Особливості обліку на підприємствах малого бізнесу

Важливим напрямком ринкової трансформації в Україні є становлення і розвиток сектора малого бізнесу. Мале підприємництво є багатогранним соціально-економічним явищем, в якому кожен з учасників, тобто безпосередньо підприємець або підприємство, має можливість знайти cвоє місце. Підприємства малого бізнесу є одним з найважливіших чинників, які сприяють підвищенню зайнятості населення, розширенню ринку товарів і послуг та збільшенню національного продукту країни. Для їх стійкої та ефективної роботи необхідно одержання найбільш повних даних про фінансовий і майновий стан підприємства та результативність його діяльності.

Найбільший внесок у розробку теорії і практики облікової політики малих підприємств внесли вчені такі, як Андрющенко Г, Михайлов М.Г., Бутинець Ф., але зважаючи на особливості діяльності малих підприємств та питань щодо визначенння облікової політики це супроводжується не достатнім розумінням її значення.

У Законі України “Про державну підтримку малого підприємства” наведено визначення cуб’єкта малого підприємництва, яким, зокрема, є юридична особа – суб’єкт підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності з середньообліковою чисельністю працюючих за звітний період (календарний рік) не більше як 50 осіб і з обсягом річного валового доходу не вище ніж 500 тис. євро

Сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються на малих підприємствах для складання і подання фінансової звітності утворили облікову політику підприємства. Зміст облікової політики на малих підприємствах повинен бути затверджений спеціальним наказом про облікову політику. Уповноваженою особою за розробку та формування облікової політики є головний бухгалтер. Керівник після підписання наказу про облікову політику несе відповідальність за її зміст. Саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним. Зміни до наказу про облікову політику підприємства вносяться лише за обставинами, які передбачаються законодавством

Підприємства, що відносяться до суб’єктів малого підприємництва, самостійно визначають облікову політику, відповідно до якої здійснюють заходи щодо організації бухгалтерського обліку, вибирають його форму і систему рахунків. Незалежно від організаційно-правової форми і форми власності всі підприємства зобов’язані вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, який визначає правові принципи регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку і складання звітності підприємствами України. Чинність даного Закону, у тому числі, поширюється і на підприємства, що відносяться до суб’єктів малого підприємництва в обсязі, достатньому для складання фінансової звітності.

Особливістю організації обліку у суб’єктів малого підприємництва є те, що вони зазвичай використовують просту або спрощену форми обліку, про що обов’язково повинно бути зазначено в наказі про облікову політику. Окрім цього для малих підприємств передбачено використання спрощеного Плану рахунків малого підприємництва, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19.04.01 № 186. Спрощений план рахунків простіший у використанні, ніж звичайний План рахунків. Застосовувати його, як сказано в наказі № 186, не обов’язково, але при його застосуванні значно спроститься заповнення фінансової звітності (“Балансу”, форми № 1, і “Звіту про фінансові результати”, форми № 2). У спрощеному Плані рахунків, на відміну від загальноприйнятого Плану, немає чіткого поділу рахунків на класи.

Раціонально організована система обліку на малих підприємствах забезпечить їх ефективну діяльність на основі удосконалення основних облікових підсистем таких, як фінансовий та управлінський облік. Для забезпечення облікового процесу підприємство самостійно вибирає структуру, форми та технічні засоби, які формуються під впливом інноваційних технологій та процесів.

Отже, слід зазначити, що основним питанням організації обліку на підприємствах малого бізнесу є створення надійної та достовірної системи отримання інформації, яка б давала можливість ефективного здійснення управління суб’єкта малого підприємництва та отримання прибутку від його діяльності.