Загальні уявлення про психічні стани

Поняття «стан» описує особливості об’єктів або явищ, пов’язаних з динамікою їх розвитку, які відображуються у специфіці їхньої внутрішньої структури і в особливостях взаємодії з реальністю, що оточує їх, у конкретні періоди часу. Уперше питання про поняття «стан» поставив Арістотель (384–322 рр. до н. е.), визначивши його як вид якості, яка легко піддається виміру, але відрізняється від властивостей речовини. Стан – це форма реалізації буття, властива усім явищам, системам, об’єктам, процесам. По відношенню до людини, термін «стан» характеризує особливості динаміки її психічних і фізіологічних процесів у житті й діяльності. Стани людини можуть спостерігатися внутрішньо або зовні. Внутрішньо спостережуваний стан – це зафіксоване свідомістю суб’єкта на певний момент часу інтегральне відчуття благополуччя (неблагополуччя), комфорту (дискомфорту) в тих або інших підсистемах організму або усього організму в цілому. Зовні спостережуваний стан – це міра благополуччя (неблагополуччя), комфорту (дискомфорту) людини, що визначається за зовнішніми ознаками.

Введення поняття про психічний стан (англ. psychic state) як самостійної категорії в психологічній науці пов’язане з іменами В. М. М’ясищева і М. Д. Левітова. Зокрема, М. Д. Левітов (1964) у книзі «Про психічні стани людини» зазначає, що психічний стан суб’єкта – це цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, яка показує своєрідність протікання психічних процесів у залежності від відображення предметів і явищ дійсності, попереднього стану і психічних властивостей особистості.

Психічні стани – широка психологічна категорія, що охоплює різні види інтегрованого віддзеркалення ситуації (викликаних дією на суб’єкта як внутрішніх, так і зовнішніх стимулів) без виразного усвідомлення їх предметного змісту. Термін «психічний стан» використовується для характеристики найбільш виражених проявів психічної сфери людини: стан збудження і гальмування; різні градації стану пильнування; стан ясності або затьмарення свідомості; стани підйому або зневіри, стомлення, апатії, зосередженості, задоволення‑незадоволення, дратівливості, страху і так далі. Прикладами психічних станів можуть також служити: бадьорість, втома, психічне пересичення, апатія, депресія, ейфорія, відчуження, втрата почуття реальності, переживання «вже баченого», нудьга, тривога і т. ін.

Психічний стан є не просто поточною характеристикою психічної сфери людини – адже від того, в якому стані знаходиться особистість, залежить реакція на той або інший стимул, її поведінка. Психічний стан – складний і різноманітний, досить стійкий, але в той же час динамічний психічний прояв, що підвищує або знижує рівень життєдіяльності в поточній ситуації. У зв’язку з цим психічний стан часто розглядається як фон, на якому розгортається психічна діяльність, рівень і спрямованість психічної активності особистості. Явище психічного стану виводиться з поняття тонусу або рівня активності‑пасивності нервово‑психічної діяльності. При цьому об’єктивною складовою психічного стану є рівень активації центральної нервової системи. Інша – суб’єктивна складова психічного стану – це відношення суб’єкта (суб’єктивна оцінка значущості ситуації або предмета, на який спрямована свідомість людини), що виражається в переживаннях людини, пов’язаних з предметами або особливостями діяльності.

У основі формування психічних станів лежать механізми пристосування, цілеспрямованості й самозбереження, що обумовлюють адаптацію людини до довкілля. Тому психічний стан може також розглядатися як цілісна, системна реакція особистості на зовнішні і внутрішні стимули, спрямована на досягнення корисного результату. При цьому виділяються психологічні прояви стану – переживання і почуття, і фізіологічні – зміни фізіологічних функцій і міри мобілізації функціональних можливостей.

Дослідження структури, динаміки та природи психічних станів у наш час тільки починається, оскільки, як зазначає С. Д. Максименко (2006), сучасний етап дослідження психічних станів є лише етапом накопичення емпіричних даних; етапом побудови первинних дослідницьких гіпотез відносно психологічної природи цих загадкових явищ.