Поняття, види та функціональне використання земель водного фонду

Правовий режим земель водного фонду визначається ст. 13 Конституції України,

а також нормами ВК України, інших нормативних актів.

Правовий режим земель водного фонду характеризується особли­востями об'єкта, суб'єктів і змісту земельних правовідносин, які ви­никають у сфері здійснення прав на землю, використання, охорони земель цієї категорії.

Об'єктом розглядуваних земельних правовідносин є землі водного фонду. Поняття земель водного фонду розкривається через визначе­ний у ст. 58 ЗК України склад цих земель. Зокрема, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водо­сховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також острова­ми; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і на­вколо водойм; в) гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, надані під смуги відведення для них; ґ) береговими смугами водних шляхів.

Правовий режим земель водного фонду органічно поєднується з правовим режимом водних об'єктів, тобто природних або створених штучно елементів довкілля, в яких зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт - ст 1. ВК України). Так, наприклад, болотом є надмірно зволожена земельна ді­лянка із застояним водним режимом і специфічним рослинним по­кривом (ст. 1 ВК України). Островом вважається частина суходолу, оточена з усіх боків водним об'єктом, що розташована вище рівня найбільшого припливу цього об'єкта.

Відповідно до ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм у межах водоохоронних зон виді­ляються прибережні захисні смуги, призначені для охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення та інших негативних впливів, а також для здійснення певних видів господарської діяльності, пов'яза­ної з використанням таких водних об'єктів.

Особливості правового режиму цих смуг врегульовано ст. 61, 62 ЗК України. Розміри прибережних захисних смуг навколо водойм і вздовж річок визначаються за правилами ст. 60 ЗК України. Уздовж морів і навколо морських заток і лиманів вони встановлюються за проектами землеустрою, що розробляються відповідно до Закону України "Про землеустрій" з урахуванням ст. 88 ВК України, а в ме­жах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації такого населеного пункту, затвердженої відповідно до Закону України "Про планування і забудову територій".

До складу земель водного фонду включаються також смуги відве­дення на берегах річок, призначені для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошу­вальних і осушувальних систем, гідротехнічних і гідрометричних спо­руд, водойм і гребель. Розміри земельних ділянок смуг відведення ви­значаються за проектами землеустрою. Крім того, такими проектами має визначатись і режим їхнього використання залежно від мети ви­користання в кожному конкретному випадку. Як правило, це ство­рення водоохоронних та берегоукріплювальних насаджень, будівниц­тво протиерозійних споруд тощо. Виділення таких смуг можливе на підставі ст. 63 ЗК України, ст. 91 ВК України.

Берегові смуги водних шляхів можуть виділятися навколо суднопла­вних річок за проектами землеустрою для потреб, пов'язаних з обслу­говуванням судноплавства (влаштування причалів, установлення при­строїв для навантаження і розвантаження суден, установлення берего­вих навігаційних знаків, тимчасове зберігання суднового обладнання та інших потреб). Основні принципи виділення таких смуг викладено в ст. 64 ЗК України, ст. 91, 92 ВК України. Розмір розглядуваних смуг визначається окремо в кожному випадку за проектом землеустрою.

Зони санітарної охорони створюються в районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб. Мета їхнього створення - охорона водних об'єктів від шкідли­вого впливу господарської діяльності на якість водних ресурсів. Відпо­відно до постанови КМ України "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів" від 18 грудня 1998 р. поділяються на три по­яси, що розрізняються обсягом обмежень господарської діяльності.

Відповідно до ст. 93 ВК України межі зон санітарної охорони вод­них об'єктів установлюються місцевими радами на їхній території за погодженням із державними органами санітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології. Розміри зон залежать від гідрологічного режиму прилеглої до водного об'єкта території та інших факторів, що є визначальними і враховуються в проектах землеустрою таких зон.

Земельне законодавство виділяє також водоохоронні зони, що встано­влюються навколо водойм для створення їхнього сприятливого режиму, попередження забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин. Такі зони виділяються від урізу води на обґру­нтовану проектом землеустрою відстань. Саме в межах водоохоронних зон визначаються землі прибережних захисних смуг і смуги відведення. Разом із тим, частина водоохоронної зони поза смугою відведення прибе­режною захисною смугою, як правило, не належить до земель водного фонду і включає землі іншого цільового призначення, на які накладають­ся певні обмеження у способах використання. Таким чином, водоохорон­ні зони не є самостійним видом земель водного фонду.

Суб'єктами прав на земельні ділянки водного фонду можуть бути громадяни та юридичні особи, які мають загальну і спеціальну земе­льну правоздатність і дієздатність. Законом можуть бути встановлені обмеження для певного кола суб'єктів щодо можливості набуття та реалізації прав на земельні ділянки водного фонду.

Особливостями правового режиму земель водного фонду є також їхнє функціональне використання. За призначенням основні види діяльності на землях водного фонду можна поділити на такі види: а) догляд за вод­ними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведен­ня, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані здебільшого водогосподарськими спеціалізованими організаціями, іншими підприємствами установами та організаціями; б) тимчасове користування для сінокосіння, рибогос­подарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Для цих цілей земельні ділянки можуть бути надані підприємствам, установам, організаціям різних форм власності, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам; в) проведення робіт, пов'я­заних з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для суд­ноплавства, видобуванням корисних копалин, прокладанням лінійних комунікацій, а також з метою виконання бурових і геологорозвідуваль­них робіт спеціалізованими організаціями та установами; ґ) експлуата­ція та захист від забруднення, пошкодження і руйнування різного роду каналів на зрошувальних і осушувальних системах; використання з ме­тою забору води для централізованого водопостачання населення, а та­кож лікувальних і оздоровчих потреб.

Функціональне використання земель водного фонду детермінує права та обов'язки суб'єктів земельних правовідносин, що виникають у сфері здійснення прав на земельні ділянки, використання та охоро­ни земель цієї категорії.