Стаття 60. Відповідальність та права командира повітряного судна

1. Командир повітряного судна:

1) несе відповідальність за безпеку всіх членів екіпажу, пасажирів і вантажу на борту з моменту, коли він піднімається на борт, до моменту, доки не залишить літак після польоту;

2) несе відповідальність за експлуатацію і безпеку повітряного судна з моменту готовності повітряного судна вирулити на злітну смугу для польоту до того моменту, коли закінчилося приземлення і двигун (двигуни), що використовувався як основна силова установка, заглушено;

3) має право віддавати команди, які вважає необхідними і такими, що забезпечують безпеку повітряного судна, пасажирів і вантажу, що перевозяться літаком;

4) має право відмовити в перевезенні: будь-якої особи або будь-якої частини вантажу, якщо, на його думку, це може становити потенційну загрозу безпеці літака чи пасажирів; особі, якщо вона перебуває під впливом алкоголю або медичних препаратів до такого ступеня, що може загрожувати безпеці літака або пасажирів; небажаних пасажирів, депортованих осіб чи ув'язнених, якщо їх переміщення становить загрозу безпеці літака чи пасажирів;

5) повинен забезпечити інформування пасажирів про місцезнаходження аварійних виходів, розташування і використання відповідного аварійного і рятувального обладнання;

6) має право приймати остаточне рішення про прийняття чи неприйняття літака з експлуатаційними недоліками, дозволеними експлуатаційною документацією;

7) повинен забезпечити проведення передпольотної підготовки.

2. Командир або пілот, якому передано управління польотом в аварійній ситуації, що вимагає термінового прийняття рішення або виконання дії, може виконувати будь-які дії, які він вважає необхідними за цих обставин. У таких випадках він може відступати від правил, експлуатаційних схем і методів в інтересах безпеки.

3. Експлуатант повітряного судна повинен вжити всіх можливих заходів щодо гарантування виконання особами, які перебувають на повітряному судні, усіх законних наказів командира повітряного судна з метою забезпечення безпеки літака, осіб та майна, що перебувають на ньому.

4. Командир повітряного судна, який отримав сигнал лиха від іншого повітряного чи морського судна, помітив повітряне чи морське судно, що зазнало аварії або якому загрожує небезпека, або іншу катастрофу, стихійне лихо чи людину в морі, для життя якої існує загроза, зобов'язаний надати допомогу постраждалим або особам, життю яких існує загроза, в обсязі, що дозволяє йому надати таку допомогу без загрози безпеці повітряного судна, пасажирів, членів екіпажу або інших осіб, за яких він несе відповідальність.

Питання 83

при повітряних перевезеннях і польотах – відповідальність, покладена у зв’язку з порушенням зобов’язань по перевезенню пасажирів, багажу й вантажу або по наземному обслуговуванню повітряних судів або у зв’язку із заподіянням шкоди авіаперсоналу, пасажирам і третім особам. Регламентується нормами національного загальногромадянського законодавства й спеціальних норм повітряного права (у тому числі правилами повітряних перевезень), міжнародними конвенціями, а також умовами перевезень й інших правил, установленими окремими авіапідприємствами або угодами між ними.

У повітряному праві прийнято виділяти: відповідальність авіаперевізника перед пасажирами й вантажовласниками; відповідальність авіапідприємства або самостійного аеропорту перед власником повітряного судна за порушення зобов’язань по наземному обслуговуванню судна; відповідальність авіапідприємства перед власним персоналом; відповідальність власника повітряного судна й інших осіб (власників, аеропортів, органів УВС і виготовлювачів авиатехники) перед третіми особами. За договором повітряні перевезення – внутрішній або міжнародному – перевізник відповідає за заподіяння шкоди життя й здоров’ю пасажира; за прострочення в доставці пасажира, багажу, вантажу; за втрату, недостачу або ушкодження багажу, вантажу.

О. й. авіаперевізника за заподіяння шкоди здоров’ю або смерть пасажира звичайно є більше строгою. Повітряний кодекс СРСР установлював, що в цих випадках авіаперевізник зобов’язаний відшкодувати шкоду, якщо не доведе, що він виник внаслідок наміру самого потерпілого (а при наявності непереборної сили – також і грубої необережності потерпілого). Якщо перевізник доведе, що груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, розмір відшкодування може бути зменшений або у відшкодуванні відмовлено. Інакше вирішуються ці питання стосовно до відповідальності авіаперевізника при міжнародних перевезеннях, що підпадають під дію документів так називаної Варшавської системи. Для таких перевезень відповідальність заснована на презумпції провини перевізника й обмежена певною межею (виключення допускаються лише у випадках наміру, грубої необережності перевізника, ряді інших випадків).

Відповідальність може виникати не тільки при порушенні зобов’язань по перевезенню, але й при інших спрямованих на її забезпечення зобов’язань, передбачених в угодах авіапідприємств із власниками аеропортів і паливно-заправних організацій по наземному обслуговуванню повітряних судів.

При здійсненні повітряних перевезень і польотів шкода може бути заподіяний також особам, що перебувають у трудових відносинах з авіаперевізником, і стороннім громадянам й організаціям (третім особам). У більшості країн відповідальність авіапідприємств перед авіаперсоналом регламентується загальними нормами цивільного права про відшкодування роботодавцем шкоди, заподіяного життю або здоров’ю робітників та службовців при використанні ними своїх трудових (службових) обов’язків.

Відповідальність перед третіми особами виникає при заподіянні збитку повітряним судном на поверхні внаслідок зіткнення в повітрі з іншим повітряним судном або іншими предметами, впливу шуму, звукового удару, інших явищ, пов’язаних з експлуатацією повітряного судна. Частково питання такої відповідальності розглядаються в Римській конвенції 1952.

Наявність у внутрішнім праві багатьох країн й у міжнародних конвенціях норм, що обмежують або усувають відповідальність за збиток, заподіяний у ході експлуатації повітряного судна, не дозволяє задовольнити (повністю або частково) вимоги пасажирів або інших осіб до авіаперевізника або іншого власника повітряного судна у випадках, коли є підстави для звільнення їх від відповідальності або коли вимоги занадто великі по розмірі. У зв’язку із цим у багатьох країнах, особливо в США, сталі одержувати визнання концепції позадоговірної відповідальності виготовлювача повітряних судів перед третіми особами, що постраждали при авіаподії, що виникла в результаті виробництв, або конструктивного дефекту авиатехники. Див. також статтю «Страхування повітряне».