Статус лікаря-інтерна у відділенні

Практична підготовка лікарів-інтернів на базі стажування

1-й рік (тривалість: 5 місяців - 780 год.)

Назва відділення (кабінету)	Кількість навчальних годин	Число тижнів практичної роботи
Амбулаторія (відділення) сімейної медицини		18,7
Кабінет функціональної діагностики
Жіноча консультація
Рентгенологічний кабінет

2-й рік (тривалість: 7 місяців - 1092 год.)

Назва відділення (кабінету)	Кількість навчальних годин	Число тижнів практичної роботи
Амбулаторія (відділення) сімейної медицини		27,3
Фізіотерапевтичний кабінет
Жіноча консультація
СЕС

Розподіл робочого часу лікаря-інтерна на роботу в амбулаторії, на дільниці сімейного лікаря та у кабінетах проводить керівник інтернів відповідно до особливостей організації роботи базової установи. Під час роботи в центрі сімейної медицини лікар-інтерн приймає участь в клінічних тематичних розборах хворих (1 раз на тиждень) та окремих семінарських заняттях, які проводять керівники інтернів. Крім того інтерни беруть участь у профілактичній, санітарно-освітній роботі на дільниці та в громаді, клінічних та клініко-патологоанатомічних конференціях, роботі наукових лікарських товариств.

Вузькі розділи навчальної програми та додаткові програми інтерни вивчають під час навчання як в очній частині на відповідних кафедрах, де одночасно поглиблюють теоретичні знання і вдосконалюють спеціальні практичні навики, так і на заочному циклі, на якому передбачено відповідний час на засвоєння практичних навиків та самостійну роботу, з чіткою регламентацією відповідних видів роботи.

Зважаючи на актуальність підготовки інтернів з питань педіатрії під час навчання на заочному циклі рекомендовано для забезпечення належного рівня практичної підготовки окрім роботи в амбулаторії сімейної медицини (де не завжди є в наявності достатній контингент хворих) на протязі 1-го місяця (156 год.) працювати в умовах педіатричного стаціонару, при цьому: 36 год. – відділення патології новонароджених; 36 год. - відділення дітей раннього віку; 36 год. - відділення дітей старшого віку; 48 год. - відділення дитячої анестезіології та інтенсивної терапії. Під час проходження заочного циклу у структурах первинної медико-санітарної допомоги бажано також протягом 1-го місяця (156 год.) працювати у дитячих поліклініках або дитячих відділеннях міських або районних поліклінік. Решту годин інтерни працюють за місцем майбутньої роботи.

Лікар за фахом «загальна практика – сімейна медицина» на базі стажування виконує весь обсяг роботи передбачений займаною посадою. Із загальної кількості робочого часу на базі стажування рекомендовано виділити 36 год. (1 тижень) на роботу в кабінеті функціональної діагностики, 36 год. (1 тиждень) на роботу в рентгенологічному кабінеті, 36 год. (1 тиждень) на роботу в СЕС, 36 год. (1тиждень) на роботу в фізіотерапевтичному кабінеті та 72 год (2 тижні) на роботу в жіночій консультації..

Під час проходження інтернатури на базі стажування керівник інтернів має забезпечити можливість опанування всіма практичними навичками згідно кваліфікаційних вимог до лікаря спеціаліста за спеціальністю «загальна практика-сімейна медицина» (тобто неврологічними, ЛОР, офтальмологчними, хірургічними, травматологічними, акушерськими та ін.), для чого амбулаторії сімейної медицини, що є заочними базами стажування лікарів інтернів «загальної практики-сімейної медицини» мають бути укомплектовані відповідно до табелю оснащення. При відсутності відповідного оснащення в амбулаторії сімейної медицини лікарю-інтерну на заочній базі стажування має бути надана можливість відпрацювання практичних навиків у спеціалізованих кабінетах багатопрофільних поліклінік, в пунктах невідкладної медичної допомоги, в жіночих консультаціях та ін.

Статус лікаря-інтерна у відділенні

В адміністративному відношенні лікар-інтерн підпорядковується керівництву базової лікувально-профілактичної установи. На нього повністю поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, права та пільги, що встановлені для медичних працівників даної установи. Під час проходження інтернатури, при здійсненні функції лікаря він має права і несе відповідальність за свої дії на рівні з іншими лікарями.

Відповідно з існуючим положенням про інтернатуру, лікар-інтерн повинен самостійно забезпечувати діагностичний та лікувальний процес під керівництвом безпосереднього керівника. Необхідно звернути особливу увагу на зміст, що вкладається в розуміння «самостійно». В точному розумінні лікар-інтерн не може працювати самостійно, оскільки при його обмеженій компетентності неможливо надати усю повноту вирішення складних клінічних, організаційних чи деонтологічних завдань. Виходячи зі сказаного, під поняттям «самостійність» необхідно розуміти тільки максимально можливу самостійність, яка, однак, повинна бути під контролем керівника. Необхідний індивідуальний підхід, зумовлений конкретними теоретичними знаннями лікаря-інтерна з того чи іншого питання, ступенем засвоєння практичних навичок, його характерологічними особливостями та рядом інших факторів. Ступінь самостійності повинен прогресивно зростати в процесі навчання і, в результаті, до кінця інтернатури підготовка лікаря-інтерна повинна відповідати поставленим вимогам самостійності у вирішенні клінічних задач, передбачених програмою.

За весь період навчання в інтернатурі лікар-інтерн повинен оволодіти певним переліком практичних навичок і маніпуляцій. Передбачено три рівні засвоєння матеріалу: перший рівень – ознайомлення з даним питанням; другий рівень – уміння застосувати набуті знання у роботі з хворими, виконувати найбільш поширені маніпуляції; третій – уміння самостійно проводити необхідні заходи для обстеження, лікування, профілактики та реабілітації хворих.

Таким чином, робота лікаря-інтерна зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина» на базі стажування охоплює наступні основні напрямки:

І. Практична діяльність.

Діагностична робота

Основна мета цього розділу роботи – оволодіння сучасними методами діагностики в умовах амбулаторії (відділення) сімейної медицини. Не дивлячись на навчання у вищому медичному закладі освіти, вдосконаленню знань з діагностики слід приділяти особливу увагу. Перш за все, йде мова про закріплення отриманих раніше знань та навичок на такому рівні, який міг би бути основою для подальшої самостійної роботи. По-друге, специфіка роботи сімейного лікаря вимагає вдосконалення певного обсягу спеціалізованих діагностичних маніпуляцій, визначення необхідності скерування хворого на додаткові методи обстеження та інтерпретація їх результатів.

Керівнику інтернів необхідно приділяти велику увагу удосконаленню ними практичних навичок, згідно з переліком, відповідно кваліфікаційним вимогам до лікаря-спеціаліста.

При складанні індивідуального плану підготовки лікаря-інтерна керівник встановлює конкретний термін оволодіння різними практичними навичками і кількість маніпуляцій з урахуванням характеру і обсягу лікувально-діагностичної роботи на базі стажування та графіку навчання на кафедрах в очній частині інтернатури.

Лікувальна робота

У процесі підготовки лікарі-інтерни засвоюють принципи консервативного і оперативного лікування хворих в амбулаторних умовах, основи надання невідкладної медичної допомоги, спостереження за хворими в післяопераційному періоді. Лікарі вивчають особливості організації і проведення лікування хворих в умовах стаціонару на дому. Достатню увагу слід приділяти у вивченні лікарями-інтернами немедикаментозних методів лікування, заходів реабілітації та санаторно-курортного лікування. Інтерн повинен вміти визначити покази до госпіталізації та забезпечити наступність щодо лікування хворих.