Важкі» у спілкуванні типи людей

Відмінності поведінкових патернів як фактори конфлікту.

Конфліктні особистості.

Вікові особливості

Перш за все, існують вікові періоди, котрих можуть безпосередньо називати «конфліктними». Схильністю до конфліктної поведінки в такі періоди є нормальною складовою розвитку особистості. Це стосується перш за все етапів дитинства, на котрих відбувається досягнення дитиною автономності від дорослих і вихователів. Наступний класично «важкий» вік – підлітковий, пов'язаний з самоствердженням і самореалізацією особистості на новому витку її життєвому шляху. В такі періоди внутрішньо особистісні конфлікти здатні породжувати складнощі у взаємостосунках і на міжособистісному рівні.

Існують і інші критичні вікові періоди (приблизно через кожні десять років), які характеризуються специфічними проблемами і потребами, що породжують конфлікти.

Якщо врахувати працездатний вік, то перша криза (а за Еріксоном 6-а стадія) 20-25р. Це період отримання повної соціальної самостійності. Непідготована до неї людина все ще заклопотана тільки собою. Внутрішню невлаштованість вона переплавляє в самоствердження через демонстративність поведінки, використання інших лише як засобу власної зручності чи насолоди. Несприятливий наслідок – повна ізоляція.

Друга криза дорослості — вік біля сорока років, особливо для чоловіків, є часом перебудови психологічного життя з переорієнтацією на більш емоційні критерії стосунків і особистісного благополуччя. Часто власне в цьому віці виникає маса проблем, пов’язаних з тим, що чоловік покидає сім’ю, розчаровується в попередніх особистих стосунках, заводить сліпий роман. В цьому віці виникають проблеми із сенсом життя, невдоволеність своїм життєвим шляхом, обраним фахом, друзями та ін. Останніми часами зазначають, що жінки теж переживають цю кризу. Для них вона характеризується значним зростанням раціональної складової. Теж починається переоцінка обраного партнера, друзів та роботи з точки зору їх раціональної корисності. Така переоцінка життя має схильність впадати в іншу крайність. Чоловіки надміру йдуть за своїми емоціями, а жінки за вигодою, що призводить до конфліктів з близькими та співробітниками, проте теж має тимчасовий характер. З часом раціональний та емоційний компоненти і у чоловіків і у жінок збалансовуються, вони починають цінувати вже складені стосунки, помічати переваги обраного в юності фаху і схильні відновлювати головні засади раніше побудованого життя. Негативний наслідок — втрати у сім`ї та кар`єрі незворотні і людина залишається «біля розбитого корита» як баба у казці про золоту рибку.

Люди у віці біля шістдесяти років нерідко створюють і переживають проблемні ситуації, пов’язані з блокуванням найважливішої для них потреби в передачі ними їх життєвого досвіду. Ця потреба зараз часто вступає в протиріччя із стрімкістю змін в суспільстві, в силу яких досвід старшого покоління багато в чому втрачає свою значимість, крім того цьому перешкоджає надзвичайно багаті можливості отримання більш широкої інформації із інших джерел. Зазвичай діти до цього часу стають самостійними і починають жити виключно за власними правилами, а онуки переживають протестну кризу підліткового віку. Намагання повчати, коли їх про це не просять, призводить до конфліктів. А несприйняття порад іншими призводить до того, що людина починає почуватися непотрібною, а тому надміру вразлива до навіть нейтральних ситуацій.

Часто вікові особливості, перетинаючись з соціальними, формують специфічні риси поколінь, їх ціннісні переваги, звичний уклад життя і т.д., створюють ще більший конфліктний потенціал.В нашому суспільстві все більш розповсюджуються геронтофобія (неприйняття людей похилого віку), котра набуває деколи гротескних форм. Що з одного боку загострює проблеми людей похилого віку, а з другого – робить їх агресивність виправданою. Інколи ставляться доволі абсурдні вікові вимоги при прийомі на роботу. Так одна фірма запрошувала на роботу управляючого персоналом до 20 років з досвідом роботи.

Важкі» у спілкуванні типи людей

Без сумніву існують «важкі» люди, тобто такі, спілкування з якими виявляється складним і несе небезпеку конфліктів для більшості людей, котрі з ними стикаються.

Існують різноманітні способи подолання проблем, що виникають з людьми такого типу. В багатьох випадках в спілкуванні з ними допомагають техніки комунікації, але корисно знати особливості «важких» людей, щоб нормалізувати стосунки з ними.

Грубіяни

Найбільш явними серед «важких» людей є грубі, різкі, відверто агресивні люди. Важливо зрозуміти причини грубої і агресивної поведінки. Якщо людина демонструє нетипову для неї агресивну реакцію, емоційний вибух, то часто достатнім буде зробити перерву і дати їй змогу заспокоїтися.

Але є деякі типи людей, для яких агресія є звичним стилем поведінки. Для вибору адекватного способу спілкування з ними необхідною враховувати певні відмінності між цими типами.

Загальний принцип спілкування із «важкими» людьми полягає в тому, щоб усвідомлювати існування деяких скритих інтересів і потреб, котрі вони задовольняють, коли діють подібним чином, бо не вміють задовольняти їх інакшие. Тому варто зрозуміти потреби людини і допомогти задовольнити їх без конфліктів.

 

Грубіян – «танк»

Йде напролом, незважаючи на те, що зустрічається в них на шляху. Така особа часто не бачить і не чує, що їй говорять. Найкраще, що може зробити, це ухилитися від зустрічі з нею. Якщо ж це не є можливим, то варто заздалегідь встановити межі, за які ви не вийдете незважаючи на її тиск. Найголовніше під час спілкування з «танком» зберігати емоційну стриманість. Корисно вислухати його (що не просто), дати йому змогу «спустити пару» і спробувати тим чи іншим чином привернути його увагу. Добре використати для цього, наприклад, часте повторювання його імені. Як тільки ви привернули його увагу – поспішайте висловити те, що вважали необхідним, бо це ненадовго. Говоріть коротко і чітко. Визначайте справедливість його претензій, котрі дійсно слушні. Намагайтесь якнайшвидше припинити розмову.

Така надагресивна людина може діяти як «танк» тому, що в глибині душі боїться мати справу з іншими людьми, чи тому, що не хоче відчувати страх перед можливістю помилки. Тому спілкуючись з такою людиною, спокійно і впевнено висловлюйте свою позицію, але ні в якому разі не ставте під сумнів його правоту, бо це обов’язково викличе ворожу реакцію. Потрібно визначити свою роль, як роль миротворця, котрий стоїть вище конфлікту. Згасіть його ворожість власним спокоєм.

Грубіян - «крикун»

Така людина одразу підвищує голос, коли злоститься, лякається чи розстроюється. Важливо не перейти на її стиль розмови. Найкраще виявити співчуття чи розуміння. І хоч це не просто, але це єдиний спосіб втихомирити «крикуна».

«Граната»

Це тип миролюбивої людини, котра однак, зовсім несподівано може вибухнути. Як правило, це є наслідком почуття її безпомічності, відчуття втрати контролю над ситуацією. Можна розрядити гранату, якщо дати їй можливість контролю, і тим самим заспокоїти її.

«Розгнівана дитина»

Людина, яка відноситься до цього типу непоганою чи злою по своїй природі; вона поводить себе як дитина, в якої поганий настрій. Зазвичай, людина, що поводить себе подібним чином, злякана і безпорадна. Вихід допомогти їй вийти із скрутної ситуації при спілкуванні.

Найкраща тактика з людьми трьох останніх типів полягає в тому, щоб дати людині накричатися, дати вихід її емоціям або показати їй, що в її слухаєте. «Гранаті» необхідно дати зрозуміти, що вона контролює ситуацію, «дитині», що ви надасте їй допомогу, і цим їх заспокоїти. Пізніше, коли людина заспокоїться, поводьте себе з ними так, ніби нічого не було, як із звичайною розумною дорослою людиною. Прийміть вибачення, якщо вони матимуть місце і вони будуть почуватися краще. Але саме головне, відволікти людину від того, що сталося і тоді їй легше буде про це забути. Після того дипломатично і доброзичливо запропонуйте її, обговорити проблему, що виникла.

«Крикун за звичкою»

Людина просто не вміє вирішувати проблеми іншим чином і переходить на крик при першій же нагоді. Насправді така людина не є небезпечною. Головне, маючи на увазі її характер, не звертати уваги на її манери і спокійно наполягати на досягненні своєї мети.

«Всезнайка»

Менш агресивний, але такий, що дуже дратує. Він постійно перебиває, принижує значимість сказаного,вип’ячує свою компетентність, значущість і зайнятість. Найкращий спосіб нейтралізувати таку людину – рахуватися з її думкою (нерідко вона дійсно є компетентною). Краще не сперечатися з нею і не наполягати на продовженні розмови, якщо вона стверджує, що їй ніколи. Можна сказати щось на зразок: «Якщо вам тепер ніколи…». Цим можна її обеззброїти. А ще краще зробити її «наставником» молодого спеціаліста чи нового працівника.

Песиміст. Теж викликає значні труднощі. Але варто уважно відноситися до його зауважень, вони нерідко слушні. Песимісту необхідно дати час подумати, погодитися з його побоюваннями і навіть гротескно перебільшити ті труднощі, котрі він бачить. Корисно випередити песиміста в його негативних висловлюваннях і знайти корисне в його позиції, тоді він стане вашим союзником.

Тип прихований агресор, «Снайпер». Намагається створювати людям неприємності за допомогою закулісних махінацій, шпильок та інших скритих виявів агресії. Зазвичай, він вважає, що така поведінка повністю виправдана; на його думку «жертва» провинилася, а він виконує роль месника, що відстоює справедливість. Він поводить себе часто таким чином тому, що немає достатньої влади, щоб діяти відверто.
При нагоді необхідно виявити конкретні факти спричинення зла і з’ясувати скриті причини. Далі дайте зрозуміти людині котра вас таким чином атакує, що ви вищі за це, кинувши щось на зразок «Чого ви намагаєтесь цим досягнути?» Якщо вона почне заперечувати, наведіть їй весь список завданих нею вам неприємностей і «шпильок», бажано при свідках. При цьому необхідно зберігати спокій, бо можливий спалах гніву. Коли гнів перейде, без свідків з’ясуйте причини його поведінки і спробуйте вирішити ситуацію.

Пасивно-агресивний тип. Він не противиться і не заперечує відкрито, але намагається досягнути своїх цілей за рахунок інших. Його вороже ставлення на кожному кроці в чомусь виявляється, але впіймати його за руку важко. Він, наприклад, може зробити роботу тільки наполовину, не так, не вчасно або неуважно. Для цього завжди знайдуться логічні і псевдо-розумні пояснення на зразок «Я не знав», «Я забув», «Я не встиг». Пасивно-агресивна людина зовні буде демонструвати готовність до співпраці і навіть пропонувати свою допомогу. Проте на ділі все закінчується невиконанням роботи. Краще не мати з такими людьми спільної справи і спільного завдання. В крайньому разі не розраховувати на них у складних ситуаціях і при виконанні важливих задач. І хоча це важко, важливо не виявляти зовні вашого гніву і розчарування - це якраз те, чого такі люди намагаються досягнути. Краще їх ігнорувати.
Якщо ж ви вимушені мати справу з «пасивно-агресивним» типом, домагайтесь, щоб він точно записав, що від нього вимагається, в якому об’ємі і коли. Ідеально, якщо ви збережете копію його зобов’язань, щоб можна було її представити при потребі. Чітко визначте йому значимі для нього наслідки невиконання задачі письмово. Контролюйте хід виконання обіцяного. Дуже важливо стримувати себе і не пред’являти претензій до порушень з його боку, не «програмуйте» його на невиконання. Бо він скористається цим, щоб обґрунтувати неможливість виконання зобов’язань. Коли ж він почав симулювати «обнародуйте» це, зберігаючи при цьому спокій і нагадайте про санкції теж в присутності інших. Пам’ятайте, що він сильний тільки тоді, коли «сидить в кущах».

«Скаржник». Вони бувають двох типів: реалістичні і параноїдальні, котрі скаржаться на уявні обставити.
Якщо «скаржник» заведе розмову про когось третього, то краще почати з того, що підтакувати йому. Вислухайте скаржника не залежно від того чи він має рацію. Він перш за все бажає бути почутим. Одна з причин того, що він постійно скаржиться на те, що ніхто не хоче його слухати. Його скарги виникають, як правило, на ґрунті розчарування і відчуття власного безсилля. Вислуховуючи його, ви повертаєте йому почуття власної значимості і даєте йому змогу виразити свої почуття.
Далі необхідно визнати чи оцінити цю людину і показати, що ви зрозуміли те, що вона говорила за допомогою того, що ви повторите це своїми словами. Потім бажано знайти спосіб закінчити розмову чи перевести її на іншу тему. Намагайтесь переключити увагу «скаржника» на вирішення проблеми. Якщо він звинувачує в чомусь вас, з’ясуйте що ви могли б зробити разом для того, щоб рішення було прийнятне для всіх.
Але ви не зобов’язані, тим паче, у всіх випадках визнавати сварку слушною. Якщо вона має підстави, погодьтеся. Якщо ні - продемонструйте, що ви все зрозуміли і займіть нейтральну позицію. Зробіть наголос на тому, що тепер, коли проблема з’ясована, необхідно вирішити, що робити далі. Вам треба постійно скеровувати розмову в бік вирішення проблеми.

«Тихоня», мовчун. Люди цих типів скритні багато через що, але найважче те, що ці причини з’ясувати не вдається. Ключем до вирішення конфлікту є подолання їх замкненості. Ви можете здогадуватися про причини, але не варто покладатися на свої здогадки. Якщо ви помилитеся, то погіршите ситуацію.
Задавайте їм запитання в такій формі, котра не дозволяє відповісти односкладно (так-ні) чи кивком голови. Передбачуйте можливі причини чи спонукайте до розмови, визнайте те, що йому можливо важко відкрити свої почуття. Покажіть, що ви співчуваєте їм і відноситесь до них доброзичливо. Продемонструйте, що щоб вони не сказали, ви не будете злоститися, ображатися чи звинувачувати їх. Коли ж вони почнуть відкриватися, підтримайте цей процес. Покажіть, що ви вдячні їм за довіру. Якщо вони зроблять паузу, не поспішайте, дайте йому час висловитися. Якщо ви почнете говорити самі, щоб заповнити паузу, то вони можуть знову замкнутись. Зберігайте напруженість очікування їх слів.
У той же час зберігайте почуття міри. Якщо після кількох фраз людина раптом замовкла і щоразу більше противиться вашим спробам продовжити розмову, не наполягайте. Подякуйте і спробуйте домовитися про інший час для її продовження.