Д. Процедура допуску до навчання 8 страница

Рис.2. Структура експериментального навчального плану напряму “Металургія” з урахуванням часу на підсумковий контроль та практику

Наступне питання, яке має бути розв’язаним для планування навчального процесу в умовах КМСОНП, – облік кредитів з кожної навчальної дисципліни з урахуванням сесійного часу.

ЕСТS, як відомо, не передбачає обов’язкових сесій. Можливо, у майбутньому сесії, як такі, зовсім зникнуть з навчального процесу. Проте негайно вилучати їх мабуть зарано і недоречно. Слід залишити студентам можливість доздати академічні борги або покращити свої показники, що отримані за результатами складання окремих модулів протягом семестру.

На рис.3 наведено приклад розподілу навчального часу між окремими дисциплінами з урахуванням сесійного часу.

Рис.3. Приклад розподілу навчального часу між окремими дисциплінами (в програмі 1-го навчального року)

За такою схемою тривалість одного семестру становить 10 кр.у. (15 кр.є.). Час, що витрачається на підготовку та складання контрольних заходів (дотеперішній сесійний час), розподіляється між окремими дисциплінами пропорційно їхньому обсягу. Він становить 25% загального обсягу дисципліни і в навчальних програмах враховується як складова самостійної роботи.

Зауважимо, що при цьому час вивчення будь-якої дисципліни протягом семестру без урахування контрольних заходів дорівнює такій кількості академічних годин, яка є кратною 27 годинам (1/2 кр.у.) Тобто процедура складання навчальних планів в умовах КМСОНП майже не відрізняється від існуючої. Приклади розподілу навчального часу на вивчення окремих дисциплін в залежності від їхнього обсягу наведені в табл.1.

Звертає на себе увагу й те, що тепер частка самостійної усюди є близькою (але не перевищує) 2/3 загального обсягу навчальної дисципліни.

Таблиця 1

Приклади розподілу часу на вивчення дисциплін залежно від обсягу

Загальний обсяг дисципліни кр.є.	Загальний обсяг дисципліни год.	Розподіл часу	Частка самост. роботи, %
самост. робота з підготовки та складання модулів або іспитів, год.	навантаження в період теоретичного навчання, год.
разом	в тому числі
ауд. заняття	самост. робота

 

Далі ми маємо перейти до планування окремої дисципліни, тобто визначитись з розподілом відведених на її вивчення годин між різними видами навчальної роботи студента.

Вирішення цієї задачі неможливе без визначення співвідношення між заліковими модулями (тобто змістовими одиницями дисципліни) та кредитами (кількісною мірою студентської роботи). Після тривалого аналізу ми прийшли до висновку, що є певний сенс у тім, щоб на один кредит припадав один змістовий модуль. Тоді однозначно може бути визначена кількість заходів поточного контролю з кожної дисципліни: вона має дорівнювати кількості кредитів. Менша кількість контролів не дасть змоги оцінювати та зараховувати кожний модуль, а більша – призведе до перевантаження студентів і викладачів.

Описаний підхід дозволив нам визначити чіткі нормативи обчислення самостійної роботи студентів, які наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Нормативи обліку самостійної роботи студентів

Вид роботи	Навантаження, год.
1.	Опрацювання лекційного матеріалу	0,5 год./1,0 год. ауд. заняття
2.	Підготовка до лабораторних робіт
3.	Підготовка до практичних занять
4.	Підготовка до семінарів	1 год./1 год. семін.
5.	Підготовка та складання екзаменів, контрольних робіт, тестування, підготовка рефератів та ін.	9 год./1 кр.є.
6.	Виконання індивідуальних завдань	12 год./1 інд.завд.
7.	Виконання курсових проектів (робіт)	36 год. / 1 пр. (роб.)
8.	Опрацювання окремих розділів програми, які не виклада­ються на лекціях	3 год./1 год. лекції, яка передбачається

Приклади можливого розподілу часу самостійної роботи для дисциплін різного обсягу, які складені за наведеними нормативами, ілюструють рис.4 та рис.5.

Рис. 4. Приклади розподілу навчального часу за нормативами, що пропонуються

 

Рис. 5. Приклади розподілу навчального часу за нормативами, що пропонуються

На завершення торкнемося питання про організацію контролю знань студентів в умовах КМСОНП.

Відтепер цей контроль має стати більш регулярним. Адже кожний заліковий модуль необхідно оцінити за 12-бальною шкалою та зарахувати його студентові, якщо отримана оцінка становитиме не менше 4 балів.

За оцінками зарахованих модулів, які вивчались протягом семестру, студент автоматично отримує диференційований залік, оцінка з якого є середньою оцінкою відповідних залікових модулів.

Якщо оцінка диференційованого заліку не влаштовує студента (а вона впливатиме на призначення стипендії), він може підвищити її, склавши семестровий екзамен. Тобто екзамени не є обов’язковими, вони складаються за власним бажанням студента. При цьому екзаменаційна оцінка є остаточною, навіть якщо вона буде меншою за оцінку заліка.

Чотирисеместровий графік навчання виявився тут дуже зручним. Будь-який семестр триватиме рівно 10 тижнів, що відповідає 15 кредитам. Аудиторне навчання розраховане на 8 тижнів, а два тижня, що залишились, мають бути використані для контрольних заходів, пов’язаних зі складанням матеріалу залікових модулів. До кінця 9-го тижня усі модулі мають бути складеними. Протягом 9-го тижня проводяться останні контрольні заходи, а також аудиторні заняття, які компенсують витрати аудиторного часу на підсумковий контроль з модулів, що відбувався у попередні 8 тижнів. Останній 10 тиждень семестру призначається для складання екзаменів та боргів з окремих залікових модулів.

Обмаль часу не дає змоги зупинитись на інших питаннях впровадження КМСОНП, як то:

§ трансформація оцінок у шкалу ECTS;

§ формування структурно-логічної схеми підготовки;

§ організація рейтингової системи;

§ забезпечення варіативної частини навчальної програми тощо.

Скажу лише, що ми маємо певні доробки і готові поділитись ними з усіма, кого це цікавить.

Індивідуальна та самостійна робота студентів в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу

Василь Грубінко,

перший проректор,

Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

У даний час методологією процесу навчання та, відповідно, оцінювання знань студента визначено його переорієнтацію з суто лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особис­тісно-орієнтовану форму.

Означений принцип повністю узгоджується із тенденціями, закладеними у підходах організації навчання та оцінки знань студентів за принципами ECTS. Нагадаємо, що ідеологією сучасної освіти є зміна технології від «вбивання знань» до організації самоосвіти студента.

Нинішня традиційна система навчання виникла в умовах інформаційного дефіциту та обмежених джерел інформації. Тому педагог виконував, передовсім, роль найважливішого, а інколи єдиного, джерела навчальної інформації та практичного досвіду. Стереотипно, оскільки суб’єктом навчального процесу є студент, у контексті традиційних технологій навчання студент – об’єкт сприйняття інформації та її засвоєння. Звідси стереотип планування навчального процесу: більше аудиторних годин – більше донесеної лектором інформації. Сучасний стан інформаційного забезпечення суть лекції звів до консультативно-оглядового означення проблеми і аналізу можливих напрямків її вирішення. Вирішення ж проблеми – за студентом. Безглуздо диктувати конспект замість того, щоб сказати, де і що читати, та як підійти до розуміння прочитаного. В такому випадку докорінно змінюється суть екзамену. Сьогодні на них переважна більшість наших викладачів перевіряє не знання, а пам’ять студента. Володіння студентом аналітичними здібностями, здатністю знаходити й обробляти інформацію, уміння висловлювати і відстоювати свої думки на іспиті зустрічаються не часто. Тому слід екзамен перетворити з переліку питань у формі білету на обговорення наукової проблеми, до розмови з якої студент, крім семінарів, виконав семестрове(курсове) творче завдання, консультації з якого отримував у викладача протягом семестру.

Усі світові та пропоновані останнім часом національні стандарти в основу навчання ставлять самостійну, творчу роботу того, хто навчається. На цьому принципі базуються і новітні, включно інформаційні, технології навчання. Як показують різного роду моніторинги, часто причиною неуспішності студента в сучасних умовах соціально-економічного, політичного, психологіч­ного та побутового перевантаження є його невміння організувати свою навчальну діяльність поруч із соціальною та побутовою зайнятістю. Тому завданням нинішнього дня для педагога є дієва допомога студентові в організації навчальної і інших видів діяльності та чітке розмежування тих видів навчальних робіт, які виконуються в аудиторії та у позааудиторний час.

У навчальних планах спеціальностей все чіткіше реалізується тенденція до скорочення аудиторних годин та збільшення кількості годин, які відводяться на самостійну роботу студента. За нормативними вимогами Міносвіти і науки України (Додаток 1 до наказу Міносвіти і науки № 285 від 31.07.1998 р. «Комплекс нормативних документів для розробки системи стандартів вищої освіти») на самостійну роботу повинно відводитися 50-60% навчального часу. У структурі навчального навантаження студента за системою ECTS індивідуальна робота також розглядається як один із основних компонентів освіти і повинна займати близько половини його навчального навантаження.

Для прикладу пропонуємо розглянути розподіл годин кредиту для курсу «Вища освіта України і Болонський процес»:

Таблиця 1.

Орієнтовна структура залікового кредиту курсу

Тема	Лекції	Семінарсь­кі та практичні заняття	Самостійна робота	Індивідуальна робота
Змістовий модуль I. Європейська освітня інтеграція
1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами.				Проект (структурно-логічна схема; навчальний план; структура залікового кредиту курсу, індивідуаль­ний навчальний план студента тощо)
2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки.
3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу.
4. Основні завдання, принципи та етапи формування Зони європей­ської вищої освіти.
Модуль II. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу
5. Європейська система перезара­хування кредитів ECTS.
6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської систе­ми пере­зарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України.
7. Запровадження кредитно-модульної системи організа­ції навчального процесу у ВНЗ України.
Усього годин

Примітка: Співвідношення кількості годин аудиторних занять та індивідуальної і самостійної роботи може також становити 60% до 40% або 40% до 60% залежно від змісту курсу.

Кредити ECTS передбачають всі види роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота - в бібліотеці чи вдома, екзамени, дипломний проект, кваліфікаційну роботу і виробничу практику чи інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

Рис. 1. Загальна схема структури навчального курсу з точки зору ECTS.

Таблиця 2.

Модульна структура навчальної діяльності студента

Зміст та структура залікового кредиту	Модуль І	Аудиторна робота	Складається із декількох змістовних модулів: ЗМ1+ЗМ2+ЗМ3+..ЗМп	Лекції
Практичні (семінарські, лабораторні)
Консультації
Контрольні заходи (модульний контроль, залік, екзамен)
Модуль ІІ	Індивідуальна робота	ЗМ1і	Робота в лабораторіях (кабінетах) у позанавчальний час
ЗМ2і	ІНДЗ
Модуль ІІІ	Самостійна робота	ЗМ1с	Робота в інформаційних мережах
ЗМ2с	Опрацювання додаткової літератури
Модуль ІV	Курсова, кваліфікаційна робота
Модуль V - V І	Практики	Педагогічна
Виробнича
Модуль VІІ	Наукова робота	ЗМ1н	Публікації
ЗМ2н	Участь у конференціях
ЗМ3н	Участь в олімпіадах
ЗМ4н	Участь в інших конкурсах, отримання грантів тощо
Модуль VІІІ	Інші види робіт

 

Чим заповнити таку кількість годин і як надати їм оціночної вагомості?

Традиційно вважається, що студент в цей час повинен самостійно опрацьовувати конспекти лекцій, літературу до тем, що виносяться на практичні і семінарські заняття, самостійно складати конспекти з тем, які виносяться на самостійне вивчення, виконувати реферати тощо. Останнім часом форми такої роботи урізноманітнилися пошуком інформації в системі Інтернет, виконанням найпростіших завдань на комп’ютерній техніці. Однак в усіх випадках ми маємо справу з виключно інформаційно-пошуковими формами роботи, суть яких зводиться до чисто технічної роботи, а факт існування звіту визнається як фактор успішного засвоєння опрацьованого матеріалу. Такі завдання не вимагають навіть глибокої систематизації, не те, що творчого осмислення, конструювання, моделювання. Дані форми роботи практично не оцінюються, бо передбачається врахування їх результатів у оцінці знань, здобутих студентом під час їх виконання. Проте, відомо, що ефективність такого роду самостійної роботи є надто низькою і ретельно виконує її лише частина, як правило, встигаючих студентів.

Творча (евристична), наближена до наукового осмислення і узагальнення робота можлива лише як результат організації самостійного навчання з обов’язковою присутністю в ній цілепокладання та його досягнення за допомогою ефективних технологічних схем самоосвіти. Крім того, така робота повинна бути індивідуалізованою з врахуванням рівня творчих можливостей студента, його навчальних здобутків, інтересів, навчальної активності тощо.

Пошук практичної реалізації такого принципу навчання привів нас до ідеї використання в навчальному процесі індивідуальних навчально-дослідних завдань.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (надалі ІНДЗ) є видом позааудиторної самостійної роботи студента навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується разом із складанням підсумкового іспиту чи заліку із даної навчальної дисципліни.

Мета. Самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

Зміст. ІНДЗ – це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, одержаних у процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Структура (орієнтовна):

î вступ – зазначається тема, мета та завдання роботи і основні її положення;

î теоретичне обґрунтування – виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;

î методи (при виконанні практичних, розрахункових, моделюючих робіт) – вказуються і коротко характеризуються методи роботи;

î основні результати роботи та їх обговорення – подаються статистичні або якісні результати роботи, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз тощо;

î висновки;

î список використаної літератури.

Види ІНДЗ

Конспект з теми (модуля) за заданим або власно розробленим студентом планом (як виняток для студентів денної форми навчання з коротких навчальних курсів та для студентів заочної форми навчання);

Реферат з теми (модуля) або вузької проблематики (як виняток для студентів денної форми навчання з коротких навчальних курсів та для студентів заочної форми навчання);

Розв’язування та складання розрахункових або практичних (наприклад, ситуативних) задач різного рівня з теми (модуля) або курсу;

Розроблення теоретичних або прикладних (діючих) функціональних моделей явищ, процесів, конструкцій тощо;

Комплексний опис будови, властивостей, функцій, явищ, об’єктів, конструкцій тощо;

Анотація прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис, історичні розвідки тощо;

Розроблення навчальних та діагностичних тестових завдань з шкільних навчальних курсів;

Розроблення тематики та поурочних планів шкільних курсів та конспектів уроків.

Приклади ІНДЗ:

Навчальні дисципліни	Приклади ІНДЗ
Математика, фізика, хімія	Розв’язування та складання тематичних блоків розрахунко­вих або евристичних задач, розробка математикних або функціональних моделей об’єктів та явищ тощо
Біологічні	Виготовлення колекцій, гербаріїв, геоботанічний опис екотонів, розробка схем систематизації органічного світу, розробка теоретичних функціональних моделей систем організму тощо
Валеологія, вікова фізіологія, фізичне виховання	Складання індивідуальної картки фізичного розвитку, паспорту здоров’я та схем індивідуального фізичного розвитку людини або індивідуального графіка підвищення спортивної майстерності тощо
Географічні	Розроблення структурно-функціональних схем природних та економічних комплексів, фукціональних моделей географічних процесів, складання геофізичних та економіко-географічних карт, виготовлення колекцій тощо
Інформатика	Розробка комп’ютерних програм, комп’ютерне моделюван­ня явищ, процесів, конструкцій об’єктів, дизайн, створення баз даних тощо
Історичні	Історіографічний опис, біографічні дослідження, історичні нариси, складання схем історико-політичної та історико-економічної динаміки тощо
Фахові методики	Тематичне, поурочне планування, пакети конспектів уроків різних типів, дослідження елементів передового досвіду вчителів тощо
Педагогічні	Аналіз педагогічних ситуацій, розробка плану-сценарію позаурочного навчального та виховного заходу, аналіз елементів передового педагогічного досвіду тощо
Психологічні	Складання психодіагностичних тестів, тестів контролю знань, умінь і навичок учнів, психологічної характеристики учня, тощо.

 

Наприклад, для курсу «Вища освіта України і Болонський процес» пропонуються такі індивідуальні навчально-дослідні завдання:

1. Формування «Інформаційного пакету» (ВНЗ, факультету, спеціальності) – (за вибором).

2. Розробка структурно-логічної схеми підготовки фахівців зі спеціальності (за вибором).

3. Складання навчального плану підготовки фахівців зі спеціальності (за вибором).

4. Формування індивідуального навчального плану студента.

5. Розробка структури залікового кредиту курсу (за вибором).

6. Створення шкали оцінювання навчальної діяльності студента з курсу (за вибором).

7. Створення порівняльних схем навчальних планів, структур залікових кредитів, змістових модулів, шкал оцінювання тощо загалом або за спеціальностями і напрямами у ВНЗ різних країн Європи.

8. Вивчення діючих у Європі систем страхування якості освіти.

9. Аналіз діючих в Європі механізмів визнання еквівалентності документів про освіту.

ПОРЯДОК ПОДАННЯ ТА ЗАХИСТ ІНДЗ

Звіт про виконання ІНДЗ подається у вигляді скріпленого (зшитого) зошита (реферату) з титульною сторінкою стандартного зразка і внутрішнім наповненням із зазначенням всіх позицій змісту завдання (за об’ємом до 10 арк.)

ІНДЗ подається викладачу, який читає лекційний курс з даної дисципліни та приймає екзамен або залік, не пізніше ніж за 2 тижні до екзамену (заліку).

Оцінка за ІНДЗ виставляється на заключному занятті (практичному, семінарському, колоквіумі і т.п.) з курсу на основі попереднього ознайомлення викладача зі змістом ІНДЗ. Можливий захист завдання шляхом усного звіту студента про виконану роботу (до 5 хв.).

Оцінка за ІНДЗ є обов’язковим компонентом іспитової оцінки (диференційованого заліку, заліку) і враховується при виведенні підсумкової оцінки з навчального курсу. Питома вага ІНДЗ у загальній оцінці з дисципліни, залежно від складності та змісту завдання, може становити від 30% до 50%.

Для прикладу наведемо пропонований варіант оцінки навчальної діяльності студента при вивченні курсу «Вища освіта України і Болонський процес».

Таблиця 3.

Розподіл балів, присвоюваних студентам

Модуль 1 (поточне тестування)	Модуль 2 (ІНДЗ)	Підсум-ковий тест	Сума
Змістовий модуль I	Змістовий модуль II
Т1	Т 2	Т 3	Т4	Т5	Т6	Т7

Шкала оцінювання: 90–100 балів – відмінно (А); 75–89 балів - добре (ВС); 60–74 балів - задовільно (DE); 35–59 балів - незадовільно з можливістю повторного складання (FX); 1–34 балів - незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).

Отже:

ІНДЗ ми розглядаємо як навчальний модуль, який виконується самостійно і оцінюється як частка навчального курсу з врахуванням у загальній оцінці за курс. Це надає вагомості даній роботі і робить її зміст вартісним.

ІНДЗ визначає зміст, технологію самостійної роботи студента та структурує її.

Індивідуалізація роботи студента виключає списування, дублювання видів робіт та сприяє індивідуальній відповідальності за виконану роботу.

ІНДЗ містить елемент пошукової, частково науково-дослідної роботи і виступає чинником залучення студента до науково-дослідницької діяльності, яка може бути продовжена через виконання курсової, дипломної, магістерської роботи тощо.

Аналіз впровадження і застосування ІНДЗ у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка протягом двох останніх років показав:

Частка завдань реферативного змісту (реферат, конспект) складає до 15%, з яких об’єм 3-5 стор. мають 40% робіт, >10 стор. – 60 % рефератів, що ми вважаємо малоефективною формою, яка перевантажує студентів.

Збір і систематизація інформації (порівняльні таблиці) складає зміст 28% ІНДЗ.

Використання аналізу, конструювання, розв’язування задач, побудови схем, створення моделей, складання модуля теми (методика) тощо складає зміст 32% від всіх ІНДЗ.

Використання комп’ютерної техніки передбачено у 18% ІНДЗ, з яких: набір текстів - 35%; пошук інформації – 48%; розрахунки і моделювання – 17%.

Використання Інтернету – 48% ІНДЗ.

Ступінь врахування оцінки за ІНДЗ в загальній оцінці за навчальний курс: у 70% випадків враховують 10-15% оцінки за ІНДЗ; у 20% – 25-35%; більше 40% –»5%.

7. Охопленість кафедр ІНДЗ за типами: реферативні (традиційні) ІНДЗ – 25% кафедр; творчо-пошукові (евристичні) ІНДЗ – 35% кафедр; моделюючо-конструкторські – 40% кафедр.

Загалом, введення системи ІНДЗ привело до зростання якісних показників навчальної діяльності студентів. Протягом останніх шести сесій (три навчальні роки) відмічено систематичне зростання відсотка успішності студентів університету з 88 до 96%, а показника якості знань - від 42% до 57 %. Позитивним в ІНДЗ є не тільки активізація та організація самостійної роботи студента, але й його мобілізація на виконання навчального завдання, яке оцінюється і обов’язково впливає на підсумковий контроль. Щодо студентів заочної форми навчання, то ІНДЗ виступає як форма міжсеместрового завдання, однак не відтворюючого, а творчо-систематизованого порядку.

Однак, практика використання ІНДЗ засвідчила існування ряду проблем:

1. Стандартизація змісту завдань з різних спеціальностей і курсів.

2. Інформаційне насичення і забезпечення, особливо новітньою науковою та методичною інформацією.

3. Оцінка і ступінь її врахування у підсумковій оцінці за курс.

4. Час на індивідуальну роботу студента.

Однією із основних умов ефективного використання ІНДЗ є його науково-методичне забезпечення. Тому в нашому університеті з 1999 року для забезпечення самостійної роботи студентів діє програма впровадження інтерактивних технологій у самостійній роботі студентів. З цією метою нами розроблена методологія та запропонований механізм створення інтерактивного методичного комплексу навчальної дисципліни (ІКМЗД), який згідно з сучасними вимогами подається студенту у електронному варіанті на дискеті, СD або, найкраще, у формі інтернет-сторінки у віртуальній бібліотеці університету, що є однозначним за доступністю, або на сайті відповідної кафедри.

Віртуальний курс «Дисципліни» має бути написаний у HTML-форматі і розрахований для роботи в Internet Explorer чи Netscape Navigator. Завдяки цій програмі студент має можливість отримати весь пакет необхідної навчально-методичної літератури до курсу з доступом в окремому комп'ютерному класі, внутрішній комп’ютерній мережі університету, віртуальній бібліотеці університету (www.tspu.edu.ua/labrary) або через систему Інтернет (www.tspu.edu.ua.). Передбачена також можливість запису цієї програми на CD-ROM носіях, або копіювання необхідних студенту матеріалів на дискету.