Ознайомтесь, зверніть увагу на те, як визначаються стадії формування мовленнєвих умінь

Уже відзначалося, що засвоєння другої мови розпочинається з усвідомлення мовних засобів (знання).

Первинне уміння — спосіб дії, який свідомо виконується учнем на основі одержаних знань про дію. Наприклад: в українській мові звуки [о], [а] вимовляються чітко — знання. Внаслідок відповідних вправлянь у вимові цих звуків формується первинне уміння.

Навичка визначається як зміцнений завдяки вправам спосіб дії, як дія, що виконується без участі свідомості, автоматично.

Вторинне уміння розглядається як уміння виконувати комплексні мовленнєві дії, засновані на навичках. Таким є уміння читати й писати, самостійно будувати висловлювання у різних мовленнєвих ситуаціях.

Запишіть висновок

Отже, знання про поетапність формування мовленнєвих умінь зумовлює наступний методичний висновок: методи і прийоми навчання мовлення мають добиратися відповідно до етапу формування мовленнєвих умінь.

Запишіть типи умінь

Психолінгвістика, розглядаючи уміння і навички, виокремлює частково-мовленнєві уміння, тобто уміння і навички, пов'язані з засвоєнням учнями мови (звуками — норми вимови, словом — лексичний запас, гра­матикою — умінням будувати висловлювання на рівні слово­сполучень і речень), та мовленнєві уміння, пов'язані з ви­дами мовленнєвої діяльності (слухання-розуміння, говорін­ня, читання і письмо) і комунікативні уміння.

Комунікативні уміння пов'язані зі спілкуванням та його мотивами, метою і соціальними нормами мовленнєвої пове­дінки, характерними для того чи іншого народу.

Ознайомтесь із загальним висновком

Таким чином, розглянуті психологічні та психолінгвіс­тичні особливості засвоєння української мови як другої є, поряд з лінгвістичними, теоретичною основою для методики навчання.

Отже, методика має враховувати ступінь збігу навчального матеріалу російської й української мов і добирати такі методичні прийоми, які б в одних випадках були спрямовані на позитивний перенос уже набутих на уроках російської мови знань, умінь і навичок, а в інших — запобігали інтерференції.

Оскільки формування комунікативних умінь є основною ціллю навчання, то методика має враховувати:

- особливості формування механізмів мовлення в умовах паралельного вивчення близькоспоріднених мов і за­безпечувати автономний механізм українського мовлення;

поетапність у формуванні мовленнєвих умінь, і разом з тим підходити до них комплексно;

важливість формування комунікативних умінь, забезпечуючи при цьому мотивацію мовлення та необхідну мовну практику.

Дидактичні основи навчання

Ознайомтесь

Українська мова як навчальний предмет повинна зробити свій внесок у виховання майбутнього громадя­нина України, який би знав і любив українську мову, умів спілкуватися нею, шанував народ, серед якого живе, поважав його традиції, звичаї, культуру.Саме цим визначаються основні цілі навчання української мови — загальноосвітні, комунікативні, виховні.

Запишіть

Основною метою навчання української мови в початкових класах шкіл з російською мовою навчання є формування і розвиток комунікативної компетентності з урахуванням можливостей та інтересів молодших школярів.

Ознайомтесь, зверніть увагу

Загальноосвітня мета навчання полягає передусім в засвоєнні учнями певної системи знань про українську мову (лінгвістична (мовна) компетенція учнів), а також мовленнєвих умінь і навичок, що формуються на основі цих знань. Опановуючи українську мову, учні усвідомлюють і низку явищ рідної мови, які раніше сприймалися підсвідомо. Наприклад, у школах з російською мовою викладання діти, для яких російська мова є першою, сприймають рід багатьох іменників як щось єдино можливе. Вивчаючи українську, вони ба­чать, що один і той самий іменник у різних мовах може належати до різного роду (тополь — тополя, боль — біль, Сибирь — Сибір). Порівнюючи явища української та російської мов, учні знаходять спільне й відмінне, вчаться усвідомлювати суть розбіжностей, що розши­рює їх лінгвістичну компетенцію.

Українська мова як один з навчальних предметів покликана реалізувати розвивальну мету, що є складником загальнонавчальної. Завдання розвитку розумової діяльності, активізації пізнавальної са­мостійності учнів є одними з основних на уроках і ма­ють величезні можливості для реалізації. Так, під час опанування української мови у школах з російською мовою навчання відбувається постійний процес зістав­лення, порівняння й аналізу мовних явищ, активізації знань, засвоєних на уроках російської мови, і застосу­вання їх у нових умовах, що сприяє розвитку мислительної діяльності.

Вивчення української мови, як уже зазначалося, відбувається з комунікативною метою. її реалізація можлива через створення на уроках таких мовленнєвих ситуацій, які б спонукали учнів до спілкування: запи­тати про щось (одержати інформацію), самому роз­повісти, висловити прохання, побажання, зауваження, похвалу, спонукати до дії та ін.

Виховні цілі полягають у формуванні людини куль­турної, інтелігентної, яка знає і любить не лише рідну мову, а й мову народу, серед якого живе, поважає цей народ, цікавиться його звичаями, культурою, іс­торією. Виходячи з цього, вчитель добирає дидактич­ний матеріал соціокультурного характеру з урахуван­ням таких вимог: матеріал повинен мати пізнавальне, естетичне й виховне значення. Завдяки цьому фор­мується соціокультурна компетенція учнів. Реалізу­ються виховні цілі через навчальні прийоми й засоби, спрямовані на аналіз і усвідомлення ідейно-морально­го, етичного чи естетичного значення текстів, ма­люнків, картин.

Вивчення української мови передбачає і пізна­вальні цілі, адже через пізнання нового, невідомого розширюються світоглядні уявлення дітей. Опанову­ючи українську мову через художню літературу, на­родну творчість (прислів'я, загадки, казки, легенди, дитячі ігри), діти пізнають культуру, літературу, зви­чаї українського народу, ознайомлюються з фолькло­ром.

Усе це, безперечно, збагачує духовний світ шко­лярів, розширює обрії їхніх знань, формує світоглядні уявлення.

 

Прочитайте, запишіть основні засоби навчання української мови як другої

Засоби навчання відіграють важливу роль у на­вчальному процесі. У методиці навчання другої мови вони визначаються як сукупність предметів, явищ, ідей і способів дій, за допомогою яких реалізуються цілі навчально-виховного процесу.

Конкретна мета досягається конкретними засобами. У методиці навчання другої мови розрізняють ма­теріальні і діяльнісні засоби навчання.

До матеріальних засобів належать мовні й пред­метно-образні. Мовні засоби — це звуки й букви, слова, правила, закономірності. Предметно-образні за­соби — це окремі предмети, малюнки, картини, аудіовізуальні посібники, фоно- й аудіозаписи, підруч­ники, роздатковий матеріал, таблиці тощо.

До діяльнісних засобів навчання належать мов­леннєві (читання і письмо, а також ситуації мовлен­ня — природні й штучно створені), практичні (методи і прийоми навчання та контролю) і теоретичні — ідеї й закономірності методики та суміжних наук (мови, дидактики, психології, психолінгвістики).

Мовні засоби навчання є одними з основних і станов­лять лінгвістичну основу мовлення. Мовні й мов­леннєві засоби (матеріальні й діяльнісні) взаємо­пов'язані. Так, учитель, формуючи усне мовлення, забезпечує знання про норми української вимови, гра­матичні вміння, словниковий запас, дає зразки мовлен­ня — діалогічного й монологічного, а учні, щоб навчи­тися мовлення, повинні постійно вправлятися в ньому.

З метою навчання усного мовлення використову­ються технічні засоби: аудіовізуальні посібники (їх можна використовувати на уроці кілька разів з різною навчальною метою), магнітофонні записи зразків мов­лення учнів (для аналізу його правильності).

Писемне мовлення подане у підручниках, якими діти користуються, записах на дошці, таблицях, у художній літературі, роздатковому матеріалі тощо. Нині створюються навчальні комплекси. Складника­ми їх як засобів навчання на уроках є програма, підручник, методичний посібник для вчителя, звуко­вий посібник, дидактичні матеріали, картини, навчальні посібники на електронних носіях. Завдання таких комплексів полягає в тому, щоб допомогти вчи­телеві та учням досягти кінцевої мети, визначеної у програмі.

Основними компонентами навчального комплексу є підручник і методичний посібник. Усі інші засоби відіграють допоміжну роль. Нині розробляються для учнів навчальні посібники на електронних носіях, які також увійдуть до основного навчального ком­плексу.

У підручнику визначається зміст навчання відпо­відно до програми, а також у багатьох випадках про­понуються методи і прийоми навчання (через систему завдань), система вправ, спрямована на формування тих чи інших умінь як на окремому уроці, так і в сукупності їх, відведених на засвоєння певної теми.

Якщо підручник розрахований в основному на уч­ня, то методичний посібник призначений для вчителя. У ньому відображено методичні ідеї і погляди автора підручника, рекомендації щодо навчання.

Інші засоби, що входять до навчального комплекту, також становлять певну систему, яка відповідає потре­бам навчально-виховного процесу. Серед цих засобів важливе значення, особливо у початкових класах, ма­ють предметно-образні. Практично все, що знаходить­ся в класі, навіть самі учні, їхні дії, одяг, можуть бути використані як засіб навчання. Крім того, предметно-образними засобами є малюнки — предметні, сюжетні, ситуативні, ілюстративні (за змістом тексту) тощо.

Предмети і предметні малюнки використовуються як засіб ілюстрації лексичного значення слова (семантизації), а також з метою складання різноманітних текстів (монологічне мовлення). Ситуативні малюнки є засобом формування вмінь діалогічного мовлення (ситуація, передана на малюнку, стає змістом діалогу учнів, які виконують роль зображених героїв). При­значення сюжетних малюнків (у початкових класах вони зазвичай нескладні) — формувати вміння моно­логічного мовлення.