Розвиток готельного господарства, туристської інфраструктури

Мережа туристських підприємств активно формувалась наприкінці 70-х - упродовж 80-х pp. Як свідчить аналіз, більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку та туристських баз будувались за проектами, які не відповідають міжнародним стандартам. Інтенсивна їх експлуатація в період масового туризму (60 -80-ті pp.), а також несвоєчасне проведення капітальних та поточних ремонтів призвели до значного зносу цих будівель та їх оснащення. Тому пріоритетним напрямом зміцнення матеріальної бази туристських підприємств має бути проведення реконструкції, модернізації та будівництва об'єктів туристської сфери за рахунок власних коштів підприємств і за допомогою інвестицій, у тому числі іноземних.
За умов складної економічної ситуації в Україні обсяги вкладень у зміцнення матеріальної бази зростають повільно і не відповідають потребам галузі.
Враховуючи гостру потребу в інвестиціях для реконструкції та будівництва об'єктів туристської індустрії, проводиться копітка робота щодо пошуку та залучення іноземних інвесторів. Розроблений і розповсюджується рекламний матеріал у вигляді інвестиційних пропозицій, який увійшов до мультимедійного каталогу "Україна. Погляд у XXI століття". Матеріали щодо залучення коштів інвесторів для будівництва та реконструкції туристських підприємств були надані практично всім торговельно-економічним місіям України, посольствам та консульствам України за кордоном.
Як свідчить досвід, інвестори передусім звертають увагу на підприємства, які можуть запропонувати якісні сучасні інвестиційні проекти, бізнес-плани, і тому доцільно вкладати кошти в їх розробку.
Щорічний моніторинг, який проводиться Комітетом за діяльністю підприємств туристської сфери щодо розвитку та зміцнення матеріальної бази, дає змогу зробити висновок про недостатню увагу з боку більшості керівників закладів розміщення туристів до цього важливого питання. Вони не проводять належної роботи щодо пошуку інвесторів, не організовують розробку відповідних бізнес-планів, інвестиційних проектів, що не дає їм можливості брати участь у міжнародних інвестиційних ярмарках, салонах, переговорах з міжнародними банківськими та фінансовими колами.
Іноземні інвестиції, які надходять в Україну для будівництва й реконструкції матеріально-технічної бази туристсько-рекреаційного комплексу, незначні з різних причин. Одна з них полягає в тому, що чинним законодавством України не передбачено розвиток туристської індустрії на концесійних засадах. Тому доцільно внести зміни до Закону України "Про концесії" в частині, що передбачає перелік об'єктів концесії.
З метою розвитку туристської індустрії, зміцнення матеріальної бази постановою Кабінету Міністрів України створено Державну акціонерну компанію "Україна туристична", до складу якої увійшли підприємства колишнього "Інтуриста", розташовані у 16 регіонах країни та Автономній Республіці Крим. На компанію покладено виконання господарських функцій туристських підприємств, створення вітчизняних готельних ланцюгів на зразок закордонних.
Готельне господарство є однією з основних складових туристської індустрії України. У 2000 р. в Україні налічувалось 1308 готельних підприємств на 949,1 тис. місць.

Середньорічний коефіцієнт завантаження готелів у 2000 р. в середньому по Україні становив 0,24. При цьому мінімальне використання місткості готелів - 9 % - було в Луганській та Миколаївській областях, а максимальне - 78 % - у Севастополі. У Києві цей показник дорівнював 40 %.
Якщо відкинути максимальне й мінімальне значення показників завантаженості, то використання місткості українських готелів у 2000 р. становило 0,20. Це значення є більш об'єктивним для характеристики стану готельного бізнесу в Україні. Винятком з цього незадовільного становища є Київ, де завантаженість у 1995 р. дорівнювала 0,52, в 1998 р. - 0,35, в 1999 р. - 0,37, у 2000 - 0,40.
У більшості регіонів України рівень завантаженості готелів коливався від 0,17 до 0,22.
Чисельність готелів в Україні скоротилась з 1995 р. по 2000 р. на 88 одиниць, або на 6 %, їх місткість зменшилась на 27 963 місця, або на 21 %.
Найбільше скорочення спостерігалось у Києві - на 4287 місць, областях Хмельницькій (2953), Донецькій (2709), Львівській (1719), Сумській (1661), Луганській (1623), АР Крим (1476). Однак при цьому кількість готелів у Києві зросла на 8 одиниць, у Харківській області - на 2, в Донецькій - на 8. Це, на перший погляд, протиріччя пояснюється тим, що в цих регіонах зменшилась кількість багатомісних та низькокомфортабельних готельних номерів, за рахунок чого відбулось підвищення комфортабельності номерів та готелів загалом.
Усього готелями України надано послуг 358 446 іноземним громадянам, що становить 10,9 % загального числа осіб, яким надано послуги.

Разом з тим існуюча інфраструктура туризму ще не відповідає вимогам міжнародних стандартів. У більшості готелів відсутні сучасні засоби зв'язку та комунікацій, конференц-зали з відповідною аудіовізуальною технікою та технічними засобами для синхронного перекладу.
Подальший розвиток готельного господарства неможливий без сучасного обладнання і новітніх технологій, про що нагадує девіз Всесвітньої туристської організації на 2000 рік: "Технологія і природа - два актуальних аспекти розвитку туризму на початку двадцять першого століття". Це стосується насамперед інформаційних технологій, ефективних і надійних систем захисту, без чого неможливо досягти високого рівня якості послуг.
Кількість готелів в Україні порівняно з туристськими країнами світу незначна. У Великій Британії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. У країнах Європи число великих готелів становить 15 - 25 % загальної кількості готельних господарств, 75 -85 % - мотелі та готелі сімейного типу. За даними аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази, надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні практично не розвинуті.

Упродовж 2000 р. зареєстровано 11,2 млн відвідань України іноземцями (річний приріст становить 5,6 %), у тому числі 4,4 млн туристських поїздок (приріст 4,1 %) та 6,8 млн одноденних поїздок (приріст 6,2 %).
За схемою розрахунків, рекомендованою ВТО, іноземні відвідувачі впродовж свого перебування в Україні в 2000 р. залишили в ній 2,2 млрд дол. США.
У 2000 p. громадяни України здійснили 13,4 млн закордонних поїздок (приріст становить 16,4 %), у тому числі 8,7 млн туристських (приріст 17,0 %), решта - одноденні відвідання.
Так само як і для багатьох європейських країн, де найпотужнішими є туристські потоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристського обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою впродовж останніх років становить близько 65 % загального обсягу турпотоків.
Крім цього, сусідні країни забезпечують і потужні потоки одноденних відвідувачів, зокрема транзитних, чисельність яких зросла в 2000 р. порівняно з 1995 - 1996 pp. у 8 разів.
Поїздки між сусідніми державами і надалі значно переважатимуть у структурі міжнародного туризму.
Щодо внутрішнього туризму слід зазначити помітну активізацію в 2000 р. діяльності як деяких регіональних підрозділів державної виконавчої влади в галузі туризму (Київська, Вінницька, Донецька, Тернопільська, Полтавська, Харківська, Хмельницька області, Крим), так і туристичних підприємств цих регіонів.
Близько 6,6 млн населення України здійснили різноманітні подорожі рідним краєм. Близько 16,0 млн відвідувачів зареєстровано музеями України та понад 1,6 млн екскурсантів - турагентствами.
За 2000 р. туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України загальною кількістю 5744 одиниці реалізували власних послуг на суму 2,28 млрд грн, що становить 1,32 % ВВП України та 3,3 % за статтею "Виробництво послуг". Приріст сукупного обсягу реалізації порівняно з попереднім роком становив 17,1 %.
У структурі платіжного балансу України 2000 р., за підрахунками НБУ, експорт послуг за статтею "Подорожі" становив 10 %, імпорт - 15 %.
За останні п'ять років кількість відвідань України іноземними громадянами збільшилась у 2,2 раза, а кількість іноземних туристів зросла на 19 %. За цей самий період у платіжному балансі України частка експорту послуг за статтею "Подорожі" зросла з 7 до 10 %.
Визначними подіями 2000 p., що мали або матимуть у майбутньому вплив на туристичну галузь в Україні, були:
1. Прийняття змін до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
2. Парламентські слухання "Про стан і перспективи розвитку туризму в Україні".
3. Візит до Києва Генерального секретаря ВТО Франческо Франжіаллі.
4. Регіональний семінар ВТО "Вплив Інтернету та електронної торгівлі на індустрію подорожей і туризму".
5. Активна діяльність громадських туристичних організацій України, створення Всеукраїнського союзу працівників асоціацій, підприємств та організацій туристичної сфери (УкрСоюзТур).
6. Участь України в Олімпійських іграх у Сіднеї.
7. Проведення VII Міжнародного туристичного салону "Україна 2000".
Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі України за 2000 р. свідчать про припинення спаду туристської активності, який характеризував 1998 та 1999 pp.

Загальний обсяг туристських потоків перевищив рівень 1999 р. на 9 % і повернувся до рівня 1995 p., однак при цьому структура потоків за напрямами зазнала змін. Якщо в 1995 р. переважали внутрішні туристські потоки (45 %), то в 2000 р. перевага була на боці виїзного туризму (44 %). Лише частка в'їзного потоку за п'ять років майже на змінилась: у 1995 р. в'їзний туризм становив 19 %, а в 2000 р. - 22 %.