2. за речовим натуральним характером:

· земельні ділянки;

· будівлі та споруди;

· машини та обладнання;

· інструменти, прилади та інвентар;

· багаторічні насадження;

· інші.

3. за центрами витрат:

· номерний фонд;

· обслуговуючі виробничі підрозділи – (ліфтова служба, служба енергетики, протипожежна, зв’язку, котельна);

· адміністрація готельного господарства.

Оцінка основних засобів.

Виділяють такі види оцінки ОЗ:

Придбані основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість –це є історична (фактична) собівартість ОЗ у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Перелік витрат, що складають первісну вартість.

• Суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
• Реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт ОЗ;
• Суми ввізного мита;
• Суми непрямих податків у зв’язку із придбанням (створенням) ОЗ (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
• Витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
• Витрати на транспортування, установку, налагодження ОЗ;
• Інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням ОЗ до стану, у якому вони придбані для використання із запланованою метою.

Не включаються до первісної вартості:

§ Відсотки за користування кредитом при придбанні ОЗ;

§ Адміністративні та інші витрати, які не відносяться безпосередньо до придбання ОЗ.

Переоцінена вартість – це вартість ОЗ після проведення їх переоцінки.

Вартість, яка амортизується – передбачає собою первісну або переоцінену вартість ОЗ за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) ОЗ в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням витрат на ліквідацію (продаж) цього об’єкта.

Справедлива вартість – це сума коштів, за якою актив може бути обміняний на підстава договору. Такою вартістю є ринкова вартість.

Залишкова вартість – різниця між первісною вартістю і сумою нарахованого зносу.

1. Надходження основних засобів.

Надходження ОЗ відбувається в результаті наступних операцій:

q Купівлі ОЗ за власні кошти або за рахунок кредитів банку;

q Передача основних засобів засновниками в якості внеску до статутного фонду підприємства;

q Введення в експлуатацію (в дію) об’єктів завершених капітальних інвестицій (об’єктів, придбаних за плату у сторонніх організацій, побудованих господарським або підрядним способом);

q Отримання за договорами дарування та іншими випадками безоплатного отримання від сторонніх осіб;

q укладання договору оренди ОЗ;

q виявлення не врахованих ОЗ в ході інвентаризації;

q інші надходження.

Основні засоби, що надходять на підприємство приймає комісія, яка призначається керівником підприємства. Після приймання ОЗ складається Акт приймання-передачі ОЗ. В ньому вказується найменування об’єкта, рік спорудження або випуску, коротка характеристика, інвентарний номер, первісна вартість, місце використання. Ці данні підписують члени комісії і затверджує Акт керівник підприємства. До нього додається також технічна документація (паспорт, креслення). На підставі цих документів в бухгалтерії заводиться інвентарна картка ОЗ.

 

1. Вибуття основних засобів.

Вибуття ОЗ відбувається в результаті наступних операцій:

q продаж за плату в порядку реалізації майна;

q передача за договором дарування стороннім організаціям;

q списання внаслідок морального або фізичного зносу;

q ліквідація при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних подій;

q в зв’язку з реконструкцією та новим будівництвом;

q передачі у вигляді внеску до статутного фонду інших підприємств;

q інші причини.

При ліквідації ОЗ з власної ініціативи підприємства складається наказ керівника про призначення ліквідаційної комісії. Ліквідаційна комісія складається з голови: головний інженер чи заступник директора; члени: начальники відділів, головний бухгалтер, МВО. Комісія оглядає об’єкт, встановлює причини ліквідації, визначає можливості використання окремих деталей, здійснює оцінку матеріалів. Потім складається Акт на списання ОЗ про часткове чи повне списання в 2-х примірниках. В ньому вказується найменування об’єкту, рік його випуску чи побудови, дата надходження на підприємство і введення в експлуатацію, інвентарний номер, місцезнаходження, балансова вартість, сума нарахованої амортизації, кількість капітальних ремонтів. Тут наводяться детальні відомості про технічний стан основних частин, деталей, частин об’єкту та обґрунтованість його ліквідації (знос, передчасне вибуття, аварії). Для списання з балансу підприємства вартості машин, обладнання, що стали непридатними при аварії, до акту на списання прикладається копія акту про аварію з зазначенням її причини і винуватців. Після складання Акту один примірник віддається МВО, для оприбуткування вузлів, деталей, матеріалів – складається Акт про приймання МЦ. Другий примірник – здається до бухгалтерії для здійснення відміток в інвентарних картках, картках обліку руху ОЗ.

 

1. Знос (амортизація) основних засобів.

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації ОЗ поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні властивості, знижується їх технічні можливості, в результаті чого зменшується реальна вартість ОЗ.

Амортизація – це поступове систематичне списання вартості ОЗ в процесі їх корисного використання, пов’язане з їх фізичним і моральним зносом. До вартості ОЗ, що підлягають амортизації включаються витрати на х придбання, виготовлення і покращення (ремонт, реконструкція, модернізація).

Земля та інші ОЗ які мають необмежений термін використання, амортизації не підлягають.

Строк корисної експлуатації ОЗ –це період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт, або кількість одиниць які підприємство очікує отримати від його використання. Цей строк підприємство визначає самостійно.

Знос ОЗ – сума амортизації об’єкта ОЗ, накопичена з початку строку їх корисного використання.

Бухгалтерським способом амортизація нараховується на підставі таких методів, який метод використовувати підприємство вирішує самостійно:

q Прямолінійний,

q Зменшення залишкової вартості;

q Прискореного зменшення залишкової вартості;

q Кумулятивного;

q Виробничого.

За прямолінійним методом вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. Цим методом амортизують ОЗ, знос яких не залежить від обсягу виробництва: адміністративні будівлі, виробничі цехи, меблі.

Метод зменшення залишкової вартості – полягає у визначенні річної суми амортизації об’єкта ОЗ, виходячи із залишкової вартості на початок звітного року. Суму амортизації вираховують шляхом множення залишкової вартості на річну норму амортизації.

Прискореного зменшення залишкової вартості – виходячи з того, що корисність і продуктивність ОЗ в перші роки вища, ніж в наступні. Норма річної амортизації визначається виходячи із строку експлуатації об’єкта і приймається за прямолінійним методом, помножений на коефіцієнт прискорення, який дорівнює 2.

Кумулятивний метод – визначається сумою років строку служби об’єкту за допомогою коефіцієнтів, в чисельнику яких зазначаються роки, що залишилися до кінця строку служби (в зворотному порядку), а в знаменнику загальна сума років експлуатації.

Виробничий метод –амортизація розраховується шляхом розподілу вартості об’єкту, прямо пропорційно кількості продукції, яку підприємство очікує виготовити за відповідний період протягом строку його корисної служби.

Для обліку ОЗ призначені наступні рахунки. Рахунок 10”Основні засоби” неохідний для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів, орендованих комплексів, які внесені до ОЗ.

Рахунок 13”Знос необоротних активів” необхідний для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу необоротних нематеріальних активів, що підлягають амортизації.