Наслідки виробничого травматизму

Визначення економічних наслідків виробничого травматизму

Мета роботи: вивчення методики визначення економічних наслідків виробничого травматизму та професійних захворювань на підприємстві.

 

Причини виробничого травматизму

Виробничий травматизм залишається однією з найгостріших соціально-трудових проблем, як наслідок незадовільного стану умов та охорони праці, у першу чергу пов'язаних з наявністю небезпечних та шкідливих факторів на робочих місцях, що призводить до втрати працездатності людини, а іноді до смерті. Американський вчений Г.-У. Гейнрих, який відомий своїми розробками моделі працеохоронної діяльності, установив таку залежність між кількістю небезпечних і шкідливих факторів та тяжкістю їх проявів: на одну тяжку травму приходиться 29-30 зарегистрованих нещасних випадків та 300-330 інцидентів без будь-яких наслідків.

Для світової економіки втрати від нещасних випадків та професійний захворювань оцінюються в 4% внутрішнього валового продукту (ВВП), для країн Європи та США – 3% ВВП.

Збитки від травматизму обумовлені причинно-наслідковими зв'язками. Перш ніж підраховувати наслідки виробничого травматизму на підприємстві, слід звернути увагу та виявити причини нещасних випадків. Виникнення кожного конкретного випадку, як правило, є наслідком не окремо взятої причини, а – ланцюгом відповідних передумов. Існує низка об'єктивних та суб'єктивних причин, які сприяють росту числа та тяжкості нещасних випадків. Дослід таких причин дозволяє їх усунути та протидіяти росту травматизму.

Як правило, нещасні випадки мають багато причин. На цей час існує багато класифікацій причин травматизму, що сприяє підвищенню ефективності заходів по зниженню рівня травматизму та професійних захворювань.

Самою розповсюдженою є наступна класифікація, в якої розрізняють 4 групи причин нещасних випадків:

1 – технічні (конструктивні недоліки засобів виробництва, транспортних засобів та ін.);

2 – організаційні (незадовільне управління охороною праці, недоліки в навчанні безпечним приймам праці та ін.);

3 - санітарно-гігієнічні (підвищений рівень шуму, вібрації та ін.);

4 – психофізіологічні (незадовільний "психологічний клімат" в колективі та ін.).

Згідно цієї класифікації, можна зробити висновок, що причини травматизму в першу чергу пов'язані з недоліками технічного забезпечення виробничого середовища, тобто мають об'єктивний характер. Але не менш суттєвою є група психофізіологічних причин, яка пов'язана з людським фактором, тобто є групою суб'єктивних причин.

Наведена класифікація добре поєднується з іншою класифікацією, яку розробив Г.-У. Гейнрих на замовлення страхових компаній США. Ця класифікація вважається однією з найінформаційнішою та включає теж чотири основні групи причин:

1 – людина, її настрій та здоров'я;

2 – недоліки, що притаманні даній людині (робітник не має достатньої кваліфікації, не володіє достатньою мотивацією до праці, робота не відповідає можливостям людини);

3 – стан виробничого середовища, що суперечить правилам безпеки (виробниче обладнання, оснащення робочого місця або технологія виробництва не відповідають нормам безпеки);

4 – події, що безпосередньо викликали нещасний випадок (раптове порушення у роботі обладнання або робочих пристроїв, неадекватні дії персоналу та ін.).

 

Наслідки виробничого травматизму

 

Виробничий травматизм має соціальні, економічні, моральні і психофізіологічні наслідки. Кількісна оцінка наслідків є багатокомпонентною та складною задачею. Не всі вказані наслідки виробничого травматизму можливо оцінити кількісно. Для деяких видів наслідків не існує методик їх оцінки взагалі. Тому для розгляду соціально-економічних наслідків виробничого травматизму на підприємстві можливо використання комплексного підходу.

Соціальні наслідки можуть відноситись як до окремого працівника, так і до усього трудового колективу підприємства. Тому соціальні наслідки може характеризувати як втрата здоров'я чи життя окремої людини, так і зниження темпів розвитку суспільного виробництва та формування суспільного буття. Особливістю трудової діяльності людини є свідомість, активність та соціальна сформованість. Згідно [1], до складу соціальних наслідків входять матеріальні, моральні та "приховані" збитки. Причому, остання складова, тобто "приховані" збитки, зумовлена стохастичними ефектами порушення здоров'я працюючих та є домінуючою в структурі соціальних наслідків.

Моральні наслідки достатньо важко враховувати, тому що не існує відповідних показників та методик. У Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" оговорюється можливість компенсації за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому, але не дається конкретних рекомендацій по її оцінки. У ст. 34 "Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди" записано: "Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат".

В тісному зв'язку з моральною шкодою знаходяться психофізіологічні наслідки виробничого травматизму. Безпека на виробництві залежить значною мірою від психофізіологічних якостей людини, які проявляються в її чутливості до сигналів небезпеки, її швидкісних можливостях з реагування на такі сигнали, в її емоційних реакціях на небезпеку, у визначенні небезпечної ситуації і реагуванні на неї. На поведінку працівника впливає і його емоційний, і психічний і фізичний стан. Стан тривоги та стомлення також зменшує можливість визначення небезпеки. Взагалі, можна зауважити, що безпека праці значною мірою є проблемою психологічною. Це підтверджує міжнародна статистика, яка свідчить, що причинами травматизму є небезпечні умови праці (4%) та небезпечні дії, тобто "людський фактор" (96%). Робітники, що зазнали травми, можуть отримати діагноз ПТСП-синдром (синдром посттравматичних стресових порушень).

Серед усіх видів наслідків виробничого травматизму найбільш вивченими є економічні наслідки, які підлягають обов'язковій компенсації. Визначення економічних збитків з причини тимчасової непрацездатності є важливим і актуальним завданням в сучасному виробництві. Відомо декілька методик вирахування економічних наслідків що мають комплексний характер. Деякі складні з практичної точки зору, деякі значно спрощенні і зручні для використання.

1 методика. Економічні наслідки від травматизму та професійних захворювань пов'язані, у першу чергу, з матеріальними збитками від втрати непрацездатності та об'єднуються у дві групи:

1) загальнодержавні витрати і збори К (1.2);

2) втрати і збитки виробничих підприємств С_п (1.6).

Таким чином сумарні економічні наслідки становлять

. (1.1)

Перша група економічних наслідків від травматизму та професійних захворювань - загальнодержавні витрати К у разі втрати непрацездатності визначаються по формулі:

, (1.2)

де - розмір втрат і збитків, які несе суспільство в цілому для відновлення здоров'я в кожному випадку втрати працездатності (1.3);

В – величина еквівалентна заробітної плати, невиплаченої за час хвороби робітника в розрахунковому періоді (1.5).

Сумарні втрати і збитки включають:

 

, (1.3)

де – вартість одного ліжка при клінічному чи санітарно-курортному лікуванні за весь період лікування;

– вартість амбулаторного лікування;

– сума пенсій інвалідам праці з моменту нарахування до кінця розрахункового періоду;

– сума допомоги по догляду за інвалідами праці в розрахунковому періоді (за даними відділів соціального забезпечення);

– сума допомоги членам сім'ї у випадку втрати годувальника чи його інвалідності (за даними відділів соціального забезпечення);

– втрати профспілкових організацій на надання допомоги і вартості путівок у розмірі затрат по соціальному страхуванню;

- сума виплат державного страхового товариства особам в порядку індивідуального страхування (за даними органів Держстраху);

- сума додаткових асигнувань вищестоящих організацій на проведення заходів по усуненню наслідків масових нещасних випадків;

- сума збитків суспільства у вигляді втрат податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих з виплат по лікарняним листам (тільки для державних підприємств); визначається в кожному випадку як різниця між умовним податком з повної суми доходів потерпілого за місяць (заробітна плата та виплати по лікарняному листку) і податком з заробітної плати;

- сума потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв'язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності, за розрахунковий період (1.4).

 

Суму потенційних збитків можна визначити за формулою:

 

, (1.4)

де - середньоденний виробіток продукції, який припадає на один відпрацьований людино-день в розрахунковому періоді;

Т – час перебування на пенсії в робочих днях за розрахунковий період (якщо розрахунковий період збігається з часом виходу на пенсію по старості, Т приймається з дня виходу на пенсію по старості);

К_в, К_ф – тарифні коефіцієнти відповідно вищого і фактичного розрядів по даній професії.

Величина еквівалента заробітної, невиплаченої за час хвороби робітника В, визначається по кожному випадку за формулою:

 

, (1.5)

де - сума заробітної плати за три місяці, які передували захворюванню;

п – кількість відпрацьованих днів за ці місяці;

Т – тривалість хвороби в робочих днях.

Друга група економічних наслідків від травматизму та професійних захворювань - втрати і збитки виробничих підприємств С_п визначаються за формулою:

 

, (1.6)

де Р – втрати кількості виробленої продукції за період непрацездатності (1.7);

- сума втрат і збитків, які несе підприємство (організація) при втраті робітником непрацездатності (1.8);

- допомога при тимчасовій непрацездатності фонду соціального страхування.

Втрати кількості виробленої продукції за період непрацездатності розраховуються при кожному окремому випадку за формулою:

, (1.7)

де - коефіцієнт, який враховує поправку до кількості виробленої продукції внаслідок різниці у кваліфікації потерпілого і усередненого розряду середньоспискового робітника, враховується відношенням тарифного коефіцієнта розряду потерпілого до тарифного коефіцієнта розряду середньоспискового робітника ;

- тривалість хвороби.

Сума втрат і збитків, які несе безпосередньо підприємство чи організація, визначається для кожного конкретного випадку окремо:

 

, (1.8)

 

де - втрати підприємства у випадку переводу потерпілого після повернення з лікування на легку роботу;

- втрати національного доходу внаслідок тимчасового зниження продуктивності праці до повного відновлення в робітника виробничих навичок;

- витрати і збитки підприємства від простою робітників під час надання першої допомоги потерпілому і в період його транспортування;

- вартість розслідування нещасних випадків і професійних захворювань;

- вартість зіпсованих матеріалів, напівфабрикатів і виробів;

- витрати на відновлення машин, оснащення, конструкцій, інструменту та інвентарю, які вийшли з ладу;

- витрати підприємства на підготовку робітника, що заміщує потерпілого;

- втрати на виконання додаткових заходів по ліквідації наслідків травматизму, які не передбачені колективним договором;

- втрати з фонду підприємства на надання допомоги потерпілому (оплата путівок, разова допомога та ін.);

- виплати у вигляді різниці між пенсією по інвалідності і середнім заробітком при трудових каліцтвах.

 

Слід зауважити, що не всі показники, які враховані у цій методиці, беруть участь у розрахунку. Враховуються тільки ті, що мають безпосереднє відношення до конкретного випадку. Тому ця методика є достатньо складною для практичного використання. Студентам слід ознайомитися з цією методикою, мати уяву про збитки від травматизму на підприємстві, але користуватися цією методикою дуже складною На практиці можливо використання більш спрощених методик.

 

2 методика. Методика оцінки матеріальних наслідків нещасних випадків та професійних захворювань (за Г.-У. Гейнрихом).

Міжнародна організація праці (МОП) рекомендує для виробничих компаній розробки американського спеціаліста Г.-У. Гейнриха, які дозволяють розраховувати економічні збитки від виробничого травматизму та професійних захворювань. На цей час цими розробками користуються країни Євросоюзу.

Згідно цієї методики економічні збитки складаються з двох частин – прямих збитків та побічних або умовних збитків.

Прямі збитки – це одноразові втрати виробництва в результаті виникнення інциденту, розраховується бухгалтерією підприємства. Згідно цієї методики прямі збитки З_ПР складають:

 

З_ПР = З_люд. + З_об. + З_інст..+ З_мат. + З_буд., (2.1)

 

де З_люд. – збитки, що пов'язані з відновленням здоров'я людини, а також збитки на підготовку нового робітника, у.о.;

З_об. – вартість зіпсованого обладнання, у.о.;

З_інст. – вартість зіпсованого інструменту, у.о.;

З_мат. – вартість зіпсованого матеріалу, у.о.;

З_буд. – вартість пошкоджених елементів будівлі, у.о.

 

Побічні (умовні) збитки - це збитки, які викликані зупинкою виробництва та кількістю невиробленої продукції, зменшенням прибутку, оплатою штрафних санкцій, обслуговуванням кредиту та іншими витратами. В останні часи до побічних (умовних) збитків відносять також репутаційні збитки, які негативно впливають на участь компанії у тендерах та на мотивацію власного персоналу. За методикою Г.-У. Гейнриха, побічні (умовні) збитки в чотири рази перевищують прямі збитки, тобто відношення прямих збитків до побічних (умовних) 1:4. Але в сучасному виробництві ускладнились схеми інвестування, тому МОП рекомендує підприємствам використовувати співвідношення між прямими та побічними (умовними) збитками як 1:6.

Така методика оцінки матеріальних наслідків нещасних випадків та профзахворювань є теж досить складною, у першу чергу, завдяки тому, що побічні (умовні) збитки підраховувати дуже важко, вони мають розвиту структуру та розтягуються на місяці, і навіть роки.

3 методика. Спрощена методика врахування матеріальних витрат внаслідок професійного травматизму і професійних захворювань на підприємстві (за А.Н. Гржегоржевським).

Згідно цієї методики, загальні втрати внаслідок професійного

травматизму та професійних захворювань можна визначити за формулою:

 

, (3.1)

 

де - втрати внаслідок травматизму, у.о. (3.2);

- втрати внаслідок професійних захворювань, що пов'язані з несприятливими умовами праці, у.о. (3.7).

 

Втрати внаслідок травматизму, згідно цієї методики, можна визначити по формулі:

 

, (3.2)

 

де - вартість витрат по листках непрацездатності внаслідок травматизму, у.о. (3.3);

- вартість недоданої продукції внаслідок травматизму, у.о. (3.4);

- інші матеріальні витрати, у.о. (3.5), які включають:

- затрати на утримування стаціонарних С₁ і лікування амбулаторних С₂ хворих;

- доплати при тимчасовому переводі потерпілих на більш легку роботу Д;

- затрати на підготовку нових кадрів, що заміщують потерпілого З_к;

- допомога членам сімей потерпілих П_с та ін.

 

Вартість витрат по листках непрацездатності внаслідок травматизму визначається за формулою:

, (3.3)

 

де - середня оплата листка непрацездатності за день, у.о.;

- кількість робочих днів, втрачених внаслідок нещасних випадків, дн.

 

Вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків визначається за формулою:

, (3.4)

 

де - середньоденний виробіток одного робітника, у.о.

 

Розмір інших втрат в результаті травматизму можна визначити за формулою:

. (3.5)

 

Однак не всі інші матеріальні витрати враховуються господарською статистикою, тому для спрощення розрахунку був введений коефіцієнт - 1,5 та формула для визначення втрат внаслідок травматизму набула вигляду:

. (3.6)

 

Втрати внаслідок професійних захворювань визначаються по формулі:

, (3.7)

 

де - середня оплата листків непрацездатності за день, у.о.;

- кількість робочих днів, втрачених в результаті захворювання, дн.;

- середньоденний виробіток одного працюючого, у.о.;

0,25 - коефіцієнт, який враховує питому вагу трудозатрат, пов'язаних з несприятливими умовами праці в загальній кількості втрат через захворювання.

 

4 методика. Існує також методика, що дозволяє визначити залежність економічних втрат підприємств від кількості нещасних випадків, кількості днів непрацездатності і одержаної заробітної плати травмованих (за М.Д. Золотницьким).

За цією методикою економічні втрати підприємства за рік визначаються по формулі:

, (4.1)

де - кількість нещасних випадків за рік (не враховуються мікротравми);

- сумарна тривалість часу непрацездатності з причини травм, дн.;

- середня денна заробітна плата травмованого, у.о.,

тобто характеризує втрати, що пов'язані з доплатою в день у зв'язку з травмами;

характеризує втрати, що пов'язані з виплатою за лікарняними листками, переводом на легшу роботу, амбулаторним лікуванням та компенсаціями за відпустку;

дає середню характеристику розмірів матеріальної допомоги.

 

Практична частина

Завдання 1

Визначити матеріальні втрати підприємства внаслідок виробничого травматизму і професійних захворювань за спрощеною методикою (за А.Н. Гржегоржевським). Дані для розрахунку приведені у таблиці 1.

 

Завдання 2

Визначити економічні втрати підприємства за рік у зв'язку з травматизмом (за М.Д. Золотницьким). Дані для розрахунку приведені у таблиці 2.

 

 

 

 

Таблиця 1 - Варіанти для завдання 1

 

№	Кількість травм	Кількість днів непрацездатності внаслідок травматизму	Кількість випадків захворювання	Кількість днів непрацездатності внаслідок захворювання	Середньоденна оплата листків непрацездатності, у.о./день	Середньоденний виробіток одного працюючого, у.о./день	Середньоденна заробітна плата працюючого, у.о./день
					16,15	31,3	19,8
					15,1	28,2	18,2
					14,5
4					14,25		16,8
					16,5	29,5
					14,7	27,8
					15,8	25,2	18,5
					14,6		17,6
					16,3	26,5
					14,1		15,5
					13,8	29,3
					14,17		16,2
					14,8	25,5	17,8

 

 

Продовження таблиці 1

 

					14,3		16,3
					14,4	21,5	16,6
					14,1	22,5
					13,2	26,5
					13,8		15,3
					14,3		16,6
					13,5	28,5
					13,4	26,8
					16,1	25,5	19,7
					13,7		15,2
24					13,15	23,3	15,3
					14,55	28,2	16,2
					15,1	21,5	17,5
					16,15	22,1	16,2
					14,5		14,3
					14,15	23,3
					13,5	25,5

 

Таблиця 2 – Варіанти для завдання 2

№	Коефіцієнт частоти травм Кчт	Коефіцієнт тяжкості травм Ктт	Чисельність працюючих, чол.	Середньоденна заробітна плата працюючого, у.о./день
	4,6	21,7
	5,9	20,8
	7,3	24,0		19,7
	8,4	23,0		15,2
	7,0	22,1		15,3
	6,5	21,0		16,2
	7,5	20,5		17,5
	8,3	21,5		16,2
	8,6	22,5		14,3
	5,8	23,0
	18,2	8,0
	19,5	9,0		19,8
	19,7	10,1		18,2
	18,5	12,1
	18,7	13,5		16,8
	19,3	12,6
	19,8	13,2
	17,6	12,5		18,5
	18,4	10,8		17,6
	19,5	9,8
	10,1	9,3		15,5
	11,0	9,0		19,8
	12,1	8,1		18,2
	13,3	8,7

Продовження таблиці 2

	11,7	19,0		16,8
	9,8	18,2
	9,1	20,3
	8,7	21,4		18,5
	9,3	19,3		17,6
	10,8	17,0

ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ

1. Наведіть класифікацію причин нещасних випадків на виробництві.

2. Вкажіть, що є спільного і в чому різниця між класифікаціями причин нещасних випадків.

3. Які можливі види наслідків виробничого травматизму на виробництві? Охарактеризуйте їх.

4. Як класифікуються економічні наслідки від травматизму та професійних захворювань, що пов'язані з матеріальними збитками від втрати непрацездатності?

5. Які втрати та збитки, що несе суспільство в цілому, враховуються при кожному нещасному випадку?

6. Які економічні втрати несе підприємство при втраті працездатності членів трудового колективу у разі нещасних випадків?

7. У чому полягає методика оцінки матеріальних наслідків нещасних випадків та професійних захворювань (за Г.-У. Гейнрихом), якою користуються країни Євросоюзу? Чому ця методика є складною?

8. У чому полягає спрощена методика розрахунку матеріальних втрат при травматизмі?

9. Як можна визначити економічні втрати підприємства за рік залежно від кількості нещасних випадків?

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1. Соколов Э., Ветров В., Панферова И. О теории профессионального риска как инструменте решения задач охраны труда // Охрана труда и социальное страхование. – 2000. - № 3.
2. Ярошевська В.М. Охорона праці в галузі: Навчальний посібник / В.М. Ярошевська, В.Й. Чабан. – К.: ВД "Професіонал", 2004. – 288 с.
3. Катренко Л.А. Охорона праці: навч. посібник для студ. вищих навч. закладів / Л.А. Катренко, Ю.В. Кіт, І.П. Пістун. ─ Суми: Університетська книга, 2004. ─ 496с.
4. Гогіташвілі Г.Г. Системи управління охороною праці: Навч. посіб. для ВНЗ. – Львів: Афіша, 2002. – 318с.
5. Романчук А.А. Менеджмент охраны труда. – К.: Основа, 2003. – 176 с.
6. Основи охорони праці: Підручник / К.Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В.Зацарний и др. – К.: Основа, 2003. – 472 с.
7. Методичні рекомендації по визначенню напрямків ефективного вкладення коштів в охорону праці на підприємстві / С.П. Ткачук та ін. – К.: Основа, 1999. – 80 с.
8. Методика визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці / Розроб: К.Н. Ткачук, М.О. Лисюк, І.А. Лучко та ін. – К., 1999. – 95с.