Робота над гранками та ілюстративними відбитками

Гранки мають подаватися у видавництво друкарнею старанно виправленими та в укомплектованому вигляді, тобто всі складальні елементи (заголовки, виноски, таблиці, формули, схеми та ін.) мають бути розміщені на своїх місцях. На окремих гранках даються тільки підписи до ілюстрацій, колонтитули, а також елементи, що перевищують за своїми розмірами ширину шпальти гранок.

Після читання гранок у видавництві до технічного редактора надходять два примірники: чистий і робочі гранки, тобто гранки, в яких є авторська, редакційна та коректорська правки.

Розпочинаючи підготовку гранок для розклеювання макета, технічний редактор переглядає всю правку, внесену в робочі гранки. Правку, що змінює обсяг абзаца, заголовка, таблиці та інших елементів хоча б на один рядок у той чи інший бік, переносять у чисті гранки.

Якщо внаслідок правки абзац зменшився на якусь кількість рядків, то на ньому роблять відповідну позначку. Вилучений у робочих гранках абзац або інший елемент необхідно закреслити в чистих гранках. Коли під час правки в абзаці додаються рядки, то на ньому чорнилом (пастою) чітко записують кількість доданих рядків зі знаком "плюс" (+).

Якщо в тексті є вставка, то підраховують її обсяг у повноформатних рядках складального тексту і чорнилом після попереднього абзаца записують: "вставка б рядків".

Коли гранки у видавництві не читають, технічний редактор працює тільки з одним, чистим примірником гранок.

При читанні гранок у видавництві технічний редактор старанно перевіряє, чи виконано складання згідно із вказівками у видавничому текстовому оригіналі та чи відповідає його якість технічним правилам складання. У робочих гранках біля усіх неправильно складених елементів дають вказівки щодо їх перескладання, одночасно враховуючи, як ця правка відіб'ється на обсязі такого елемента.

Після цього на кожній чистій гранці кольоровими олівцями чітко обводять прямокутником (або підкреслюють) посилання на ілюстрації, а також на елементи, які не були заверстані на свої місця (великі таблиці, схеми та ін.). Кожен вид посилань обводять або підкреслюють певним кольором.

Потім безпосередньо за текстом кожної гранки кольоровим олівцем наносять кілька разів її номер, охоплюючи ним один-два абзаци. Номери проставляють по всій гранці, причому суміжні номери мають перетинатися або дотикатися (якщо частини розрізаної гранки пфеплутаються, то за лініями номерів легко скласти їх у правильній послідовності).

Щоб визначити, чи вкладається весь матеріал у зручно читабельний обсяг, бажано спочатку підрахувати обсяг майбутнього видання за гранками репродукційних відбитків ілюстрацій.

Спочатку розраховують обсяг текстової частини. Типометричною лінійкою визначають за гранками кількість рядків основного тексту. Потім розраховують обсяг заголовків та всіх додаткових елементів у рядках основного тексту, враховуючи розмір вибраних для них відбивок, і все це підсумовують з обсягом основного тексту. До| результату додають розмір спуску, також виражений у рядках основного тексту, g| одержують обсяг текстової частини видання.

Потім визначають обсяг ілюстративної частини видання, для чого типометричною| лінійкою обмірюють кожну ілюстрацію, а також підписи до неї.

Обсяг ілюстрації, наміченої до заверстування урозріз, визначається її висотою, розміром, підпису до ілюстрації та розміром відбивок (у цілому числі рядків основного тексту).

Обсяг ілюстрації в повноформатних рядках тексту, наміченої для заверстування ві обклад, розраховують за формулою

де В_ІЛ - висота ілюстрації з урахуванням підпису та відбивок у рядках тексту, в яких заверстується кліше; Ш_ІЛ - ширина ілюстрації, кв.; Ф - формат складання, в який заверстується кліше, кв.

Обсяг шпальтової ілюстрації дорівнює кількості рядків основного тексту, потрібних для заповнення однієї сторінки складання при наміченому форматі верстки.

Підсумувавши обсяги всіх ілюстрацій, одержують обсяг ілюстративної частини видання у повноформатних рядках основного тексту.

Потім підсумовують обсяги текстової та ілюстративної частин видання, а результат ділять на кількість рядків основного тексту, що вміщуються на одній шпальті при наміченому форматі, й одержують кількість сторінок видання. До цього числа додають число титульних сторінок (а також шмуцтитульних, якщо вони заплановані у виданні), кінцеву сторінку для випускних даних (коли для них відводиться окрема шпальта) й одержують загальний обсяг видання у сторінках.

У виданнях з розділами (частинами, главами), які починаються із нових сторінок, обсяг слід підраховувати в межах кожного розділу (частини, глави), а загальний обсяг видання виразиться сумою цих обсягів.

Якщо одержаний обсяг видання незадовільний з технічної точки зору, то намічають способи доведення обсягу до потрібного. Для цього можуть бути змінені розміри спусків, а також відбивки і порядок розміщення заголовків, ілюстрацій та інших елементів видання (вихідних відомостей, замовлення) або введені (зняті) авантитул, фронтиспіс у першому аркуші, шмуцтитули та ін.

Після підготовки гранок, підрахунку обсягу і вирішення питання про формат шпальти та зміни оформлення елементів розпочинають виклеювати макет видання.

Спочатку готують макетки для розклеювання макета. Макетки комплектують у зошити з кількістю сторінок, які відповідають одному друкарському аркушу, й окреслюють у них межі сторінки складання вибраного формату. Залежно від обсягу видання готують певну кількість зошитів та нумерують сторінки.

Під час виклеювання макета макетні аркуші кладуть перед собою, ліворуч від них -гранки, праворуч-репродукційні відбитки і гранки підписів до ілюстрацій. Оригінал розташовують нарівні макетних аркушів, за ними.

Керуючись макетом художника (якщо він є), планом оформлення, розміткою оригіналу й орієнтуючись на примітки у гранках (посилання на ілюстрації, таблиці, виноски, викидання, вставки), послідовно виклеюють макет усього видання, починаючи від титульних сторінок та закінчуючи випускними даними.

У процесі виклеювання макета видання зберігають єдність у розміщенні його однорідних елементів. Ілюстрації, таблиці, схеми розташовують якомога ближче до внутрітекстових посилань на них, знаходячи водночас для кожного розвороту найбільш удале композиційне рішення.

При випуску якихось елементів за формат шпальти на поле або під обріз ураховують відповідні обмеження. Біля елементів, випущених за формат шпальти, на полі зазначають розмір випуску.

Деякі ілюстровані видання оформлюють із рівномірним випуском ілюстрацій на поля, а іноді й під обріз, унаслідок чого у виданні виникають ілюстративні шпальти (рис. 24), тобто шпальти, які перевищують формат сторінки складання. При цьому видання верстають одним із двох способів:

 

Рис. 24. Ілюстративні шпальти

• текстові шпальти - на свій формат, а ілюстративні - на формат, збільшений на розмір випусків (при друкуванні в цьому випадку будуть використані два види розкладок: один-для текстових, інший-для ілюстративних шпальт);

• усі шпальти видання верстають на формат ілюстративної шпальти, для чого текстові шпальти обкладають додатково пробільним матеріалом, а для всього видання використовують одну загальну розкладку.

Кількість повноформатних рядків, що підлягають складанню в обклад, розраховують за таблицями або безпосередньо вимірюванням типометричною лінійкою. Ці рядки приклеюють одним краєм до свого місця у макеті, а біля них записують формат обкладу і кількість його рядків.

Якщо під час роботи над макетом видання виникає необхідність внести зміни у складання якихось елементів - текстових, табличних, формульних тощо, то вказівки про це дають у робочих гранках. Коли ж гранки у видавництві не читають, то ці вказівки задають у макеті.

Після розклеювання макета видання зазначають у ньому розміри спусків, відбивок між елементами, записують, у яких текстах і наскільки треба збільшити інтерліньяж, проставляють на своїх місцях колонцифри, сигнатуру та норму, задають розподіл елементів на фарби.

Потім оформлюють вказівки до верстки. Макет видання з доданням робочих гранок і вказівок до верстки передають до друкарні.

При гранковому способі можна уникнути розклеювання макета та дати вказівки до розверстування матеріалів видання за гранками. Для цього розклеюють ілюстративні відбитки так само, як і при безгранковому способі: поля гранок не обривають, а безпосередньо на цих полях окреслюють (зазделегідь розрахувавши) кожну шпальту. Також на полях або на спеціально підготовлених аркушах паперу рисують схеми розташування елементів складних шпальт.