Стратегія і тактика антикризового керування

Метою антикризового керування фірмою є розробка і пер­шочергова реалізація заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних шляхів у ланцюжках економічних явищ, що приводять до кризового стану. Керування повинне поєднати стратегічний і тактичний аспекти. Суть стратегічного керування полягає у вживанні заходів, що дозволяють запобігти настанню кризи. Тактичне керування має на меті розробку і реалізацію за­ходів для виведення фірми з кризового стану.

На стадії стратегічного керування всі рішення приймаються вищим керівництвом, а самі процеси антикризового менеджмен­ту приймають різні форми, в залежності від ступеня розвитку проблемних ситуацій, глибини розвитку кризи і наявної системи керування. Однак головним завданням тут є здійснення заходів для запобігання настання проблемних, особливо кризових і над­звичайних ситуацій.

На стадії тактичного менеджменту також існує ряд підходів і прийомів антикризового керування, основними з яких є керу­вання відхиленнями і метод керування в надзвичайних ситуаціях, що вимагає перерозподілу функцій самого керівництва фірмою.

Керування відхиленнями – це система діяльності, заснована на виявленні і доведенні до відома керівника тільки тієї інфор­мації, яка обов'язково вимагає його особистої уваги. Для цього відповідно вся інформація поділяється на дві частини: питання, якими може займатися тільки керівник, і питання, з якими може впоратися і підлеглий.

В основі керування відхиленнями лежить система нормати­вів стандартів діяльності фірми, що складаються відповідно до реальних умов і прогнозу на майбутнє. На їхній базі формуються критерії і відхилення від планів (нормативів, стандартів), що до­пускаються і якими варто керуватися при прийнятті рішень.

Постійне спостереження за поточним станом справ дозволяє виявити відхилення від норми стандартів і на основі зіставлення з фактичним становищем прийняти рішення про необхідні дії для відновлення контролю над подіями чи коректуванню самих нор­мативів у зв'язку зі зміною обставин.

Відхилення в процесі досягнення намічених цілей можуть ви­никати:

- внаслідок невизначеності майбутнього і виникнення ситуацій, які просто важко собі уявити;

- через ігнорування можливості настання тих чи інших подій, про які добре відомо;

- через помилки виконавців, викликані як їхньою некомпе­тентністю (відсутністю необхідних знань, досвіду чи втомою), так і несумлінністю, злочинною недбалістю і т.п.;

- через зовнішні причини, що не залежать від виконавців.

Для адекватної реакції на відхилення їх необхідно "розсор­тувати" за термінами, ресурсами, кількісними і якісними характе­ристиками. При цьому керівник може почати наступні види ко­ригувальних дій:

- залишити все, як є, якщо відхилення не грозять катастрофічни­ми наслідками, можливо, все втрясеться саме собою;

- доручити підлеглим зайнятися виправленням становища в опе­ративному порядку, якщо ситуація не дуже серйозна;

- самому прийняти важливе управлінське рішення, засноване на глибокому аналізі причин і наслідків.

Застосування методу керування відхиленнями, як і за кон­трольними точками, дозволяє керівникам зосередитися на деяких найбільш важливих проблемах, не розтрачувати даремно свої си­ли і здібності, не бути "прив'язаним" до свого робочого місця. Во­но скорочує кількість прийнятих рішень, підвищує їхню обґрунто­ваність, дозволяє відвернути помилки, що мали місце в минулому. Цей метод дає можливість ефективно використовувати найбільш кваліфіковані кадри й уникати незапланованих ситуацій і дій.

Однак, керування відхиленнями часто розвиває в керівників занадто формалізований підхід до справи і, при відсутності знач­них порушень, створює почуття безпеки, може "приспати". Ке­рування відхиленнями вимагає створення особливої системи звіт­ності, що не викликає в керівників особливого ентузіазму, тому для економії часу вони часто, виходячи з удаваної стабільності ділового життя, воліють використовувати поверхневу інформа­цію і недостатньо надійні дані, що здатне викликати великі небез­пеки.

Необхідно мати на увазі, що часто цей метод не дозволяє врахувати небезпечні коливання в ряді факторів, наприклад, у поведінці персоналу. Нарешті, він не звільняє керівників від не­обхідності приймати рішення.

Керування відхиленнями ґрунтується на ряді принципів, які необхідно враховувати при впровадженні цього методу в практику:

- вироблення довгострокової стратегії, що базується не на "життєвій мудрості" менеджера, а на документально підтверд­жених фактах й умінні відрізнити головне від другорядного;

- звільнення від забобонів і делегування підлеглим значної час­тини повноважень на вироблення і прийняття рішень, розви­ток в них звички до самоконтролю, натиск на фахівців;

- прагнення керівника до співробітництва з підлеглими;

- використання керування відхиленнями для постійного підви­щення кваліфікації підлеглих.

Зрозуміло, що в таких умовах керівник повинен бути гото­вий до інтенсивної і дуже складної й відповідальної роботи.