Приклади розв’язку типових задач. Задача 1.Визначити повну собівартість виробу, якщо маємо наступні дані: маса заготовки – 120 кг, ціна матеріалу 50 грн за 1 кг

Задача 1. Визначити повну собівартість виробу, якщо маємо наступні дані: маса заготовки – 120 кг, ціна матеріалу 50 грн за 1 кг, відходи 25 %, їх вартість реалізації – 5 грн за 1 кг.

Трудомісткість виготовлення виробу 44, 7 год., годинна тарифна ставка (Сг) – 2 грн, додаткова заробітна плата 20 %.

Відрахування на соціальні потреби 32, 5 %, витрати на утримання і експлуатацію обладнання – 160 %, загально­вироб­ничі (цехові) витрати – 137 %.

Таблиця 13.2

№ з/п	Назва статті калькуляції	Методика розрахунку	Сума за одиницю продукції, грн
1.	Основні матеріали за відрахування відходів
2.	Покупні витрати
3.	Основна з/п основних робітників		89, 4
4.	Додаткова з/п основних робітників	%× рядок 05	17, 88
5.	Відрахування на соціальні потреби (соц. страхування)	%× рядок 05+06	34, 87
6.	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	%× рядок 05	143, 04
7.	Загальновиробничі витрати	%× рядок 05	122, 48
10.	Виробнича собівартість виробу	Сума всіх попередніх рядків	6360, 48

Відповідь. Повна собівартість виробу становить 6678, 5 грн.

 

«Складання зведеного кошторису витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) та розрахунок зниження собівартості продукції під впливом техніко-економічних факторів»

Розрахунок витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основному виробництві здійснюється на підставі даних про обсяг виготовлення окремих виробів і технічно-обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або робіт (норм виходу чи видобутку продукції з вихідної сировини), встановлених для планового року з урахуванням передбачених у плані змін у використанні техніки, технології та організації виробництва.

На основі натуральних норм витрат і цін на матеріальні ресурси, що споживаються, визначаються норми витрат у вартісному виразі (з урахуванням вартості зворотних відходів).

Витрати електроенергії оцінюються виходячи із середньої вартості відповідних видів енергії, що складається на під­приємстві, з діючих тарифів на енергію, придбану у сторонніх підприємств і організацій, та планової собівартості енергії, що виробляється енергоцехами.

Розрахунок основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), здійс­нюється окремо для робітників, заробітна плата яких опла­чується за відрядною формою оплати праці та робітників, заро­біт­на плата яких оплачується за погодинною формою оплати праці.

Сума основної заробітної плати робітників за відрядною формою оплати праці визначається виходячи з обсягу вироб­ництва відповідних видів продукції, встановленої трудомісткості (норм виробітку), відрядних розцінок і середньогодинної (денної) тарифної ставки.

Додаткова заробітна плата планується у розмірах, передбачених Кодексом законів України про працю, іншими зако­нодав­чими актами України, колективними договорами під­приємств з дотриманням норм і гарантій, передбачених законо­давством, Генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відрахування на соціальні заходи. Відрахування на обов’яз­кове державне пенсійне страхування, обов’язкове соціаль­не страхування, обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, індивідуальне страхування персоналу підприємства та інші види загальнообов’язкового державного соціального страху­вання здійснюються відповідно до законів України.

Кошториси витрат (калькуляції собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва складаються на основі даних про планові обсяги їх продукції, норм матеріальних та трудових витрат, які знаходять відображення у кошторисах витрат. Для цього загальна сума витрат допоміжних цехів розподіляється на основі окремого розрахунку використання їх продукції (робіт, послуг) за відповідними напрямами.

Кожна стаття кошторису обґрунтовується плановими розрахунками, вихідними даними для яких є:

– планований склад устаткування і транспортних засобів, що визначаються виходячи з норм їх використання і планованого обсягу виробництва;

– нормативи витрат рухової енергії за окремими видами устаткування і середні ціни (собівартість) окремих видів енергії;

– норми витрат купівельних матеріалів для експлуатації устаткування, включаючи запасні частини, мастильні та обтиральні матеріали;

– норми амортизаційних відрахувань;

– нормативи обслуговування устаткування і транспортних засобів допоміжними робітниками;

– розрахунок розподілу продукції (робіт, послуг) допоміжних цехів;

– розрахунок потреби в малоцінних і швидкозношуваних предметах та інструментах.

Для розрахунку кошторису загальновиробничих витрат вихідними даними є:

– структура організації управління цехами, їх штатні роз­к­лади;

– норми витрат палива й енергії для опалення, освітлення та інших загальновиробничих потреб; норми амортизаційних від­рахувань; розрахунок витрат на охорону праці;

– розрахунки розподілу продукції і послуг допоміжних цехів;

– розрахунок витрат на утримання пожежної і сторожової охорони;

– розрахунок витрат на професійну підготовку та пере­під­готовку, за профілем підприємства кадрів, що перебу­вають у тру­дових відносинах з підприємством;

– норми податків, зборів та інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством.

Кошторис інших виробничих витрат складається на осно­ві розрахунків витрат, пов’язаних з епізодичними та періо­дич­ни­ми випробовуваннями якості виробів, деталей, вузлів за тех­ніч­ними умовами та стандартами.

Сума, одержана після внесення зазначених вище змін, являє собою виробничу собівартість валової продукції.

Розрахунок зниження собівартість продукції виконують у такій послідовності:

Визначають затрати на 1-ну грн ТП у базовому році:

де В_{1грнТП б} – витрати на 1 грн товарної продукції у базовому періоді, коп./1грн;

С/в_ТПб – собівартість усієї товарної продукції в базовому періоді, грн;

Q_ТПб – обсяг товарної продукції підприємства, грн.

2. Визначають вихідну собівартість ТП у планованому році:

де Q_{ТП пл} – плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.

Основним шляхом зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.

Зниження собівартості продукції за рахунок збільшення обсягу виробництва при незмінних постійних витратах( ) визначається за формулою:

де І _ПВ – індекс постійних витрат;

І_ОВ – індекс збільшення обсягу виробництва;

Ч_ПВ – частка постійних витрат в структурі с/в;

Зниження собівартості продукції за рахунок економії матеріалів і зниження цін на них( ) визначається за формулою:

= (1 – І_Н · І_Ц) · Ч_М, %,

де І_Н – індекс норм розходу матеріалів;

І_Ц – індекс цін;

Ч_М – частка матеріальних витрат в структурі собівартості продукції, %.

3. Зниження собівартості за рахунок росту продуктивності праці, що перевищує ріст заробітної плати() визначається за формулою:

де І_З/П – індекс зміни заробітної плати;

І_ПП – індекс зміни продуктивності праці;

Ч_З/П – частка заробітної плати в структурі собівартості продукції, %.