Застосування підрозділів в бою

51. Аеромобільний (парашутно-десантний) взводи є тактичним підрозділом Аеромобільних військ Збройних Сил України. Аеромобільний (парашутно-десантний) взвод (відділення) під час виконання завдання діє, як правило, у складі роти (взводу). У розвідці й у бойовій охороні, а також при виконанні окремих бойових завдань взвод (відділення) може діяти самостійно у відриві від роти (взводу).

Взвод (відділення) при виконанні завдань у всіх випадках повинен знищувати противника вогнем своєї зброї, вміло і швидко використовувати результати ракетних ударів, вогню артилерії й ударів авіації. Маючи сучасне озброєння і володіючи високою маневреністю, він здатний надійно уражати живу силу, танки, вогневі засоби й іншу бойову техніку, вести боротьбу з літаками і вертольотами противника, захоплювати і знищувати різні об'єкти, уперто обороняти займаний опорний пункт (позицію).

У залежності від виконуваного завдання, характеру місцевості й інших умов обстановки взвод (відділення) може діяти на бойових машинах (бронетранспортерах) та у пішому порядку.

Аеромобільному (парашутно-десантному) взводу можуть додаватись гранатометний, протитанковий, а іноді розвідувальний, інженерно-саперний і зенітно-ракетний, вогнеметний підрозділи, хіміки-розвідники, а в окремих випадках — самохідно-артилерійські гармати та підрозділ авіації Сухопутних військ.

Придані підрозділи підпорядковуються командиру взводу і виконують поставлені ним завдання.

Підтримуючі підрозділи залишаються в підпорядкуванні старшого командира (начальника) і виконують поставлені їм завдання, а також завдання, що поставлені командиром підрозділу, що підтримується, у межах виділеного ресурсу (наряду) сил.

52. Гранатометний взвод (відділення, обслуга) призначений для ураження живої сили і вогневих засобів противника, розташованих відкрито і за укриттями. Стрільба з гранатометів ведеться прямою наводкою з відкритої вогневої позиції, звідки видно ціль або ділянка місцевості, на якій очікується поява противника. Окремі вогневі завдання можуть виконуватися стрільбою із закритої або з напівзакритої вогневої позиції, як правило, навісною траєкторією.

53. Мінометний (протитанковий) підрозділ є вогневим артилерійським підрозділом.

Мінометний підрозділ призначений для ураження вогневих засобів, живої сили, радіоелектронних засобів, руйнування фортифікаційних споруд противника перед фронтом дій своїх військ і виконання інших завдань (освітлення, задимлення тощо).

Протитанковий підрозділ призначений для ураження танків і інших броньованих машин, а також для знищення живої сили і вогневих засобів противника, які знаходяться в укриттях і спорудах.

54. Вогнеметний підрозділ призначений для знищення живої сили і вогневих засобів противника, що розміщені відкрито або знаходяться в довготривалих вогневих і інших фортифікаційних спорудах, будівлях і бойовій техніці, а також автомобільної та легкоброньованої техніки.

55. Підрозділ військової протиповітряної оборони для прикриття аеромобільних підрозділів у всіх видах бою (дій), під час їх перегрупування (пересування), розташування на місці, від ударів повітряного противника в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї і засобів РЕБ. В окремих випадках він може залучатися для боротьби з наземним і надводним противником. Він веде вогонь по повітряних цілях із підготовлених вогневих (стартових) позицій, в русі або з коротких зупинок.

56. Підрозділ авіації Сухопутних військ є багатоцільовим високо маневреним підрозділом, одним із основних засобів вогневого ураження противника в бою. Вони призначені для авіаційної підтримки аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів, підвищення їх мобільності, забезпечення бойових дій, знищення повітряних цілей.

Основними завданнями підрозділів авіації Сухопутних військ є:

вогневі – знищення танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів і інших броньованих об’єктів противника, нанесення групових ударів по заданих об'єктах; забезпечення прольоту тактичних повітряних десантів і підтримка їх бойових дій; знищення десантно-диверсійних груп; знищення малошвидкістних повітряних цілей; авіаційний супровід підрозділів і транспортних колон на марші; блокування району дій повітряної розвідки противника; підтримка підрозділів, що здійснюють рейдові дії;

розвідувальні – повітряна інженерна розвідка місцевості; повітряна радіаційна, хімічна і біологічна розвідка місцевості; спостереження за полем бою;

транспортні – десантування тактичних повітряних десантів; висадка (евакуація) розвідувальних підрозділів; забезпечення маневру в ході бою; доставка підрозділам, що діють у тилу противника, озброєння, боєприпасів і інших матеріальних засобів; перевезення підрозділів і вантажів по повітрю та евакуація поранених;

спеціальні – корегування вогню артилерії; забезпечення управління і зв'язку, постановка мінних загороджень і димових завіс; радіоелектронне подавлення засобів управління військами і зброєю противника, забезпечення психологічної боротьби та інші завдання.

Підрозділи авіації Сухопутних військ здійснюють вогневе ураження противника перед висадкою, десантування, вогневу підтримку, забезпечують маневр підрозділів при виконанні ними бойового завдання. Бойові вертольоти забезпечують десантування, а після викидання десанту підтримують його з площадок базування (підскоку), що призначаються в районі бойових дій десанту або за лінією зіткнення сторін.

Десантно-транспортні і бойові вертольоти при виконанні підрозділами завдань, що не пов'язані з утриманням опорного пункту (об'єкту), після висадки десанту можуть залишатися в районі десантування і використовуватися для забезпечення маневру підрозділами в ході бою та евакуації десанту після виконання завдання. Якщо бойовим завданням десанту передбачається утримання захопленого опорного пункту (об'єкту) до виходу до нього головних сил, десантно-транспортні і бойові вертольоти після висадки десанту зазвичай повертаються за лінію зіткнення сторін у призначений їм район.

57. Розвідувальні підрозділи призначені для добування відомостей про противника та місцевість в районі майбутніх дій, а також для виконання спеціальних завдань. До них відносяться підрозділи, військової, артилерійської, інженерної, радіаційної, хімічної і біологічної розвідки.

58. Інженерно-саперний підрозділ призначений для ведення інженерної розвідки противника і місцевості, обладнання та утримання мінно-вибухових загороджень, пророблення проходів у загородженнях противника.

59. При веденні бойових дій об’єднаними формуваннями із знищення противника і ведення територіальної оборони, а також виконанні інших завдань, що передбачені законодавством України, в них беруть участь підрозділи інших військових формувань і правоохоронних органів України. В цих випадках підрозділи військових формувань і правоохоронних органів України можуть додаватися аеромобільним підрозділам або взаємодіяти з ними при виконанні бойових завдань самостійно.

60. Під час виконання тактичних завдань аеромобільний (парашутно-десантний) взвод (відділення) в залежності від обстановки діє у похідному, передбойовому і бойовому порядках.

Похідний порядок взводу і відділення – колона. Він застосовується на марші, а також в районі бойових дій під час здійснення рейду, переслідування противника, проведення маневру і повинен забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки.

Передбойовий порядок – шикування взводу під час дій у пішому порядку для пересування в колонах відділень, розчленованих фронтом (у лінію відділень), з метою скорочення часу на розгортання в бойовий порядок, зменшення уразливості від ударів усіма видами зброї.

Бойовий порядок – шикування підрозділів для виконання бойових завдань. Він повинен відповідати поставленому завданню, замислу майбутнього бою і забезпечувати:

повне використання бойових можливостей підрозділів;

швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості;

нарощування зусиль у ході бою і можливість здійснення маневру;

надійне ураження противника на всю глибину його бойового порядку;

стійкість і активність в обороні;

найменшу уразливість підрозділів від ударів будь-яких видів зброї;

підтримання безперервної взаємодії і зручність управління підрозділами.

Аеромобільний (парашутно-десантний) взвод (відділення) може діяти в пішому порядку, на бойових машинах десантних (бронетранспортерах, автомобілях) і десантом на вертольотах.

61. У залежності від завдання, яке виконується, характеру місцевості та інших умов обстановки в бойовий порядок аеромобільного (парашутно-десантний) взводу можуть входити група управління і вогневої підтримки, маневрена група, групи розгородження (підриву) і захоплення.

Група управління і вогневої підтримки створюється для управління відділеннями (маневреною групою), вогнем під час бою і їх підтримки, звичайно вона створюється у складі: обслуга кулемета, приданий снайпер та два стрільці, які одночасно є зв’язківцем і спостерігачем. До її складу, крім того, включаються придані вогневі засоби. Управління групою здійснює командир взводу.

Маневрена група взводу створюється для знищення (захвату) противника у взаємодії з вогневою групою шляхом зближення з ним і зайняттям вигідного положення, всебічно використовуючи при цьому, складки місцевості і місцеві предмети.

Аеромобільне (парашутно-десантне) відділення може розподілятися на бойові групи, які створюються у складі 2-3 і більше військовослужбовців.

Розподіл відділення на бойові групи дозволяє створити більш гнучкий та розосереджений бойовий порядок, підвищити ефективність вогневого ураження противника і живучість підрозділу, забезпечує взаємну підтримку і прикриття вогнем на полі бою у ході здійснення маневру.

Склад бойових груп залежить від організаційно-штатної структури відділення і наявності вогневих засобів, до складу бойових груп можуть додатково входити: вогнеметник, обслуга станкового гранатомету.

Відділення складає, як правило, три бойові групи: дві з яких – вогневі, а одна – маневрена (бойова машина).

 

УПРАВЛІННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ

Загальні положення

62. Управління – процес цілеспрямованого впливу командира на підпорядковані підрозділи, що здійснюється для підтримання готовності підрозділів до виконання завдань за призначенням, їх підготовки та успішного виконання ними завдань в ході ведення бойових дій (бою).

63. Метою управління є забезпечення визначеного рівня бойової та мобілізаційної готовності підрозділу, його всебічної підготовки до застосування та ефективної реалізації бойових можливостей у ході ведення бойових дій (бою).

Управління підрозділами включає:

організацію та здійснення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів і забезпечення (відновлення) їх боєздатності;

безперервне добування, збирання, вивчення, відображення, аналіз і оцінку даних обстановки;

прийняття рішення;

постановку завдань підлеглим;

організацію і підтримку взаємодії;

виконання заходів всебічного забезпечення;

практичну роботу підрозділів до дій і безпосереднє керівництво ними;

практичну роботу в підпорядкованих підрозділах щодо керівництва їхньою безпосередньою підготовкою до бою;

контроль виконання поставлених завдань під час підготовки та бою і інші заходи.

Управління повинне бути стійким, оперативним, безперервним і прихованим.

64. Стійкість управління полягає в збереженні оперативності і безперервності управління в умовах впливу факторів тактичної обстановки. Вона досягається вмілим вибором командира свого місця в бою, своєчасною зміною робочих частот, скритністю переговорів.

65. Оперативність управління полягає у здатності командирів підрозділів швидко оцінювати обстановку, що склалася, приймати доцільні рішення, чітко і грамотно ставити завдання (віддавати розпорядження та подавати команди) підлеглим підрозділам в ході виконання бойових завдань. Вона досягається постійним спостереженням за ходом виконання поставлених завдань, веденням розвідки, своєчасною постановкою (уточненням) завдань підлеглим, знанням особовим складом сигналів управління.

Особливо висока оперативність необхідна командиру взводу (відділення) під час виконання завдань у розвідці і похідній охороні; найменше зволікання командира у подачі команд під час раптової зустрічі з противником може призвести до тяжких наслідків.

66. Безперервність управління полягає в здатності командира взводу (відділення) постійно впливати на хід бою (дій): вчасно ставити підлеглим завдання, отримати від них інформацію по обстановці, що склалася. Вона забезпечується активним веденням спостереження, стійким зв’язком з підлеглими, старшими командирами і сусідами, знанням особовим складом сигналів управління.

67. Прихованість управління полягає у збереженні в таємниці від противника відомостей щодо порядку управління підрозділами і місця командира у бойовому порядку взводу. Вона досягається ретельним маскуванням командно-спостережного пункту взводу, приховуванням місця розташування командира в бойовому (передбойовому, похідному) порядку, високою пильністю всього особового складу, комплексним застосуванням радіо і дротових засобів зв'язку, умілим управлінням підлеглими сигнальними засобами в умовах безпосереднього вогневого контакту із противником, дотриманням режиму обміну інформацією.

68. Основою управління є рішення командира. Командир взводу (відділення) несе повну й особисту відповідальність за бойову готовність, підготовку взводу (відділення), зброї, бойової техніки до десантування і бою, успішне виконання бойового завдання у встановлений термін, виховання, військову дисципліну та морально-психологічний стан особового складу.

69. Командир зобов'язаний: завжди знати обстановку, вчасно приймати рішення, ставити завдання підлеглим і домагатися неухильного їхнього виконання; особисто керувати боєм, вести розвідку противника, швидко реагувати на зміни обстановки, уміло використовувати усі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника; у вирішальні моменти бою знаходитися на найбільш важливому напрямку і вчасно впливати на хід бою всіма наявними у його розпорядженні силами та засобами, а в складній обстановці — і особистим прикладом, виявляючи при цьому сміливість, ініціативу, непохитне прагнення виконати бойове завдання.

70. Отримавши бойову задачу, командир взводу з’ясовує її, оцінює обстановку, приймає рішення, віддає бойовий наказ, організує взаємодію і управляє підготовкою особового складу, озброєння і бойової техніки взводу до виконання бойового завдання.

При з'ясуванні отриманого завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, чим підсилюється взвод та час готовності взводу до виконання завдання.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити: склад, положення і можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів, його сильні та слабкі сторони, найбільш ймовірні напрямки дій танків, а також літаків і вертольотів на малих та гранично малих висотах, напрямки можливого відходу противника з об'єкта; стан, забезпеченість і можливості взводу і приданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; місцевість, її прохідність, захисні властивості, що маскують, вигідні підступи до об'єкта захоплення, умови спостереження та ведення вогню.

Крім того, командир взводу враховує радіаційну і хімічну обстановку, час доби і стан погоди.

У рішенні командир взводу визначає порядок виконання отриманої завдання, завдання відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам та порядок взаємодії.

71. У бойовому наказі командир взводу указує:

орієнтири;

об'єкт захоплення, склад, положення і характер можливих дій противника на об'єкті, місця розташування його вогневих засобів;

завдання роти і взводу;

об'єкти та цілі на напрямку дій взводу, що уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

бойові завдання відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам;

час готовності до виконання завдання;

своє місце і заступника.

Бойовий наказ повинен викладатися коротко, чітко і так, щоб підлеглі ясно зрозуміли своє завдання.

72. При організації взаємодії командир взводу повинен погодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання, домогтися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень бойового завдання та способів його виконання, а також указати сигнали впізнання, оповіщення, управління і взаємодії та порядок дій по ним.

Перевіривши готовність особового складу, бойової техніки та озброєння до виконання бойового завдання, командир взводу доповідає про це командиру роти.

Організовуючи бойове забезпечення, командир взводу вказує порядок спостереження і дій особового складу при застосуванні противником зброї масового ураження, порядок інженерного обладнання позицій, їх маскування та охорони.

При організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіодані та порядок користування радіозасобами.

73. Отримавши бойове завдання, командир відділення повинен - зрозуміти завдання взводу, відділення, а також завдання сусідів, час готовності до виконання завдання, порядок і терміни його виконання; усвідомити, де противник, його склад, положення і характер можливих дій, місця розташування його вогневих засобів; визначити завдання особовому складу і віддати бойовий наказ.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

орієнтири;

склад, розташування і характер можливих дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

завдання взводу і відділення;

завдання сусідів;

завдання особовому складу: навіднику-оператору (кулеметнику БТР), механіку-водію (водію), гранатометнику, кулеметнику і автоматникам;

сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій по них;

час готовності до виконання завдання та заступника.

При постановці завдання кожному підлеглому командир відділення повинен указати його місце в бойовому порядку і визначити порядок спостереження та ведення вогню.

У ході бою, завдання особовому складу щодо знищення противника, командир відділення ставить подачею команд.

74. Управління вогнем є найважливішим обов'язком командира взводу (відділення). Воно включає: розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості і визначення послідовності ураження; вибір виду зброї і боєприпасів, якими можна найбільш надійно придушити ціль у короткий термін; цілевказівки, подачу команд на відкриття вогню або постановку вогневих завдань; спостереження за результатами вогню і його корегування; маневр вогнем; контроль за витратою боєприпасів.

Для управління вогнем старшим командиром призначаються єдині орієнтири і сигнали. Заміняти їх забороняється. При необхідності, командир взводу (відділення) може призначити додатково свої орієнтири і сигнали.

Як орієнтири вибираються добре видимі і найбільш стійкі від руйнування місцеві предмети. При використанні нічних прицілів, орієнтирами вибираються місцеві предмети з великою відображаючою здатністю у межах дальності дії прицілів. Орієнтири нумеруються з права наліво, по рубежах від себе убік противника. Один з них призначається основним.

Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів), та від напрямку руху (атаки) трасуючими кулями і сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї у ціль.

75. Командир взводу управляє взводом по радіо, командами, які подаються голосом, та сигнальними засобами.

При захопленні об'єкта командно-спостережний пункт взводу може знаходитися у бойовій машині (бронетранспортері), а при діях у пішому порядку – за бойовою лінією взводу (у групі управління і вогневої підтримки, якщо така створюється)на віддаленні до 50 м у такому місці, звідкіля забезпечується найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями підлеглих, сусідів та безперервне управління взводом.

В обороні командир взводу управляє взводом з командно-спостережного пункту, розташованого в бойовій машині (бронетранспортері) або обладнаного в траншеї, звідкіля він повинен бачити місцевість перед переднім краєм оборони, на флангах та весь бойовий порядок взводу.

Командир гранатометного взводу управляє взводом з командно-спостережного пункту роти, якій він приданий (підтримує). При діях взводу по відділенням командир взводу знаходиться при одному з гранатометних відділень.

Управління окремо діючими гранатометними відділеннями здійснюють командири рот (взводів), яким вони придані.

Усередині бойової машини командир взводу (відділення) управляє діями підлеглих командами, які подаються по переговорному пристрою або голосом та встановленими сигналами.

При діях відділення у пішому порядку командир відділення знаходиться в бойовій лінії (в одній із вогневих груп, якщо такі створюються) та управляє особовим складом і бойовою машиною по радіо, сигнальними засобами і голосом. При спішуванні в бойових машинах залишаються навідники-оператори і механіки-водії.

Управління в бою повинне бути твердим та безперервним. Втрата управління у бою неприпустима. Для прийому сигналів оповіщення і управління в підрозділах може використовуватися радіотехнічна апаратура збору десанту.

При роботі на радіостанціях суворо дотримуються правил ведення переговорів. У взводі всі команди у бою передаються по радіо відкритим текстом. При передачі команд командири відділень викликаються позивними, а пункти місцевості вказуються від орієнтирів і умовними найменуваннями. При створенні противником радіоперешкод радіостанції за командою командира роти (взводу) перенастроюються на запасні частоти.

Для взаємного впізнання підрозділів десанту та підтримуючої авіації старшим командиром установлюються сигнали “Я - свій літак (вертольот)” та “Ми — свої війська”. Оповіщення особового складу про повітряного противника, радіоактивне, хімічне та біологічне зараження здійснюється єдиними та постійно діючими сигналами. Сигнали оповіщення і порядок дій по них повинен знати весь особовий склад взводу (відділення).

Командир взводу (відділення) завчасно визначає порядок дій підлеглих за сигналами оповіщення і при їх отриманні подає відповідні команди.