Запишіть основні етапи вивчення літер

Букваі. Літера є новим графічним знаком, і за пра­вильної методики пояснення в учнів швидко форму­ються вміння правильно читати слова з цією буквою, оскільки вони одразу співвідносять такий графічний знак із звуком [і], подібним до відомого їм звука російської мови [и]. Труднощі виникають під час напи­сання слів із цією буквою, оскільки тут діє інтерфе­ренція: добре сформована на уроках російської мови навичка позначати цей звук іншою буквою протидіє формуванню нової навички що призводять до гра­фічних помилок, коли замість української букви і діти зживають російську и: Иванко, иний, линийка і под. Тому потрібна постійна і наполеглива робота над фор­муванням нової навички позначення звука [і] під час письма українською мовою.

Важливим є етап пояснення, яке проводиться на основі зіставлення буквених знаків:

— і в російській, і в українській мовах є дуже по­дібні звуки [и], [і], однак на письмі вони позначаються по-різному. У російській мові цей звук позначається буквою и, а в українській — буквою і.

На дошці робиться запис:

 

 

У рос. мові	В укр. мові
И	І

Одразу ж після зіставлення пропонуються для чи­тання однакові слова, записані російською та ук­раїнською мовами з метою переносу вмінь читати:

 

[?]	[?]
Иван Мария	Іван Марія

(Знаки питань над буквами зосереджують увагу дітей на тому, що різні в російській та українській мовах букви позначають подібний звук.)

Наступний крок — читання складів з літерою і: ні, лі, ті, сі, а також читання слів, які дещо різняться вимовою і написанням: літо, осінь, ріка, міст, сіно і под. Щоб запобігти помилкам, доцільно дати зразок вимови та­ких слів.

І нарешті, читання слів, властивих тільки ук­раїнській мові: лікар, місто, папір, зірка тощо. Такі слова потребують пояснення значення та, як і поперед­ня група, зразка вимови перед читанням учнями. Щоб зосередити увагу дітей, слова кожної групи слід зазда­легідь записати друкованими літерами на дошці або плакаті. Слова другої і третьої груп школярі спочатку

читають 2-3 рази разом з учителем (хором), потім — окремі учні (сильніші), пізніше — слабші.

Буквии,е.

Процес засвоєння цих букв є склад­нішим, ніж букви і. Справа в тім, що у дітей уже склав­ся певний стереотип позначати звуки [ы], [э], подібні з українськими [и], [е], буквами ы, э. На уроках ук­раїнської мови учням доводиться змінювати цей стерео­тип (стару навичку). Завдання ускладнюється ще й тим, що графічний образ букв и,е викликає у дітей асоціації із звуками російської мови [ы], [э]. Діє подвійна інтер­ференція, що виявляється і під час читання, і в процесі письма. Тому на етапі пояснення дуже важливо дифе­ренціювати буквене позначення подібних в обох мовах звуків. Для цього рекомендується, як і під час ознайо­млення із літерою і, використовувати прийом відкри­того міжмовного зіставлення. Покажемо це на при­кладі ознайомлення з буквою и. Пояснюючи, йдемо від спільного — подібного звука і диференціюємо його буквене позначення в обох мовах:

в рос. мові буква - ы

звук [и] [ы]

в укр. мові буква - и

Після такого пояснення й унаочнення одразу ж слід приступати до читання слів, які звучать майже одна­ково і мають однакове лексичне значення, але відрізняються буквеним позначенням подібних звуків [и]— [ы]. Такі слова мають бути записаними у зістав­ленні з російськими:

сын — син рыба — риба

сыр — сир дыня — диня

У цьому випадку слово, записане російською мо­вою, ніби «підтримує» здобуті знання про українську букву и. Слід наголосити на тому, що в українській мові приголосні перед буквою и слід вимовляти твердо. Важливо також перед читанням інших слів потренува­ти учнів у такому вимовлянні, запропонувавши прочи­тати відповідні склади: ди, ти, си, ли, ни і т. д. Після таких вправлянь учні спочатку разом з учителем, а потім самостійно читають слова, однакові за написан­ням, але різні за вимовою: калина, картина, малина,липа, вишня. Потім так само читають слова третьої групи — власне українські — типу: млин, помилка, будинок.

Буква є.

Літера є в українській мові вживається для позначення звука [е] перед м'якими приголосними, а на початку складу та після апострофа — звуків [йе]. Такі самі функції виконує в російській мові буква е. Здава­лося б, сприйняття літери є не повинно було б виклика­ти таких асоціацій, як при сприйнятті подібних и, е, тобто вона мала б засвоюватися легше. Однак цього не відбувається, оскільки написання літери нагадує учням російську букву э. Таким чином, виникає подвійна трудність. Учням у процесі засвоєння письма букви є доводиться переборювати стару навичку позна­чення на письмі подібного в обох мовах звука і, крім то­го, долати асоціацію з російською буквою эв процесі читання (учні, читаючи, часто вимовляють на місці букви є звук [е]: чита[е], співа[е]). Тому, пояснюючи, слід показати учням, що звуки [йе] в російській мові по­значаються буквою е, а в українській — є. Оскільки графічне зображення букви викликає в уяві дітей асоціацію з літерою э, одразу ж треба їх застерегти:

— Не плутайте українську букву є з російською э. Це різні букви. Перший елемент української букви є — літера с, а російської — перший елемент рукопис­ної букви х. Для посилення зорових вражень доцільно виготовити табличку, на якій поряд з буквою є пере­креслена червоним літера э.

На дошці або таблиці в результаті пояснення має бути такий запис:

 

У російській мові	В українській мові
Е	Є

На етапі закріплення, як і під час вивчення букв і, и, е, учням пропонуються записи слів російською та українською мовами у зіставленні, їх читання:

[?]	[?]
Ева Евгений	Єва Євгеній

Звертається увага на однакові звуки, що позначаються буквами е(рос.) — є (укр.). Після цього школярі трену­ються у читанні слів, де буква є стоїть на початку та в кінці слів: Європа, єдність, світає, співає, малює. Слід домогтися того, щоб діти вимовляли в кінці слів не один звук [е], як це спостерігається, а два [йе].

В українській мові не так багато слів, у яких буква є позначала б м'якість приголосних. Однак вони є, тому такі слова треба спеціально виокремити для тренувань у читанні синє, верхнє, нижнє, осіннє, літнє і под.

Буква ї.

Буква ї є специфічною, тобто властивою тільки українській мові. Подібної в російській мові не­має, хоч звукосполуки, які позначаються цією буквою, є і в російській мові: «соловьи», «лисьи», «волчьи». Спостереження показали, що, засвоюючи літеру ї, учні часто вимовляють її як звук [й]. Тому на етапі пояснен­ня увагу дітей зосереджують на вимові двох звуків [йі]: [йі] жак, [йі] ду, [йі]с ти. Крім того, з метою дифе­ренціації вимови звуків, що позначаються буквами й — ї, доцільно використати прийом внутрішньомовного зіставлення типу:

герой — герої край — краї урожай — урожаї

Щоб учні усвідомили й запам'ятали відмінність у позначенні звуків [й] — [йі], необхідно впродовж кількох уроків зосереджувати увагу дітей на таких пи­таннях:

— Якою буквою в українській мові позначається звук [й]? а звуки [йі]?

І навпаки:

- Який звук позначається літерою й (буква демон­струється, але не називається)? а буквою ї?

Буквосполучення ьо, йо.

Ознайомлення з цими буквосполученнями потрібне для формування вмінь пра­вильного читання, інакше діти у складах з ьо вимовля­ють на місці ь звук [й], тобто так, як звикли в російській мові читати склади з ьи: «волчьи», «лисьи». Під час пояснення буквосполучення ьо важливо, щоб учні усвідомили, що своїм звуковим значенням воно російській букві е, яка вживається після букв, що позначають м'які приголосні: лен — льон, летчик — льотчик, тобто буква м'який знак вживається для позначення м'якості приголосних перед о, оскільки букви ев українській мові немає. Тому на етапі пояснення необхідно зазначити, що в російській мові у слові «ерш» буква «е» позначає два звуки — [йо], а в слові «лен» — м'якість звука [л'] і звук [о]. Урезультаті бесіди на дошці з'являється запис:

[йорш] — ерш

[ло'н] — лен

- В українській мові також є слова йорж, льон, але букви енемає. У сильнішому класі вчитель пропонує подумати, як записати ці слова українською мовою, у слабшому сам розповідає:

- Звуки [йо] позначаються в українській мові буквами йо, а м'якість звуків перед о -- м'яким знаком. Тому ці слова записуються так: йорж, льон. (Записує на дошці або демонструє таблицю.)

Наступний етап — сформувати вміння вимовляти м'яко приголосні перед ьо. Учням пропонується потре­нуватися у вимові складів льо, ньо, сьо, тьо, цьо та слів з буквосполученням: льон, у нього, сьогодні, цього, тре­тього і лише після цього доцільно перейти до читання текстів.

Деякі учні під час читання слів з буквосполученнями йо вимовляють останні як [іо], [йе], тому для трену­вальних вправ слід добирати слова, які дали б змогу сформувати необхідне вміння, наприклад: йод, Йосип, його, йому, район, оскільки саме в таких словах помічені відхилення від норм вимови.

Буква ґ. Апостроф

Ця буква є новою, але позначає добре відо­мий учням з російської мови звук [г]. Пояснення букви слід проводити так само, як і букви і. Особливої уваги потребуватиме написання букви і вживання її в словах української мови.

Знак апостроф в українській мові вжи­вається для того, аби показати, що після твердих при­голосних на місці букв я, ю, є вимовляються звуки [йа], [йу], [йе]. У російській мові таку саму роль відіграють «разделительные» твердий та м'який знаки. Тому на етапі пояснення знака апостроф доцільно використати відкрите міжмовне зіставлення слів із зазначеними графічними знаками, звернути увагу на те, що під час читання так само, як і в російській мові, на місці ь і ъ знаків вимовляється звук [й], в українській мові ви­мовляється звук [й] на місці знака «апостроф». Учні читають: съезд — з'їзд, вьюн — в'юн, перья — пір'я.

Особливу увагу слід приділяти формуванню вмінь правильної вимови слів зі сполученнями б'я, п'я, в'я, м'я (голуб'ята, п'ять, в'яз, м'яч), оскільки в російській мові губні приголосні перед я вимовляються м'яко ([п'ат'], [м'ач']). Навичку вимовляти м'яко ці приголосні у зазна­чених сполученнях діти переносять і на українську мову, якщо не сформувати необхідних умінь вимови.

І знову ж таки на етапі пояснення використовуємо відкрите зіставлення вимови подібних слів російської й української мов. Учням пропонується послухати, чи однаково вимовляються перші звуки в таких словах: пять — п'ять, мяч — м'яч, вяз — в'яз.

З'ясувавши, що в українській мові перші звуки ви­мовляються твердо, учні мають відповісти на запитан­ня, що сприяють усвідомленню знань:

— Який наступний звук вимовляється у словах ук­раїнської мови? (Звук [й].)

— Який знак треба вжити, щоб показати на письмі, що буква я не позначає м'якості звуків [б], [п], [в] у сло­вах української мови?

З допомогою вчителя школярі з'ясовують, що в сло­вах української мови треба вживати апостроф. Після цього відкривається запис слів, які діти сприймали на слух, щоб підтвердити їхній висновок.

На наступному уроці учням пропонується цей самий запис слів і ставиться запитання, спрямоване на усвідомлення звукового значення знака апостроф:

— Чи однаково вимовлятимуться записані слова в російській та українській мовах? Якщо ні, то чому?

Оскільки правило про вживання апострофа в ук­раїнській мові засвоюється в процесі вивчення право­пису, вчитель на цьому етапі основну увагу звертає на правильність читання слів з апострофом та правильне позначення апострофа під час переписування.

Питання для самоконтролю

1. Як формується мовлення дитини? Що саме з цих закономірностей взяла на озброєння методика?

2. Чому так важливо розвивати в учнів уміння усного українського мовлення?

3. Які знання й уміння лежать в основі усного мовлення?

4. Розкрийте методику кожного виду роботи, яка проводиться під час формування вмінь усного мовлення.

5. Розкрийте умови формування комунікативного мовлення.

6. Обґрунтуйте, чим спричинені труднощі у сприйнятті букв и, е, є. Розкрийте методику пояснення однієї з наведених вище букв.

7. Обґрунтуйте, чим викликано групування слів для первинного читання після пояснення букв и, е, є.

8. Розкрийте особливості опрацювання букви ї.

9. З'ясуйте особливості методики пояснення буквосполучень ьо, йо.

10. Спробуйте з'ясувати, чому на етапі пояснення знака апостроф використовуються слова з «разделительными» твердим і м'яким знаками для зіставлення з відповідними українськими словами, а не слова типу п'ять, м'яч.

Висновок

Для опанування російськомовними молодшими школярами української мови важливо на відповідному рівні здійснювати розвиток усного мовлення. У 1 класі з цією метою введено усний курс української мови. Робота під час цього курсу здійснюється у декількох напрямках: розвиток аудіювання, орфоепічна робота, збагачення словникового запасу, формування і розвиток діалогічного, монологічного мовлення.

 

Практичне заняття 1.3.1

Тема. Особливості формування вмінь мовленнєвої діяльності в учнів початкових класів шкіл з російською мовою викладання. Формування вмінь усного мовлення.

Завдання 1.

Доберіть урок української мови для 1 класу. Виділіть слова для засвоєння. Визначте до якої групи слів (за результатами порівняльного аналізу) вони відносяться. Запропонуйте систему роботи з кожною групою слів. Виділіть граматичні форми, над якими працюватимете під час уроку.

Оформіть результат у вигляді запису плану уроку усного мовлення для 1 класу.

Завдання 2.

Користуючись навчальною програмою, підручником укладіть перелік орфоепічних норм, що засвоюються учнями у 1 класі. Запропонуйте мовний матеріал для їх відпрацювання із шестирічками.