Загальне ярусне часткове видове загальне 4 страница

На засолених грунтах розвивається специфічна галофільна рослинність.

аеропедофіти — види, що потребують для існування наявності ґрунту і повітряного середовища;

аерогідропедофіти —крім вище відміченого, рослини потребують значної кількості води;

літофіти — види, що існують на чистих глинистих субстратах

псамофіти — види, що існують на пісках;

петрофіти —види, що існують на кам'янистих субстратах;

е піфіти — види, що використовують мертву органічну речовину як субстрат.

Життєві форми рослин

Життєва форма — зовнішній вигляд (габітус) рослин, що виробився під впливом екологічних факторів і спадково закріпився (Й. Вармінг).

Класифікація життєвих форм рослин за Раункієром. Він поділяє рослини на 5 головних типів за положенням до поверхні землі бруньок відновлення і кінців пагонів.

І. Фанерофіти — одна з життєвих форм рослин, бруньки відновлення яких розміщені високо над поверхнею грунту. до Ф. відносять дерева (бук, дуб, ясен, ялина) і кущі (крушинак, ліщина, калина).

ІІ. Хамефіти — одна з життєвих форм, яка характеризується тим, що бруньки відновлення у рослин розташовані біля поверхні землі і захищені лусками, підстилкою, а взимку — сніговим покривом (напр., брусниця, верес, чорниця, чебрець та ін.).

ІІІ. Гемікриптофіти — життєва форма трав’янистих багаторічних рослин, брунька відновлення яких закладається близько до поверхні грунту (напр., суниці, кульбаба, жовтець та ін.).

ІV. Криптофіти — життєва форма трав’янистих багаторічних рослин, бруньки відновлення яких закладаються в бульбах, кореневищах, цибулинах тощо (напр., картопля, конвалія, тюльпан та ін.).

V. Терофіти — життєва форма рослин, в яких бруньки відновлення містяться в насінині, з якої розвивається новий рослинний організм (напр., грицики, коноплі, жито, пшениця, овес, мак та ін. однорічні рослини).

Еколого– морфологічна класифікація життєвих форм рослин за І.Г. Серебряковим:

1. Деревні рослини: дерева, кущі і кущики;

2. Травянисті рослини: багаторічні і однорічні трави;

3. Напівдеревні рослини: півкущі і півкущики;

Життєві форми тварин за А.Н. Формозовим::

1. Наземні форми;

2. Підземні форми;

3. Деревні;

4. Повітряні;

5. Водні.

Завдання

1. За даними, які були зібрані під час першої учбової практики в таблиці, використавши визначник та базу даних, розподілити види рослин за відношенням до світла, вологи, грунтів.

2. Дати відповіді на запитання:

§ Що таке екологічні фактори, на які групи вони поділяються?

§ Відобразити екологічні групи рослин по відношенню до світла

§ Відобразити екологічні групи рослин по відношенню до вологи

§ Відобразити екологічні групи рослин по відношенню до грунтів

§ Що таке життєва форма рослин?

§ Які бувають класифікації життєвих форм рослин?

3. Зробити висновки.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 10

Тема: світло і його вплив на будову рослин.

Мета: встановити характерні особливості будови, пов’язані з

впливом світла на рослини.

Обладнання: описи рослинних угрупонь, гербарій.

Прямі сонячні промені можуть бути згубні для рослини: інтенсивне освітлення веде до руйнування хлоропластів, а сильний перегрів може пошкодити і цитоплазму клітин.

Розсіяне світло, відбите частинками води, пилом, листям, рослини використовують значно краще. Крім того, в такому промінні, відбитому від частинок в атмосфері, міститься значно більше необхідних зеленій рослині жовто-червоних променів (50—60%), ніж в прямих сонячних променях (37%).

Відомо, що рослини, які зростать на світлі, морфологічно й анатомічно|спорудою| відрізняються від тіньових.

По відношенню до світла розрізняють наступні|слідуючі| групи рослин |:

1) світлові (світлолюбиві), такі, що живуть тільки|лише|

на освітлених сонцем місцях;

2) тіньові, що обирають тільки|лише| затінені місця|місце-милі|;

3) тіньовитривалі – рослини, які добре ростуть|зростають|

на світлі|, але|та| витримують і затінення.

До світлових відносяться рослини степів, напівпустель і пустель, де рослинний покрив проріджений і рослини не затінюють один одного. Це типові геліофіти, що мають пристосування до перенесення значного освітлення й нагрівання.

Між впливом світла і умовами водопостачання на внутрішню структуру рослини є тісна залежність: у зв'язку з сильним освітленням і постійним нагріванням у рослин формуються ксероморфні риси будови.

Так, у світлових рослин зазвичай добре розвинена коренева система. Їх невелике, щільне, порівняно товсте листя має добре розвинену дорсовентральную структуру мезофіла, іноді з декількома шарами палісадної тканини. Листя зазвичай блискуче, з товстостінним епідермісом, кутикулою і численними зануреними дихальцями, з восковим нальотом або часто з покривом з мертвих волосків, що відбивають частину сонячних променів. Інтенсивний розвиток изопалісадної тканини, зменшення числа міжклітинників слід розглядати як пристосування до ослаблення сили освітлення і нагрівання. Провідні й механічні тканини в листі та у всьому тілі світлових рослин добре розвинені: на 1 см² загальнадовжина жилок більше 1000 мм.

Ділянка поперечного зрізу деревини

стебла|стеблині| лимонника| китайського:

а – судина, б- клітини деревної паренхіми,

в – клітини променя, г – клітини серцевини.

Ті рослини лісу, які ніколи не виростають на відкритих місцях і задовольняються невеликою дозою світла, є тіньові рослини — скіофіти. Якщо геліофити при затіненні гинуть, то скіофити переносять його добре, тому що у них інші умови фотосинтезу, дихання і транспірації.

Внутрішня будова листка тіньових рослин суттєво відрізняється від світлових. Мезофіл їх листя слабо диференційований на стовпчасту та губчасту тканини (перважає губчаста) з великими міжклітинниками. Епідерміс тонкостінний, продихи є, як в нижньому, так і у верхньому епідермісі.

Вони підвищуються над поверхнею, нерідко зовсім не закриваються. Кутикула слабо виражена, опушення відсутнє. У великих клітинах епідермісу часто присутні хлоропласти (чого не буває у світлових рослин), вони крупніші, мають більше хлорофілу. Це забезпечує можливість фотосинтезу при слабкому, розсіяному освітлені в лісі.

В тіньових рослин у хлоропластів добре виражена здатність пересуватись в цитоплазмі, займаючи більш вигідне положення для фотосинтезу.

До тіньових рослин відносять багато деревних порід з густою кроною, а також трав’янисті рослини лісів, галявин, лук.

Базуючись на різному відношенні рослин до світла, була створена шкала деревних порід:

по Г.О.Турскому	по Ж. Визнеру	бали освітлення
Модрина	Біла акація
Береза	Модрина і ясен	1/5 – 1/6
Сосна	Осика	1/8
Осика	Береза	1/9
Дуб	Сосна	1/10
Ясен	Тополя	1/11
Клен	Тополя біла	1/15
Вільха чорна	Дуб	1/20 – 1/26
Ільм	Ялина	1/30
Вільха сіра	Липа	1/40
Липа	Ялиця	1/45
Граб	Клен	1/55
Ялина	Граб	1/56
Бук	Бук	1/66
Ялиця	Тис	1/100
	Ялівець	1/108

Поперечний зріз світлового (а) та тіньового (б) листка бузку

Мета: встановити характерні особливості будови рослин,

пов’язані з водним режимом.

Обладнання: описи рослинних угрупонь, гербарій.

Окремі види рослин в процесі еволюційного розвитку в різних умовах водопостачання змінювали|зраджували| свої властивості, які дозволили їм| існувати у різних умовах водопостачання.

Активне добування води рослиною визначається розвитком її| кореневої системи. Кореневі системи можуть бути дуже розгалуженими і мати величезну всмоктуючу поверхню.|

На підставі цих властивостей можна виділити декілька екологічних типів рослин, що відрізняються місцями їх| зростання та режимом водопостачання.

В кінці XIX століття ботаніки Е. Вармінг і А. Шимпер запропонували ділити рослини по їх відношенню до води на три групи:

- гідрофіти — раслини водних і надмірно зволожених місць зростання;

- мезофіти — рослини, що живуть в достатніх (середніх) умовах зволоження;

- ксерофіти — рослини сухих місць зростання, що мають велику посухостійкість.

Рослини, що входять в ці екологічні групи, відрізняються| один від одного своїми фізіологічними особливостями і будовою|спорудою| тіла — як зовнішньою (морфологічною), так і внутрішньою (анатомічною|), але цей поділ умовний, бо в межах кожної групи існують проміжні групи.

Водні рослини

Водні рослини, що постійно мешкають у воді, знаходяться в абсолютно інших умовах, ніж рослини сухопутні, бо використовують повітря, розчинене у воді, якого порівняно мало і утворюється воно в рузультаті

Рослини ціїє групи поділяються на:

- гідатофіти – рослини, що завжди ведуть занурений спосіб життя;

- аерогідатофіти – підводні рослини, частина листків яких знаходиться на поверхні води.

- гідрофіти - рослини, які ведуть повітряно-водний спосіб життя (прибережні рослини);

- гігрофіти – рослини надмірно зволожених місць.

Власне гідрофіти характеризуються тим, що спочатку (навесні) розвиваються у воді як занурені, а потім (влітку) виявляються на суші. Своїми підземними органами вони залишаються пов'язаними з грунтом, насиченим водою. Це головним чином прибережні рослини. До них відносяться стрілолист звичайний (Sagittaria sagittifolia), частуха подорожниковая (Alisma plantago aquatica), очерет озерний (Scirpus. lacustris), поручайник широколистий (Siunr latifolium), сусак зонтичний (Butomus umbelatus), очерет звичайний. (Phragmites communis), їжачоголівник (Sparganium) тощо. Ця група рослин є як би проміжною між водними і сухопутними, тому часто їх називають рослинами-амфібіями.

Перераховані тут рослини належать, до різних родин і різних родів, але мають загальні риси будови, пов'язані з пристосуванням до життя у воді або в умовах надмірного зволоження грунту та повітря.

Особливість їх будови полягає у наступному|слідуючому|: більшість занурених| і плаваючих рослин мають дуже велику поверхню| тіла по відношенню до його загальної|спільної| маси. Пов’язано це з тим, що вони поглинають воду, розчинені речовини і гази через епідерміс свого тіла. Чим більше площа|майдан| зтикання | рослини з|із| навколишньою|довколишньою| водою, тим більш сприятливі умови його живлення|харчування| і дихання. Відносно щільне водне середовище|середа| дозволяє розвивати таку поверхню. Ці рослини| мають зазвичай|звично| довгі та гнучкі пагони|паростки|, листя| їх тонке|, подовжене (підводне| листя стрілолисту, листя рдеста| блискучого|лискучого||, валіснерії| тощо), або розчленоване на багато дрібних|мілких| долей – урути| (Myriophyllum|), роголистника| (Ceratophyllum|), підводного листя поручайника, що сприяє | краще| омиватися проточною водою|, не піддававшись при цьому розриву.

Багатьом водним рослинам властива різнолистність — гетерофілія, пов'язана із зміною екологічних умов протягом онтогенезу рослини. У таких рослин навесні, в період, коли вони занурені у воду, перше листя утворюється однієї форми, а пізніші, виникаючі після спадання води, — іншої. Підводне листя тонке, довге або ж тонко розчленоване; плаваюче листя, що з'являється потім, щільне, цілісне; ще пізніше розвивається типово повітряне листя. Явище гетерофілії спостерігається у стрілолисту, частухи подорожникової, поручайника, водних жовтеців та ін.

Водні рослини легко розмножуються вегетативно. Насінне розмноження у них часто ускладнене. Елодея розмножується тільки|лише| вегетативно. |.