Обгрунтування екологічної небезпеки діяльності у сфері транспорту

ЗМІСТ

1. Обґрунтування екологічної небезпеки діяльності у сфері транспорту.

2. Поняття та характеристика екологічно небезпечної діяльності у сфері транспорту.

3. Засоби забезпечення екологічних вимог у транспортній сфері.

4. Дозвільна діяльність у сфері транспорту.

ОБГРУНТУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТРАНСПОРТУ

Негативні впливи на стан довкілля традиційно пов'язують з поняттям екологічно небезпечної діяльності, яка не визначається законодавством. Однак це поняття можна співвідносити з поняттям небезпечної діяльності, яка за Конвенцією ООН про транскордонний вплив промислових аварій від 17 березня 1992 р., визначається як будь-яка діяльність, у процесі якої одна чи більше небезпечних речовин наявні або можуть бути в рівних кількостях чи перевищують граничні кількості, визначені цією конвенцією і здатні призвести внаслідок аварії до транскордонного впливу [ 5 ].

Відповідно до такого підходу, під визначення екологічно небезпечної діяльності підпадає транспорт. Хоч сам по собі транспорт є сукупністю механічних засобів перевезень, виробничо-технологічного комплексу, організацій і підприємств, призначених для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни у перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученнях і надання інших транспортних послуг усім споживачам [ 10 ], але з огляду на те, що рухомі засоби транспорту (автомобілі, тепловози, морські та річкові судна), що використовують як пальне різні види нафтопродуктів, а також стаціонарні об'єкти матеріально-технічного забезпечення (склади пально-мастильних матеріалів, зливні води після миття автомобілів та їх агрегатів, пари різних шкідливих речовин, кислот, матеріалів, які використовуються в технологічних процесах ремонту автомобілів або перевозяться за його допомогою, транспорт, як галузь народного господарства визнано одним із значних забруднювачів довкілля [ 20 ].

Вважається, що через вихлопні гази від автомобільного транспорту щорічно вмирають тисячі людей (у самій Великобританії, за підрахунками, 11 000 чоловік), а збитки, яких зазнає навколишнє природне середовище, становлять мільярди доларів.

Залізничний транспорт України використовує приблизно 170 млн. кубометрів води на рік. Близько 50 % води використовується на господарсько-питні потреби, безповоротні втрати води становлять понад 40 %. Щороку у каналізаційні мережі, природні водойми залізниця скидає понад 20 тис. тонн забруднювальних речовин, з яких майже 50 % без очищення. Основними забруднювальними речовинами у цьому випадку є відпрацьовані гази тепловозів, нафтопродукти, фенол, аерозолі, сміття. Більш як половина всього обсягу викидів забруднювальних речовин у повітря річковим транспортом припадає на відпрацьовані вихлопні гази двигунів судноплавних засобів та автотранспорту – близько 500 тонн на рік на кожний великий річковий порт або транспортний вузол. Морський транспорт забруднює море відходами харчування, сміттям, нафтою та нафтопродуктами, що значно погіршує екологічний стан моря, особливо у припортових зонах [ 20 ].

Значну шкоду довкіллю завдає також і авіація. Ще на початку та у середині 70-х років ХХ ст. авіацію не відносили до забруднювачів повітря. Проте із зростанням темпів її розвитку, стан значно змінився. Внаслідок роботи двигунів лише одного авіалайнера в атмосферу потрапляє понад 76,5 тонн продуктів згорання вуглецевого пального, насамперед й вуглекислого газу.

Окремої уваги заслуговує і фізичний вплив транспорту, який проявляється у вигляді шумового і/або вібраційного впливу на навколишнє природне середовище та життя і здоров'я людей.

Не можна залишити поза увагою і перевезення небезпечних вантажів, оскільки ці перевезення пов'язані із підвищеною небезпекою порівняно із здійсненням перевезення вантажів звичайних. При потраплянні транспортного засобу, який здійснює перевезення будь-якого небезпечного вантажу, в аварію, наслідки, як правило, бувають значно важчими, оскільки підвищується ризик загибелі та захворювання людей, забруднення навколишнього природного середовища, пошкодження транспортних вузлів та історичних пам'яток і природних заповідників, а також місць відпочинку. Дія небезпечних речовин, які перевозяться транспортними засобами, на навколишнє природне середовище може викликати в ньому незворотні зміни і навіть загибель деяких представників флори та фауни.

Більшість країн світу вже мають практику у сфері застосування заходів щодо боротьби із впливом на навколишнє природне середовище та життя і здоров'я людей транспортної галузі. Оскільки транспорт у середньому є одним із найбільших створених людиною джерел викидів, і передбачається, що здійснювані ним викиди будуть збільшуватися з огляду на збільшення кількості транспортних засобів (зазвичай, автомобільних), дедалі більшого значення набувають заходи в галузі контролю за викидами та скидами, здійснюваними у цій сфері. У цій роботі міститься також інформація про практику країн (зокрема України) щодо екологічного убезпечення в транспортній галузі, яка може бути використана для підготовки комплексного міжнародного нормативного акту.